Рішення

від 07.02.2022 по справі 640/32063/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Київ№ 640/32063/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю:

представника позивача: Письменної Н.В.,

представника відповідача: Рибак А.Ю.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані ГУ ДПС у місті Києві:

-податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076577/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 537539,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81441 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076578/0706, яким завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн;

-податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076581/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 966796 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 241699 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені податковим органом у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, та через намагання пов`язати зазначені висновки з наявними питаннями до діяльності контрагентів позивача, у зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Також, позивач звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, та використання результатів у власній господарській діяльності позивача. Висновки відповідача про порушення податкового законодавства у взаємовідносинах із контрагентом неправомірні, оскільки з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог податкового законодавства. Крім того, позивачем акцентовано увагу на допущених процедурних порушеннях при проведенні перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.12.2021 до суду від представника ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі акта перевірки, адже на підставі відомостей, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, Єдиному державному реєстрі судових рішень та податкової інформації, отриманої із зовнішніх джерел, встановлено, що взаємовідносини товариства позивача з контрагентами ТОВ «Ронвіл-Трейд», ТОВ «Вімтерс», ТОВ «Мапсін», ТОВ «Ердо Груп», ТОВ «Новатерс Торг» не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, надані документи не у повному обсязі (сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції), містять дефекти. Також, встановлено відсутність у контрагентів-постачальників 1 та 2 ланки будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та достатньої кількості трудових ресурсів, а також відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання.

09.12.2021 судом закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

20.12.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому наголошено на необґрунтованості доводів сторони відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, а також, останні не спростовують основних обґрунтувань та обставин, покладених в основу позовної заяви.

У судовому засіданні 08.02.2022 представник позивача вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Згідно норм ст. 250 КАС України, 08.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у місті Києві від 28.07.2021 № 6136-п у період з 25.08.2021 по 13.09.2021, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ».

За результатами перевірки, відповідачем складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ» від 20.09.2021 № 70436/Ж5/26-15-07-06-01-10/37090592, яким встановлено наступні порушення:

1)пп.44.1 ст.44,пп.1. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за№ 27/4248, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1. п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, у результаті чого: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 537539 гривень, у тому числі: за 3 квартали 2019 року - 325764 гривень, за 2019 рік - 325764 гривень, за півріччя 2020 року - 59100 гривень, за 3 квартали 2020 року - 59100 гривень, за 2020 рік - 211775 гривень; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 гривень, у тому числі по періодах: за півріччя 2021 року 1167776 гривень.

2)п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1. ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 966796 гривень, у тому числі: за липень 2019 року- 720916 гривень, за грудень 2019 року -245880 гривень.

За результатами перевірки, на підставі висновків акта, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20 жовтня 2021 року № 0076577/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 537539,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81441 грн.; від 20 жовтня 2021 року № 0076578/0706, яким завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн; від 20 жовтня 2021 року № 0076581/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 966796 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 241699 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України)

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію таїни) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до норм пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного і податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 ПК України, у силу як дня цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Відповідно до змісту п. п. 134.1.1, п. п. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених, згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За нормами п. п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та і штами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, раціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з приписами п. п. 138.103 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші з: слуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ронвіл Буд-Трейд» (ЄДРПОУ 43280465), контролюючий орган дійшов висновків про те, що до перевірки позивачем не надано передбачені договором про надання послуг з монтажу та пуско-наладки холодильного обладнання № 02/12/01 від 02.12.2019 проектну документацію та технічне завдання, погоджене сторонами; видаткова накладна до договору поставки від 25.12.2019 № 25/12/1 не містить посаду та прізвище постачальника та отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції;

Також, податковий орган в акті зазначив про те, що реальність проведення господарських операцій ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме, неподання ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва; свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.03.2021; ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» має критерії ризиковості платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, рішення від 17.02.2020 № 9557; на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» відповідач зробив висновок, що ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; відповідно до баз даних ДПС України ІС «Податковий блок», працівниками ДПС по ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» внесено картку фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності; відповідно до інформації з ЄДРСР встановлено наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2020 по справі № 755/382/20, в якій фігурує ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД»; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» товарів (послуг) не прослідковується.

Так, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» укладено договір про надання послуг з монтажу та пуско-наладки холодильного обладнання № 02/12/01 від 02.12.2019. До перевірки позивачем надано вищевказаний договір, специфікацію № 1 від 02.12.2019, рахунок на оплату № 2 від 26.12.2019, податкову накладну, платіжні доручення № 9418 від 21.01.2020 та № 9525 від 06.02.2020.

У Специфікації № 1 від 02.12.2019, сторони визначили види робіт (послуг), терміни виконання робіт та гарантію на виконані роботи, тобто визначили технічне завдання на проведення робіт та строки виконання робіт.

Відповідно до запиту № 3 від 25.08.2021, що направлявся відповідачем, податковий орган не запитував у позивача надання проектної документації до договору надання послуг з монтажу та пуско-наладки холодильного обладнання № 02/12/01 від 02.12.2019.

Крім того, суд звертає увагу на те, що технічне завдання та проектна документація не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

При цьому, під час проведення перевірки, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що витрати на монтажні роботи були відображені по рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» в січні 2020 року (об`єкт «Сільпо», м. Одеса, вулиця Єврейська, 50/1) та відображено в бухгалтерському обліку.

Між позивачем та ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» укладено договір поставки № 25/12/1 від 25.12.2019. До перевірки позивачем надано вказаний договір, Специфікацію № 1 від 25.12.2019, видаткову накладну № 1 від 26.12.2019, рахунок на оплату № 1 від 26.12.2019, податкову накладну, довіреність № 868 від 26.12.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжне доручення № 9526 від 06.02.2020, подорожній лист вантажного автомобіля № 88 від 26.12.2019, товаро-транспортну накладну № Р37 від 26.12.2019.

Так, видаткова накладна № 1 від 26.12.2019, скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та посади. Проте, з наданих до перевірки документів, в сукупності, можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача та директором ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД».

При цьому, під час проведення перевірки, відповідачем проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари, придбані у ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» обліковувались позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «СТАЛЬ.КОМ», а частина матеріалів перебуває на складі позивача та обліковується на балансі Дт рахунку 202 позивача.

Суд наголошує, що наведені вище обставини, не спростовані податковим органом під час розгляду даного спору.

Водночас, суд вважає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких з формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію, тож, ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару, на переконання суду, не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою, і яка в розумінні Податкового кодексу України не може вважатися фіктивною чи безтоварною лише з наведених підстав.

Також, підлягає врахуванню й те, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» у грудні 2019 -січні 2020 року і на момент взаємовідносин ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій); станом на момент здійснення господарської операцій з позивачем, на ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» працювало 4 (чотири) особи; наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2020 по справі № 755/382/20, в якій фігурує ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД», не свідчить про те, що господарські операції Позивача з ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» є нереальними, вказана ухвали не містить будь-якої інформації чи даних щодо позивача чи господарську операцію позивача з ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД».

Під час розгляду даного спору по суті, стороною відповідача не було надано вироку суду, що набрав законної сили щодо посадових осіб ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД», у зв`язку із здійсненням господарської діяльності останнім.

Здебільшого, акт перевірки свідчить про те, що контролюючим органом використовувалась виключно податкова інформація щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача (контрагент 2 та 3 ліній), при цьому, зустрічних звірок контрагентів позивача не проводилось.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки, сам відповідач встановив, що господарські операції по договору надання послуг між позивачем та ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» були здійснені в межах їх господарської діяльності товариства позивача, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочином. Так, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тож, висновки податкового органу в цій частині, є недоведеними та базуються на припущеннях, без надання суду достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження.

У частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Вімтерс» (ЄДРПОУ 42303230), висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що видаткова накладна до договору поставки від 17.07.2019 № 17/07/1 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; основний вид діяльності контрагента не відповідає номенклатурі товарів та послуг, реалізованих на користь позивача; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «ВІМТЕРС» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «ВІМТЕРС» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва; відсутні трудові ресурси; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.08.2020; ТОВ «ВІМТЕРС» має критерії ризиковості платника податку (рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 25121); на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «ВІМТЕРС» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «ВІМТЕРС» товарів (послуг) не прослідковується; наявність податкової інформації, що свідчить про ризиковість контрагентів ТОВ «ВІМТЕРС».

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВІМТЕРС» укладено договір від 17.07.2019 № 17/07/1. До перевірки позивачем надано вказаний договір, специфікацію № 1, видаткову накладну № 17/07 від 17.07.2019, рахунок на оплату № 17/07 від 17.07.2019, податкову накладну, довіреність № 496 від 17.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 7813 від 17.07.2019 та № 7862 від 19.07.2019, акт здачі -приймання робіт (транспортно-експедиційне обслуговування) № 1377 від 17.07.2019, товароно-транспортну накладну № Р29 від 07.17.2019.

Так, видаткова накладна № 17/07 від 17.07.2019, скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте, з наданих до перевірки документів, в сукупності, можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

При цьому, під час проведення перевірки, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари придбані у ТОВ «ВІМТЕРС», обліковувались позивачем та, у подальшому, були продані ПАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ».

До того ж, суд зазначає, що сам по собі сертифікат якості на товар, не належить до документів, на підставі яких нормується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію, з огляду на що, ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару, не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою, і яка в розумінні Податкового кодексу України не може вважатися безтоварною лише з цих підстав.

Судом досліджено, що серед внесених в ЄДР видів діяльності (КВЕД) ТОВ «ВІМТЕРС», наявні КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі - сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.31 .Агентства нерухомості; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Отже, з наведеного слідує, що поставка номенклатури товарів позивачу, що визначена в специфікації, є серед зареєстрованих в видів діяльності ТОВ «ВІМТЕРС» за КВЕД.

Слід врахувати, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВІМТЕРС» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин ТОВ «ВІМТЕРС» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій); в акті перевірки відсутні будь-які посилання на вироки у кримінальних провадженнях щодо посадових осіб ТОВ «ВІМТЕРС» чи контрагентів «ВІМТЕРС» у зв`язку із здійсненням господарської діяльності з позивачем; оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується відповідачем в акті перевірки;

При дослідженні господарських взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, контролюючим органом використовувалась виключно податкова інформація щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача (контрагент 2 та 3 ланок), водночас, зустрічних звірок контрагентів позивача не проводилось.

Суд бере до уваги те, що господарські операції по договору надання послуг між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВІМТЕРС», були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочином. Так, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача у зв`язку з його господарською діяльністю тали місце.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що доводи податкового органу в цій частині, є недоведеними та базуються лише на припущеннях, однак, без надання суду достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «МАПСІН» (ЄДРПОУ 42232211), відповідач в акті перевірки дійшов висновку про те, що видаткова накладна до договору поставки від 18.07.2019 № 18/07/19 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; основний вид діяльності контрагента не відповідає номенклатурі товарів та послуг, реалізованих на користь позивача; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «МАПСІН» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «МАПСІН» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою № 20-ОПП; відсутні трудові ресурси; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.08.2020; ТОВ «МАПСІН» має критерії ризиковості платника податку (рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 20294); на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «МАПСІН» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «МАПСІН» товарів (послуг) не прослідковується;

Слід зазначити, що згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «МАПСІН» укладено договір від 18.07.2019 № 18/07/19. До перевірки позивачем надано вказаний договір, Специфікацію № 1, видаткову накладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 521 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 522 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 7925 від 30.07.2019 та № 7988 від 06.08.2019, товарно-транспортну накладну № Р32 від 19.07.2019.

