Рішення

від 21.02.2022 по справі 918/1072/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1072/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Відінська, будинок 8, офіс 1 Б, код ЄДРПОУ 41763557)

до відповідача Приватного підприємства "Вартспецбуд" (35046, Рівненська обл., Костопільський р-н, село Корчин, вул. Лісова, будинок 5, код ЄДРПОУ 42346933)

про стягнення 18 546,56 грн

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Вартспецбуд" (далі Підприємство) про стягнення 18 546,56 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №20/08-20 від 20.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за укладеним з Товариством договором поставки нафтопродуктів №20/08-20 від 20.08.2020, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, що складається з: 17 616,00 грн основного боргу за поставлений товар, 623,61 грн інфляційних втрат та 306,95 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 16.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 денного строку з дня вручення ухвали.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Водночас, такого клопотання до суду не надходило.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.12.2021, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 35046, Рівненська обл., Костопільський р-н, село Корчин, вул. Лісова, будинок 5. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долучено судом до матеріалів справи.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 16.12.2021, що надсилалась на адресу відповідача повернута на адресу Господарського суду Рівненської області відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Оскільки відповідач не повідомив про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи, та в матеріалах справи відсутні інші відомості про можливе місцезнаходження відповідача, суд вважає, що за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана вище ухвала вручена відповідачу та останній був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

20 серпня 2020 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №20/08-20 (далі Договір, а.с. 15-18), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим Договором, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Вартість доставки включено в ціну товару. Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість товару відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна зі сторін у термін одного календарного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.1 Договору).

Договір підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення будь-якої з сторін про припинення дії Договору, у строк передбачений п. 6.1 Договору.

Так, в період дії Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 47 616 грн, що підтверджується видатковою накладною №580 від 26.04.2021 та товарно-транспортною накладною від 26.04.2021, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (а.с. 19-20), які містять підписи уповноважених осіб Постачальника та Покупця та відтиски печаток вказаних юридичних осіб.

Відповідачем отримано товар без зауважень.

Первинних документів, які б свідчили про часткову оплату відповідачем за поставлений позивачем згідно видаткової накладної №580 від 26.04.2021 товар до матеріалів справи не надано.

У позовній заяві позивач стверджує, що за отриманий згідно видаткової накладної №580 від 26.04.2021 та товарно-транспортної накладної товар вартістю 47 616,00 грн, відповідач розрахувався частково в розмірі 30 000,00 грн, заборгувавши позивачу 17 616,00 грн.

Поряд з цим, позивачем надано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, з якого вбачається, що заборгованість Підприємства перед Товариством за Договором станом на 31.07.2021 складає 15 000,00 грн (а.с. 27). Акт звірки взаєморозрахунків сформований за даними обліку позивача, та підписаний з боку останнього.

Крім того, Товариство 11.10.2021 звернулось до Підприємства з вимогою від 01.09.2021 про сплату боргу, що утворився за Договором, а саме, згідно видаткової накладної №580 від 26.04.2021 в розмірі 15 000,00 грн.

Отже, суд констатує, що позивачем та відповідачем не надано первинних документів про суму оплаченого відповідачем боргу за Договором, а також не надано доказів існування інших, крім Договору, правовідносин між сторонами, відтак судом приймається до уваги акт звірки взаєморозрахунків сформований за даними обліку позивача та вимога про сплату боргу за Договором, яка направлена Товариством на адресу Підприємства, з яких в цілому вбачається, що заборгованість Підприємства, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань щодо оплати за отриманий за Договором товар на момент звернення з даним позовом до суду перед позивачем складає 15 000,00 грн, а не 17 616,00 грн, як помилково вказує позивач.

Доказів оплати боргу у розмірі 15 000,00 грн за Договором відповідач суду не надав.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з відповідача 623,61 грн інфляційних втрат (за травень-жовтень 2021 року) та 306,95 грн 3% річних (за період з 26.04.2021 по 23.11.2021) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відтак, заборгованість в сумі 15 000,00 грн яка виникла на підставі Договору, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 17 616,00 грн заборгованості за Договором, підлягає частковому задоволенню в сумі 15 000,00 грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 2 616,00 грн, суд відмовляє за безпідставністю.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач порушував терміни оплати Товару згідно умов Договору, тобто не здійснив оплату в розмірі 15 000,00 грн по дату прийняття рішення.

Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що містяться в позовній заяві (а.с. 3, 4), та встановлено, що останні є не в повній мірі вірними. Так, зокрема, позивачем не враховано, що останнім днем для оплати за видатковими накладними, з урахуванням умов Договору та строку для оплати, що вказаний в рахунку №521 від 23.04.2021, є 30.04.2021, відтак, прострочення грошового зобов`язання має місце з 01.05.2021, а не з 26.04.2021, як помилково зазначив позивач у розрахунках.

Відтак, за розрахунком суду (розрахунок додається до рішення) підставним, з урахуванням вищенаведеного, є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 531,19 грн інфляційних втрат та 255,21 грн 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 92,42 грн інфляційних втра та 51,74 грн 3% річних суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства до Підприємства, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 000,00 грн основного боргу за поставлений товар, 531,19 грн інфляційних втрат, 255,21 грн 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 616,00 грн основної заборгованості, 92,42 грн інфляційних втрат та 51,74 грн 3% річних необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" до Приватного підприємства "Вартспецбуд" про стягнення 18 546,56 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вартспецбуд" (35046, Рівненська обл., Костопільський р-н, село Корчин, вул. Лісова, будинок 5, код ЄДРПОУ 42346933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Відінська, будинок 8, офіс 1 Б, код ЄДРПОУ 41763557) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп, основного боргу, 531 (п`ятсот тридцять одну) грн 19 коп інфляційних втрат, 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 21 коп. 3% річних та 1 932 (одну тисячу дев`ятсот тридцять дві) грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення з Приватного підприємства "Вартспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" 2 616,00 грн основної заборгованості, 92,42 грн інфляційних втра та 51,74 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич