Рішення

від 09.02.2022 по справі 640/25383/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Київ№ 640/25383/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю.., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста»

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» (далі по тексту - позивач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Олега Ольжича, будинок 27/22, офіс 7, адреса для листування: місто Ірпінь, вулиця Поповича, будинок 8а/1, приміщення 1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту відповідач 1), адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26 квітня 2019 року №24-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками від 13 вересня 2017 року №39-Л (реєстраційний запис 2013041988), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста»;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити дію ліцензії позивача на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками та внести відомості до Реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 13 вересня 2017 року №39-Д, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» від 13 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що товариство зареєстровано юридичною особою з 28 серпня 2017 року та 13 вересня 2017 року отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, відповідно до наказу № 39-Л; реєстраційний запис -2013041988).

27 листопада 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ № 1494 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної архітектурно-будівельної інспекції України за діяльністю суб`єктів господарювання на 2019 рік», згідно з яким планову перевірку позивача призначено на 19 квітня 2019 року по 25 квітня 2019 року.

Про вказані обставини, як стверджує позивач, він дізнався з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Більш того, у позовній заяві зазначено, що на підставі наказу від 27 листопада 2018 року № 1494 Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекцією у місті Києві проведено планову перевірку, за результатами якої відповідачем прийнято рішення про анулювання ліцензії та видано наказ від 26 квітня 2019 року № 24-Л про анулювання ліцензії.

Позивач не погоджується з вказаним наказом, оскільки вважає, що він містить відомості, які не відповідають дійсності, зокрема, щодо відмови суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, з огляду на таке.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином не повідомив позивача про проведення планового заходу (планової перевірки), а тому, на переконання товариства, наслідки вказаної перевірки є протиправними.

Більш того, як вказує позивач, він взагалі не знав про проведення перевірки, а також не був ознайомлений з винесеним актом від 25 квітня 2019 року, який було складено за результатами проведення (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми чи значними наслідками та актом про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 25 квітня 2019 року, на підставі якого видано оскаржуваний наказ від 26 квітня 2019 року № 24-Л.

На думку позивача, відповідачем порушено порядок проведення планової перевірки, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та витребувано від Державної архітектурно-будівельної інспекції України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 26 квітня 2019 року №24-Л.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин, проте, надав неповний пакет документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 26 квітня 2019 року №24-Л.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зупинення провадження у справі та залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі по тексту відповідач 2).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у задоволенні клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року витребувано від Державної архітектурно-будівельної інспекції України належним чином засвідчені копії наступних документів:

- копії наказу про проведення планової перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія розвиток міста у 2019 році;

- копії повідомлення про проведення планової перевірки, направленої на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія розвиток міста у 2019 році;

- копії направлення на проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія розвиток міста у 2019 році.

Тобто, належним чином засвідчені копії документів, що були підставою для проведення планової перевірки позивача у 2019 року, за результатами проведення якої прийнято оскаржуваний наказ.

Проте, вимоги ухвали суду виконані не були з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника Державної інспекції архітектури та містобудування України про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року повторно витребувано від Державної архітектурно-будівельної інспекції України належним чином засвідчені копії документів, що були підставою для проведення планової перевірки позивача у 2019 року, за результатами проведення якої прийнято оскаржуваний наказ.

Проте, вимоги даної ухвали суду повторно не були виконані відповідачем 1 з невідомих причин. Більш того, суд наголошує, що матеріали справи не містять й доказів того, що витребувані судом документи були передані відповідачем 1 на зберігання до ЦДАВО України.

28 січня 2022 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача 2, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач 2 не був учасником спірних правовідносин, а предметом доказування у справі є обставини щодо яких відповідач 2 не може надати будь-яких пояснень.

Більш того, представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву повторно послався на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Суд наголошує, що питання своєчасності звернення позивача до адміністративного суду було предметом розгляду під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, а також під час розгляду по суті клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду, за результатом розгляду яких судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні цих заяв, відповідно, про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду.

Враховуючи неподання відповідачем 1 витребуваних судом ухвалами суду документів без поважних причин, суд, керуючись частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» (код ЄДРПОУ 41545780) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 28 серпня 2017 року, основним видом господарської діяльності товариства за кодом КВЕД є 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель, про що до реєстру внесено відповідні реєстраційний запис та відомості (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

02 листопада 2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ліцензію за реєстраційним номером № 2013041988 на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л (а.с. 42-43).

27 листопада 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ №1494 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної архітектурно-будівельної інспекції України за діяльністю суб`єктів господарювання на 2019 рік», яким затверджено річний план таких заходів та до якого у тому числі включено позивача (а.с. 11-12).

В матеріалах справи також наявна копія повідомлення про проведення планової перевірки щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками від 25 березня 2019 року №10/26-2503/08 та копія рекомендованого листа з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена адреса» (а.с. 20-22).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта від 25 квітня 2019 року №б/н, складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», строк проведення перевірки: 19 квітня 2019 року з 11 години 10 хвилин по 25 квітня 2019 року до 16 години 00 хвилин; у проведенні перевірки брали участь лише посадові особи органу державного нагляду (контролю). Крім того, в акті зазначено, що з виїздом комісії за місцезнаходженням товариства: вулиця Олега Ольжича, будинок 27/22, офіс 7, місто Київ, підприємство відсутнє. Присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки не забезпечено. Посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки не допущені. Підприємством не надано документи у визначений для перевірки термін, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є підставою для анулювання ліцензії реєстраційний запис 2013041988, наказ про видачу ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л (а.с. 56-72).

Також, в матеріалах справи наявна копія акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 25 квітня 2019 року №б/н, аналогічного змісту, як і вказаний вище акт від 25 квітня 2019 року (а.с. 56).

З витягу із протоколу №24 засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів від 26 квітня 2019 року вбачається, що комісією ухвалено відповідно до абзацу 1 пункту 23 Порядку ліцензування, підпункту 2 пункту 2.1. Положення про ліцензійну комісією надати висновок органу ліцензування щодо анулювання ліцензії ліцензіатам згідно з додатком 2 до цього протоколу, до якого за порядковим №30 включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» (а.с. 73, 74).

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» №24-Л від 26 квітня 2019 року у тому числі анульовано ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», у зв`язку з встановленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на підставі відповідного акта перевірки (а.с. 13-18,75).

При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи копій листів з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 84-89) вбачається, що позивач не отримував, починаючи з березня 2019 року жодної кореспонденції від відповідача 1, а вказані листи повертались на адресу останнього з відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена адреса», «інші причини що не дали змоги виконати обов`язки».

19 серпня 2021 року, як зазначив позивач у позовній заяві та що не спростовано відповідачами, йому стало відомо про анулювання 26 квітня 2019 ліцензії.

Не погоджуючись з наказом про анулювання ліцензії, позивач звернувся до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі по тексту - Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 41 Закону № 3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї статті посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Згідно з частиною першою Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 (далі по тексту - Положення №294 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає такий види господарської діяльності як будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до частин 1-2 статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядком ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок № 1396) визначено загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (далі - будівельна діяльність).

Пунктом 3 Порядку № 1396 передбачено, що ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1396 орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб`єктом будівельної діяльності порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

У відповідності до пункту 21 Порядку №1396 підставами для анулювання ліцензії є: заява суб`єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії; рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця); акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб`єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії; акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень; акт про повторне протягом року порушення суб`єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об`єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків; неможливість суб`єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов; акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Наведене свідчить, що цим Порядком визначено виключний перелік випадків, у разі наявності яких ліцензія підлягає анулюванню.

Водночас, пунктом 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки)

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2019 року посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) складено акт від 25 квітня 2019 № б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (далі - акт про відмову у проведенні перевірки), згідно з яким відповідачем 1 встановлено, що за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», вулиця Олега Ольжича, будинок 27/22, офіс 7, місто Київ, 04060, підприємство не знаходиться.

Також, судом встановлено, відповідач 1 за відомим йому місцезнаходженням позивача надіслав рекомендованою поштовою кореспонденцією повідомлення про проведення планової перевірки додержання Ліцензійних умов.

Присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки не забезпечено; посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки не допущені; підприємством не надано документи у визначений для перевірки термін.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач наполягає на тому, що відповідачем 1 не було дотримано вимоги чинного законодавства України щодо належного повідомлення про здійснення планового заходу.

Так, згідно із частиною 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

У відповідності до частини 12 статті 19 Закону України Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII з метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

Відповідно до частини 14 цієї ж статті акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Наведене свідчить, що орган ліцензування зобов`язаний вжити вичерпних заходів попереднього інформування ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки не менш як за десять робочих днів до дня здійснення такого заходу.

Неповідомлення встановленими законом способами ліцензіата про перевірку спричиняє порушення гарантованих законом прав суб`єкта господарювання, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V унеможливлює застосування органом контролю будь-яких заходів та призводить до їх незаконності у випадку застосування.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 826/2338/17, від 30 червня 2021 року у справі №640/18604/16 і суд в даному випадку не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідачем 1 не спростовано факту невручення позивачу поштового відправлення, тобто, належного повідомлення останнього про здійснення планової перевірки його господарської діяльності.

Також, відповідачем 1 не надано доказів, що останнім було вжито вичерпні заходи попереднього інформування ліцензіата про початок проведення перевірки.

На переконання суду, в даному випадку, належне повідомлення позивача про здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення наказу про анулювання ліцензії, тому за відсутності належного проведення перевірки як юридичного факту у контролюючого органу була відсутня компетенція на винесення такого рішення.

З огляду на відсутність належних доказів фактичного повідомлення позивача про проведення перевірки відносно нього та доказів вчинення позивачем перешкод щодо проведення такої перевірки шляхом недопуску до проведення перевірки, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26 квітня 2019 року № 24-Л в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» реєстраційний запис № 2013041988 від 02 листопада 2017 року є протиправним, оскільки його прийнято без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, а тому він підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача поновити дію ліцензії позивача на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками та внести відомості до Реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 13 вересня 2017 року №39-Д, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» від 13 вересня 2017 року, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону України Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

В свою чергу, частинами 17, 18 статті 16 цього Закону, в редакції, яка чинна на момент ухвалення рішення суду у даній справі, передбачено, що рішення про анулювання ліцензії, прийняте на підставах, передбачених пунктами 2, 6-8 і 10 частини дванадцятої цієї статті, набирає чинності через 30 календарних днів з дня його прийняття. Орган ліцензування вносить інформацію щодо рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру, а також оприлюднює його на офіційному веб-сайті наступного робочого дня після його прийняття; інформує ліцензіата щодо рішення про анулювання ліцензії повністю або частково протягом п`яти календарних днів шляхом направлення йому рекомендованого листа.

У відповідності до частини 2 статті 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким органом, на теперішній час відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340, є Державна інспекція архітектури та містобудування України, яка здійснює свої повноваження з 15 вересня 2021 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» №960 від 15 вересня 2021 року.

Так, пунктом 1-4 частини 1 статті 1 Закону України Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII передбачено, що під відновленням дії ліцензії повністю або частково слід розуміти поновлення суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про відновлення дії ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

З урахуванням встановлених судом обставин, а також виходячи з аналізу вимог законодавства України, яке було чинним як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент ухвалення рішення суду по суті у даній справі, з метою найбільш ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України прийняти рішення про відновлення дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», виданої 02 листопада 2017 року за реєстраційним записом 2013041988 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л.

Крім того, суд зауважує, що нормами Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII не визначено обов`язку органу ліцензування вносити відомості про скасування рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру або вилучати записи про анулювання ліцензії на підставі рішення суду про скасування наказу про анулювання ліцензії.

Проте, спосіб відновлення порушеного права застосований в рішенні суду має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України внести до Реєстру виданих ліцензій відомості про скасування анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», виданої 02 листопада 2017 року за реєстраційний записом 2013041988 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, а також зважаючи, що позовні вимоги зобов`язального характеру, які задоволені судом, є похідними від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, тобто, відповідачем 2 не порушувались права позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26 квітня 2019 року № 24-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» в частині, що стосується анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», виданої 02 листопада 2017 року за реєстраційний записом 2013041988 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л.

3. Зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 44245840) внести до Реєстру виданих ліцензій відомості про скасування анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», виданої 02 листопада 2017 року за реєстраційним записом 2013041988 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л.

4. Зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 44245840) прийняти рішення про відновлення з 26 квітня 2019 року дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста», виданої 02 листопада 2017 року за реєстраційним записом 2013041988 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 вересня 2017 року №39-Л.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія розвиток міста» (08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Поповича, будинок 8а/1, приміщення 1, код ЄДРПОУ 41545780) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 37471912).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник