Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/2567/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2567/20 Головуючий у І інстанції Шулежко В.П.

Суддя-доповідач Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Елекон» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Елекон» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Елекон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2019 року № 000810504, № 000820504.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, позаяк висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій із переліченими в акті перевірки контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи.

Також зауважено на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право Позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Елекон» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЕЛЕКОН» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЕЛЕКОН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 27 січня 2022 року.

Крім того, здійснено заміну первісного Позивача - Приватне акціонерне товариство «ЕЛЕКОН» (код ЄДРПОУ 24582136) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЕЛЕКОН» (код ЄДРПОУ 24582136).

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Елекон», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 06.12.2019 по 10.12.2019 Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Акрукс ЛТД» за квітень 2018 року, з ТОВ «Про-Ксіма» за червень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт перевірки № 385/26-15-05-04-03/24582136 від 13.12.2019 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 79 481,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року на суму 59 269,00 грн.

На підставі Акта перевірки 11 січня 2020 року Відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 000810504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 119 222,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 79 481,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39 741,00 грн;

- № 000820504, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 59 269,00 грн.

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається відсутність належного документального підтвердження і реального характеру виконання господарських зобов`язань між Позивачем та його контрагентами ТОВ «Акрукс ЛТД» та ТОВ «Про-Ксіма».

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зазначив, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у Позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій за участю Приватного акціонерного товариства «Елекон» та його контрагентів - ТОВ «Акрукс ЛТД», ТОВ «Про-Ксіма».

Оцінюючи такі доводи контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач здійснює такі види діяльності: код КВЕД 24.53 Лиття легких кольорових металів; код КВЕД 24.54 Лиття інших кольорових металів; код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, до спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у.; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Акрукс ЛТД» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Елекон» (замовник) укладено договір про надання послуг № 02-04-2018 від 02.04.2018 року з додатком, відповідно до якого виконавець надає замовнику, а замовник приймає та оплачує послуги з просування товару замовника, надає замовнику за його письмовою вимогою, інформацію про об`єм продажу товару, що поставляється останнім.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи долучено: акти виконаних послуг від 23.03.2018 № 1/2304, від 26.04.2018 № 2/2604, акти взаємних розрахунків за 2018 рік, платіжне доручення № 19 від 18 травня 2018 року, податкові накладні від 23.04.2018 № 1, від 26.04.2018 № 3.

Також, між Приватним акціонерним товариством «Елекон»» (замовник) та ТОВ «Про-Ксіма» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 68-05 від 29.05.2018 року з додатком, відповідно до якого виконавець надає замовнику, а замовник приймає та оплачує послуги з просування товару замовника, надає замовнику за його письмовою вимогою, інформацію про об`єм продажу товару, що поставляється останнім.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи долучено: акти виконаних робіт (послуг) від 18.06.2018 № 1/68-05, від 19.06.2018 № 2/68-05, акти взаємних розрахунків за 2018 рік, податкові накладні від 18.06.2018 № 5, від 19.06.2018 № 6.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 2 вказаних договорів оплата проводиться замовником на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Акта виконаних послуг.

Проте, акти виконаних послуг, підписані Позивачем та ТОВ «Акрукс ЛТД» датовані 23.04.2018, 26.04.2018, а оплата була проведена 18.05.2018 відповідно до платіжного доручення № 19, тобто всупереч вимогам договору № 02-04-2018 від 02.04.2018 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази проведення оплати за виконані роботи ТОВ «Про-Ксіма».

Також, колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 3 вказаних договорів, виконавець надає замовнику акт виконаних послуг та рахунок-фактуру.

Проте, Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції рахунків-фактур, як це встановлено вимогами договорів про надання послуг від 02.04.2018 № 02-04-2018 та від 29.05.2018 № 68-05.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентами, погоджується з доводами суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо неналежного відображення останнім спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, що призвело до отримання Позивачем необґрунтованих податкових вигод.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції із згаданими контрагентами Позивача фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Акрукс ЛТД» та ТОВ «Про-Ксіма».

У взаємозв`язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Елекон», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Елекон» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко