Постанова

від 08.02.2022 по справі 813/3748/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 813/3748/16 пров. № А/857/16203/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представників позивача Симотюка М. А., Рудницької А. Р.,

представника відповідача Іванського В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року(прийняте у м. Львові суддею Кухар Н.А.; складене у повному обсязі 20 серпня 2021 року) в адміністративній справі № 813/3748/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Галнафтохім» (далі - ПАТ «Галнафтохім», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ ДФС) № 0001083900/12546 від 23.09.2016, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 365 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що оскаржуване рішення є протиправним та необґрунтованим, позаяк хибним є висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік в термін до 01.05.2016, оскільки в 2015 році у позивача контрольованих операцій не відбулося, отже відсутні підстави подавати відповідний звіт. Зазначає, що визначальною ознакою визнання операції контрольованою є не сам факт віднесення країни до Переліку держав, які відповідають критеріям, встановленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а наявність нижчої на 5 і більше відсоткових пунктів ставки податку на прибуток, ніж в Україні. Ставка податку на прибуток, що підлягає сплаті резидентом з доходу джерелом походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності становить 15 %. Відповідно до положень п. 2 ст. 35 Закону Республіки Кіпр про податок на прибуток ставка корпоративного податку на прибуток у Республіці Кіпр з компаній (резидентів Республіки Кіпр) справляється у розмірі 12,5 %. Позаяк, ставка податку на прибутку в Республіці Кіпр 12,5 %, а в Україні 15 %, навіть за умови відсутності чинних міжнародних договорів з Республікою Кіпр, резидентом якої є компанія Nuvarena Limited, на користь якого здійснювались виплати позивачем, ставка податку на прибуток (корпоративний податок) у Республіці Кіпр лише на 2,5 відсоткових пунктів нижча ніж в Україні. Відповідно до довідки від 25.05.2016 Податковим Управлінням 1472 Нікосія Міністерства фінансів Республіки Кіпр зазначено той факт, що вказаний контрагент позивача є резидентом Кіпру і всі його прибутки, одержані у будь-якій країні світу, оподатковуються відповідно до Закону «Про податок на прибуток» Республіки Кіпр. Зауважує, що 08.11.2012 між урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, що така ратифікована Україною 04.07.2013. На думку позивача, операції з виплати відсотків за користування кредитом з контрагентом резидентом Республіки Кіпр не можна визнавати контрольованими, оскільки загальна ставка податку з цих відсотків не є на 5 і більше пунктів нижча, ніж в Україні. Зважаючи на те, що при виплаті відсотків ТОВ «Нуварена Лімітед» за користування кредитом за 2015 року, позивач сплатив податок у розмірі 2 % від загальної суми процентів, вважає, вказана операція не є контрольованою, а відповідно у Товариства відсутнє порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України. Також, позивач у 2015 році не отримував дохід від операцій із цим нерезидентом, а операції зі сплати процентів за користування кредитними коштами не є господарською операцією для цілей трансферного ціноутворення. Зміни до трансферного ціноутворення від 05.07.2015 не можуть бути застосовані до операцій, здійснених у 2015 році.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, позов було задоволено.

Постановою Верховного Суду від 05.01.2021 касаційну скаргу СДПІ з ОВПП у м.Львові МГУ ДФС задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не перевірено на відповідність іншим, встановленим підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України вартісним критеріям визнання операцій контрольованими.

За результатами нового розгляду рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ПАТ «Галнафтохім», яке вважає, що рішення суду першої інстанції є повністю безпідставним та таким, що винесений внаслідок неповного з`ясуванням судом обставин, що мають значення у справі, а викладені в рішенні висновки суду є такими, що суперечать дійсним обставинам справи; також судом неправильно застосовано норми матеріального права. Тому просило скасувати повністю рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов ПАТ «Галнафтохім».

