Рішення

від 21.02.2022 по справі 911/3352/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2022 р. Справа № 911/3352/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлайн", 07522, Київська область, Баришівський район, село Паришків, вулиця Садова, 9

про стягнення 158 000,00 грн заборгованості за договором поставки № 03/08/01 від 04.08.2021

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Фізична особа-підприємець Бойко Катерина Валеріївна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлайн" про стягнення 158 00,00 грн заборгованості за договором поставки № 03/08/01 від 04.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення цих витрат позивач посилається на Витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.10.21, укладений між позивачем та АБ "Катерини Анфьорової"; меморіальні ордери № @2PL198849 від 01.09.2021 на суму 2000,00 грн та № @2PL189876 від 16.09.2021 на суму 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 матеріали позовної заяви були залишені без руху, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

26 листопада 2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2021 до якої позивачем долучено: виправлену позовну заяву; докази надіслання копії позовної заяви та заяви про усунення недоліків на адресу відповідача; витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги № 30/08/21 від 30.10.21.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись вищевказаними статтями, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення в повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Суд зазначає, що згідно частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 911/3352/21 ухвала господарського суду від 30.11.2021 була надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси фактичного та юридичного місцезнаходження відповідача.

Разом з тим ухвала суду від 30.11.2021 надіслана на поштову адресу відповідача відділенням поштового зв`язку була повернута із зазначенням причин повернення: "за закінченням терміну зберігання", на юридичну адресу - "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Щодо повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверта з ухвалою про відкриття провадження надіслану на поштову адресу відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання", суд зазначає, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.

Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Разом з тим, судом було надіслано копію ухвали суду від 30.11.2021 на електронну адресу відповідача, котра зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка Господарського суду Київської області.

В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

04 серпня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Бойко Катериною Валеріївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літлайн" (покупець) було укладено договір поставки № 03/08/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за даний товар (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору найменування товарів, їх кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товарів визначаються сторонами у видаткових накладних та товар, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна товару вважається узгодженою сторонами з дати підписання відповідної видаткової накладної (пункт 2.3 Договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх видаткових накладних, згідно з якими постачальник поставляв, а покупець приймав товар, відповідно до умов і протягом усього терміну дії договору (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що розрахунок за товари, що поставляються в відповідності з цим договором, здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого постачальником рахунку, при отриманні від постачальника належним чином оформлених документів шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 4.1 Договору термін поставки - протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати направлення постачальнику замовлення/підписання цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу, згідно умов ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно із пунктом 4.8 Договору у разі поставки товару неналежної якості, покупець має право відмовитися від приймання неякісного товару.

Цей договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але не припиняє дії до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (пункт 6.8 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару: рукавички нітрилові оглядові Med Touch розмірів XL, M, S, L на загальну суму 158 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною сторонами видатковою накладною № 278 від 04.08.2021.

Також матеріали справи містять рахунок-фактуру № 283 від 04.08.2021 на суму 158 000,00грн, що був виставлений позивачем відповідачу.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого по договору товару не виконав належним чином та у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 158 000,00грн вартості товару, що залишився неоплаченим.

Позивачем до матеріалів справи також долучено вимогу про сплату заборгованості, яку останній надсилав на адресу відповідача, однак суд не приймає її до уваги, оскільки вимога не підписана позивачем, а тому у відповідності до положень статей 73, 78 Господарського процесуального кодексу України не є достовірним доказом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, поставка товару підтверджується видатковою накладною № 278 від 04.08.2021 на суму 158 000,00 грн.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт постачання товарів (товарно - матеріальних цінностей) від постачальника до покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, яка, в свою чергу є дією або подією, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 278 від 04.08.2021 містить всі необхідні реквізити для первинного документа визначені законодавством, є підписною представниками позивача та відповідача і містить відбитки печаток сторін, а тому вказана видаткова накладна є належним доказом, що підтверджує факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Зауважень відповідача щодо кількості чи якості поставленого товару, доказів повернення товару відповідачем до суду не надано.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику вартість товару протягом 14 календарних днів з дати поставки товару, тобто не пізніше 18.08.2021.

Судом встановлено, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 158 000,00 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни в повному обсязі.

Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті123 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір - 2475,00грн та витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Наразі, обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено за наслідками розгляду справи, позивачем було долучено:

- до позовної заяви: витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.10.2021, укладений між ФОП Бойко К.В. та АБ "Катерини Анфьорової", який не містить підпису ФОП Бойко К.В.;

- до заяви про усунення недоліків позовної заяви: витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги № 30/08/21 від 30.10.2021, укладений та підписаний ФОП Бойко К.В. і АБ "Катерини Анфьорової" (однак на залученій копії не зазначено, що це є Витяг із договору);

- ордер на надання правничої допомоги серії АА № 1142422 від 11.11.2021, виданий Адвокатським бюро адвокату Анфьоровій К.С. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4583 від 26.02.2013;

- меморіальні ордери: № @2PL198849 від 01.09.2021 на суму 2000,00 грн та № @2PL189876 від 16.09.2021 на суму 5000,00 грн.

Разом з цим, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що долучений витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.10.2021, в якому позивачем виділено вартість та обсяг наданих послуг, а саме: підготовка та направлення вимоги - 2000,00 грн; підготовка та направлення позовної заяви; участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - 5000,00 грн, не є спроможним доказом таких витрат та не може вважатись тим розрахунком (виконання адвокатом робіт та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідним для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, із залученої копії витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги № 30/08/21 від 30.10.2021 неможливо встановити, що правова допомога Адвокатським бюро надавалась позивачу конкретно в межах цієї справи.

Будь-яких актів наданих послуг, підписаних в двосторонньому порядку, з яких суд мав би встановити, який саме обсяг робіт (із визначенням за назвами послуг та витрачений адвокатом час) був виконаний в межах цієї справи, суду надано не було.

Так, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) із зазначенням їх вартості позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, надані суду докази не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, та невідворотності їх понесення. Таким чином, суд відмовляє ФОП Бойко К.В. у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00грн у зв`язку із їх необґрунтованістю.

На підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію № 0.0.2332251941.1 від 09.11.2021 на суму 2 475,00 грн.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи становить 2 270,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено позов майнового характеру про стягнення 158000,00 грн, відтак, позивач мав сплатити 2 370,00 грн судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 370,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлайн" (07522, Київська область, Баришівський район, село Паришків, вулиця Садова, 9, код 42330957) на користь Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 158 000 (сто п`ятдесят вісім тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 22.02.2022