Постанова

від 15.02.2022 по справі 460/281/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/281/21 пров. № А/857/22480/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року про закриття провадження (судді Дорошенко Н.О., ухвалену у судовому засіданні в м. Рівне о 13 год. 17 хв. повний текст ухвали складено 03.11.2021) у справі № 460/281/21 за позовом ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «МАУН» про визнання незаконним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.01.2021 звернулася в суд з позовом до Корнинської сільської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «МАУН» в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Корнинської сільської ради (щодо земельної ділянки Фермерського господарства «МАУН» кадастровий номер 5624685900:01:020:0377): № 786 від 05.03.2020 про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 8,8222 га кадастровий номер 5624685900:01:020:0377 для ведення фермерського господарства; № 880 від 18.08.2020 про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5624685900:01:020:0377 для ведення фермерського господарства; № 975 від 18.08.2020 про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; № 976 від 18.08.2020 про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,92 га для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року провадження у вказаній справі закрито.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду для продовження розгляду. Вказує, що суд помилково прийшов до висновку, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та представник позивача Курганська О.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду для продовження розгляду.

Представник третіх осіб ОСОБА_3 , Фермерського господарства «МАУН» Собчук М.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право користування землею Б№050039 громадянину ОСОБА_3 закріплено у безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку 10,0 гектарів для ведення селянського фермерського господарства на підставі рішення Корнинської сільської ради народних депутатів від 12.12.1992, акт зареєстрований за №224 (том 1 аркуші справи 28-30).

28.12.1992 Рівненською районною державною адміністрацією зареєстровано Фермерське господарство «МАУН» ідентифікаційний код юридичної особи 21084231, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 197386 (том 1 аркуш справи 22).

Відповідно до Статуту Фермерського господарства «МАУН», викладеного в новій редакції, затвердженого головою Фермерського господарства «МАУН» 26.10.2007, засновником Господарства є ОСОБА_3 , членами Господарства є: Парай Людмила Василівна (дружина), ОСОБА_4 (сестра), ОСОБА_2 (племінниця), ОСОБА_5 (швагро). Майно Господарства, включаючи будівлі, споруди, обладнання, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, земельні ділянки та інше майно, набуте Господарством у власність на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, є складеним капіталом Господарства (пункт 4.3 Статуту). Частка членів Господарства у його складеному капіталі, набутому після реєстрації даного статуту, складає: голови господарства ОСОБА_3 - 50% складеного капіталу; членів господарства: ОСОБА_1 - 35% складеного капіталу, ОСОБА_4 - 5% складеного капіталу, ОСОБА_2 - 5% складеного капіталу, ОСОБА_5 - 5% складеного капіталу. Член Господарства має право на отримання належної йому частки складеного капіталу господарства при ліквідації Господарства або у разі припинення членства у Господарстві (пункт 4.4 Статуту) (том 1 аркуші справи 23-27).

Земельна ділянка площею 10,0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею Б№050039 надана громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського фермерського господарства, використовується Фермерським господарством «МАУН» при здійсненні господарської діяльності, що не заперечується сторонами. При цьому будь-які договори між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «МАУН» щодо передачі в користування (в оренду) такої земельної ділянки не укладалися. Доказів протилежного матеріали судової справи не містять.

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 27.02.2009 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель фермерського господарства «Маун» на території Корнинської сільської ради (том 1 арк. спр. 31), однак розпорядження голови районної державної адміністрації реалізоване не було.

14.01.2020 ОСОБА_3 звернувся до Корнинської сільської ради із заявами відповідно до статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,92 га. та для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га. (том 1 арк. спр. 152, 154).

20.02.2020 відповідно до протоколу зборів Фермерського господарства «МАУН» члени такого господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 надали дозвіл на розподіл земельної ділянки між вказаними членами Фермерського господарства в розмірі 2 га. кожному, на вилучення 0,25 га. земельної ділянки під забудову ОСОБА_3 , на 0,92 га. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства (том 1 аркуш справи 155).

В подальшому Корнинською сільською радою були прийняті оскаржені рішення: № 786 від 05.03.2020, згідно з яким Корнинська сільська рада вирішила надати згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності площею 8,8222 га. кадастровий номер 5624685900:01:020:0377 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області; № 880 від 18.08.2020, згідно з яким Корнинська сільська рада вирішила погодити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності площею 8,8222 га. для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 5624685900:01:020:0377) на території Корнинсьткої сільської ради Рівненського району Рівненської області; № 975 від 18.08.2020, згідно з яким Корнинська сільська рада вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Колоденка; № 976 від 18.08.2020, згідно з яким Корнинська сільська рада вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,92 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Колоденка.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.09.2020 № 2341/7 задоволено скаргу ОСОБА_1 . Скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2020 №16021050002002222 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведену державним реєстратором Копитківської сільської ради Дацюк Вікторією Анатоліївною щодо Фермерського господарства «МАУН» (том 1 аркуші справи 20-21).

Таким чином, з 09.09.2020 членство фермерського господарства «МАУН» визначається відповідно до статуту в редакції 2007 року.

Вважаючи вищевказані рішення Корнинської сільської ради протиправними, прийнятими з порушенням встановленої процедури, недобросовісно, оскільки вони прийняті з урахуванням рішень Фермерського господарства «МАУН», членами якого були інші особи, аніж визначені Статутом господарства 2007 року, а отже порушують право позивача на приватизацію частини земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні господарства, відповідно до своєї частки (паю), позивач звернулася з цим позовом до адміністративного суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки скасування оскаржених позивачем рішень Корнинської сільської ради в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між учасниками цих правовідносин щодо права на земельну ділянку.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Частинами 1 та статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 справа № 816/421/17, від 20.09.2018 справа № 813/1076/17, від 30.10.2018 справа № 813/3685/14.

В постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що:

«Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)). Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право користування землею Б№050039 громадянину ОСОБА_3 закріплено у безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку 10,0 гектарів для ведення селянського фермерського господарства на підставі рішення Корнинської сільської ради народних депутатів від 12.12.1992, акт зареєстрований за №224 (том 1 арк. спр. 28-30).

Корнинською сільською радою були прийняті оскаржені рішення № 786 від 05.03.2020, № 880 від 18.08.2020, № 975 від 18.08.2020, № 976 від 18.08.2020.

ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення Корнинської сільської ради (щодо земельної ділянки Фермерського господарства «МАУН» кадастровий номер 5624685900:01:020:0377) про надання згоди на поділ земельної ділянки, про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки, про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,25 га. та 0,92 га., з тих підстав, що означені рішення перешкоджають реалізації її права на приватизацію частини такої земельної ділянки як члену Фермерського господарства відповідно до чинного статуту в редакції 2007 року, що підтримала і третя особа на стороні позивача, водночас вказуючи, що має право на приватизацію частини земельної ділянки відповідно до своєї частки (паю) як член фермерського господарства та спадкоємець померлого члена фермерського господарства «МАУН», тобто як позивач так і третя особа на її стороні захищають своє порушене право, відповідно в такому випадку справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать і органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Частина 1 статті 21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 цього Кодексу, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати суду правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Правові висновки аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №2а-8868/11/2670.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/686/19, згідно якої спір у справі незалежно від суб`єктного складу на підставі пунктів 3 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України належить до юрисдикції господарського суду, оскільки позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням їхніх корпоративних прав, як засновників та власників фермерського господарства, спір пов`язаний із діяльністю фермерського господарства та членством у ньому, тобто виник з корпоративних відносин, а тому на думку колегії суддів наявні ознаки корпоративного спору між членами фермерського господарства «МАУН» щодо поділу майна фермерського господарства (земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні Господарства) відповідно до часток у складеному капіталі фермерського господарства, що підтверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.09.2020 № 2341/7, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2020 №16021050002002222 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведену державним реєстратором Копитківської сільської ради Дацюк Вікторією Анатоліївною щодо Фермерського господарства «МАУН» (том 1 аркуші справи 20-21), відповідно з 09.09.2020 членство фермерського господарства «МАУН» визначається відповідно до статуту в редакції 2007 року.

Щодо поділу спільного майна подружжя - учасників фермерського господарства висловив правову позицію Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 390/43/18, а саме: якщо один з подружжя є учасником фермерського господарства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право) сутність цього права полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Апеляційний суд вважає, що скасування оскаржених позивачем рішень Корнинської сільської ради в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між учасниками цих правовідносин щодо права на земельну ділянку, позивач не ставить за ціль вирішення публічно-правового спору з суб`єктом владних повноважень, так як метою звернення до суду є забезпечення задоволення його вимог щодо права на земельні ділянки.

З урахуванням вищенаведеного та проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вбачається спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «МАУН» про визнання протиправними та скасування рішень закрито правомірно.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 826/240/16, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №823/1438/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 06.08.2020 у справі №340/1999/19, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними із спором за позовом ОСОБА_1 та Корнинської сільської ради, адже земельна ділянка площею 10,0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею Б№050039 надана громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського фермерського господарства, використовується Фермерським господарством «МАУН» при здійсненні господарської діяльності, що не заперечується сторонами, при цьому будь-які договори між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «МАУН» щодо передачі в користування (в оренду) такої земельної ділянки не укладалися.

Щодо посилання апелянта на відсутність правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі №305/2016/18 на яку здійснив посилання суд першої інстанції, то колегія суддів вважає що таке зазначення правового висновку Верховного Суду є опискою суду, однак така описка не є самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року про закриття провадження у справі № 460/281/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 21.02.2022