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, по-перше, виплата відсотків нерезиденту не впливає на об`єкт оподаткування. З покликанням на підпункти 39.2.1.2 та 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, вказує, що участь в кредитах може бути визнана контрольованою операцією, якщо вона впливає на оподатковуваний дохід. Якщо ж така участь в кредитах за відповідний звітний період не впливає на об`єкт оподаткування - то така господарська операцією не є контрольованою. Товариство під час розгляду справи неодноразово наголошувало про те, що фінансові витрати на проценти, які сплатив апелянт на користь ТОВ «Нуварена Лімітед» (NUVARENA LIMITED за користування кредитом за 2015 рік, не впливають на об`єкт оподаткування, наводив письмові обґрунтування з детальним описом бухгалтерських операцій, що також під час участі в судових засіданнях детально роз`яснювала головний бухгалтер апелянта - ОСОБА_1 . Натомість, суд першої інстанції дійшов з цього питання невірного висновку та невірно трактував положення зазначених вище норм як те, що «будь-яка виплата відсотків за кредитами впливає на об`єкт оподаткування податком на прибуток». Аналізуючи рахунки, які використовуються для обліку фінансових результатів, - 79 «Фінансові результати» та 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» вказує, що операція з виплати відсотків нерезиденту не може відображатись на рахунках бухгалтерського обліку, які передбачені для обліку прибутків, збитків та фінансових результатів, вона з одного боку зменшує активи (грошові кошти) а з другого боку зменшує зобов`язання по виплаті таких відсотків, і в жодному випадку не змінює фінансовий результат. Також, декларація з податку на прибуток містить відомості про суму виплачених доходів і суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту протягом звітного податкового періоду; податок на прибуток за основною ставкою відображається в рядку 06 декларації також відображається в інтегрованій картці платника є абсолютно окремим показником, і ніяк не впливає на значення рядка 25. так як і значення рядка 25 не збільшує і не зменшує значення рядка 06, а відображається у декларації про прибуток підприємства з метою контролю за правильністю оподаткування самої виплати доходу нерезиденту.

По-друге, визначальною ознакою визнання операції контрольованої є не сам факт віднесення країни до Переліку Держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, а наявність нижчої на 5 і більше відсоткових пунктів ставки податку на прибуток (корпоративного податку), ніж в Україні. Операція з виплати відсотків нерезиденту за користування кредитними коштами в Україні за загальним правилом оподатковується податком на прибуток за ставкою 15 %, тому для віднесення цієї операції до контрольованої нерезидент має сплачувати в країні своєї реєстрації податок на прибуток менший ніж 10 % з цієї операції, проте сплачена ТОВ «Нуварена Лімітед» ставка податку на прибуток в розмірі 12,5 % в Республіці Кіпр нижче від ставки податку, яка підлягає сплаті в Україні згідно із пп. 141.4.2 п. 141.4 статті 141 ПК України лише на 2,5 %, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Також, відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували б протилежне; відтак, рішення є абсолютно безпідставним, незаконним та таким, що винесене виключно на основі внутрішніх переконань судді.

Представник апелянта також надав пояснення у справі, де підтвердив доводи про те, що із приписів абзацу «а» пп. 39.2.1.1, пп. 39.2.1.2, 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України видно, що контрольованими є лише ті операції з пов`язаними особами - нерезидентами, які впливають на об`єкт податком на прибуток підприємств. Аналізуючи норму статті 134 ПК України, бухгалтерські проведення щодо розрахунків за іншими операціями, апелянт дійшов висновку, що при виплаті відсотків за користування кредитом не відбувається ні зростання, ні зменшення власного капіталу. Також зазначає про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у проведенні судово-економічної експертизи, яка могла дати відповідь на те, чи впливають операції зі сплати відсотків за користування кредиток за 2015 рік, здійснені Товариством на користь ТзОВ «Нуварена Лімітед» на об`єкт оподаткування податком на прибуток, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, відповідно до норм законодавства України. На необхідності з`ясування цього питання наголошував Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року в цій справі. Проте, після відмови суду у призначенні вказаної експертизи знову поза межами дослідження залишилось питання щодо фактичного впливу операції зі сплати відсотків за користування кредитом на об`єкт оподаткування податком на прибуток, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток відповідно до норм законодавства України.

Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у якому зазначив, що позивач у своїй апеляційній скарзі основний акцент зазначає на відсутності впливу на фінансовий результат виплата по відсотках за користування кредитом. Аналізуючи приписи пп. 14.1.159, 14.1.206, 14.1.258 п. 14.1 ст.14 пп. 134.1.1 ст. 134, п.п. 140.2, 140.3 ст. 140 ПК України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», зазначає, що витрати на нарахування відсотків по кредиту включаються до фінансових витрат.

Нараховані відсотки відображаються проводкою ДТ 952 «Інші фінансові витрати» КТ 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» або ДТ15 «Капітальні інвестиції» КТ 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» в разі капіталізації фінансових витрат. З огляду на те, що кредит від нерезидента виражений в іноземній валюті, такі операції регламентуються П(С)БО 21. Зобов`язання за отриманим кредитом кваліфікуються як монетарна стаття, оскільки є статтею, що передбачає подальшу сплату у фіксованій сумі коштів. Тому на дату балансу і на дату здійснення операції на заборгованість за кредитом нараховують курсові різниці (п. 8 П(С)БО 21). При цьому, позитивне значення курсових різниць є доходом та враховується у складі доходів платника податку, а від`ємне значення курсових різниць є витратами та враховується у складі витрат платника податку.

