Рішення

від 21.02.2022 по справі 914/4131/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 Справа № 914/4131/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа Десятка, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ Фрут Капітал, м.Городок, Львівська область

про: стягнення 55555,42грн заборгованості за поставлений товар

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021, справу №914/4131/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 04.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

27.01.2022 від позивача до суду надійшла заява, до якої додано для огляду оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 7901414352459 відповідач отримав поштове відправлення (ухвалу від 04.01.2022) 19 січня 2022 року.

Станом на 22.02.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 04.03.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

У період з 06.08.2020 по 17.08.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 175005,30грн. В підтвердження зазначеного до позову долучено копії видаткових накладних (оригінали оглянуто судом): від 06.08.2020 №1679, від 11.08.2020 №1706, від 02.10.2020 №2214, від 16.10.2020 №2311, від 23.10.2020 №2380, від 06.11.2020 №1235, від 01.12.2020 №2643, від 04.12.2020 №2677, від 19.01.2021 №47, від 12.08.2020 № 6220, від 13.08.2020 № 6244, від 13.08.2020 № 6245, від 17.08.2020 № 6355, від 17.08.2020 № 6368.

Як зазначено в позовній заяві поставка товару виконана належним чином, накладні були підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач розрахувався частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 46471,65 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію №23-11-2021/01 від 23.11.2021 про сплату боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ Торгівельна мережа Десятка подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 46471,65 грн основного боргу. Крім того, в порядку ст. 625ЦК України позивач нарахував 6964,11грн інфляційних втрат та 2119,66грн 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (оригінали оглянуто судом).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виходячи із обставин справи, позивач шляхом поставки товару згідно накладних, а відповідач шляхом одержанням товару, створили певні права та обов`язки, які аналогічні цивільним правам та обов`язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов`язок по оплаті вартості отриманого товару.

Положеннями ч. 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. А згідно з приписами ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, сам факт прийняття товару породжує обов`язок його оплати покупцем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 530, 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 46471,65 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 530, 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто у даному випадку:

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Суду не надано належних та допустимих доказів оскарження факту поставки за спірними накладними та визнання останніх недійсними.

За вказаних обставин, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 46471,65 грн основного боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6964,11грн інфляційних втрат слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 2119,66грн 3% річних слід зазначити, що позивачем допущені арифметичні помилки в нарахуванні. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 2117,74грн 3% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 7000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про витрати на оплату правової допомоги за підготовку позову.

До матеріалів справи долучено копію договору №01112021 про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року, копію акту про приймання-передачі наданих послуг №01 від 23.12.2021, ордер серії ВС №1117052 від 28.12.2021 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001687 від 18 вересня 2021 року.

Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

Відповідач не заперечив проти поданої заяви.

Відповідно до акту про приймання-передачі наданих послуг №01 від 23.12.2021, виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги: зустріч та попередня консультація з правових питань; написання претензії; роз`яснення та надання переліку необхідних документів для звернення до суду; опрацювання законодавчої бази та судової практики; вивчення документів та формування позиції у справі; складання та подання документів для суду; написання та подання позовної заяви до суду.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 7000,00грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Оскільки спір виник з вини відповідача судовий збір слід покласти на нього.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ Фрут Капітал (81500, Львівська область, м.Городок, вул. Артищівська, 9, корп. 1, ідентифікаційний код 39878629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа Десятка (79040, м.Львів, вул. Городоцька, 357, ідентифікаційний код 32127161) 46471,65 грн основного боргу, 6964,11грн інфляційних втрат, 2117,74грн 3% річних, 7000,00грн витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката та 2270,00грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 23.02.2022.

Суддя Ділай У.І.