Ухвала

від 21.02.2022 по справі 368/1075/20

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1075/20

2-др/368/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику цивільну справу за заявою ПАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ПАТ «Київобленерго» (м.Вишневе, вул. Київська, 2-б, код ЄДРПОУ 23243188), третя особа Кагарлицький районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (м.Кагарлик, вул. Кооперативна, 19, код ЄДРПОУ 34767228) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшла заява від представника відповідача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго», третя особа Кагарлицький районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна.

У вказаній заяві представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивачки на користь ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 15.03.2021 року Кагарлицьким районним судом Київської області було винесено ухвалу по даній по вказаній справі, якою позов було залишено без розгляду. Проте, судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Оскільки, представником до закінчення судових дебатів було подано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, то просить винести додаткове рішення якій стягнути з позивачки понесені витрати, а в судовому рішенні відсутнє питання щодо їх розподілу, останній звернувся до суду з даною заявою.

Позивачка в судовому засіданні проти заяви заперечила.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 15.03.2021 по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго», третя особа Кагарлицький районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна було винесено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

При винесенні вказаної ухвали, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, зі змісту ч.5 ст.142 ЦПК України вбачається, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не у всіх випадках залишення позову без розгляду, а лише якщо воно відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Згідно роз`яснень викладених у пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, стороною відповідача в заяві про компенсацію витрат не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були нею здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяла позивачка недобросовісно та пред`явила заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору; чи позивачка мала на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивачки умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є її диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.257 ЦПК України- це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

У ч. 3 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету, конструкція «можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат» вказує на те, що вирішення питання про розподіл судових витрат є правом, а не обов`язком суду. Зазначене положення не свідчить про обов`язок суду покласти на позивача обов`язок відшкодувати понесені відповідачем судові витрати. Більше того, дане питання не може бути вирішене в порядку ст. 270 ЦПК України шляхом винесення додаткового рішення. Якщо судом було закрито провадження без ухвалення рішення, то і додаткове рішення теж не може бути ухвалено.

З огляду на вищевикладене, доводи заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, а тому підстави для стягнення з позивачки на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст.142 ЦПК України відсутні.

На підстави викладеного, керуючись статтями 141, 142, 257, 270, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволеннізаяви ПАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» про ухвалення додаткового рішення відмовити

Ухвала може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 15 днів.

Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2022 року.

Суддя Т.Є. Іванюта