Аналізуючи зміст постанови Верховного Суду від 05.01.2021 в цій справі та норми пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39, пп. 134.1.1, 134.1.2, 134.1.3, 134.1.4, 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПК України, зазначає, що платник зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за 2015 рік у термін до 1 травня 2016 року. Оскільки, Товариство не виконало вказаної вимоги, не подало декларацію у зазначений строк, рішення контролюючого органу є правомірним, про що вірно зазначено рішенні суду першої інстанції. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Галнафтохім», та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом ПАТ «Галнафтохім» (код ЄДРПОУ 23958622) 19.02.2016 зареєстроване як юридична особа (а. с. 15 - 27) та діє на підставі Статуту (а. с. 25 - 47).

СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ ДФС у період з 07.09.2016 по 08.09.2016 провело документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України у зв`язку з неподанням звіту про контрольовані операції за 2015 рік до 01.05.2016, про що склало акт № 285/28-06-39/23958622 від 08.09.2016 (далі - Акт перевірки (а. с. 48 - 50).

До цього акта також складено доповнення та зміни від 15.09.2016.

Позивач, Не погоджуючись із цим актом, Товариство подало 22.09.2016 на такий заперечення.

23.09.2016 на підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ ДФС прийняла податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0001083960/12546 за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 365 400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «Галнафтохім» оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що спірні господарські операції з виплати процентів, дисконтних доходів Nuvarena Limited (Кіпр) по кредитному договору № К-22/09-1001 протягом 2015 року є контрольованими, а відтак Товариство повинно було подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік в термін до 01.05.2016. Позаяк Товариство такого звіту не подало, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до норм законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Згідно з пп. 39.4.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійснені контрольовані операції одночасно з поданням декларації з податку на прибуток підприємств (додаток до декларації).

Відповідно до пункту 120.3 статті 120 ПК України, яким передбачено відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції, неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі, зокрема, 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року - у разі неподання звіту про контрольовані операції.

Відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (з 1 січня 2015 року) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

- держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Протягом 2015 року були чинні такі переліки держав, затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України:

- Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМ України) від 25 грудня 2013 року № 1042 (втратив чинність 14 травня 2015 року);

- Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, затверджений розпорядженням КМ України від 14 травня 2015 року № 449-р (втратив чинність 16 вересня 2015 року);

- Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, затвердженим розпорядженням КМ України від 16 вересня 2015 року № 977-р.

Згідно із цими розпорядженнями КМ України Республіка Кіпр була включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

Відповідно до пункту 136.1 ст. 136 ПК України податок на прибуток підприємств в Україні у спірний період становив 18 %.

Встановлено, що за 2015 рік позивач здійснив виплату процентів, дисконтних доходів «Nuvarena Limited» (Кіпр) за кредитним договором № К-22/09-1001 на загальну суму 50 573 118,26 грн, що не заперечується позивачем.

Республіка Кіпр включена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 статті 39.2 ПК України визначено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на оподатковуваний дохід платника податків, зокрема, але не виключно:

- операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

- операції з надання послуг;

- операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності;

- фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

- операції з капіталом, включаючи купівлю чи продаж акцій або інших інвестицій, купівлю чи продаж довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Тобто, участь в кредитах може бути визнана контрольованою операцією, якщо вона впливає на оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із підпунктами 134.1.2, 134.1.3, 134.1.4, 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є дохід за договорами страхування; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України; дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино).

Отже, для цілей трансферного ціноутворення беруться лише ті господарські операції, які впливають чи можуть вплинути на прибуток платника, а також окремі види доходів, які оподатковуються відокремлено від прибутку для нерезидентів та платників. Основним критерієм визначення чи вважаються операції господарськими для цілей трансферного ціноутворення є їх вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток відповідно до норм законодавства України.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - ПСБО) 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за № 610/12484, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності, фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.

За змістом пункту 27 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».

За змістом цих норм виплата відсотків включається до складу витрат (фінансових витрат) та відповідно впливає на об`єкт оподаткування (оподатковуваний дохід) податку на прибуток підприємств.

Крім того, відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у період з 1 січня до 12 серпня 2015 року) для визнання господарських операцій контрольованими мали одночасно виконуватись такі умови:

- загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;

- обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов`язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.

А з 13 серпня 2015 року підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо трансферного ціноутворення» від 15 липня 2015 року № 609-VIII (далі Закон № 609-VIII)) було встановлено, що для визнання господарських операцій контрольованими необхідним є одночасне виконання таких умов:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 609-VIII формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених ПК України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.

Відтак, для визнання операцій, здійснених у 2015 році, контрольованими, вартісний критерій таких (контрольованих) операцій повинен перевищувати 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищувати 50 мільйонів гривень.

При цьому, судом було встановлено, що за 2015 рік позивач здійснив виплату процентів, дисконтних доходів «Nuvarena Limited» (Кіпр) за кредитним договором № К-22/09-1001 на загальну суму 50 573 118,26 грн, що дає підстави вважати, що господарські операції відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України є контрольованими.

Позаяк операції позивача з виплати процентів, дисконтних доходів Nuvarena Limited (Кіпр) по кредитному договору № К-22/09-1001 протягом 2015 року є контрольованими, ПАТ «Галнафтохім» повинно було подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік в термін до 01.05.2016. Проте, Товариство такого звіту не подало, що має наслідком застосування до нього відповідних штрафних санкцій, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до норм законодавства.

При цьому, Товариство не надало до суду належних доказів на спростування вказаних обставин та висновків.

З приводу покликань апелянта на те, що виплата відсотків нерезиденту не впливає на об`єкт оподаткування, колегія суддів апеляційного суду зауважує таке.

Як зазначено вище, з урахуванням приписів підпунктів 134.1.1, 134.1.2, 134.1.3, 134.1.4, 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 ПК України, абзацу сьомого пункту 3 ПСБО) 31 «Фінансові витрати» та пункту 27 ПСБО 16 «Витрати» виплата відсотків повинна включатися до складу витрат (фінансових витрат) при визначенні об`єкта оподаткування (оподатковуваний дохід) податку на прибуток підприємств, тому відсутні підстави вважати, що виплата відсотків нерезиденту не впливає на об`єкт оподаткування.

Решта доводів в цій частині, зокрема щодо призначення судово-економічної експертизи жодним чином не впливають на законність рішення суду першої інстанції, позаяк зазначеними вище нормами встановлено безумовний обов`язок Товариства включати виплату відсотків складу витрат (фінансових витрат) при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

З приводу того, що визначальною ознакою визнання операції контрольованої є не сам факт віднесення країни до Переліку Держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, а наявність нижчої на 5 і більше відсоткових пунктів ставки податку на прибуток (корпоративного податку), ніж в Україні, колегія суддів зауважує, що такі доводи спростовані постановою Верховного Суду в цій справі від 05 січня 2021 року.

Як зазначено в цій постанові, суди попередніх інстанцій, встановлюючи відповідність Республіки Кіпр критерію держави (території), у якій загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, до загальної ставки корпоративного податку в Республіці Кіпр у розмірі 12,5 % додали ще сплачені відповідно до норм Конвенції між Урядом України та Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно сплати податків на доходи до Державного бюджету України 2 % податків від загальної суми виплачених нерезидентові відсотків.

Разом з тим, такі висновки судів не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, у зв`язку із тим, що відповідно до пункту 1 статті 21 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно з положеннями цієї Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в цій іншій Державі.

Відтак, зважаючи на наведені положення Республіка Кіпр зобов`язана надавати вирахування податку сплаченого в Україні, а тому на Кіпрі фактично буде підлягати сплаті не більше, аніж 10,5 % податку, адже 12,5 % податку (які були сплачені нерезидентом) включають 2 % податку, що сплачений в Україні.

З огляду на те, що податок на прибуток підприємств в Україні у спірний період становив 18 %, висновки судів про те, що корпоративний податок на 5 і більше відсоткових пунктів нижчий, ніж в Україні є необґрунтованими. Водночас, суд звертає увагу на те, що фактично позивач не вказував під час судового розгляду на неправомірне включення Кабінетом Міністрів України Республіки Кіпр до відповідних Переліків, а посилався на те, що визначальним для встановлення обов`язку щодо подання звіту є співвідношення ставок в Україні і Республіці Кіпр з урахуванням сплаченого нерезидентом корпоративного податку та сплаченого податку позивачем.

Вказаний висновок відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

Решта доводів апеляційної скарги на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак не потребують додаткового аналізу та спростування.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року в адміністративній справі № 813/3748/16 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 21 лютого 2022 року.