Постанова

від 22.02.2022 по справі 640/33404/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/33404/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства "ЕСФАЄР" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ЕСФАЄР" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2020 року №00712615070101, №00702615070101 та №00722615070101.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ЕСФАЄР» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за червень 2020 року.

Результати перевірки оформлені Актом №14/26-15-07-01-01/31024262 від 10 вересня 2020 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та відповідно суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) (що переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 396 209,00 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 701 228,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів, з питань обчислення і сплати податків і зборів.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року:

- №00712615070101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 701 228,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 350 614,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 1 051 842,00 грн.;

- №00702615070101, на підставі якого ПП «ЕСФАЄР» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 396 209,00 грн.;

- №00722615070101, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

У Акті перевірки зазначено, що у червні 2020 року ПП «ЕСФАЄР» мало взаємовідносини з ТОВ «ІБК «Енергоефективність» та ТОВ «Івен Гард».

Податковим органом було направлено на адресу позивача запит про надання засвідчених посадовою особою ПП «ЕСФАЄР» копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ТОВ «ІБК «Енергоефективність» та ТОВ «Івен Гард» з червні 2020 року.

Оскільки ПП «ЕСФАЄР» не було надано письмових пояснень та документів, контролюючим органом складено Акт про ненадання документів під час перевірки від 03.09.2020 №10/1/26-15-07-01-01/31024262.

Позивач подав заперечення на Акт, до якого долучив додаткові документи, які проте не були досліджені контролюючим органом під час перевірки.

У Акті перевірки зазначено, що під час перевірки контролюючим органом використовувалися дані інформаційно-аналітичних систем державної податкової служби, що міститься в базі даних ІС «Податковий блок», у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС», у Єдиному реєстрі податкових накладних та інших.

За результатами проведення аналізу інформації наявної у зазначених вище системах, контролюючий дійшов висновку про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2020.

У позовній заяві та запереченні на Акт позивач зазначав, що запитувані документи під час проведення перевірки не були надані через хворобу працівників ПП «ЕСФАЄР», про що повідомлялось контролюючий орган у заяві від 03 вересня 2020 року про відстрочення проведення документальної перевірки у зв`язку з форс-мажорними обставинами. У даній заяві представник позивача повідомив про готовність надання всіх необхідних первинних документів після закінчення самоізоляції та медичного підтвердження одужання працівників ПП «ЕСФАЄР».

Перевіряючи доводи позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, отримавши 02.09.2020 запит від 28.08.2020 №123529/10/26-15-05-01-01 про надання інформації, ПП «Есфаєр» у строк передбачений законодавством (03.09.2020) було надіслано на адресу контролюючого органу заяву про відстрочення проведення документальної перевірки у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Зокрема, у вказаній заяві позивач зазначав, що станом на день отримання запиту підприємство виконати запит та надати документи фізично неспроможне, оскільки посадові особи підприємства захворіли на коронавірусну хворобу COVID-19 (що підтверджується медичною документацією) і перебувають на самоізоляції. Офіс підприємства на цей період закритий. Після закінчення самоізоляції та медичного підтвердження одужання працівників ПП «Есфаєр» готова надати всі зазначені в запиті документи та пояснення з 17.09.2020 (т.1 а.с. 92-93).

Як було зазначено судом вище, 03.09.2020 контролюючим органом у зв`язку тим, що ПП «Есфаєр» не було надано письмових пояснень та документів, було складено Акт про ненадання документів під час перевірки №10/1/26-15-07-01-01/31024262.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що саме з дати отримання позивачем запиту (02.09.2020), виходячи з положень пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у платника податків виникає обов`язок щодо надання у відповідь на запит необхідних документів. При цьому відповідь на запит може бути надана протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Тобто фактично останнім днем на подання відповіді на запит та необхідних документів є 23.09.2020.

Проте, не дотримуючись передбаченої Податковим кодексом України процедури, контролюючим органом 10.09.2020 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, яку оформлено Актом №14/26-15-07-01-01/31024262 від 10.09.2020.

В подальшому, отримавши Акт перевірки, ПП «Есфаєр» було надіслано на адресу контролюючого органу заперечення на Акт, в якому позивач зазначив, що не погоджується з висновками перевірки, оскільки така проведена без врахування документів фінансово-господарської діяльності підприємства за червень 2020 року, які не були надані з поважних причин. До заперечення долучено всі наявні підтверджуючі документи фінансово-господарської діяльності підприємства за червень 2020 року.

Згідно пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків

Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В даному випадку позивачем було вжито заходи як щодо надання документів, так і щодо належного виконання обов`язку повідомлення про наявні фарс-мажорні обставини, які не прийняті до уваги контролюючим органом.

Верховним Судом неодноразово у постановах наголошувалось, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що в протилежному випадку є обмеженням судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.

Так, до заперечення на Акт позивачем було долучено договір №22/06, укладений між ПП «ЕСФАЄР» та ТОВ «ІВЕН ГАРД», згідно п.п. 1.1 якого визначено, що на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця будівельні матеріали (в асортименті), іменовані надалі «товар» згідно рахунків-фактур та/або видаткових накладних (актах приймання-передачі), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження фактичного виконання укладеного договору позивачем долучено до заперечення видаткові накладні №108 від 24 червня 2020 року на загальну суму 349 334,95 грн.; №165 від 24 червня 2020 року на загальну суму 260 015,34 грн.; №140 від 26 червня 2020 року на загальну суму 362 058,44 грн.; №171 від 30 червня 2020 року на загальну суму 180 147,60 грн.; виписку рахунку 631 за червень 2020 року, а також фільтровану виписку за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року.

Додатково до матеріалів справи позивачем долучено лист ТОВ «ІВЕН ГАРД» від 29 жовтня 2020 року, наданий у відповідь на адвокатський запит від 29 жовтня 2020 року №29/10/01, в якому директор засвідчив, що дійсно між ТОВ «ІВЕН ГАРД» та ПП «ЕСФАЄР» укладено договір поставки №22/06 від 22 червня 2020 року, на виконання якого поставлено у червні 2020 року будівельні матеріали, а саме: будівельні суміші, гіпсокартон, вату мінеральну, клей, шпаклівку та інше. Також повідомлено, що при реалізації ПП «ЕСФАЄР» зазначеного вище товару були виписані та проведені по обліку видаткові накладні. Також, належним чином реєструвалися податкові накладні в ЄРПН та суми ПДВ відносилися до податкових зобов`язань за відповідний період. По операціях з ПП «ЕСФАЄР» за червень 2020 року ТОВ «ІВЕН ГАРД» віднесено до податкових зобов`язань з ПДВ суму 191 926,00 грн.

Також до заперечення на Акт позивачем було долучено договір підряду від 24 лютого 2020 року №2402-2020 укладений між ПП «ЕСФАЄР» (замовник) та ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Енергоефективність» (підрядник), згідно підпункту 1.1 пункту першого якого підрядник зобов`язується у встановлений цим договором термін за завданням замовника на свій ризик виконати з використанням матеріалів замовника наступні роботи: підготовка, армування, заповнення профілів вогнетривкими матеріалами; нанесення протипожежних складів на поверхню металевого армування і сандвіч-панелів; складання протипожежної рами та стулки згідно КД; встановлення фурнітури, протипожежних стрічок та ущільнювачів; встановлення сандвіч-панелі в стулки дверей та люків; наклеювання HPL - панелей; встановлення стекло пакетів та наличників; упаковка та навантаження а замовник зобов`язується прийняти закінчені монтажні роботи та оплатити їх.

На підтвердження фактичного виконання укладеного договору позивачем долучено до заперечення акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05 червня 2020 року №050620/2 на суму 220 000,80 грн, від 10 червня 2020 року №100620/1 на суму 220 000,80 грн., від 10 червня 2020 року №100620/2 на суму 304 107,11 грн., від 11 червня 2020 року №110620/1 на суму 205 480,75 грн.; картку рахунку 631 за червень 2020 року та фільтровану виписку за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року.

Додатково позивачем повідомлено, що вказані в актах роботи «Виготовлення металоконструкцій» придбані в ТОВ «ІБК «Енергоефективність», виконувались на замовлення контрагентів, зокрема, ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», з яким 29 листопада 2019 року укладено договір субпідряду №29-11/2019.

В матеріалах справи наявна копія додаткової угоди від 22 червня 2020 року до договору субпідряду від 29 листопада 2019 року №29-11/2019, якою пролонговано дію договору до 30 вересня 2020 року.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист ТОВ «ІБК "Енергоефективність» від 29 жовтня 2020 року №29/10-20/2 на адвокатський запит від 07 вересня 2020 року №07/09/02, в якому зазначено, що підприємство фактично знаходиться та здійснює господарську діяльність за зареєстрованою адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13А, офіс 201. По штату на підприємстві працює 18 працівників, для виконання значного обсягу робіт або робіт в обмежені терміни укладаються цивільно-правові договори та/чи залучаються до виконання робіт інші підрядники.

Судом першої інстанції додатково було встановлено, що основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд, підготовка робіт на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, виготовлення металоконструкцій, діяльність у сфері архітектури та інше.

На підставі договору суборенди від 15 березня 2020 року №30-03/20ДРР укладеного з ТОВ «Київ Бізнес Ріелті», підприємство орендує офісне приміщення за адресою місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13А, офіс 201. Послуги з опалення, водо-тепло-постачання офісу входять до вартості оренди. Наявні складські приміщення за адресою: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Молодіжна, будинок 4, приміщення 2.

Крім того, у листі від 19 листопада 2020 року №4115/АВД/26-15-30-06-15 Головне управління ДПС у місті Києві зазначило, що у нього відсутні підстави для надання інформації стосовно ТОВ «ІБК «Енергоефективність» про відповідність Критеріям ризиковості платника податку та про вжиття заходів контролюючим органом з даного приводу. Водночас на адресу ПП «ЕСФАЄР» в 2020 році ТОВ «ІБК «Енергоефективність» подано на реєстрацію в ЄРПН 21 податкову накладну, реєстрація вищезазначених податкових накладних не зупинялась та станом на дату надання відповіді податкові накладні мають статус «Зареєстровано».

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всі вище перелічені обставини та документи бухгалтерського обліку не досліджувались, а висновки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України здійснено виключно на підставі аналізу наявної у нього інформації з баз даних та різноманітних систем.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки. Невиконання, в свою чергу, процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів доходить висновку про допущення відповідачем процедурних порушень під час проведення перевірки позивача, адже не вживши усіх необхідних заходів для отримання даних бухгалтерського обліку платника податку відповідач не здійснив належну перевірку фінансової звітності позивача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Головним управлінням ДПС у місті Києві недоведено встановлення документування операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, а тому податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року №00712615070101, №00702615070101 не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00722615070101, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн. за неподання документів, з огляду на відсутність в діях позивача вини, як обов`язкового елементу складу правопорушення.

Так, як зазначалось вище представник позивача повідомляв податковий орган про те, що станом на день отримання запиту підприємство виконати запит та надати документи фізично неспроможне, оскільки посадові особи підприємства захворіли на коронавірусну хворобу COVID-19 (що підтверджується медичною документацією) і перебувають на самоізоляції. Офіс підприємства закритий. Після закінчення самоізоляції та медичного підтвердження одужання працівників ПП «Есфаєр» готова надати всі зазначені в запиті документи та пояснення з 17.09.2020.

Листом від 22 вересня 2020 року останнім було надано контролюючому органу перелік всіх наявних первинних документів.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23.02.2022.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких