Рішення

від 21.02.2022 по справі 914/3815/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 Справа № 914/3815/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича, м. Львів

про стягнення 96 898, 59 грн.

Суддя Мороз Н. В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» до Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича про стягнення 96 898, 59 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.01.2022.

Ухвалою cуду від 10.01.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестком» у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.01.2022 та 08.02.2022 розгляд справи відкладався ухвалами суду, про що сторін повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

14.02.2022 через службу діловодства господарського суду від ТзОВ «Інвестком» надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви, а також заява про зменшення розміру позовних вимог від 11.02.2022 №01/1102-2022, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 83 807, 26 грн заборгованості, з яких: 66 603,35 грн сума основного боргу, 6 233,53 грн інфляційне збільшення заборгованості, 1 844,82 грн 3% річних, 9 125,56 грн пені та судові витрати, а саме 2 270 грн судового збору та 13 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 22.02.2022 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається» «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме- місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича, є: АДРЕСА_1 .

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/3815/21 для належного повідомлення Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на укладення між сторонами Договору поставки №080519-006 від 08.05.2019. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлений позивачем товар, в останнього утворилась заборгованість, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком» звернулось до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича 83 807, 26 грн заборгованості, з яких: 66 603,35 грн сума основного боргу, 6 233,53 грн інфляційне збільшення заборгованості, 1 844,82 грн 3% річних, 9 125,56 грн пені та судові витрати (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 11.02.2022).

Позиція відповідача.

Відповідач відзив не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи.

08.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (позивач, за договором постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Циганковим Олександром Валерійовичем (відповідач, за договором покупець) укладено Договір поставки №080519-006.

За умовами даного договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника та направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись відповідною електронною формою, доступною для покупця на сайті постачальника або по електронній пошті. Замовлення може надаватись постачальнику не менше, ніж за 10 робочих днів до запланованої дати поставки товару. Надіслання замовлення здійснюється у електронній формі для чого постачальник надає покупцю доступ на сайт постачальника або по електронній пошті або факсом. Підтвердження замовлення постачальником (часткове підтвердження, не підтвердження) здійснюється по факсу або по електронній пошті, що сторони вважають письмовою формою відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України та визнають належним доказом у разі виникнення спору. Підтвердження замовлення постачальником може також здійснюватися шляхом прийняття його до виконання (п.3.1). Постачальник зобов`язується поставити товар не пізніше 5 робочих днів з моменту направлення покупцю повідомлення про готовність товару до поставки в порядку передбаченому цим договором. У випадку поставки товару на умовах СРТ постачальник зобов`язується поставити товар у строк зазначений у погодженому замовленні при цьому поставка партії товару буде вважатись виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення) (п.3.2). Оплата за реалізований товар, здійснюється протягом 7 календарних днів з дати продажу третім особам. Покупець надає звіт щодо проданого товару постачальнику не пізніше 15 та 30 (31) числа кожного місяця. У разі ненадання звіту, товар вважається проданим третім особам і підлягає оплаті не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки (7.1). Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівково переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п.7.2). Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, виписаного постачальником відповідно до погодженого сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості товару. Порядок погодження застосовується такий же, який передбачений в п.3.1 цього договору. Разом з підтвердженням заявки постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру, який повинен бути оплачений покупцем на протязі 3 банківських днів (п.7.8). Договір поставки вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2019 року, а у частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання. Дата підписання зазначена на 1 сторінці у верхньому лівому куті даного договору.

Згідно з п. 8.5 договору поставки №080519-006 від 08.05.2019, за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пунктом 8.9 сторони узгодили, щодо нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 (три) роки. Також сторонами погоджено, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій становить три роки.

Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.11.1).

В подальшому до Договору поставки №080519-006 сторонами укладено додатки №1,2,3, якими вносились зміни та уточнення щодо асортименту, кількості товару та терміну дії основного договору (до 31.03.2021).

На виконання умов даного договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, згідно накладних №210577 від 21.05.2019 на суму 5 428,00 грн., №210578 від 21.05.2019 на суму 22 516,00 грн, №1601139 від 16.01.2020 на суму 47 048,99 грн, №1802136 від 18.02.2020 на суму 11 813,98 грн (в матеріалах справи).

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не оплачено поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 66 603,35 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 13.01.2021 підписаним, та скріпленим печатками сторін (в матеріалах справи).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про стягнення з відповідача 66 603,35 грн - заборгованості, 6 233,53 грн інфляційних нарахувань, 1 844,82 грн 3% річних, 9 125, 56 грн пені, а також судових витрат (у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2022).

Оцінка суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на закріплений Договором порядок розрахунків, суд дійшов висновку, що боржником прострочено виконання зобов`язань із оплати товару, поставленого позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань із оплати за поставлений товар та підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, відтак, позовна вимога про стягнення 66 603,35 грн основного боргу є обґрунтованою.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконанням покупцем (відповідачем) зобов`язань з оплати за поставлений йому товар, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, також заявлено до стягнення 6 233,53 грн інфляційних нарахувань та 1 844,82 грн 3% річних за період з 01.01.2021 по 03.12.2021, у відповідності до розрахунку, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

На підставі п.п.8.5, 8.9 договору, позивачем за період з 01.01.2021 по 03.12.2021 правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 9 125,56 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ст. 4 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за поставлений товар підтверджена матеріалами справи та становить відповідно до заяви про зменшення позовних вимог 66 603,35 грн основного боргу, 6 233,53 грн інфляційних нарахувань, 1 844,82 грн 3% річних та 9 125, 56 грн пені. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься: Договір про надання правничої (правової) допомоги №І-151/30-08/21 від 30.08.2021; Додаткова угода №1 від 30.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №І-151/30-08/21 від 30.08.2021, якою, зокрема закріплений розмір винагороди за надання правової допомоги у сумі 13 750, 00 грн; платіжне доручення №55604 від 07.09.2021 на суму 13 750, 00 грн (призначення платежу: за надання правничої (правової) допомоги згідно Дог. №І-151/30-08/21 від 30.08.2021 та Дод. уг. №1 від 30.08.2021); ордер на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «Інвестком» адвокатом Флінт Владиславом Ігоровичом; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Флінт Владислава Ігоровича; розрахунок витраченого часу, згідно яких вбачається, що всього ТзОВ «Інвестком» надано правничої допомоги на суму 13 750,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича не надходило.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 13 750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Циганкова Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код 31901655) 66 603,35 грн основного боргу, 6 233,53 грн інфляційних нарахувань, 1 844,82 грн 3% річних, 9 125, 56 грн пені, 2 270,00 грн. судового збору та 13 750, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Повне рішення складено 23.02.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.