ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/6132/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Фещенко Ю.В.) від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором № 186/0825 від 30.08.2019 в загальному розмірі 290 666 грн. 24 коп., -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021р. Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та в інтересах Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова", в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" заборгованість за договором № 186/0825 від 30.08.2019 в загальному розмірі 290 666 грн. 24 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21:
- у задоволенні позовних вимог Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" - відмовлено у повному обсязі;
- позовні вимоги Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" - залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність в прокурора права на пред`явлення позовів в інтересах державних підприємств, які за організаційно-прововою формою господарювання не є тотожними державним компаніям, тому безпідставно залишив позов прокурора без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.01.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 21.02.2022р.
Державне космічне агентство України надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та просить її задовольнити, а також надіслало клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" у судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою та безпідставною.
Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не забезпечила явку представника до судового засідання, надіслала 18.02.2022р. електронною поштою на адресу апеляційного суду клопотання про перенесення судового засідання, яке не містить кваліфікованого електронного підпису, а тому в силу ч. 8 ст. 42 ГПК України не підлягає розгляду апеляційним судом.
Враховуючи вищенаведене, сплив встановленого процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представника апелянта в судове засідання не перешкоджає перегляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.08.2019 між Державним підприємством "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - сторона-1, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" (далі - сторона-2, відповідач) укладено договір № 186/0825 (далі - договір, ас.14-15), в якому сторони домовились про те, що сторона-2 (відповідач) зобов`язується відшкодовувати стороні-1 (позивачу-2) витрати по податку на землю за земельну ділянку, яка використовується стороною-2 (відповідачем) під зберігання матеріалів за адресою: м. Дніпро, вулиця Криворізька, 1, і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:202:0019 (пункт 1.1 договору).
У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності із моменту його підписання і діє один рік та до повного виконання зобов`язань за договором. Обов`язковою умовою розірвання договору є повний взаєморозрахунок сторін. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати договірні відносини, договір уважається щорічно пролонгованим на тих же умовах з урахуванням всіх змін і доповнень до договору.
Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор послався на порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, та зазначив зокрема, таке:
- відповідно до статуту Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" останнє засновано на державній власності і підпорядковано Державному космічному агентству України;
- відповідно до Статуту ДП "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова", затвердженого наказом Державного космічного агентства України №104 від 20.07.2017 державне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного космічного агентства України. Підприємство утворене з метою задоволення суспільних потреб та одержання прибутку власником майна та трудовим колективом підприємства. Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом;
- відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла та постійно збільшується заборгованість, яка станом на 14.06.2021 складає 263 562 грн. 00 коп.
- до позовної заяви були долучені докази повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Державного космічного агентства України та Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокурором, а саме: лист Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 5-4-623ВИХ-21 від 08.06.2021.
Отже, у даній справі Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі: позивача-1 - Державного космічного агентства України; позивача-2 - Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" заборгованість за договором № 186/0825 від 30.08.2019, укладеним між Державним підприємством "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" (відповідач).
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вірно вказано судом першої інстанції у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Державне підприємство "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, відповідно, самостійно набуває та реалізує свої права.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, заснованих на державній формі власності; не визначають для таких осіб іншого порядку захисту своїх порушених прав.
Отже, позивач-2 - Державне підприємство "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова", як юридична особа, самостійно набуває права та відповідає за своїми зобов`язаннями за договором.
У даній справі прокурор звернувся із позовною вимогою про стягнення заборгованості за господарським договором № 186/0825 від 30.08.2019, укладеним між Державним підприємством "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - сторона-1, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані" в загальному розмірі 290 666 грн. 24 коп.
Державне космічне агентство України не є стороною договору, за яким утворилась спірна заборгованість, отже порушення умов такого господарського договору не порушує прав та інтересів Державного космічного агентства України. Протилежного прокурором у даній справі не доведено.
Враховуючи вказане, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що у даній справі не вбачається порушення прав та інтересів Державного космічного агентства України, тому вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані".
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверон-Компані".
Так, відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Слід наголосити, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції обгрунтовано враховану правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
У вказаній справі предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду була, зокрема, можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства.
Отже, у справі що розглядається, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, є релевантними та підлягають застосуванню судом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
Беручи до уваги наведене, у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства та вважала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у справі, що розглядається, Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі, зокрема, Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (позивач-2).
Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Доводи апеляційної скарги, які переважно зводяться до намагання обгрунтувати відмінність правового статусу державного підприємства від державної компанії, що в аспекті права прокурора на пред`явлення позову в інтересах суб`єкта господарювання створеного державою та рівності сторін в господарському судочинстві, не має жодного правового значення, не спростовують вищенаведених обгрунтованих висновків місцевого господарського суду щодо відсутності в порокурора права на пред`явлення даного позову в інтересах Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний Машинобудівний завод імені О.М. Макарова".
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у даній справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6132/21 залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 23.02.2022 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя Л.А. Коваль
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2022 |
Оприлюднено | 24.02.2022 |
Номер документу | 103520553 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чередко Антон Євгенович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні