Рішення

від 09.02.2022 по справі 640/16020/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Київ№ 640/16020/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МТН Трейд" до Київської митниці Держмитслужби пропро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МТН Трейд» звернулось з позовом до Київської міської митниці Держмитслужби та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби вчинити дії щодо визначення митної вартості товару (горіхи сирі кеш`ю), щодо якого Київською міською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1 за основним методом (пункт 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України), що включає в себе вартість товару 107299,08 доларів США;

- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним подано до митного оформлення всі належні документи, подані документи не містять ознак підробки та містять всі числові значення складових митної вартості, а висновки відповідача покладені в основу рішень про коригування митної вартості є необґрунтованими. На переконання ТОВ «МТН Трейд» митний орган, всупереч положенням частин 1, 2 статті 58, частини 6 статті 54 Митного кодексу України повідомив про не надання декларантом всіх основних документів, що підтверджують митну вартість товару за основним методом та запропонувала ТОВ «МТН Трейд» надати додаткові документи, які безпосередньо не стосувались розбіжностей, які були виявлені відповідачем. Позивач вказує, що в рішенні про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1 митним органом не зазначено конкретні обставини, що викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на основі поданих декларантом документів, а також обгрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та не зазначила документи, надання яких може усунути розбіжності. З урахуванням наведеного ТОВ «МТН Трейд» вважає, що рішення про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де він стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Так, митний орган, серед іншого зазначає, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Представник відповідача вказує, що ТОВ «МТН Трейд» не надано до митного оформлення документів, що підтверджують факт оплати авансового платежу та експортну декларацію згідно із пунктами 4.2, 5 контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20. Окрім цього митний орган вказав, що позивачем не надано на його вимогу додаткові документи, що, у свою чергу унеможливило визначення митної вартості товару за основним методом.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він наполягає, що подані документи митному органу в повній мірі та беззаперечно підтверджували митну вартість товару, не містили ніяких розбіжностей, ознак підробки, а також містили повністю всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за нього.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

Між DAKAJ AGRICULTURAL PRODUCE EXPORT AND PRODUCTION CO., «LTD», В`єтнам в особі директора Mr DO TAT THANG та ТОВ «МТН Трейд» укладено контракт від 23.07.2020 №MTN/015/20, у відповідності до якого продавець продає і поставляє, а покупець купує продукцію вироблену продавцем (далі контракт №MTN/015/20).

З метою митного оформлення товару, ввезеного за умовами вказаного Контракту №MTN/015/20 декларантом (ТОВ «МТН Трейд») 18.01.2021 подано митному органу митну декларацію №UA100410/2021/680574, разом із якою були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 29.11.2020 №273/EX/2020, коносамент від 27.11.2020 №SGN0839082, автотранспортна накладна від 16.01.2021 №451010, фіто санітарний сертифікат від 27.11.2020 №123839/20/0201, сертифікат про походження товару від 29.11.2020 №20110273, страховий поліс від 08.12.2020 №МСЕ/01968299, специфікація №2 до контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20, контракт від 23.07.2020 №MTN/015/20, договір про надання послуг митного брокера від 16.07.2019 №Д-72, заява декларанта від 29.11.2020, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між державними органами доходів і зборів, інших держав №6479277, платіжні доручення.

Листом №б/н від 18.01.2021 представник позивача висловив прохання винести письмове рішення про коригування митної вартості за декларацією №UA100410/2021/680574 від 18.01.2021 в найкоротший термін та вказав, що додаткові документи на момент митного оформлення надати не може.

У зв`язку із наведеним та за наслідком розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (далі оскаржуване та/або спірне рішення).

У графі 33 оскаржуваного рішення підстави його прийняття визначені наступні.

«……за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 18.01.2021 №UА100410/2021/680574 встановлено, що вони містять розбіжності, зокрема: згідно п.4.1 контракту від 23.07.2020 № МТИ/015/20 оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця в строки, зазначені в специфікації (а в специфікації від 07.10.2020 №2 умови оплати та строків оплати не зазначено; відповідно до п. 4.2 контракту покупець сплачує продавцеві аванс за товар згідно специфікації в розмірі 10% - після підписання контракту, інші 90% - після відправки покупцеві копії документів електронною поштою, але документи, що підтверджують факт оплати авансового платежу відсутні. Також, не надано експортну декларацію згідно п. 5 контракту.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 2, 3 статті 53, статті 54, статті 57, 368 МК України додаткові документи, перелік яких викладений в електронному повідомленні. 18.01.2021 декларант, листом від 18.01.2021 №б/н повідомив, що надано всі додаткові документи згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України…..

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України. Митницею відмовлено декларанту у визнанні заявленої ним митної вартості у зв`язку з невиконанням вимог частини 6 статті 54 МК України.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів: № 1 - 7,17 USD/кг - МД від 24.12.2020 № UА50500/2020/523048 та від 16.01.2021 №UА50500/2021/001626. Рішення винесене без врахування термінів, на письмову вимогу декларанта, лист від 18.01.2021 №б/н. Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: - оригінали контракту від 23.07.2020 № МТ№015/20 та специфікації від 07.10.2020 № 2 до нього, а також інвойсу від 29.11.2020 № 273/ЕХ/2020; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробників товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Наголошуємо про право органу доходів і зборів щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі».

Надалі, згідно відомостей митного органу товари, що декларувалися позивачем випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною 1 стастті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положенням частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 статті 257 МК України зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із частиною 1 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За правилами частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс), або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно із положеннями частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У той же час, пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України регламентовано, що митний орган зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частиною 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за пі товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, сумніви митного органу в частині визначення декларантом митної вартості товару за основним методом полягала у тому, що позивачем не надано до митного оформлення документів, що підтверджують факт оплати авансового платежу.

Надаючи оцінку вказаним доводам як підстави для витребування відповідачем додаткових документів, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3.2 ціна на товар є фіксованою з моменту підписання Специфікації (за винятком взаємної згоди сторін, вираженої в письмовій формі).

Загальна сума контракту дорівнює загальній сумі сплачених специфікацій (п. 3.3 контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20).

Згідно із пунктом 4.1 контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 оплата поставленого товару здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця в строки, зазначені в специфікації (система (SWIFT).

Відповідно до пункту 4.2 контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 покупець сплачує продавцю аванс за товар, згідно специфікації в розмірі 10% - після підписання контракту й інші 90% - після відправки покупцеві копій документів електронною поштою.

Як вже було вказано вище, митний орган зазначає про те, що до митного оформлення не було надано документів, що підтверджують факт оплати авансового платежу.

Разом з цим, досліджуючи матеріали справи, у тому числі відзив на позовну заяву із доданими до них документами, суд доходить висновку, що ТОВ «МТН Трейд» надано митному органу специфікацію №2 до контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 від 07.10.2020, у відповідності до якої ціна товару визначена на рівні 107 299,08 доларів США.

Також митному органу було надано платіжні документи, а саме: від 09.10.2020 на суму 10 729,91 доларів США, що відповідає 10% від суми за товар, який визначено у специфікації №2 до контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 від 07.10.2020 та від 21.12.2020 на суму 96 569,17 доларів США, що відповідає решті суми за товар 90%, розмір яких відображено у комерційному інвойсі №273/EX/2020 від 29.11.2020.

Отже, аналіз вказаного дає суду підстави дійти до однозначного висновку, що твердження відповідача про не надання декларантом - ТОВ «МТН Трейд» документів, які підтверджують сплату авансових платежів не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, не заслуговують на увагу посилання відповідача як підставу для витребування додаткових документів відсутність в специфікації №2 до контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 від 07.10.2020 умов оплати та строків оплати, оскільки такі умови відображені у контракті від 23.07.2020 №MTN/015/20 від 07.10.2020. У свою чергу, відсутність таких відомостей у специфікації №2 до контракту від 23.07.2020 №MTN/015/20 від 07.10.2020 жодним чином не вказує на наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товарів.

Разом з цим, суд відхиляє і твердження відповідача про не надання до митного оформлення позивачем експертної декларації, оскільки остання не є обов`язковим документом в розумінні положень частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Таким чином, беручи до уваги наведене суд вважає, що ТОВ «МТН Трейд» до митного оформлення було надано митному органу всі документи, які передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які в повній мірі дають можливість перевірки відповідачем заявленої митної вартості товару. При цьому, суд зазначає, що позивачем було подано і деякі додаткові документи, що передбачені положенням частини 3 статті 53 МК України, зокрема прайс-лист, сертифікати відповідності тощо.

Суд наголошує, що митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, що узгоджується з правовою позицією викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі №803/916/17 від 02.07.2020.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (ст. 53 Митного кодексу України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Незважаючи, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015, справа № 814/283/14).

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи. надання яких може усунути сумніви у їх достовірності Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів. митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника".

Загальний висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості без зазначення при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 справа № 814/1647/16; від 06.03.2019 справа № 809/278/17; від 13.06.2019, справа № 820/6315/15; від 21.01.2020 справа № 813/2719/15.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752.

Таким чином, з системного аналізу норм МК України, наведених вище правових позицій Верховного Суду, на переконання суду митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи, адже надані останнім документи не містили ані розбіжностей, ані ознак підробки та в повній мірі давали можливість перевірити достовірність заявленої ТОВ «МТН Трейд» митної вартості товарів.

Водночас, досліджуючи матеріали справи суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для визначення митної вартості за другорядним методом, з огляду на наступне.

Згідно із статтею VII пункту 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган не навів розрахунків визначеної ним митної вартості. На необхідність з`ясування таких обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 по справі № 810/1479/16 та від 26.02.2019 у справі № 808/454/18.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою згідно ст. VII п, 2 (b) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно із частиною 1 статті 57 МЕС України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, згідно частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд при вирішенні спору по суті відмічає, що не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу на неможливість застосування попередніх методів і визначення митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях за МД від 24.12.2020 № UА50500/2020/523048 та від 16.01.2021 №UА50500/2021/001626 (митна вартість становить на рівні 7,17 USD/кг), оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.

Також при вирішенні спору по суті суд враховує, що дані митного органу про вищу вартість розмитнених товарів не можуть мати більше значення, ніж подані декларантом документи про товар. Такі дані митного органу не можуть бути єдиною підставою для коригування митної вартості.

Декларант має право на свободу підприємницької діяльності. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок тощо).

Сама по собі відмінність заявленої митної вартості і митної вартості подібних товарів не може бути беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16, від 21.08.2020 у справі №814/1521/16.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене у свій сукупності суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання митного органу вчинити дії щодо визначення митної вартості товару (горіхи сирі кеш`ю), щодо якого Київською міською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1 за основним методом (пункт 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України), що включає в себе вартість товару 107299,08 доларів США, оскільки наведене, на переконання суду, є втручанням в дискрецію повноважень митних органів. При цьому, суд вказує, що товар, який задекларовано за МД №UA100410/2021/680574 від 18.01.2021 випущений у вільний обліг на підставі ЕМД №UA100410/2021/680641 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 1135,00 грн.

Що ж стосується розподілу витрат, понесених позивачем на правову допомогу слід вказати про наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення ТОВ «МТН Трейд» витрат на правову допомогу надано до суду: договір про надання правової допомоги від 29.01.2021 №58-01/21, додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги №58-01/21 від 29.01.2021, платіжне доручення №1552 від 03.02.2021 на загальну суму 8500,00 грн.

Згідно із додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги №58-01/21 від 29.01.2021 загальний розмір вартості послуг (гонорар) адвоката становить 8500,00 грн. та складається із наступного: попереднє опрацювання матеріалів, 3 год., вартість години 1000,00 грн., вартість послуги 3000,00 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, 5 год., вартість години 500,00 грн., вартість послуги 3000,00 грн.; підготовка написання позовної заяви, кількість годи 3, вартість години 1000,00 грн., вартість послуги 3000,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати понесені на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачу у розмірі 4250,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН Трейд» (08161, Київська область, Фастівський район (Києво-Святошинський район), с. Тарасівка, вул. Київська, б. 77/1, код ЄДРПОУ 38857530) до Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 18.01.2021 №UA100410/2021/000001/1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН Трейд» (08161, Київська область, Фастівський район (Києво-Святошинський район), с. Тарасівка, вул. Київська, б. 77/1, код ЄДРПОУ 38857530) сплачений ним судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п"ять) грн. 00 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН Трейд» (08161, Київська область, Фастівський район (Києво-Святошинський район), с. Тарасівка, вул. Київська, б. 77/1, код ЄДРПОУ 38857530) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева