Рішення

від 20.02.2022 по справі 924/1127/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2022 р. Справа № 924/1127/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цифротех", м. Дніпро

до ОСОБА_1 , с. Аркадіївці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 603 347, 95 грн. заборгованості за договором поставки №6715842 від 20.08.2019 року, з яких 200 000,00 грн. - основна заборгованість, 6 068,49 грн. пені, 22 001,30 грн. інфляційного збільшення боргу та 375 278,16 грн. процентів річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеров Є.М. згідно ордеру від 01.11.2021р. (в режимі ВКЗ)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 603 347, 95 грн. заборгованості за договором поставки №6715842 від 20.08.2019 року, з яких 200 000,00 грн. - основна заборгованість, 6 068,49 грн. пені, 22 001,30 грн. інфляційного збільшення боргу та 375 278,16 грн. процентів річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021 року відкрито провадження у справі №924/1127/21. Ухвалою суду від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Відповідач на судовий розгляд спору не з`явився, повноважного представника не направив; відзиву на позов не надав; причин не вказав. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу останнього, вказану в позовній заяві та даних Управління ДМСУ у Хмельницькій області та ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, повернулися до суду по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Судом приймається до уваги, що за змістом п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у справі №924/1127/21. Окрім того, суд здійснював розміщення оголошення на сайті суду про виклик відповідача в даній справі, а також здійснював спробу повідомити останнього про час та місце розгляду справи телефонограмою, тобто, використав всі можливі засоби для повідомлення Кудраша І.О.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.08.2019р. між ТОВ «Цифротех» (постачальник) і ФОП Кудрашем Ігорем Олександровичем (покупець) укладено договір поставки №6715842 (далі договір), відповідно до п.1.1 постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні Покупцеві термінали мобільних телефонів, цифрову фототехніку, електротехнічні товари, обладнання та аксесуари в асортименті (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою сторін, попередньо до поставки товару покупцю, та вказуються у видаткових накладних, що дорівнюються до специфікації, та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Ціни на кожну окрему партію товару визначаються постачальником за попереднім погодженням з покупцем, до моменту поставки товару постачальником та вказуються у видаткових накладних.

Загальна сума за цим договором складається з повної вартості товару, переданого постачальником покупцю, та визначається шляхом складання всіх сум, вказаних у рахунках та видаткових накладних по всім партіям поставленого товару, за весь період дії цього договору, з чим сторони погоджуються (п. 1.4-1.5 договору).

Відповідно до п. 2.2.4 передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Датою поставки товару постачальником є дата видаткової накладної (п. 2.2.7 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата партії товару здійснюється на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% вартості партії товару. Додатковими угодами до цього договору може бути визначений інший порядок.

Підставою оплати товару є рахунок, який оформлюється відповідно до замовлення покупця, при наявності товару на складі постачальника (п.3.3 договору).

Оплата здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, вказаний у тексті цього договору, або в інший спосіб, окремо узгоджений сторонами та не заборонений чинним законодавством України (п.3.4 договору).

В разі порушення грошових зобов`язань, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день такого порушення (п.5.2 договору).

Цей договір укладений строком до « 31» грудня 2020 року. У випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, строк дії договору продовжуються на невизначений термін, але у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по договору (п.9.1 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою постачальника.

20.08.2019р. між ТОВ «Цифротех» (постачальник) і ФОП Кудрашем Ігорем Олександровичем (покупець) укладено додаткову угоду №ВП до договору поставки №6715842, відповідно до якої сторони за обопільною згодою вирішили: «пункти 3.2, 3.3. договору поставки змінити і викласти в наступній редакції: п.3.2. Оплата партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату за поставлений товар за наступних умов, зокрема: Ж) термінали, планшети та аксесуари ТМ «Nomi» - не пізніше 30 (Тридцять) календарних днів, з дати передачі Товару по видатковій накладній на відвантажену партію».

Відповідно до п.4 додаткової угоди сторони за обопільною згодою вирішили також доповнити договір п. 5.5, 5.6, 5.7 та викласти їх у наступній редакції: п. 5.5. у разі якщо Покупець не виконав або прострочив виконання грошових зобов`язань, на першу вимогу Постачальника Покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: - 30% процентів річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, що нараховується з першого дня прострочки по третій день прострочки (включно); - 36% процентів річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, що нараховується з четвертого по чотирнадцятий день прострочки (включно); - 50% процентів річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, що нараховується з п`ятнадцятого по двадцять перший день прострочки (включно); - 180% процентів річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, що нараховується з двадцять другого дня прострочки по день погашення заборгованості в повному об`ємі.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплено печаткою постачальника.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 200 000,00 грн. (видаткова накладна №19071630 від 04.09.2020 року).

Представник позивача звернувся до відповідача з вимогою №05/ККП від 30.04.2021 року про оплату заборгованості за договором поставки від 20.08.2019р. в розмірі 200 000,00 грн.; 02.11.2021р. представник позивача повторно звернувся до відповідача з вимогою №2-1/КК про оплату заборгованості за договором поставки від 20.08.2019р. в розмірі 603 347,95 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, згідно якого останній взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити поставлений позивачем товар.

Положеннями частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем виконано свої зобов`язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну суму 200 000,00 грн., про що свідчить підписана відповідачем видаткова накладна №19071630 від 04.09.2020 року, без зауважень та претензій до поставленого за договором товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем (покупцем) обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 3.2 договору поставки (з урахування додаткової угоди №ВП) та складає 30 календарних днів з дати передачі товару по видатковій накладній на відвантажену партію, тобто, до 05.10.2020 року включно (оскільки останній день припадає на вихідний, строк переноситься на перший робочий день 05.10.2020 року).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Натомість, відповідачем свій обов`язок з оплати товару не виконано, доказів перерахування 200 000,00 грн коштів за поставлений згідно договору товару суду не надано, з чого суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Право постачальника на нарахування покупцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення закріплено у пункті 5.2 Договору.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом здійснено перерахунок пені в межах періоду та сум заборгованості, визначених позивачем, та приймається до уваги, що з огляду на положення п. 3.2 договору поставки відповідач зобов`язувався здійснити оплату товару протягом 30 календарних днів з дати, зазначеної у видатковій накладній. Таким чином, прострочення з оплати за накладною від 04.09.2020 року настало з 06.10.2020 року (останній день оплати товару настав 04.10.2020 року, що є неділею, тому останній день оплати товару переноситься на перший за ним робочий день 05.10.2020 року).

Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ. Відтак, суд, здійснивши розрахунок пені за період з 06.10.2020 року по 04.04.2021 року в розмірі облікової ставки НБУ відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про правомірність нарахування 6027,80 грн. пені, що і підлягає до стягнення. В стягненні 40,69 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 5.5 договору поставки з внесеними змінами сторонами погоджено, що у разі якщо покупець не виконав або прострочив виконання грошових зобов`язань, на першу вимогу Постачальника Покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: 30% процентів річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, що нараховується з першого дня прострочки по третій день прострочки (включно); 36% процентів річних з четвертого по чотирнадцятий день прострочки (включно); 50% процентів річних з п`ятнадцятого по двадцять перший день прострочки (включно); 180% процентів річних з двадцять другого дня прострочки по день погашення заборгованості в повному об`ємі.

Судом здійснено перерахунок % річних в системі «Законодавство» згідно наданого позивачем розрахунку на суму 200 000,00 грн, встановлено що 30% річних за 3 дні з 06.10.2020 року по 08.10.2020 року становить 491,80 грн; 36% річних за 11 днів з 09.10.2020 року по 19.10.2020 року становить 2163,93 грн; 50% річних за 7 днів з 20.10.2020 року по 26.10.2020 року становить 1912,57 грн; 180% річних за 372 дні з 27.10.2020 року по визначений позивач строк до 02.11.2021 року становить 366 726,25 грн. На загальну суму 371294,55 грн. Відтак, до стягнення підлягає 371294,55 грн. процентів річних, в стягненні 3983,61 грн. процентів річних слід відмовити.

Судом також здійснено перерахунок в системі «Законодавство» втрат від інфляції за визначений позивачем період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року на розмір заборгованості 200 000,00 грн та встановлено, що втрати від інфляції за вказаний період становлять 22 001,30 грн. Таким чином, вимога про стягнення 22001,30 грн. втрат від інфляції є обґрунтованою в повному обсязі.

З всього вищевикладеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Цифротех", м. Дніпро до ОСОБА_1 , с. Аркадіївці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 603 347, 95 грн. заборгованості за договором поставки №6715842 від 20.08.2019 року, з яких 200 000,00 грн. - основна заборгованість, 6 068,49 грн. пені, 22 001,30 грн. інфляційного збільшення боргу та 375 278,16 грн. процентів річних, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 200 000,00 грн. основної заборгованості, 6027,80 грн. пені, 22 001,30 грн. інфляційного збільшення боргу та 371294,55 грн. процентів річних. В стягненні 40,69 грн. пені та 3983,61 грн. процентів річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги № 0712-2 від 07.12.2020 року, додатковою угодою №3 від 01.11.2021 року, актом прийому-передачі послуг №3 від 09.11.2021 року, платіжним дорученням №16557 від 10.11.2021 року про сплату позивачем АБ «Олександра Шевченка» до договору 5000,00 грн. згідно додаткової угоди №3 від 01.11.2021 року.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Згідно ст. 129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 99,33%, на відповідача слід покласти 4966,5 грн. витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 130, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Цифротех", м. Дніпро до ОСОБА_1 , с. Аркадіївці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 603 347, 95 грн. заборгованості за договором поставки №6715842 від 20.08.2019 року, з яких 200 000,00 грн. - основна заборгованість, 6 068,49 грн. пені, 22 001,30 грн. інфляційного збільшення боргу та 375 278,16 грн. процентів річних, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цифротех"(49000 м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4-Д, код 33164534) 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) основної заборгованості, 6027,80 грн. (шість тисяч двадцять сім гривень 80 коп.) пені, 22 001,30 грн. (двадцять дві тисячі одну гривню 30 коп.) інфляційного збільшення боргу, 371294,55 грн. (триста сімдесят одну тисячу двісті дев`яносто чотири гривні 55 коп.) процентів річних, 8989,85 грн. (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 85 коп.) витрат по сплаті судового збору, 4966,5 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн. 50 коп.) витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

В стягненні 40,69 грн. пені та 3983,61 грн. процентів річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.02.2022 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (49000, м. Дніпро вул. М. Грушевського, буд. 4Д) - рек. з по в. про вручення; 3 - відповідачу (31221, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Аркадіївці, вул. Чапаєва, буд. 14) - рек. з пов. про вручення