Рішення

від 20.02.2022 по справі 520/23181/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 лютого 2022 р. справа № 520/23181/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання противоправним та скасування наказу , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання противоправним та скасування наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Харківській області Сагайдак І. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (код ЄДРПОУ 39818203)" від 03.11.2021 №8226-п.

Аргументуючи цю вимоги зазначив, що у спірних відносинах відсутні підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі за текстом владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що на момент призначення спірної перевірки платником самостійно задекларовано суму податкового кредиту у сумі, що є перевищенням суми, зазначеної у п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а тому оскаржуваний наказ було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Період відпустки з 28.12.2021р. по 31.12.2021р., з 01.01.2022р. по 06.01.2022р., з 25.01.2022р. по 26.01.2022р., вихідні та святкові дні з 25.12.2021р. по 27.12.2021р., з 07.01.2022р. по 09.01.2022р., знаходження на лікарняному з 10.01.2022р. по 14.01.2022р., з 01.02.2022р. по 11.02.2022р. зумовили розгляд справи по суті - 21.02.2022р.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок з офіційного з`ясування обставин спору, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 39818203, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

16.10.2021р. заявником до контролюючого органу було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2021 року (від 16.10.2021р. №9307196882), відповідно до якої визначено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 773.042,00грн., сформовану за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: березень 2017 року - вересень 2021 року.

Вказані обставини визнані сторонами по справі у позові та відзиві на позов.

03.11.2021р. контролюючим органом було видано наказ №8226-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРІУМФ 15" з 09.11.2021 року, тривалістю 05 робочих днів, за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області Сагайдак І.

Зі змісту вказаного наказу встановлено, що юридичною підставою для проведення перевірки заявника визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, а фактичною стало: подання платником до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ за вересень 2021 року (від 16.10.2021р. №9307196882) із визначенням суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 773.042,00грн., сформованої за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: березень 2017 року по вересень 2021 року.

08.11.2021 року заявником подано до контролюючого органу уточнюючу декларацію з ПДВ за листопад 2021 року, відповідно до якої від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 773042 гривень зменшено на суму 773042 гривень.

Уточнюючу декларацію з ПДВ контролюючим органом прийнято, що підтверджено відповідним штампом та квитанцією від 08.11.2021 року.

За твердженням заявника, що не заперечується відповідачем, 09.11.2021 року представником ТОВ "ТРІУМФ 15" не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланові виїзної перевірки, призначеної наказом від 03.11.2021 №8226-п.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу призначення документальної виїзної позапланової перевірки, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.01.2011р. відносини з приводу справляння ПДВ унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України, а заходи, підстави, повноваженнями, процедури та механізми податкового контролю - ст.ст.73-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.2 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Буквальне тлумачення змісту наведеної норми кодексу свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: 1) - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; 2) - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК.

В свою чергу, відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

За правилом п. 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. З 1 липня 2015 року до 1 січня 2017 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Аналіз наведених норм п.п. 200.10 ст.200, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України у кореспонденції з приписами п.п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України, свідчить, що умовою призначення податкової перевірки у порядку п.п.78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України, де предметом є відшкодування з бюджету податку на додану вартість - є наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу, а для призначення податкової перевірки у порядку п.п.78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України, де предметом є від`ємне значення з ПДВ, існування такої умови не потребується.

Тобто, контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

У такому разі перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо достовірності суми бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

У спірних відносинах від`ємне значення, зазначене в податковій декларації з ПДВ за вересень 2021 року (від 16.10.2021р. №9307196882) сформовано за операціями з придбання товарів/послуг за період після 01.01.2017 року.

Отже, у спірних правовідносинах на момент прийняття контролюючим органом оскарженого наказу від 03.11.2021 №8226-п заявником було подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, та не було заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ.

Тобто, на момент прийняття контролюючим органом рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податку були наявні підстави, передбачені п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для її проведення, а саме: подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, та не заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ.

У ході розгляду справи з відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти адміністративний арешт коштів на всіх відкритих рахунках у банках та банківських установах, що обслуговують платника податків ТОВ «Тріумф 15» та 15.11.2021р. за цим позовом було відкрито провадження в адміністративній справі № 520/23096/21.

14.12.2021р. провадження в даній адміністративній справі зупинено, у зв`язку з тим, що обставини та докази, які є підставою позову у цій справі, є предметом дослідження в справі №520/23181/21 і рішення суду у справі №520/23181/21 безпосередньо впливає на вирішення спору по справі №520/23096/21, оскільки необхідність накладення адміністративного арешту відповідача, позивач аргументує недопущенням службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Отже, спірний наказ не вичерпав свою дію фактом його виконання, допуску до перевірки не відбулося.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. по справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Між тим, усі доводи заявника в обґрунтування вимог позову стосуються не тих подій та обставин, котрі передували прийняттю оскарженого наказу, а виключно тих подій та обставин, котрі виникли у майбутньому і мають юридичне значення не для розв"язання питання відповідності оскарженого наказу вимогам закону на момент прийняття правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а для виконання вже прийнятого рішення суб"єкта владних повноважень.

Тому подія зміни заявником показників декларації з ПДВ, котра мала місце вже після видання оскарженого наказу не впливає на відповідність цього наказу вимогам закону не спричиняє незаконності цього наказу.

Вимог про визнання протиправними дії контролюючого органу стосовно проведення перевірки, у даній справі заявником не заявлено.

Згідно з п.200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тому подія зміни заявником показників лише однієї декларації з ПДВ, котра мала місце вже після видання оскарженого наказу, об"єктивно не здатна призвести до зміни показників усіх раніше поданих декларацій з ПДВ березня 2017р.-вересня 2021р., коли заявником у податковому обліку з податку на додану вартість були відображені господарські операції з об`єктом справляння ПДВ і які спричинили виникнення від"ємного значення з ПДВ саме за ці звітні податкові періоди.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю правильно з`ясував обставини фактичної дійсності, належно розтлумачив зміст норм права, надав правильну кваліфікацію діянням приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується зі змістом нормативного регламентування та з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту ч.1 ст.2 КАС України було надано Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки у спірних правовідносинах заявник не змінював показників усіх раніше поданих декларацій з ПДВ березня 2017р.-вересня 2021р., за рахунок чого саме і було сформовано від`ємне значення з ПДВ за вересень 2021 року (від 16.10.2021р. №9307196882), то у даному конкретному випадку факт порушення права заявника у сфері публічних правовідносин у галузі податкової справи не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева