Постанова

від 22.02.2022 по справі 2-836/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.02.22

22-ц/812/313/22

Справа №2-836/11 Головуючий суду першої інстанції Казанлі Л. І.

Провадження №22-ц/812/313/22 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л. Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2021 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, яку обґрунтовував наступним.

21 липня 2020 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_3 , а саме заборонено Державному підприємству «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ДП «Миколаївський інститут землеустрою» вчиняти дії з розробки технічної документації на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , якою фактично користується відповідач ОСОБА_1 та на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , якою фактично користується відповідач ОСОБА_5 , та заборонено здійснювати закріплення межовими знаками зовнішніх меж зазначених земельних ділянок та вчиняти дії по внесенню будь- яких відомостей щодо вказаних ділянок до Державного земельного кадастру. Державним кадастровим реєстраторам та іншим, уповноваженим на вчинення цих дій особам, заборонено вносити зміни до відомостей Поземельної книги про межі вищевказаних земельних ділянок при їх встановленні за фактичним користуванням.

ОСОБА_1 вказував, що необхідність у вищезазначених заходах забезпечення позову відпала, оскільки Державне підприємство «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ДП «Миколаївський інститут землеустрою», із яким він укладав договір на розробку проекту землеустрою, перебуває у стані припинення.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що вказане підприємство перебуває у стані припинення внаслідок реорганізації, яка допускає правонаступництво та виконання умов договору щодо розробки проекту землеустрою. А тому вважав, що обставини, зазначені ОСОБА_1 , не дають підстав вважати, що необхідність у заходах забезпечення позову відпала.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 наголошував на тому, що існуючі заходи забезпечення позову не відповідають основним положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки не забезпечують рівність прав учасників процесу.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалівсправи вбачається,що у вересні 2011 року ОСОБА_3 подала до суду позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Очаківського районного відділу земельних ресурсів Миколаївської області, ПП «Земельно-кадастрове бюро» про відновлення меж між земельними ділянками її і відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у відповідності з договорами купівлі-продажу земельних ділянок, земельно-кадастровою документацією та висновками експерта; визнання недійсним державного акту про право власності на землю, виданого ОСОБА_4 ; зобов`язання ПП «Земельно-кадастрове бюро» розробити технічну документацію щодо земельної ділянки, яка належить позивачу.

У квітні 2016 року позивач уточнила свій позов. Зазначила, що він заявлений до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №588482, виданого ОСОБА_4 06 вересня 2006 року, на земельну ділянку із кадастровим номером 4825184801:04:011:0006 площею 0,0931 та скасування його державної реєстрації, а також відновлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 станом на 15.04.2004 відповідно до договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на землю, виданого 12.11.1996 на ім`я ОСОБА_9 .

У жовтні 2019 року позивач збільшила позовні вимоги, додавши усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської сільської ради від 23 грудня 2005 року №7 та зобов`язання суміжних землекористувачів не порушувати її право власності на земельну ділянку площею 0,10 га.

Під часрозгляду справиу липні2020року ОСОБА_3 подала заявупро забезпеченняпозову,в якомупросила заборонитиДержавному підприємству«Миколаївський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»вчиняти діїз розробкитехнічної документаціїна земельнуділянку,розташовану по АДРЕСА_1 ,якою фактичнокористується ОСОБА_1 та наземельну ділянкупо АДРЕСА_2 ,якою фактичнокористується ОСОБА_5 , здійснювати закріплення межовими знаками зовнішніх меж зазначених ділянок, вчиняти дії по внесенню будь-яких відомостей щодо вказаних ділянок до Державного земельного кадастру. Державним кадастровим реєстраторам та іншим уповноваженим на вчинення цих дій особам заборонити внесення змін до Поземельної книги про межі земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_3 зазначала, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із замовленням на виготовлення технічної документації щодо земельних ділянок, якими вони фактично користуються, з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Виготовлення такої документації та внесення відповідних відомостей до вказаного кадастру до розгляду її позову у суді призведе до порушення її прав щодо належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Очаківського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Державному підприємству «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ДП «Миколаївський інститут землеустрою» заборонено вчиняти дії з розробки технічної документації на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , якою фактично користується відповідач ОСОБА_1 та на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , якою фактично користується відповідач ОСОБА_5 , здійснювати закріплення межовими знаками зовнішніх меж зазначених земельних ділянок та вчиняти дії по внесенню будь-яких відомостей щодо вказаних ділянок до Державного земельного кадастру.

Державним кадастровим реєстраторам та іншим, уповноваженим на вчинення цих дій особам, заборонено вносити зміни до відомостей Поземельної книги про межі вищевказаних земельних ділянок при їх встановленні за фактичним користуванням.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оскаржували дану ухвалу до суду апеляційної інстанції.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у задоволенні їх скарг було відмовлено. Ухвала суду першої інстанції була залишена без змін.

Суд апеляційної інстанції констатував, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог статті 158ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Скасувати заходи забезпечення позову суд може у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.

Скасування заходів забезпечення позову належить відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.

Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Проаналізувавши викладене,колегія суддіввважає,що враховуючинаведені обставинита вимогизаконодавства,суд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро відсутністьпідстав длязадоволення заяви ОСОБА_1 ,оскільки забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а зазначені ним обставини не вказують на те, що підстави для забезпечення позову відпали.

Суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Матеріалами справи вказаного не підтверджено.

Заява про скасування заходів забезпечення позову та апеляційна скарга ОСОБА_1 зводяться до його незгоди з застосованими заходами забезпечення позову, але вказане не реалізовується шляхом подання заяви про скасування заходів забезпечення позову.

При поданні вказаної заяви треба довести, що відпала потреба у забезпеченні позову або змінились обставини, що зумовили застосування заходу забезпечення позову.

Представлені ОСОБА_1 доводи та докази не дають підстав стверджувати про наявність таких обставин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись ст.374,375,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текстпостанови складено23 лютого 2022року.