Постанова

від 21.02.2022 по справі 902/1129/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Справа № 902/1129/15(902/579/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

представники не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 4894/21 від 30.11.2021) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 18.11.2021, повний текст складено 23.11.2021, у справі №902/1129/15(902/579/20)

за заявою арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Біопаливна аграрна компанія") Демчана О.І. № 02-57/118 від 01.06.2020 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності

в межах справи № 902/1129/15

за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія"

про визнання банкрутом

У провадженні на стадії ліквідаційної процедури Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1129/15 за заявою ДП АТ "НАК "Украгролізинг" в особі Вінницької філії НАК "Украгролізинг" про банкрутство ТОВ "Біопаливна аграрна компанія".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), повністю задоволено заяву арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Біопаливна аграрна компанія") Демчана О.І. №02-57/118 від 01 червня 2020 року до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 902/1129/15 (902/579/20). Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія" у розмірі 1 164 734,91 грн у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Присуджено до стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 1 164 734,91 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біопаливна аграрна компанія", у зв`язку із доведенням до банкрутства.

19.10.2021 до Господарського суду Вінницької області від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. надійшло подання №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у справі №902/1129/15(902/579/20).

Визначено, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності з дружиною боржника - ОСОБА_3 , на яку має бути звернено стягнення, становить:

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0614; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0610; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0619; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0611; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0725584200:04:001:1234; площа: 2,0 га., розташованої за адресою: Волинська обл., Турійський р., с/рада Озерянська;

1/2 частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля (контора) А-1; реєстраційний номер майна: 38787018; номер запису: 172 в книзі 2; площа: 56,4 кв. м; розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи вказане подання, суд першої інстанції виходив з того, що набуття права власності на спірне майно відбулось під час зареєстрованого шлюбу, що підтверджується відповідними письмовими доказами, доданими до подання приватного виконавця.

Оскільки ОСОБА_1 не було надано до суду будь-яких доказів того, що вказане майно було придбано ним за власні кошти, а також щодо наявності спору про право стосовно зазначеного у поданні майна, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку положень ст. 335 ГПК України.

З огляду на вищевикладені обставини та положення чинного законодавства, приймаючи до уваги, що наказ від 18.09.2020, виданий на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №902/1129/15(902/579/20), до теперішнього часу не виконаний, беручи до уваги презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

27.11.2021, згідно з поштовим штемпелем, ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити ОСОБА_3 до участі у розгляді подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в якості зацікавленої особи; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. №66186806/5099 від 12.10.2021 скасувати та закрити провадження щодо розгляду подання /т.18, а.с.1-11/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- приватним виконавцем не надано доказів, що у ОСОБА_1 відсутнє майно для виконання судового рішення та/або його недостатньо для погашення заборгованості. В тому числі не зазначено чи відбулося будь-яке списання грошових коштів на погашення заборгованості, хоча відповідні дії відбулись;

- з невідомих причин приватний виконавець, маючи відомості про перелік зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 майна, не здійснив жодних дій щодо їх опису та реалізації. У свою чергу апелянт жодних перешкод для його примусової реалізації не здійснює та не заперечує проти його реалізації;

- земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки 4 з них були придбані за його особисті кошти ( ОСОБА_3 з відповідною інформацією обізнана і надавала підтвердження та згоду при вчиненні нотаріальних дій). У свою чергу земельна ділянка з кадастровим номером 0725584200:04:001:1234 взагалі була набута на підставі наказу №3-2873/15-20-СГ від 19.03.2020 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області в порядку приватизації відповідно до норм Земельного кодексу України. Таким чином вважає, що підстави для визначення частки на відповідне майно за ОСОБА_3 взагалі відсутні;

- суд першої інстанції, задовольняючи подання про визнання частки майна за ОСОБА_1 , не залучив ОСОБА_3 стороною у справі, не зважаючи на те, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 визначає матеріальні права ОСОБА_3 щодо майна, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 , тобто зачіпає права та інтереси останньої, а тому на думку скаржника спірна ухвала суду підлягає обов`язковому скасуванню на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України;

- суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 у своїх заперечення зазначав, що при придбанні майна та реєстрації на його ім`я нерухомого майна, ОСОБА_3 при посвідченні нотаріальних договорів надавалась нотаріусу відповідна заява про згоду та обізнаність купівлі майна за його особисті кошти, а й відповідно майно є особистою власністю ОСОБА_1 . Відповідні докази містяться у органі, який здійснював реєстрацію майна, тому їх надання у короткий термін є неможливим, що в свою чергу свідчить про необхідність належного судового розгляду для визначення переліку майна, яке підпадає або не підлягає під спільне сумісне майно подружжя. Таким чином, відповідні докази належним чином можуть бути забезпечені лише шляхом витребування у позовному провадженні;

- ОСОБА_1 вважає, що положення ст. 335 ГПК України застосуванню не підлягають, оскільки в даному випадку існує спір про право, а тому подання приватного виконавця не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та провадження у справі підлягає закриттю.

Також в апеляційній скарзі апелянт заявляє клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які в суді першої інстанції не були ним долучені, зокрема, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 0725584200:04:001:1234 площею 2,00 га у власність ОСОБА_1 без зміни цільового призначення від 19.03.2020, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0725584200:04:001:1234 та докази списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 /т.18, а.с.12-13, 15/.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що 18.11.2021 він прибув до Господарського суду Вінницької області на призначений час о 10:15 год, що за необхідності може бути підтвердженого журналом прийому громадян суду, однак з невідомих причин засідання не відбулось, а секретарем було повідомлено, що ОСОБА_1 ніби то запізнився, а тому розгляд справи відбувся без його участі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) - залишено без руху.

Зобов`язано апелянта ОСОБА_1 протягом 5 (п`яти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази сплати 2 270,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

22.12.2021 (вх.№9763/21) ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2021 подав докази усунення недоліків апеляційної скарги, а саме квитанцію від 18.12.2021 №55776 про сплату 2 270,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх. № 4894/21 від 30.11.2021) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20); розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2022 об 12:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2022 об 10:00 год.

Ніхто з учасників судового процесу своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Частиною 3 ст. 263 ГПК України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Усі учасники справи явку своїх повноважних представників в призначене судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином /т.18, а.с. 123-130/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 26.01.2022 явка представників сторін в судове засідання 16.02.2022 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників учасників справи, оскільки їхня неявка не перешкоджає перегляду справи.

Розглянувши подане ОСОБА_1 клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів враховує наступне.

Зокрема апеляційний суд вважає, що скаржником не було належним чином обґрунтовано поважність причин, що зумовили неможливість подання ним таких доказів до суду першої інстанції у встановлений законом строк.

Водночас доводи боржника про те, що 18.11.2021 судове засідання в суді першої інстанції з невідомих причин не відбулося та було проведено без його участі, не зважаючи на його вчасне прибуття до суду, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Разом з тим, сам факт прибуття до приміщення суду не свідчить про своєчасну явку учасника справи безпосередньо у судове засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 18.11.2021 судове засідання розпочалося о 10:15 год та закінчилося о 10:30 год, представники сторін в судове засідання не з`явились /т.17, а.с.88/. Вказане спростовує доводи апелянта про те, що судове засідання не відбулось.

Крім того колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мав можливість подати додаткові докази до Господарського суду Вінницької області разом із своїми запереченнями проти подання приватного виконавця, які згідно з відміткою на поштовому конверті були надіслані ним до суду 14.11.2021 та отримані судом 17.11.2021 /т.17, а.с.72-77/.

Суд звертає увагу на те, що виходячи з принципу змагальності господарського процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

У відповідності до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - ОСОБА_1 ).

Враховуючи наведене, а також те, що з поданих пояснень не вбачається поважних причин, які б свідчили про неможливість подання скаржником таких доказів до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для долучення та надання оцінки таким доказам.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у розгляді подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в якості зацікавленої особи, колегія суддів вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить поняття зацікавленої особи та відповідно не визначає її правового статусу.

Разом з тим відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №917/628/17, залучення третьої особи до участі у справі на стадії виконання судового рішення процесуальним законодавством не передбачено.

Оскільки ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №902/1129/15 (902/579/20) перебуває на стадії виконання судового рішення, залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи є неможливим, оскільки не узгоджується з нормами ГПК України.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою (вх. №4894/21 від 30.11.2021) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) та про відкладення судового засідання у справі надсилались судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 , та були отримані нею, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення /т.18, а.с.43, 124/.

Тому колегія суддів вважає, що апеляційним судом було забезпечено ОСОБА_3 право на висловлення нею своєї правової позиції щодо поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, однак остання наданою судом можливістю не скористалась.

Апеляційний суд перейшов до розгляду апеляційної скарги.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1129/15 за заявою ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Вінницької філії НАК "Украгролізинг" про банкрутство ТОВ "Біопаливна аграрна компанія".

Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.10.2021 продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" та повноважень ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі № 902/1129/15 до 26.04.2022; призначено справу № 902/1129/15 до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, було задоволено заяву арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Біопаливна аграрна компанія") Демчана О.І. № 02-57/118 від 01.06.2020 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності у справі №902/1129/15(902/579/20), повністю. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" у розмірі 1 164 734,91 грн. у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 1 164 734,91 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біопаливна аграрна компанія", у зв`язку із доведенням до банкрутства /т.14, а.с.14-33, 34-51/.

31.08.2020 на виконання даної ухвали судом видано відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Разом з тим ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.2020 було задоволено клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Біопаливна аграрна компанія") Демчана О.І. №02-57/127 від 09.09.2020 про видачу наказу щодо відповідача-1 та № 02-57/128 від 09.09.2020 про видачу наказу щодо відповідача-2. Ухвалено видати на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №902/1129/15, яка набрала законної сили 31.08.2020, два окремих накази суду наступного змісту: "Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 1 164 734 грн 91 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біопаливна аграрна компанія", у зв`язку із доведенням до банкрутства", із зазначенням стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія" та кожного боржника окремо.

18.09.2020 згідно з вищевказаною ухвалою Господарським судом Вінницької області видано відповідні накази.

19.10.2021 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. до Господарського суду Вінницької області надійшло подання приватного виконання №66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами в якому просить суд визначити, що частка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у спільній сумісній власності з дружиною боржника ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на яку має бути звернено стягнення, становить:

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0614; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0610; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0619; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 1822587600:04:000:0611; площа: 2,0, розташованої за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р., с/рада Торчинська (Старосілецька громада);

1/2 частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0725584200:04:001:1234; площа: 2,0 га., розташованої за адресою: Волинська обл., Турійський р., с/рада Озерянська;

1/2 частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля (контора) А-1; реєстраційний номер майна: 38787018; номер запису: 172 в книзі 2; площа: 56,4 кв. м; розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане подання обґрунтовує тим, що право власності на вищевказані об`єкти було набуто під час зареєстрованого шлюбу між боржником та його дружиною ОСОБА_3 .

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (стаття 335 ГПК України).

Відповідно до статті 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведених норм права, передбачених частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 335, 338 ГПК України вбачається, що в разі звернення державного або приватного виконавця з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таке подання розглядає суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення, за правилами господарського судочинства.

Таким чином, оскільки судовий наказ від 18.09.2020, виданий на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №902/1129/15(902/579/20), колегія суддів констатує, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. № 66186806/5099 від 12.10.2021 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч.1, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, боржнику ( ОСОБА_1 ) на праві власності належить, зокрема:

земельна ділянка за кадастровим номером 1822587600:04:000:0610; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа: 2,0 га, підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений Паламарчук А.П., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області, 26 січня 2018, за реєстровим № 51. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26.01.2018, номер запису про право власності - 24553255;

земельна ділянка за кадастровим номером 1822587600:04:000:0611; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа: 2,0 га, підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений Паламарчук А.П., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області, 26 січня 2018, за реєстровим № 53. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26.01.2018, номер запису про право власності - 24554439;

земельна ділянка за кадастровим номером 1822587600:04:000:0614; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа: 2,0 га, підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений Паламарчук А.П., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області, 26 січня 2018, за реєстровим № 52. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26.01.2018, номер запису про право власності 24553963;

земельна ділянка за кадастровим номером 1822587600:04:000:0619; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа: 2,0 га, підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений Паламарчук А.П., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області, 26 січня 2018, за реєстровим № 54. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26.01.2018, номер запису про право власності 24554771;

земельна ділянка за кадастровим номером 0725584200:04:001:1234, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа: 2,0 га, підстава набуття права власності: Наказ №3-2873/15-20-СГ від 19.03.2020 виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 25.03.2020, номер запису про право власності 36108382.

Згідно з відповіддю КП "Волинське обласне Бюро технічної інвентаризації" Волинської обласної ради від 25.03.2021 за вихідним номером 1133, боржнику на праві власності належить нежитлова будівля (контора) А-1; площа: 56,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №21 від 24.12.2012 виданого виконавчим комітетом Озерянської сільською радою Турійського району Волинської області. Крім того, згідно з Інформаційною довідкою № 278136520 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на вищезазначене майно зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 26.12.2012, реєстраційний номер майна: 38787018; номер запису: 172 в книзі 2.

22.07.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 66186806, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме майно боржника, крім майна, що не підлягає державній реєстрації, та все нерухоме майно, що належить боржнику.

У свою чергу з наявного в матеріалах справи повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису від 23.09.2021 судом встановлено, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області було проведено реєстрацію шлюбу між нареченим - громадянином України ОСОБА_1 та нареченою - громадянкою України ОСОБА_3 , про що складено актовий запис про шлюб № 277 від 08.11.2008 /т.14, а.с.126-128/.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом встановлено, що набуття права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна відбулось під час зареєстрованого шлюбу між боржником та його дружиною - ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні питання про визначення частки в спільній сумісній власності слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За загальним підходом, закріпленим у статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування обставин необхідних для спростування такої презумпції, покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя (в даному випадку ОСОБА_1 ).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак апелянт, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки є його особистою приватною власністю, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587600:04:000:0610, 1822587600:04:000:0611, 1822587600:04:000:0614 та 1822587600:04:000:0619 були придбані за його особисті кошти, а земельна ділянка з кадастровим номером 0725584200:04:001:1234 була набута ним внаслідок її приватизації, не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судами в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Тому колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи ОСОБА_1 з огляду на їх недоведеність.

Водночас колегія суддів критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що в даній справі існує спір про право, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджували наявність такого спору щодо вказаного у поданні приватного виконавця майна. Крім того від дружини боржника - ОСОБА_3 будь-які заяви, клопотання, письмові пояснення чи докази на підтвердження існування спору про право щодо згаданого майна до суду також не надходили.

Разом з тим самі по собі твердження апелянта ОСОБА_1 про існування спору про право не свідчить про його фактичне існування.

Щодо посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009 апеляційним господарським судом встановлено, що висновки викладені у ній не є релевантними для справи №902/1129/15(902/579/20), оскільки вона містить інші фактичні обставини. Зокрема у вказаній справі учасником справи було подано до суду рішення суду, яким встановлено юридичний факт придбання майна за особисті кошти іншим членом подружжя (не боржником) та належності йому на праві особистої приватної власності спірного майна, про визначення частки в праві власності якого звернувся з поданням приватний виконавець. Що у свою чергу вказує про наявність у справі №2-24/494-2009 спору про право з іншим членом подружжя, який вважає себе одноосібним власником спірного майна.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що оспорювана ухвала суду підлягає обов`язковому скасуванню на підставі п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України, оскільки судом не було залучено ОСОБА_3 до участі у справі, незважаючи на те, що вона визначає матеріальні права ОСОБА_3 щодо майна, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 , тобто зачіпає її права та інтереси, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №917/628/17, оскільки ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №902/1129/15(902/579/20) перебуває на стадії виконання судового рішення, апеляційний суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_3 , з огляду на те, що залучення третьої особи до участі у справі на стадії виконання судового рішення процесуальним законодавством не передбачено.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень викладених у п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 за №14 частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з обов`язковим викликом у судове засідання не лише державного виконавця, боржника, стягувача й прокурора (у випадках здійснення останнім представництва інтересів громадянина або держави в суді), а й учасників спільної власності на майно.

Судом встановлено, що ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.10.2021 про призначення до розгляду подання приватного виконавця №66186806/5099 на 27.10.2021 о 10:10 год., а також від 27.10.2021 про відкладення розгляду подання на 18.11.2021 о 10:15 год. надсилались місцевим господарським судом ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними відмітками на ухвалах суду /т.16, а.с.1,13/, а також відповідними поштовими конвертами /т.16, а.с.14, т.17, а.с.96/.

Однак вказані поштові повідомлення повертались до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Разом з тим зазначена вище адреса вказана в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також зазначалась ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у своїх апеляційних скаргах /т.18, а.с.1,49/.

Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальні документи у справі №902/1129/15(902/579/20) надсилалась ОСОБА_3 апеляційним судом на ту ж адресу, що і суд першої інстанції, та останні отримувалась нею, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями /т.18, а.с.43, 124/.

Наведені вище обставини свідчать про надіслання судом першої інстанції процесуальних документів ОСОБА_3 на дійсну адресу.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Апеляційний суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито усіх заходів для повідомлення ОСОБА_3 про час і дату судового засідання, в якому розглядалось поданням приватного виконавця та відповідно надано останній можливість для висловлення своєї правової позиції з приводу такого подання, однак вона своїм правом не скористалась.

У свою чергу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Решту доводів ОСОБА_1 апеляційний господарський суд відхиляє, як такі, що не спростовують висновків Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Відповідно до част. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 16.02.2022 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у цій справі №902/1129/15(902/579/20) є дата складення повного тексту постанови.

Керуючись ст. 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу (вх. № 4894/21 від 30.11.2021) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/1129/15(902/579/20) повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "22" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.