Рішення

від 07.02.2022 по справі 640/18974/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Київ № 640/18974/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Трейд ЛТД"доДержавної митної служби України, Київської митниці Державної митної службипро визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2020 №UA100070/2020/000030/2, визнання протиправним та скасування картки відмови від 13.05.2020 №UA100070/2020/00157,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Трейд ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України, Київської митниці Держмитслужби в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Митного посту «Столичний» Київської ДМС України про коригування митної вартості товарів від 13.05.2020 №UA100070/2020/000030/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2020 №UA100070/2020/00157.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що твердження митного органу щодо неможливості здійснити перевірку повноти декларування складових митної вартості та відповідність комерційних умов даної зовнішньоекономічної операції щодо ціни, яку сплачено або підлягає сплаті, не відповідає дійсності та здійснено без з`ясування фактичних обставин поставки. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято із порушенням законодавства та без дослідження наявних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/18974/20. Запропонувано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

Представник Київської митниці Держмитслужби вважає адміністративний позов необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, про що надав через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва письмовий відзив на адміністративний позов, в якому посилається на те, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією № UА 100070/2020/419758, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів; документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Декларантом для підтвердження витрат надано довідку стосовно транспортних витрат від 06.05.2020 ФОП ОСОБА_1 , проте перевезення за СМR здійснював ФОП ОСОБА_2 . Разом з тим, декларантом не надано узгоджених умов та вартості перевезення. В поданому до митного оформлення прайс-листі відсутня інформація щодо умов платежу, терміну поставки, дати його складання або ж дати, з якої дані ціни вводяться в дію. Також прайс-лист наданий виключно на оцінювану партію товару та виключно для ТОВ «Ніка Трейд ЛТД», що свідчить про суб`єктивну спрямованість та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частинами 2 та 3 статті 53, декларанту направлення електронне повідомлення в якому пропонувалось надати до органу Київської митниці Держмитслужби копії документів щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим декларантом було надано відповідачу заявку на транспортування від 24.04.2020 № 70. Листом від 13.05.2020 №б/н декларант відмовився від подання інших додаткових документів. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що у наданих до митного оформлення документах відсутні достовірні відомості щодо складових митної вартості, зокрема таких як транспортування до митної території України, витрати на навантаження та можливе страхування.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 01.06.2016 року між ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» та Шрьодер Спорт Інт. Б.В. (Shreuders Sport Int. BV) Нидерланди, укладено Договір поставки №01/06/16.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець (постачальник) зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю товар, на умовах, зазначених в інвойсах до кожної партії товару, які є специфікаціями до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та заплатити за нього визначену цим Договором грошову суму.

На виконання умов зазначеного контракту та відповідно до інвойсу 100065754 від 20/04/2020 Shreuders Sport Int. BV (Нідерланди) здійснено поставку поставку ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» товару, а саме мішені для метання дротиків і дротики; набір: дошка для гри у дартс +6 дротиків, арт. 52А2 всього 800 шт., загальною вартістю 4 400 ЕUR, на умовах поставки OFF Leerdam (FСА), що підтверджується міжнародною автомобільною накладною СМР Nl 99-02204 від 16.04.2020 р. та митною декларацією країни відправника 20NLК9JР6ХАZLHWD56 від 28.04.2020 року.

12.05.2020 ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» подано до Митного посту «Столичний» Київської міської митниці ДФС, відділ митного оформлення № 2, електронну митну декларацію №UА100070/2020/419758.001 з метою митного оформлення товару. Заявлена митна вартість товару становить 136 625,04 грн., враховуючи ціну поставленого товару згідно з Інвойсом 100065754 від 20.04.2020 р. Нараховані митні платежі (20%) 27 325,01 грн.

Разом з митною декларації позивачем було подано:

рахунок-фактуру ІNVОІСЕ 100065754 від 20.04.2020 р.;

автотранспортну накладну СМR NL 99-02204 від 16.04.2020 р.;

банківський платіжний документSWIFT №15 від 23.04.2020 р.;

довідку про транспортні витрати від 06.05.2020 р.;

видаткові та податкові накладні, щодо реалізації аналогічної продукції.

Додатково ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» надано:

витяг від 12.05.2020 р. з прайс-листу виробника Shreuders Sport Int. BV, на товарну позицію, яка декларується, дійсний до 31.05.2020 р.;

договір поставки №01/06/16 від 01.06.2016 р. укладений між ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» та Shreuders Sport Int. BV;

договір про надання послуг №11/11-НТ від 11.11.2016 р., міжТОВ НІКА ТРЕ/ЙД ЛТД» та ФОП ОСОБА_3 щодо надання послуг митного брокера;

копія митної декларації країни відправника 20NLК9JР6ХАZLHWD56 від 28.04.2020.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів 13.05.2020 року прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100070/2020/00157, на підставі ст.54 Митного Кодексу України (надалі - Рішення про відмову). Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості UА100070/2020/000031/2 від 13.05.2020 р. (надалі - Рішення про коригування).

Відповідно до Рішення про коригування загальна сума коригування становить 8 796,48 ЕUR, що по курсу валюти становить 255 839,45 грн., тим самим збільшивши митну вартість товару на 119 214,41 грн. Враховуючи здійснене коригування розмір митних платежів (20%) стіновить 51 167.89 грн.

В обґрунтування прийняття рішення митним органом зазначено наступне. Надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі -МКУ) документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларантом для підтвердження витрат надано довідку стосовно транспортних витрат від 06.05.2020 ФОП ОСОБА_1 , проте перевезення за СМR здійснював ФОП ОСОБА_2 . Разом з тим, декларантом не надано узгоджених умов та вартості перевезення.

Заявка на транспортування та надана довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_1 . Однак, відповідно до наданого товаро-транспортного документу (СМR) даний перевізник не зазначений як безпосередній виконавець транспортних послуг. Отже неможливо здійснити перевірку повноти декларування складових митної вартості та відповідність комерційних умов даної зовнішньоекономічної операції щодо ціни яку сплачено або підлягає сплаті.

В поданому до митного оформлення прайс-листі відсутня інформація щодо умов платежу, терміну поставки, дати його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію.

Також прайс-лист наданий виключно на оцінювану партію товару, що свідчить про суб`єктивну спрямованість, що суперечить поняттю (дійсної вартості) товару, у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою грунтується на раніше (визначених) митними органами митних вартостях (від 21.02.2020 № UA500020/2020/205486 та МД від 12.03.2020 №UA500050/2020/203179).

22.05.2020 ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості подало до Київської митниці Державної митної служби України Скаргу на Рішення про коригування заявленої митної вартості UА100070/2020/000031/2 від 13.05.2020 р. та Рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00157 від 13.05.2020 р. (Вих. №01/05 від 22.05.2020 р.).

Київською митницею Держмитслужби України було надано відповідь №7.8-1/15/11/11366 від 09.06.2020 р., відповідно до якої підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товару від 13.05.2020 № UA100070/2020/000031/2 відсутні, а саме встановлено, що документи які подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Київська митниця Держмитслужби України посилається на те, що:

1) Декларантом для підтвердження витрат надано довідку стосовно транспортних витрат від 06.05.2020 р. ФОП ОСОБА_1 , проте перевезення за СМR здійснював ФОП ОСОБА_2 . Інших документів, які б підтверджували витрати на транспортування, зокрема, передбачених положенням Наказу від 24.05.2012 № 599, не надано.

2) В поданому до митного оформлення прайс-листі відсутня інформація щодо умов платежу, терміну поставки, дати його складання або ж дати, з якої дані ціни вводяться в дію. Також прайс-лист наданий виключно на оцінювану партію товару та виключно для ТОВ «НІКАТРЕЙД ЛТД», що свідчить про суб`єктивну спрямованість та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Не погодившись із прийнятим рішенням Київської митниці Держмитслужби України №7.8-1/15/11/11366 від 09.06.2020 р., ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» в порядку адміністративного оскарження було подано до Державної митної служби України скаргу (Вих. №17/06 від 17.06.2020 р.) на Рішення про коригування заявленої митної вартості №UА100070/2020/000031/2 від 13.05.2020 р. та Рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100070/2020/00157 від 13.05.2020р.

17.07.2020 Державною митною службою України було прийнято Рішення №08-3/ 15-02/13/8129 шодо скарги ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД», у якому, як підстави для відмови у задоволенні скарги зазначело:

1) декларантом надано копії документів щодо витрат на транспортно-екпедиційні послуги ФОП ОСОБА_1 , а фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є ФОП ОСОБА_2 .

2) жодних документів, що підтверджують транспортні витрати з розбивкою до та після перетинання державного кордону України, понесені фактичним перевізником, не надано.

3) у документах відсутні посилання на товарно-транспортний документ (СМR), за яким здійснювалось перевезення, що не дає можливості однозначно встановити, що витрати на перевезення стосуються поставки оцінюваних товарів.

4) до митної вартості включені витрати на транспортування у розмірі 8600 грн. відповідно до довідки, що не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та звітності експедитора. Відсутнє розподілення витрат, що понесені до та після перетину кордону.

5) в поданому до митного оформлення прайс-листі відсутня інформація щодо умов платежу, терміну поставки, дати його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію. Також прайс-лист наданий виключно на оцінювану партію товару та виключно для ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД», що свідчить про суб`єктивну спрямованість та суперечить самій суті прайс-листа, як такого

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.05.2020 №UA100070/2020/000030/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2020 №UA100070/2020/00157, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару, заявленого у митній декларації №UА100070/2020/419758.001 від 12.05.2020, суд зважає на наступне.

Разом з митною декларації позивачем було подано:

рахунок-фактуру ІNVОІСЕ 100065754 від 20.04.2020 р.;

автотранспортна накладна СМR NL 99-02204 від 16.04.2020 р.;

банківський платіжний документSWIFT №15 від 23.04.2020 р.;

довідка про транспортні витрати від 06.05.2020 р.;

видаткові та податкові накладні, щодо реалізації аналогічної продукції.

ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» були надані наступні додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту: витяг від 12.05.2020 р. з прайс-листу виробника Shreuders Sport Int. BV, на товарну позицію яка декларується, який дійсний до 31.05.2020 р.;

договір поставки №01/06/16 від 01.06.2016 р. укладений між ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» та Shreuders Sport Int. BV;

договір про надання послуг №11/11-НТ від 11.11.2016 р., між ТОВ НІКА ТРЕ/ЙД ЛТД» та ФОП ОСОБА_3 щодо надання послуг митного брокеру;

копія митної декларації країни відправника 20NLК9JР6ХАZLHWD56 від 28.04.2020.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, щодо невідповідності перевізника у товаротранспортних документах.

Слід зазначити, що 15.01.2020 року між ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД», як замовником, та ФОП ОСОБА_1 , як експедитором, укладено Договір міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом №55. Відповідно до умов даного Договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання з перевезення вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, відповідно до Цивільного кодексу України, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), Ковенції про міжнародні дорожні перевезення (МДП) та інші нормативно-правові акти.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що перевезення вантажів автомобілями, виконується експедитором лише на підставі заявок, які подає замовник не пізніше 1 дня, що передує дню перевезення.

На виконання вимог Договору ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» 24.04.2020 року подано перевізнику Заявку №70 щодо перевезення вантажу по маршруту Голандія, Леердам- Україна, Київ.

Умовами Договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом (ц.5.7) та нормами Цивільного кодексу України (ст. 933) передбачено, що експедитор має право залучати до перевезення третіх осіб та укладати з ними договори від свого імені, при цьому експедитор відповідає за їх дії як за свої власні.

Як зазначено у позові, з метою виконання заявки на перевезення ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» експедитором - ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №327 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.04.2020 р. з ФОП ОСОБА_4 . Оскільки перевезення здійснювались фактично ФОП ОСОБА_4 під час оформлення CMR зазначались реквізити даного перевізника. Слід зазначити, що даний договір укладено до дати фактичного перевезення вантажу.

13.05.2020 року експедитором ФОП ОСОБА_1 складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-036 та виставлено рахунок-фактуру №СФ-036, відповідно до яких загальна вартість міжнародних експедиторських послуг перевезення м. Леердам (Нідерланди) - м. Київ (Україна) становить 17 450 грн. Даний рахунок оплачено ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» 19.05.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №1149.

Відповідно до графи 20 Наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 р. для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, укладений між сторонами договір транспортного експедирування підтверджує домовленість сторін про надання послуг пов`язаних з перевезеням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні, а товаротранспортний документ (CMR) підтверджує факт навантаження товару, прийняття товару перевізником для перевезення та його безпосереднє перевезення, та не може виступати як доказ для визначення митної вартості товарів.

Тому твердження митного органу про наявність розбіжностей у товаро-транспортних докуменнтах не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки не впливають на її розмір.

Крім того, позивачем додатково надано експортну декларацію країни виробника 20NLK9JP6XAZLHWD56 від 28.04.2020 р., яка містила в собі інформацію щодо продавця (графа 2), покупця (графа 8), країни експорту (графа 15) та імпорту (графа 17), транспортного засобу (графа 18), опис товару (графа 31), його вагу брутто (графа 35) та нетто графа (графа 38), а також містила вказівку на інвойс № 100065754, з якого можна встановити вартість товару, що декларувався. Відповідно до зазначеного документу фактичне перевезення товару та його переміщення через кордон здійснювалось 28.04.2020 р.

Суд звертає увагу, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана позиція також підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а та Постанові від 12.06.2018 р. у справі № 825/3419/14.

Також, серед інших підстав для коригування митної вартості товару митним органом зазначено недоліки у наданому прайс-листі виробника.

Як зазначає позивач, враховуючи велику номенклатуру продукції даного виробника, ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» під час митного оформлення вантажу, за вимогою митного сргану надано витяг з загального прайс-листу виробника товару Schreuders Sport Int. B.V., а саме товарної позиції, яка декларується з зазначенням контактів та найменування виробника, артиклю, найменування товару, вартості товару та термін дії даного прайсу.

Позивач зазначає, з чим погоджується суд, що вимоги щодо форми прайс-листа діючим міжнародним законодавством та законодавством України не встановлені. Про що також зазначено у своєму рішенні про коригування митним органом. Тобто, кожен суб`єкт господарювання в праві самостійно та на власний розсуд встановлювати форму та зміст прайс-листа, достатні для надання інформації покупцям. Положення щодо умов поставки, умов платежу, систему знижок та інші положення необхідні для придбання продукції, сторони мають право визначати в договорах поставки та під час погодження заявок на поставку. Позивачем надано повний комплект документів, які містять зазначені умови та є достатніми для визначення митним органом всіх умов поставки.

Суд зазначає, що зауваження митного органу, щодо суб`єктивної спрямованості наданого прайс-листу, що суперечить поняттю (дійсної вартості) товару, є безпідставним, оскільки митниця іншого обгрунтування не надала.

Разом з тим, суд вважає: що зазначення у ньому адресата - позивача ніяким чином не спростовує об`єктивність цінової політики постачальника товару.

В рішенні про коригування заявленої вартості №UA100070/2020/000031/2 від 13.05.2020 р. митним органом було зазначено про відсутність розподілення витрат на транспортно-експедиційні послуги понесені до та після кордону України.

Як зазначає у позовній заяві позивач та вбачається з матеріалів справи, документи, які підтверджують розподілення витрат на транспортно-експедиційні послуги понесені до кордону України, були надані під час митного оформлення 12.05.2020 р., а саме під час митного оформлення було надано Довідку про транспортні витрати при використанні автомобільного транспорту по перевезенню вантажу за маршрутом Голандія- Україна б/н від 06.05.2020 р.,відповідно до якої транспортно-експедиційні витрати по доставці вантажу для ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» автомобільним транспортом держ.номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від м. Леердам (Голандія) до кордону України (п/п Ягодин) складають 8 600 грн., в т.ч. 200 грн. навантажувальні роботи. Разом з тим слід зазначити, що позивачем було надано Рахунок-фактуру №СФ-036 від 13.05.2020 р. та платіжне доручення №1149 від 19.05.2020 р. відповідно до яких загальних розмір витрат на транспортно-експедиційні послуги, понесені до та після кордону України, становить 17 450,00 грн.

В рішенні про коригування заявленої вартості №UA100070/2020/000031/2 від 13.05.2020 р. митний орган посилається на те, що до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивач зазначає, що дана інформація була наявна та зазначена у вказаній вище Довідці про транспортні витрати при використанні автомобільного транспорту по перевезенню вантажу за маршрутом Голандія-Україна №б/н від 06.05.2020 р., відповідно до якої «Страхування вантажів не проводилось».

Так, відповідно до довідки від 06.05.2020 №б/н стахування вантажу не відбувалось тому доводи відповідача про те, що до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є необгрунтованими.

Таким чином, позивачем надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем вимог Митного кодексу України при визначенні митної вартості товару.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесені до декларації недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «НІКА ТРЕЙД ЛТД» такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, під час прийняття рішення про коригування митним органом визначено митну вартість, на підставі відомостей зазначених у митних деклараціях від 21.02.2020 №UA500020/2020/205486 та від 12.03.2020 №UА500050/2020/203179.

Суд звертає увагу, що зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерцiйниx умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Дане положення визначено у правовій позицій Верховного суду від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та №37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2104,00 грн., тому поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2104,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙД ЛТД» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Митного посту «Столичний» Київської ДМС України про коригування митної вартості товарів від 13.05.2020 №UA100070/2020/000030/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 13.05.2020 №UA100070/2020/00157.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙД ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Якіра, 17-А, ЄДРПОУ: 38518590) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2104,00 грн. (дві тисячі сто чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.