Рішення

від 21.02.2022 по справі 923/1490/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року, м. Херсон, справа № 923/1490/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Дукат-Плюс»

до Приватного підприємства «Александр А.Синенко»

про стягнення 605769,07 грн,

за участі:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- представників:

позивача Лупєєва А.І.,

відповідача не прибув,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

15.11.2021 Приватне підприємство «Дукат-Плюс» звернулося з позовом до Приватного підприємства «Александр А.Синенко» про стягнення 605769,07 грн заборгованості за договором № 9 від10.04.2020, з яких: 390474,48 грн основного боргу, 46466,40 грн інфляційних, 116518,30 грн 25% річних, 64936,44 грн пені, 78094,90 грн 20% штрафу за порушення строків оплати товару та 14356,12 грн проіндексованої суми вартості товару.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- на підставі договору купівлі-продажу №9 від10.04.2020 продав Відповідачу товар на загальну суму 390474,48 грн;

- Відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 26 від 14.05.2020 та № 27 від 15.05.2020, проте оплату у встановлені договором строки не здійснив, а тому заборгував 390474,48 грн;

- у зв`язку з наявністю заборгованості він надіслав Відповідачу претензію за вих. № 7 від 22.10.2020 про сплату заборгованості;

- оскільки Відповідач не виконав зобов`язання за договором з оплати вартості товару, нарахував 46466,40 грн інфляційних, 116518,30 грн 25% річних, 64936,44 грн пені, 78094,90 грн 20% штрафу за порушення строків оплати товару та 14356,12 грн проіндексованої суми вартості товару;

- не дивлячись на вжиті заходи заборгованість не сплачена.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 18.11.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. У свою чергу, сторони процесуальних заяв не подали, а тому розгляд справи проведений за наявними в ній матеріалами.

Підготовче провадження здійснене у засіданнях, які відбулися 28.12.2021 та 01.02.2022, а розгляд по суті 22.02.2022. Справа розглянута без участі представника Приватного підприємства «Александр А.Синенко», оскільки в засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд.

Установлені судом обставини

10.04.2020 Приватне акціонерне товариство «Дукат-Плюс», як Продавець, та Приватне підприємство «Александр А.Синенко», як Покупець, уклали договір купівлі-продажу №9 (а.с. 8-10), за умовами якого:

- Продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин/мінеральні добрива/мікродобрива, а Покупець зобов`язується прийняти товар від Продавця та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором (додатками та/або специфікаціями до нього) (пункт 1.1);

- ціна товару встановлена у національній валюті України, але сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті долар США та встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні згідно умов пункту 3.3 договору (пункт 3.2);

- сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем, визначається шляхом множення вартості товару в доларах США на комерційний курс гривні до долару США, який встановлений міжбанківським валютним курсом продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/) на момент виставлення рахунку Продавцем (пункт 3.3);

- у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції Покупець зобов`язаний на вимогу Продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних;річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (пункт 6.6);

- стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором не припиняється строком, визначеним пунктом 2 статті 232 Господарського кодексу України і здійснюється до повного розрахунку (пункт 6.7);

- у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару (пункт 6.9).

Додатком № ДП-00000021 від 10.04.2020 до договору (а.с.11) визначено найменування товару - Тіара (0,5 кг) в кількості 85 кілограм на загальну суму 329994,48 грн. Також встановлено курс долара США на день підписання додатку 27,34 грн. Умови оплати 100% відстрочка платежу до 01.09.2020, умови поставки у строк до 20.05.2020.

Додатком № ДП-00000018 від 05.05.2020 до договору (а.с.11 на звороті) визначено найменування товару Гумін-18 (20л), хімік.р.добриво в кількості 100 літрів на загальну суму 22140 грн та встановлено курс долара США на день підписання додатку 27 грн. Умови оплати 100% відстрочка платежу до 01.09.2020, умови поставки у строк до 20.05.2020.

Додатком № ДП-00000022 від 12.05.2020 до договору (а.с.12) визначено найменування товару Тіара (0,5 кг) в кількості 10 кілограм на загальну суму 38340 грн та встановлено курс долара США на день підписання додатку 27 грн.

Умови оплати 100% відстрочка платежу до 01.09.2020, умови поставки у строк до 22.05.2020.

Також у відповідності до додатків сторони домовились про зміну ціни на товар у разі якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти збільшиться в порівнянні до комерційного курсу гривні до іноземної валюти, що діяв на момент фактичного відвантаження товару, Продавець має право вимагати від Покупця сплати проіндексованої суми товару у гривні до договору. Проіндексована сума товару у гривні встановлюється як (А1:А0)хСП=ПСП, де А1 комерційний курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на момент подачі позовної заяви; А0 комерційний курс долара США, що був встановлений на момент фактичного відвантаження товару; СП сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу товару; ПСП проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по договору.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки на оплату: № 21 від 10.04.2020 на 329994,48 грн (а.с.14), № 18 від 05.05.2020 на 22140 грн (а.с. 14 на звороті), № 22 від 12.05.2020 на загальну суму 38340 грн (а.с. 13).

На виконання умов договору Позивач передав Відповідачеві товар за накладною № 26 від 14.05.2020 на загальну суму 329944,48 грн, а за видатковою накладною № 27 від 15.05.2020 на загальну суму 60480 грн (а.с.15).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р26 від 14.05.2020 Позивач передав, а Відповідач прийняв товар за переліком та у кількості, визначеній у видатковій накладній №26 від 14.05.2020 (а.с.17), а відповідно до товарно-транспортної накладної № Р27 від 15.05.2020Позивач передав, а Відповідач прийняв товар за переліком та у кількості, визначеній у видатковій накладній №27 від 15.05.2020 (а.с.18).

22.10.2020 за вих. №7 Позивач направив на адресу Відповідача претензію та зажадав сплати заборгованості до 15.11.2020.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний лише Позивачем, станом на 31.12.2020 заборгованість Відповідача складає 390474,48 грн (а.с.19).

За обрахунками Позивача станом на час розгляду справи в суді заборгованість складає 390474,48 грн.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо поставки товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки, не дивлячись на те, що сторони визначили його як договір «купівлі-продажу».

Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Отже, за укладеним між сторонами договором поставки Позивач зобов`язався поставити товар, а Відповідач сплатити його вартість.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Так, додатками до договору відстрочено платіж до 01.09.2020.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за укладеним договором поставки Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу вартість отриманого товару до 01.09.2020.

У спорі Відповідач не здійснив оплату товару, чим порушив взяті на себе зобов`язання та заборгував 390474,48 грн.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 390474,48 грн у встановлений строк, порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

Щодо курсової різниці

Умовами пункту 3.3 договору сторонами обумовлена можливість застосування курсової різниці шляхом множення вартості товару в доларах США на комерційний курс гривні до долару США, який встановлений міжбанківським валютним курсом продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/) на момент виставлення рахунку Продавцем.

Також у відповідності до додатків сторони домовились про зміну ціни на товар у разі якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти збільшиться в порівнянні до комерційного курсу гривні до іноземної валюти, що діяв на момент фактичного відвантаження товару, Продавець має право вимагати від Покупця сплати проіндексованої суми товару у гривні до договору. Проіндексована сума товару у гривні встановлюється як (А1:А0)хСП=ПСП, де А1 комерційний курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на момент подачі позовної заяви; А0 комерційний курс долара США, що був встановлений на момент фактичного відвантаження товару; СП сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу товару; ПСП проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по договору.

За розрахунками Позивача ця різниця складає 14356,12 грн та розрахована на момент виставлення вимоги про сплату 22.10.2020.

Надаючи оцінку правомірності нарахування цієї суми суд зазначає наступне.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні (частина 1); сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина 2).

Поряд з цим, за статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (частина 1); якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті,

- у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас, у пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі № 910/10191/17 Суд вказав, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Відтак, сторонами правомірно у пункті 3.3 договору та додатках урегульовані правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці, а відтак нарахування такої курсової різниці є правильним, а стягнення правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 64936,44 грн та штрафу у сумі 78094,90 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.7 договору сторони обумовили, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором не припиняється строком, визначеним пунктом 2 статті 232 ГК України і здійснюється до повного розрахунку

У пункті 6.6 договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Також у пункті 6.9 сторони встановили можливість стягнення штрафу у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання.

У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.

Оскільки строк виконання зобов`язання за накладними однаковий, то суд здійснює розрахунок на загальну суму заборгованості, а не за кожною видатковою накладною окремо.

З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за формулою: пеня = (заборгованість) х2 х (ставка НБУ) : 365 (366) х (кількість прострочених днів):100, а саме:

- 390474,48грн (за період з 01.09.2020 по 31.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 122 дні : 100 = 15618,98 грн;

- 390474,48 грн (за період з 01.01.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 63 дні : 100 = 8087,64 грн;

- 390474,48 грн (за період з 05.03.2021 по 15.04.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 42 дні : 100 = 5841,07 грн;

- 390474,48 грн (за період з 16.04.2021 по 22.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 98 днів : 100 = 15725,96 грн;

- 390474,48 грн (за період з 23.07.2021 по 09.09.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 49 днів : 100 = 8387,18 грн;

- 390474,48 грн (за період з 10.09.2021 по 10.11.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 62 дні : 100 = 11275,62 грн.

Таким чином сума пені, заявлена Позивачем, є вірною і складає 64936,44грн, як сумачисел 15618,98 грн, 8087,64 грн, 5841,07 грн, 15725,96 грн, 8387,18 грн та 11275,62 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати більше ніж на 30 календарних днів Позивач правомірно нарахував до сплати Відповідачу штраф у сумі 78094,90 грн, виходячи із розрахунку за формулою: (сума несвоєчасно оплаченого товару) х 20 % (розмір штрафу) = штраф; а саме: 390474,48 грн х 20 % = 78094,90грн.

Суд також зазначає, що одночасне застосування Позивачем до Відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно з наведеною вище статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності,

- у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, нарахування Позивачем до сплати Відповідачу пені у сумі 64936,44 грнта штрафу у сумі 78094,90грн є правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 116518,30 грн та інфляційних у сумі 46466,40 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, пунктом 6.6 договору встановлено, що у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції Покупець зобов`язаний на вимогу Продавця сплатити проценти на суму прострочення згідно статті 625 ЦК України у розмірі 25% річних.

Суд здійснив власний розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 25% х (кількість прострочених днів): 365 (366), у зв`язку з чим розрахунок наступний:

- 390474,48 грн (за період з 01.09.2020 по 31.12.2020) х 25% х 122 дні : 366 днів = 32539,54грн;

- 390474,48 грн (за період з 01.01.2021 по 10.11.2021) х 25% х 314 дні : 365 днів = 83 978,76грн.

Таким чином, сума річних, заявлена позивачем до стягнення є вірною і становить 116518,30 грн, як сума чисел 32539,54грн та 83 978,76грн.

Суд зазначає, що при розрахунку інфляційних Позивачем застосована невірна формула, що призвело до нарахування інфляційних в меншому розмірі.

Так, суд здійснив арифметичний розрахунок інфляційних за формулою: (сума заборгованості) х (індекс інфляції за період) (сума заборгованості) = (інфляційне збільшення), у зв`язку розрахунок наступний:

- індекс інфляції за період з 01.09.2020 по 30.10.2021 становить 112,56% з розрахунку: 100,5% (у вересні 2020) х 101% (в жовтні 2020) х 101,3% (в листопаді 2020) х 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (в січні 2021) х 101% (в лютому 2021) х 101,7% (в березні 2021) х 100,7% (в квітні 2021) х 101,3% (в травні 2021) х 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021) х 99,8% (в серпні 2021) х 101,2% (у вересні 2021) х 100,9% (в жовтні 2021);

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 390474,48 грнза період з 01.09.2020 по 30.10.2021 становить 49043,59 грн з розрахунку: 390474,48 грн х 112,56% - 390474,48 грн = 49043,59 грн.

Оскільки суд не може змінювати суму нарахування у сторонуїї збільшення (що слідує з положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлений принцип диспозитивності сторін), то стягненню підлягає сума інфляційних, заявлена Позивачем, а саме 46466,40грн.

Суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу інфляційні та річні в обрахованих судом сумах.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 390474,48 грн основного боргу, 46466,40 грн інфляційних, 116518,30 грн 25% річних, 64936,44 грн пені, 78094,90 грн 20% штрафу за порушення строків оплати товару та 14356,12 грн проіндексованої суми вартості товару у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цих сумах.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 1717 від 12.11.2021 у сумі 9086,55 грн які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Александр А.Синенко» (75635, Херсонська область, Голопристанський район, с. Чулаківка, вул. Калініна, буд. 61; ідентифікаційний код 31652568) на користь Приватного підприємства «Дукат-Плюс» (73490, Херсонська область, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, буд. 95-а; ідентифікаційний код 37959606) 390474,48 грн основного боргу, 46466,40 грн інфляційних, 116518,30 грн 25% річних, 64936,44 грн пені, 78094,90 грн 20% штрафу за порушення строків оплати товару та 14356,12 грн проіндексованої суми вартості товару та 9086,55 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.02.2022

Суддя М.К. Закурін