Постанова

від 21.02.2022 по справі 291/800/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №291/800/21 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/800/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», приватного підприємства «Ружинський Край», приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренка Юрія Валерійовича про розірвання договору оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію речового права за апеляційною скаргою приватного підприємства «Ружинський Край» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. в смт Ружині,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, у якому просив розірвати договір оренди земельних ділянок та скасувати рішення про державну реєстрацію речового права. Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником земельних ділянок площею 4,6927 га та 0,1875 га, з кадастровими номерами 1825283200:03:000:0010 та 1825283200:05:000:0362, які розташовані на території Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ПСП «Агрофірма «Світанок» на підставі договору оренди землі від 18.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 та підприємством. Проте, останнє в односторонньому порядку, без його згоди, передало право та об`єкти оренди ПП «Ружинський край» та фактично припинило використання земельних ділянок на умовах та в строки, встановлені договором, припинило виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження - самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Такими діями ПСП «Агрофірма «Світанок» в порушення вимог закону передано об`єкти оренди іншому орендарю, що є підставою для розірвання договору оренди.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 18.09.2015 року та Додаткову угоду від 20.12.2017 року до договору оренди землі від 18.09.2015 року укладені ОСОБА_1 з ПСП «Агрофірма «Світанок», щодо земельних ділянок з кадастровим номером 1825283200:03:000:0010 площею 4,6927 га та кадастровим номером 1825283200:05:000:0362 площею 0,1875, які розташовані на території Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренком Ю.В. вчинено записи про реєстрацію іншого речового права за №16890112 та №16889550. Скасовано рішення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренка Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31857133 від 13.10.2016 року та індексний номер 31856692 від 13.10.2016 року про реєстрацію права оренди на земельні ділянки кадастровий номер 1825283200:03:000:0010 та кадастровим номер 1825283200:05:000:0362 за ПП «Ружинський край». Стягнуто із ПСП «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору. Стягнуто із ПП Ружинський край на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Ружинський край», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд не врахував, що ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП "Агрофірма "Світанок" та було створене шляхом виділу з вказаного підприємства, а тому до ПП "Ружинський край" перейшли всі права та обов`язки по договору оренди землі, укладеному між ПСП "Агрофірма "Світанок" та позивачем. Отже, вважає, що ПП «Ружинський край» правомірно використовує належні позивачу земельні ділянки. Також зазначив, що суд не застосував до спірних правовідносинст. 651 ЦК України, не встановив суттєві обставини справи щодо порушення умов договору оренди відповідачем, істотність цього порушення та наявність шкоди, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків, упущеної вигоди, розмір яких не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладанні договору. Натомість, враховуючи, що ПП «Ружинський край» обробляє земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення, сплачує орендну плату згідно умов договору, вважає, що права ОСОБА_1 не порушені і підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив з того, що орендар ПСП "Агрофірма «Світанок» не використовує спірні земельні ділянки для здійснення своєї господарської діяльності, передало права та обов`язки за договором оренди іншій особі без згоди позивача, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди, передбачені ст.24,25 Закону України «Про оренду землі».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих на території Дерганівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельних ділянок, кадастровий номер 1825283200:03:000:0010, площею 4,6927 га та кадастровим номер 1825283200:05:000:0362, площею 0,1875 га.

18 вересня 2015 року між позивачем та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі, за умовами якого зазначені земельні ділянки передані останньому.

Пунктом 26 договору визначено право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. У п. 27 визначені обов`язки орендаря: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номери інформаційних довідок 7260863066 та 260864099) сформованих станом на 10 червня 2021 року, вбачається, що на підставі договору оренди землі від 18.09.2015 приватним нотаріусом, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, по відношенню до спірного нерухомого майна 07 жовтня 2016 року, проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 16890112, номер запису про інше речове право 16889550).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу орендарем земельних ділянок, які є власністю позивача, є ПП «Ружинський край» (код ЄДРПОУ 42016935), а право оренди за ним зареєстровано, у тому числі на підставі договору оренди землі від 18 вересня 2015 року, за яким орендодавцем є позивач, а орендарем - ПСП «Агрофірма «Світанок».

ПП «Ружинський край» утворене шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником останнього, про що 23 березня 2018 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно додатку № 5 до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року ПСП «Агрофірма «Світанок» передало право оренди вищевказаних належних позивачеві земельних ділянок ПП «Ружинський край».

Відповідно договору оренди землі та розподільчого балансуна спірне нерухоме майноприватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено державну реєстрацію іншого речового права зареєстровано право оренди за ПП «Ружинський край», яке фактично користується даними земельними ділянками номери записів про інше речове право 16890112 та 16889550.

Згідно з частиною другоюстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 773 ЦК Українинаймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першоюстатті 774 ЦК Українипередання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістомстатті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першоїстатті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України (частина першастатті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на земліз дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першоїстатті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеногоЗаконудає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

У пункті 34 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 104 ЦК Україниюридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина другастатті 107 ЦК Українивстановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється,у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, другастатті 109 ЦК України).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини третьоїстатті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

НормиЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертійстатті 32 Закону України «Про оренду землі».

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Правова оцінка цих дій орендаря має враховувати наступні приписи законодавства.

Стаття 14 Конституції Українивизначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятійстатті 93 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині шостійстатті 93 ЗК Україниорендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини другоїстатті 135 ЗК Українипродаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цьогоКодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми устатті 135 ЗК Українипоміщена норма про звернення стягнення на, у тому числі, право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінністатті 177 ЦК Україниє об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першоїстатті 178 ЦК Україниоборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей93,135 ЗК України- воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормамиЗК України,Закону України «Про оренду землі»та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першоїстатті 25 Закону України «Про оренду землі»орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення ПСП "Агрофірма "Світанок" господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок та передача права оренди на них за розподільчим балансом іншій юридичній особібез згоди ОСОБА_1 , як орендодавця, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбаченихстаттею 25 Закону України «Про оренду землі»та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18.

З наведених мотивів доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Оскільки, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав на підставі рішення суду про скасування такої державної реєстрації, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, наявні правові підстави для скасування рішення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренка Ю.В. про державну реєстрацію за ПП «Ружинський Край» речового права оренди належних позивачу земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 902/981/17 не можуть бути враховані, оскільки регулюють інші правовідносини, а посилання на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 138/2297/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 138/1849/17-ц також є безпідставними, оскільки правові позиції у вказаних справах стосуються інших фактичних обставин, а саме того, що підприємство-орендар фактично не укладало договір про заміну сторони у договорі оренди землі, не передавало іншому підприємству земельні ділянки, які були предметом договорів оренди, а самостійно їх обробляло, сплачуючи орендну плату орендодавцям.

Посилання представника ПП «Ружинський край» на правові позиції Верховного Суду щодо оціночних понять істотності порушення договору, з якими відповідач пов`язує факт передачі спірних земельних ділянок для використання від ПСП «Агрофірма «Світанок» до ПП «Ружинський край», зазначаючи, що така передача не призвела до жодних порушень умов договору, не можуть бути враховані, оскільки передача третім особам функцій з обробітку земельної ділянки й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного підприємства«Ружинський Край» залишити без задоволення.

Рішення Ружинськогорайонного судуЖитомирської областівід 25 листопада 2021року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 23 лютого 2022 року.

Головуючий

Судді