Рішення

від 22.02.2022 по справі 683/2597/21

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2597/21

2/683/125/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Кутасевич О.Г.,

секретаря судового засідання Свідерської К.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника КП «Старокостянтинівське бюро технічної

інвентаризації Старокостянтинівської міської ради

Кошика М.А.,

представника КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» Мініх І.М.

розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові цивільну справу №683/2597/21, 2/683/125/2022 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації», КП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 28 травня по 12 серпня 2021 року в сумі 30657,37 грн.

В обґрунтування позову вказує, що з 02 лютого 1986 року працювала в КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» та з 28 травня 1992 року призначена його начальником. Рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 28 травня 2021 року №15/5/УІІІ КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» та на підставі наказу №26 від 12 серпня 2021 року її було звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією підприємства відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, відповідачем не здійснено з нею розрахунку за невикористану відпустку за період роботи з 02 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 року тривалістю 51 день, що згідно наданого нею розрахунку становить 30657,37 грн.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2021 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача КП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради».

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача КП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради» Кошик М. проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог.

Зазначив, що з ОСОБА_1 , як начальником Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, та Старокостянтинівською районною радою 30 грудня 2016 року та 01 грудня 2020 року укладено контракти, якими встановлено щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів. Така відпустка відповідно до Закону України «Про відпустки» включала як основну, так і додаткову відпустку. Тому, отримання додаткових відпусток понад 30 календарних днів відповідно до колективних договорів було безпідставним. Крім того, згідно колективного договору за період з 2004-2007 року ОСОБА_1 отримувала додаткові відпустки за особливий характер праці, хоча в колективному договорі в порушення вимог ст.8 Закону України «Про відпустки» не встановлено щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці по категоріям працівників, яким вона повинна надаватись, списки посад, робіт та професій з ненормованим робочим днем та конкретну тривалість цієї відпустки. У період колективних договорів на 2008-2010 роки, 2011-2014 роки, 2015-2019 роки до 31 березня 2016 року всупереч вимогам п.2 ст.8 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 отримувала додаткові відпустки за двома підставами. Також уважав, що зміни до колективного договору Старокостянтинівсткого бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації на 2015-2019 роки суперечать вимогами ст.6 Закону України «Про відпустки», оскільки ними встановлено більшу тривалість відпусток, а наказ по бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації від 04 січня 2016 року №2 виданий раніше, ніж внесено зміни до колективного договору.

Відтак, уважав, що перевищення допустимої тривалості відпусток призвели до отримання позивачем щорічних оплачуваних відпусток за попередні роки роботи більше встановленої контрактами тривалості, а тому стягнення грошової компенсації на користь позивача є безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідача КП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради» Кошик М. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» Мініх І.М. проти задоволення позову заперечувала, оскільки уважала, що з ОСОБА_1 укладено особливу форму трудового договору контракт, а тому відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективного договору на неї, як начальника, з яким укладено контракт, не поширюються.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зіст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписамист.43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судомвстановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, наказом №5 від 03 лютого 1986 року ОСОБА_1 прийнято на посаду техніка Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації та наказом №2 від 28 травня 1992 року призначена начальником Старокостянтиніавського бюро технічної інвентаризації, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Згідно п.3.2 контракту, укладеного 01 грудня 2020 року між Старокостянинівською районною радою та ОСОБА_1 , яка призначена на посаду начальника Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації укладеного строком до 01 грудня 2022 року, останній надавалась щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 28 травня 2021 року №15/5/УІІІ КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації».

На підставі наказу №26 від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією підприємства відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини третьої статті 21КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Аналогічні положення містяться також у ч.1 ст.6 Закону України «Про відпустки».

Стаття 4 Закону України «Про відпустки» визначає види відпусток, серед яких, щорічні відпустки (основна та додаткові), а також їх тривалість.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про відпустки» також передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до положень ч.2 т ч.3 ст.13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно ч.1-3 ст.17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

У відповідності з ч. 1ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що колективний договір на 2015-2019 роки діяв з моменту його укладення (02 березня 2015 року) та продовжував діяти до звільнення ОСОБА_1 з роботи (12 серпня 2021 року), оскільки нового колективного договору у цей період не укладалось.

З урахуванням змін, внесених згідно протоколу №3 загальних зборів Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації від 31 березня 2016 року установлено загальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх категорій працівників 28 календарних дні, особам з інвалідністю 1 та 2 групи 32 календарних дні та 3 групи 30 календарних днів, а також тривалість додаткової оплачуваної відпустки за роботу на комп`ютері для начальника тривалістю 2 календарних дні.

Ураховуючи, викладене основна щорічна оплачувана відпустка ОСОБА_1 згідно укладеного контракту складала 30 днів, та відповідно до умов колективного договору: додаткова відпустка як особи з інвалідністю 2 дні та за роботу на комп`ютері 2 дні.

Указана тривалість щорічноївідпустки ОСОБА_1 підтверджується копіями наказів: №49 від 12 жовтня 2020 року, відповідно до якого їй надано відпустку за період 2019-2020 рік терміном 19 календарних днів; №51 від 05 листопада 2020 року відповідно до якого ОСОБА_1 надано відпустку за період 2019-2020 рік терміном 15 календарних дні, а всього 34 календарні дні.

Оскільки ОСОБА_1 працювала в Старокостянтинівському бюро тіхнічної інвентаризації з 03 лютого 1986 року, востаннє їй надано відпустку за період 2019-2020 роки, суд дійшов висновку, що компенсацію за невикористану відпустку слід обраховувати за період з 03 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 рік ( за відпрацьований період).

Згідно з правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплатичасу відпусток або компенсації заневикористані відпусткипроводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні переднаданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповіднукількість календарнихднів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаютьсясвяткові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

За вказанимперіод позивачкоювідпрацьовано531 день ( 548 календарний день, з яких 17 святкових та неробочих днів ).

Таким чином ОСОБА_1 не використано 45 днів основної відпустки із розрахунку тривалості основної щорічної відпустки 30 календарних днів (30:354=0,08х531=45).

Додаткова відпустка ОСОБА_1 становила 4 календарних дні (2 за роботу на комп`ютері та 2 як особі з інвалідністю), ОСОБА_1 за вказаний період перед звільненням не використано 6 днів додаткової відпустки із розрахунку тривалості (4:354=0,011х531=6).

ОСОБА_1 звільнено 12 серпня 2021 року, для обрахування середнього заробітку суд бере період з серпня 2020 по липень 2021 року.

Згідно відомостей Пенсійного фонду України суми заробітку, для нарахування пенсії, складали: серпень 2020 року 19997 грн., вересень 2020 року 19997 грн., жовтень 2020 року 19450 грн., листопад 2020 року 19252 грн., грудень 2020 року 20227,99 грн., січень 2021 року 11101,51 грн., лютий 2021 року 23100 грн., березень 2021 року 20195,64 грн., квітень 2021 року 20575,39 грн., травень 2021 року 19500 грн., червень 2021 року 19577,18 грн., липень 2021 року 19580,89 грн., а всього за цей період 232554,60 грн.

Таким чином середній заробіток ОСОБА_1 становить 656,90 грн. ( 232554,6:354=656,90)

Ураховуючи, що на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи кількість невикористаної нею відпустки становила 51 календарних днів, тому грошова компенсація за невикористану відпустку становить 3 3503,63 грн. з розрахунку (51 х 656,9 = 33503,63) з яких підлягають сплаті відповідні податки та інші обов`язкові платежі.

Разом з тим, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення грошової компенсації в розмірі 30657,37 грн., тому суд задовольняє такі вимоги в межах заявленої суми.

Доводи представників відповідачів про те, що ОСОБА_1 за увесь її період роботи з 03 лютого 1986 року в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації по день звільнення надавалась щорічна оплачувана відпустку понад встановлену законом та колективними договорами тривалість, суд уважає необґрунтованими оскільки такі заперечення виходять за межі заявлених позовних вимог.

Безпідставним є посилання представників відповідача на те, що норми колективного договору не розповсюджувалися на позивачку.

Так, колективний договір є одним з локальних нормативних актів, який регулює суспільні відносини, що виникають у процесі застосування праці найманих працівників. Він також є результатом узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів. Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України «Про колективні

договори і угоди» від 01 липня 1993 р. та Кодексом законів про працю України. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін, в тому числі з питань організації праці; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно, від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 даного Закону забороняється включати до трудових договорів умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами, авідповідно до ч. 1 ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Нормою частини 3 ст. 7 Закону України «Про колективні договори та угоди» встановлено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Враховуючи вищенаведене, контракт є особливою формою трудового договору та його наявність не виключає можливості застосування положень колективного договору до керівника підприємства, установи.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Рекомендацій щодо колективних договорів № 91, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці у 1951 р., під «колективним договором» розуміють будь-яку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності таких організацій, - представниками самих працівників, належним чином обраними і уповноваженими згідно з законодавством країни.

Пунктом 1 ст. 3 Рекомендацій № 91 визначено, що будь-який колективний договір має зв`язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено. Роботодавці і працівники, пов`язані колективним договором, не повинні вносити до трудових договорів умови, котрі суперечать положенням колективного договору.

Згідно до п. 2 даних рекомендацій, положення трудових договорів, які суперечать колективному договорові, мають визнаватися недійсними і автоматично замінюватись на відповідні положення колективного договору. Окрім того, п 5 ст. 3 рекомендацій передбачено, що положення колективного договору мають поширюватися на всіх працівників відповідних категорій, які працюють на охоплених колективним договором підприємствах, якщо в ньому не передбачено інше.

Отже, трудовим законодавством України та нормативними документами Міжнародної організації праці, які регулюють правовідносини у сфері колективних договорів, передбачено положення про поширення умов колективного договору на усіх працівників та неможливість погіршення умов праці за трудовим контрактом в порівнянні з діючим колективним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що на начальника Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, якою була позивачка ОСОБА_1 , поширювались усі пільги та гарантії передбачені законодавством та колективним договором.

Як установлено судом, колективним договором, який діяв з дня його укладення (02 березня 2015 року) та до звільнення ОСОБА_1 з роботи (12 серпня 2021 року), з урахуванням змін, внесених згідно протоколу №3 загальних зборів Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації від 31 березня 2016 року тривалість щорічної основної відпустки для всіх категорій працівників 28 календарних дні, особам з інвалідністю 1 та 2 групи 32 календарних дні та 3 групи 30 календарних днів, а також тривалість додаткової оплачуваної відпустки за роботу на комп`ютері для начальника тривалістю 2 календарних дні.

Наведене також спростовує твердження представників відповідача про те, що ОСОБА_1 незаконно надавались додаткові відпустки одночасно за двома підставами, оскільки така можливість передбачена колективним договором.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягаєповерненню, зокрема безпідставно набутазаробітна платаі платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно вимог ст.. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6статті 36і пунктах 1, 2 і 5статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, основна та додаткові відпустки позивачці надавались відповідно до умов укладеного з нею контракту та діючого в КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» колективного договору, а позовні вимоги про стягнення грошової компенсації заявлені нею за відпрацьований період.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання, з кого із співвідповідачів належить стягнути грошову компенсацію, суд бере до уваги, що згідно рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 28 травня 2021 року №15/5/УІІІ КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» та закон не пов`язує виникнення відносин правонаступництва з моментом державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відтак, грошову компенсацію за невикористану відпустку слід стягнути з правонаступника КП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради» Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації».

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", на підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації».

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 51 день за період з 03 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 року в сумі 30 657,37 грн. ( без урахування податку та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» на користь держави 908 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: вул. Софійська, 3/1 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 35377120.

Відповідач: Комунальне підприємство «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради», місцезнаходження: вул. Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 14154215.

Повний рішення складено 23 лютого 2022 року.

Суддя: