Рішення

від 13.02.2022 по справі 904/8522/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022 Справа № 904/8522/21 місто Львів

За позовом: Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт, м. Львів

про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 31036,80 грн.

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання Дзюба М.Р.

Представники сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

15.11.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 надіслано за правилами територіальної юрисдикції (підсудності) матеріали справи №904/8522/21 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» стягнення суми попередньої оплати в розмірі 31036,80 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 16.11.2021 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Дніпровської міської ради залишено без руху.

13.12.2021 в системі документообігу суду зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№30065/21) та заяву про долучення документів до матеріалів справи (вх.№30066/21).

Ухвалою суду від 15.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 17.01.2022.

Призначене на 17.01.2022, судове засідання, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Щигельської О.І. Ухвалою суду від 24.01.2022 судове засідання призначено на 31.01.2022.

Ухвалою суду від 31.01.2022 судове засідання відкладено на 14.02.2022.

11.02.2021 в системі документообігу за вх.№3997/22 зареєстровано клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 14.02.2022 сторони явки повноважних представників не забезпечили.

Як вбачається з відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо кореспонденції (ухвала суду від 24.01.2022) надісланої на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1 Б, - «відправлення вручено: особисто» 27.02.22р.

Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо кореспонденції (ухвала суду від 31.01.2022) надісланої на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1 Б, від 05.02.2022 міститься запис «відправлення у точці видачі/доставки».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач знав про розгляд цієї справи у суді, а неотримання ним в поштовому відділенні кореспонденції суду (ухвали від 31.01.22р.) протягом двох тижнів не є підставою для повторного відкладення судового засідання.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов`язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем ТОВ «Прайм Лайт» 04.06.2021 року укладено договір поставки товарів №72, за яким відповідачем передано товар у вигляді талонів на пальне у кількості 92 шт., а позивачем сплачено вартість такого на загальну суму 31036,80 грн. Позивач стверджує, що відпуск палива за вказаними талонами не здійснювався, у заправці було відмовлено у зв`язку з недійсністю талонів. Позивач вказує, що звертався до ТОВ «Прайм Лайт» з претензією, однак відповіді на таку отримано не було.

Вищенаведене зумовило звернення до суду із відповідною позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 31036,80 грн.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Комунальним некомерційним підприємством «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Дніпровської міської ради (позивач по справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (відповідач по справі, постачальник за договором) укладено Договір поставки товарів №72 від 04.06.2021 року, за яким постачальник зобов`язався поставити у зумовлені строки замовнику товар(-и), перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені у Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а замовник зобов`язався прийняти вказані товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього Договору. Товари належать постачальнику на праві власності, не закладені, не арештовані і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджене Сторонами (п.1.1).

Відповідно до п. 1.4 Договору предметом поставки є: Бензин А 92 (талони, картки або еквівалент) за «Єдиним закупівельним Словником» ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти.

Товари, за даним Договором постачаються однією партією за адресою: 49041, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи 53. каб. 402 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання Договору (п.3.1).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сума визначена у договорі складає 56476,80 грн. (п`ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят шість грн вісімдесят коп.), у тому числі ПДВ. який складає 9412,80 гри. (дев`ять тисяч чотириста дванадцять грн вісімдесят коп.). Розрахунок суми наводиться в Додатку №1 (Специфікація), який є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу талони на пальне у кількості 92 шт., А-92 62 шт. по 10 л. та А-92 30 шт. по 30 л. Зазначене підтверджується Видатковою накладною №301 від 14.06.2021 на суму 31036,80 грн та Актом приймання-передачі талонів на пальне від 14.06.2021. Зазначені документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно з платіжним дорученням №192 від 15.06.2021 КНП ДЦПМСД №3 ДМР (код 37899762) здійснено платіж в сумі 31036,80 грн на користь ТОВ «Прайм Лайт», призначення платежу «оплата за бензин зг. дог. №72 від 04.06.2021р., накл№301 від 14.06.2021р., ID-UA-2021-05-13-007498-b, в т.ч.ПДВ-5172,80 грн.».

Однак, позивач вказує, що 22.09.2021 року при спробі здійснити заправку автомобілю на A3С бренду «WOG» згідно наданого ТОВ «ПРАЙМ ЛАЙТ» Переліку АЗС - Довідки щодо наявності мережі АЗС вих. №442/03 від 13.05.2021, було відмовлено у зв`язку з недійсністю талонів, поставлених відповідачем.

Матеріали справи містять Акт №1 від 22.09.2021 з якого вбачається, що водієм ОСОБА_1 при спробі здійснити заправку автомобіля бензином А-92 за допомогою талонів «Intercard» на АЗК «WOG», оператором було відмовлено у зв`язку з тим, що талони не активовані. Вказаний Акт підписаний юрисконсультом та водієм позивача та оператором АЗК «WOG» та скріплений їх печатками.

24.09.2021 позивач звернувся до ТОВ «Прайм Лайт» з претензією №1033, в якій повідомив, що при спробі здійснити заправку автомобілю 22.09.2021 р., на заправці, згідно наданого переліку, було відмовлено, в зв`язку з тим, що талони не активовані, відтак товар фактично не отриманий замовником. Враховуючи викладене, позивач просив терміново активувати талони, або надіслати інші та додатковою угодою внести відповідні зміни до договору. У випадку неможливості здійснити вказані дії, вимагав повернути сплачені за товар кошти.

Вказана претензія отримана відповідачем 28.09.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4904005647259 від 24.09.2021 та копії фіскального чеку установи зв`язку.

Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не долучено.

Оскільки сплачені кошти за неотриманий позивачем товар відповідачем в добровільному порядку не повернуті, а умови договору не виконані, зазначені обставини зумовили звернення Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровської міської ради до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 31036,80 грн за Договором поставки товарів №72 від 04.06.2021.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом між сторонами укладено Договір поставки товарів №72 від 04.06.2021.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. При цьому суд зазначає, що підписання Сторонами видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Варто зазначити, що талони на пальне видаються як підтвердження права покупця на отримання фіксованої кількості товару певного найменування і марки, позначених на них, а товаром фактично є нафтопродукт бензин А-92.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що підписання позивачем видаткової накладної не свідчить про передання відповідачем позивачу товару за Договором, а лише підтверджує факт передачі паливних карток чи талонів, які надавали право позивачу на отримання відповідної кількості товару (палива) в майбутньому.

Вказане підтверджується і пунктом 1.4 згідного якого предметом поставки є: Бензин А 9-2 (талони, картки або еквівалент).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідач передав позивачу талони та пальне у кількості 92 шт., 92 шт., А-92 62 шт. по 10 л. та А-92 30 шт. по 30 л.. Зазначене підтверджується Видатковою накладною №301 від 14.06.2021 на суму 31036,80 грн та Актом приймання-передачі талонів на пальне від 14.06.2021. Зазначені документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак відпуск палива на підставі талонів на пальне переданих відповідачем не було забезпечено. Позивачу було відмовлено у заправці бензином у зв`язку з тим, що талони неактивовані.

Суд зазначає, що Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред`явленні талонів. Відтак такі обставини не можуть вважатись об`єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оплачених позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільний кодекс України).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар пальне на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на те, що на момент ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору поставки товарів №72 від 04.06.2021, а саме відпуску товару на підставі талонів/карток на суму здійсненої позивачем оплати, а також не містять доказів повернення позивачу сплачених коштів за неотриманий товар, то суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення суми попередньо сплачених коштів в сумі 31036,80 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 31036,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1 Б; ідентифікаційний код 42151468) на користь Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Дніпровської міської ради (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 53; ідентифікаційний код 37899762) 31036,80 грн попередньої оплати за договором та 2270,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022.

Суддя Щигельська О.І.