При цьому, видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019, скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте, з наданих до перевірки документів, в сукупності, все ж таки можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

Під час перевірки, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари придбані у ТОВ «МАПСІН» обліковувались за позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат», компанії ТОВ «Омега», компанії ТОВ «ФУДТЕК».

Як вже зазначалось вище, суд вважає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Судом досліджено, що поставка номенклатури товарів позивачу, що визначена в специфікації, є серед зареєстрованих видів діяльності ТОВ «МАПСІН» за КВЕД.

Станом на дату здійснення господарських операцій позивача з наведеним контрагентом, ТОВ «МАПСІН» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій); оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується відповідачем.

При цьому, акт перевірки не спростовує доводів сторони позивача про те, що господарські операції по договору надання послуг між позивачем та його контрагентом ТОВ «МАПСІН» були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони понесли зміни майнового стану. Крім того, відповідачем в акті перевірки підтверджено використання товарів позивачем, придбаних у ТОВ «МАПСІН» у власній господарській діяльності.

Тож, висновки податкового органу в цій частині, є недоведеними та базуються на припущеннях, без надання суду достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження.

У частині дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕРДО ГРУП» (ЄДРПОУ 42870546), податковий орган у акті перевірки констатував, що видаткова накладна до договору поставки від 19.07.2019 № 19/07/19-1, не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «ЕРДО ГРУП», не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «ЕРДО ГРУП» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою № 20-ОГІП; свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.11.2020; на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «ЕРДО ГРУП» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «ЕРДО ГРУП» товарів (послуг) не прослідковується; відповідно до інформації з ЄДРСР, встановлено наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП»; відповідно до інформації з ЄДРСР, встановлено наявність ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП».

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «ЕРДО ГРУП» укладено договір від 19.07.2019 № 19/07/19. До перевірки позивачем було надано вказаний договір, Специфікацію № 1, видаткову окладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 525 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 526 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 8085 від 13.08.2019 та № 8190 від 21.08.2019, подорожній лист вантажного автомобіля № 09 від 19.07.2019, товарно-транспортну накладну № Р25 від 19.07.2019.

Дійсно, видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019 скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та сади отримувача, проте, з наданих до перевірки документів, в сукупності, можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

Під час проведення перевірки, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари, придбані у ТОВ «ЕРДО ГРУП» обліковувались позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ФГ «Чудова марка», ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат».

Суд вважає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію, з огляду на що, висновки податкового органу в цій частині є помилковими.

Водночас, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕРДО ГРУП» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин ТОВ «ЕРДО ГРУП» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій); станом на момент здійснення господарської операції, на ТОВ «ЕРДО ГРУП» працювало 2 особи.

Щодо посилання податкового органу на наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП» та ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП», суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що вказані обставини не свідчить про нереальність операцій між позивачем та ти самим ТОВ «ЕРДО ГРУП», адже податковим органом так і не було надано під час розгляду даного спору в суді відповідного вироку суду, що набрав законної сили, у кримінальних провадженнях щодо посадових осіб ТОВ «ЕРДО ГРУП» у зв`язку із здійсненням господарської діяльності останнім.

Слід зауважити, що за змістом акта перевірки, відповідачем використовувалась виключно податкова інформація щодо контрагента позивача, при цьому, зустрічних звірок контрагентів позивача не проводилось.

Судом встановлено, що за товари, придбані у липні 2019 року, оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі.

Господарські операції по договору надання послуг між позивачем та ТОВ «ЕРДО ГРУП» були здійснені в межах їх господарської діяльності, а при їх здійсненні, сторони понесли зміни майнового стану. Крім того, і відповідачем в акті підтверджено використання придбаних товарів позивачем у ТОВ «ЕРДО ГРУП» у власній господарській діяльності.

Отже, висновки податкового органу в цій частині акта перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору, та спростовуються наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку.

Стосовно висновків податкового органу щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» (ЄДРПОУ 42871450), за якими видаткова накладна до договору поставки від 19.07.2019 № 19/07/19-1 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою №20-ОПП; свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.09.2020 року; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» товарів (послуг) не прослідковується; відповідно до інформації з ЄДРСР встановлено наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ»; відповідно до інформації з ЄДРСР встановлено наявність ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ», суд зазначає таке.

Так, між позивачем та ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» укладено договір від 19.07.2019 № 19/07/19. До перевірки позивачем надано вказаний договір, специфікацію № 1, видаткову накладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, довіреність № 531 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 530 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 8267 від 29.08.2019 та № 8393 від 09.09.2019, подорожній лист вантажного автомобіля № 09 від 19.07.2019, товарно-транспортну накладну № Р44 від 19.07.2019.

Слід звернути увагу на те, що видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019, скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте, з наданих до перевірки документів в сукупності, все ж таки можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором товариства позивача.

При цьому, під час проведення перевірки, відповідачем проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари, придбані у ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ», використовувались в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат».

Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин, ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» було зареєстроване як платник ПДВ; станом на здійснення господарської операції, у ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» працювало 3 особи.

Щодо посилання сторони відповідача на наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» та ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ», суд вважає, що такі не можуть бути прийняті до уваги при вирішені даного спору, адже останні не свідчить про нереальність операцій між позивачем та ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ».

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду, що набрав законної сили у кримінальних провадженнях щодо посадових осіб ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» у зв`язку із здійсненням господарської діяльності останнім.

Також, відповідачем використовувалась виключно податкова інформація щодо контрагента позивача, однак, зустрічних звірок контрагентів позивача не проводилось.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується і самим відповідачем в акті перевірки, як і те, що в акті відповідач встановив, що господарські операції по поговору надання послуг між позивачем та ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ», були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони договору понесли зміни майнового стану.

Тож, висновки акта перевірки не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду даного спору в суді та є необґрунтованими та суперечливими.

Усі вказані документи складені відповідно до вимог законодавства та містять усі необхідні реквізити. Суд вважає, що первинні документи позивача по взаємовідносинам з наведеними в акті перевірки контрагентами мають всі необідні обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не було наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність саме позивача, як платника податків.

За висновками суду, здебільшого, висновки акта перевірки ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації контрагентів позивача в ІС «Податковий блок», а також, на неподанні (несвоєчасному поданні) звітності зазначеними контрагентами, відсутності в останніх достатніх трудових ресурсів, основних засобів тощо, проте, суд з даного приводу приймає до уваги, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

У частині посилань відповідача на те, що наведені в акті перевірки контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях, суд наголошує, що до матеріалів справи не було додано жодного вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено причетність засновників/керівників позивача чи контрагентів до вчинення кримінально караного діяння, а сам факт відкриття кримінального провадження (зокрема, постачальників 2 та 3 ланцюга), не є самостійною підставою для визнання спірних операцій нереальними для товариства позивача, адже вказане розслідування кримінального провадження не є його завершальною стадією, та таке, може мати наслідком не тільки встановлення вироком вини особи, а й його закриття по обставинам відсутності складу злочину. Досудове розслідування є засобом здійснення кримінального провадження, проте не є встановленням вини особи у вчиненні кримінально караного діяння.

Як висновок, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг, має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях, однак, за встановлених обставин, суд вважає висновки відповідача щодо нереальності операцій з ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД», ТОВ «МАПСІН», ТОВ «ВІМТЕРС», ТОВ «ЕРДО ГРУП», ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» ґрунтуються на припущеннях та не є доведеними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 22700 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України від 20 жовтня 2021 року №№ 0076577/0706, 0076578/0706, 0076581/0706.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.02.2022 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 18, ЄДРПОУ 37090592 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Суддя В.І. Келеберда