Постанова

від 20.02.2022 по справі 320/3119/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3119/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НОРКОВА ФЕРМА "ВІКІНГ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НОРКОВА ФЕРМА "ВІКІНГ" до Державної екологічної інспекції Столичного округу про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 12.02.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 припису від 12.02.2021, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг" зобов`язано провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до 12.03.2021.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 припису від 12.02.2021, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг" зобов`язано розробити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, термін виконання до 12.03.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, позивач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду у вказаній частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та надано невірну правову оцінку обставинам справи.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що норкова ферма (комплекс) будувалася на підставі проектної документації, яка в свою чергу, пройшла комплексну експертизу і отримала позитивний експертний звіт ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» №10-011505-12/11 від 31.05.2012.

Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, передбачену ч.2 ст.17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

В частині пункту 4 оскаржуваного припису, апелянт зазначає про те, що співробітники ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» не здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами, оскільки поводження з відходами позивачем здійснюється із залученням спеціалізованих установ на підставі укладених договорів.

Таким чином, на переконання апелянта, оскільки працівники товариства не залучаються до робіт, пов`язаних з обігом відходів або підготовки відповідної дозвільної та облікової документації, вказане виключає необхідність у їх професійній підготовці, підвищенні кваліфікації та проведенні атестації у сфері поводження з відходами.

Стосовно ч.5 оскаржуваного припису, апелянт зазначає про те, що порядок одержання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відсутній, перелік документів, необхідних для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, не визначений.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» на праві приватної власності належить - «Комплекс, норкова ферма з поголів`ям основного стада 30000 самок», загальною площею 34926,8 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Велика Каратуль, вул. Переяславська, буд. 32.

За вказаною адресою Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» здійснює свою діяльність, основним видом економічної діяльності якого є - код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин.

За погодженням Державної екологічної інспекції України № 2.1/540ПГ від 26.06.2020, у період з 09.07.2020 по 21.07.2020 Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та складено акт № 181 від 21.07.2020 (а.с. 42-81 т. 1).

Згідно із вказаним актом Державною екологічною інспекцією Столичного округу під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено ряд порушень вимог законодавства ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» та винесено припис від 22.07.2020, яким приписано товариству:

- отримати та надати висновок з оцінки довкілля (висновок державної екологічної експертизи);

- виконати вимоги, передбачені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- розробити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської та іншої діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

- подати державну статичну звітність за встановленою формою;

- забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

- отримати на надати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- не допускати змішування з відходів.

Інспекцією на підставі наказу від 29.01.2021 №97-П та направлення від 01.02.2021 №3/3/101 на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) товариства з метою здійснення перевірки виконання припису від 22.07.2020 прийнято рішення про проведення перевірки.

12.02.2021 Інспекцією складено акт за №02-550 за результатами проведення планового позапланового заходу державного нагляду (контролю) товариства щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с. 17-41 т. 1).

На підставі вищевикладеного, Державною екологічною інспекцією Столичного округу прийнято припис від 12.02.2021, відповідно до якого зобов`язано товариство:

- отримати та надати висновок з оцінки довкілля (висновок державної екологічної експертизи);

- провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- розробити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- забезпечити професійну підготовку підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

- отримати на надати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Вважаючи припис від 12.02.2021 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції відмовляючи у частині позовних вимог, виходив з того, що позивач помилково ототожнює зазначений звіт та сертифікат з державною екологічною експертизою, вимоги до якої передбачені Законом України "Про екологічну експертизу" від 09.02.1995 № 46/95-ВР (втратив чинність), оскільки останні не підпадають під визначення державної екологічної експертизи, яка зазначена у п.17 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (набув чинність 18.12.2017).

Також, в частині п.4 спірного припису суд зазначає про те, що укладення договорів на обліковування, збирання та утилізацію відходів не передбачає звільнення його працівників від професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами. Крім того, у своїй роботі, враховуючи специфіку підприємства, працівники не можуть не залучатися до робіт, пов`язаних з обігом відходів.

Щодо пункту 5 припису, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи вимоги ст. 17 Закону № 187, товариство зобов`язане мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

При цьому, наявність реєстрових карт, розроблених ТОВ "Екологічний консалтинг" та погоджених у ГУ Держпоживслужби у Київській області, як то зазначає позивач у позовній заяві, не звільняє його обов`язку від отримання відповідного дозволу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно пункту першого припису Державної екологічної інспекції столичного округу від 12.02.2021, яким зобов`язано позивача отримати та надати висновок з оцінки впливу на довкілля до 12.03.2021 колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади оцінки впливу господарської діяльності на довкілля встановлені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року №2059-VIII, який введений в дію 18 грудня 2017 року (далі - Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Пунктом 2 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначає, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає сільське господарство, лісівництво та водне господарство: потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше).

Відповідно до вимог частини 4 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Цією ж статтею визначено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Таким чином, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» - лише при розширенні та зміні, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності з видобування корисних копалин (пункт 22 частини другої та пункт 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Пунктом третім частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону, звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

З аналізу змісту вказаної статті вбачається, що рішення про провадження планової діяльності приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень, яке в свою чергу є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30000 самок. Нове будівництво. 08440, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, Великокаратульська сільська рада. Площа ділянки 46,880 га; загальна площа 34926,80 кв.м; площа забудови 35304,90 кв.м., поголів`я основного стада 30000 самок, річна програма випуску 150000 голів/рік, кількість працівників 122 особи проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, про що свідчить сертифікат серії КС №16512213338 від 09.11.2012, виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 31.10.2012.

Відповідно до підпунктів першого та другого частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції чинній на дату видачі акта готовності об`єкта до експлуатації) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV та V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вищевказаних приписів законодавства постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (чинною на момент видачі сертифікату від 09.11.2012) було затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відповідно до пункту 22 вказаного Порядку, видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішенням про провадження планової діяльності в даному випадку є дозвіл на виконання будівельних робіт, що в свою чергу стало підставою для видачі сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові норми, з урахуванням того, що сертифікат про готовність об`єкта до експлуатації виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації та дозволу на виконання будівельних робіт, 9 листопада 2012 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», колегія суддів дійшла висновку про відсутність обов`язку у позивача здійснювати оцінку впливу на довкілля. Відтак, зобов`язання позивача отримати та надати висновок з оцінки впливу на довкілля, в даному випадку, є протиправним.

Таким чином, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні у відповідній частині, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою норми частини другої статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», натомість доводи апелянта у вказаній частині є обґрунтованими.

Стосовно пункту 4 припису Державної екологічної інспекції Столичного округу від 12.02.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного припису, пунктом 4 було зобов`язано позивача забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами до 12.03.2021 відповідно до пункту «м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи».

Відповідно до приписів статті першої вказаного Закону, поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно до пункту «м» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Законом України «Про професійний розвиток працівників» у ст. 1 визначено, що: атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам, проведення оцінки їх професійного рівня; підтвердження кваліфікації працівників - процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов`язкам, проведення оцінки їх професійного рівня шляхом атестації; професійне навчання працівників - процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов`язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про професійний розвиток працівників» основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є, зокрема, організація професійного навчання працівників, стимулювання професійного зростання працівників, забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п`ять років, визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення, проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів проведення на підприємстві підготовки та підвищення кваліфікації його працівників, а також результатів проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Разом з тим, позивачем було надано договір №БІ-2 від 30.06.2016 та додаткову угоду від 04.01.2019, відповідно до яких ТОВ «УКРРЕСУРСИ -2011» надає послуги зі збирання та зберігання відходів, що утворюються внаслідок господарської діяльності ТОВ «Норкова ферма «Вікінг».

Відповідно до договору №379/21 від 15.01.2021 ТОВ «Екологічний консалтинг» надає ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» послуги зі розробки реєстрових карт об`єктів утворення відходів.

Відповідно до договору № 277/20/1 від 09.04.2020 ТОВ «Екологічний консалтинг» надає ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» консультативні послуги у сфері поводження зі відходами.

Відповідно до договору № КУП/08/У/95/2020 від 28.09.2020 ТОВ «УКРВЕТСАНЗАВОД» надає ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» послуги зі збирання та утилізації відходів тваринного походження.

З наданих позивачем договорів, виходячи з їх змісту, вбачається, що ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» з метою кваліфікованого поводження з відходами залучає до проведення таких робіт фахівців, які спеціалізуються в наданні відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи, що фахівці у сфері поводження з відходами, які безпосередньо виконують такі роботи не є працівниками ТОВ «Норкова ферма «Вікінг», обов`язок забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації таких фахівців, в даному випадку, на позивача не розповсюджується.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи специфіку підприємства, працівники не можуть не залучатися до робіт, пов`язаних з обігом відходів, а тому припис в цій частині є обґрунтованим та законним, є помилковим.

Щодо пункту 5 припису, яким зобов`язано позивача отримати та надати дозвіл на здійснення операції у сфері поводження з відходами до 12.03.2021 відповідно до п. «с» ч. 1 ст.17 Закону України «Про відходи», колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 17 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР визначає обов`язки суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі - Дозвіл) є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Норкова ферма "Вікінг" визначило склад і властивості відходів, що утворюються. Показник загального утворення відходів Пзув=1096,150 у.о.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товариство зобов`язане мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 32 цього Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов`язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264) здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Таким чином, законодавством про охорону навколишнього природного середовища заборонено провадження господарської діяльності, пов?язаної з утворенням відходів, без одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Згідно із ст. 20 Закону №187/98-ВР видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції місцевих державних адміністрацій, а затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, згідно зі ст. 18 того ж Закону, - до компетенції Кабінету Міністрів України.

Втім, станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи Порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Отже, позивач позбавлений можливості виконати вимоги пункту 5 припису в силу відсутності відповідної постанови Кабінету Міністрів України про затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відтак, виконання оскаржуваного припису у вказаній частині, за умови відсутності вищевказаного Порядку, у строк до 12.03.2021 було неможливим і не залежало від дій позивача.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 5 оскаржуваного припису не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом враховано положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування у частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НОРКОВА ФЕРМА "ВІКІНГ" задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині постанову, якою адміністративний товариства з обмеженою відповідальністю "НОРКОВА ФЕРМА "ВІКІНГ" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4, 5 припису Державної екологічної інспекції столичного округу від 12.02.2021.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:І.В. Федотов

Судді:Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко