Постанова

від 22.02.2022 по справі 640/14141/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/14141/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіквіті Лабс Україна» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіквіті Лабс Україна», в якому просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 455 315,79 грн. та пеню в сумі 8 862,69 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На думку позивача судом першої інстанції не враховано, що відповідачем фактично не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю у 2020 році, чим не виконано 4-х відсотковий норматив, у зв`язку з чим такий повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства України з причини несплати у термін до 15.04.2021 суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 455 315,79 грн. та пені у розмірі 8 862,69 грн., разом 1 464 178,48 грн.

Позивач вважає, що відповідач повинен показати, які заходи він здійснив для працевлаштування осіб з інвалідністю, крім надання звітів. Доказом створення робочих міст може бути наказ про виділення (створення) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та штатний розпис з введенням посади (професії), на які планується працевлаштувати осіб з інвалідністю. Відповідач не вжив всіх заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, чим не виконав свого обов`язку щодо виконання нормативу робочих місць.

Крім того, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця. Закон встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та не ставить відповідний обов`язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не працює на підприємстві.

02.02.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої та залишити оспорюване рішення без змін.

Відповідач вважає, що у роботодавця є обов`язок виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів. Так, ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» здійснило всі передбачені чинним законодавством та залежні від нього заходи щодо утворення робочого місця та для працевлаштування інваліда на своєму підприємстві і не може нести відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами особи з інвалідністю для працевлаштування, відтак, на відповідача не може бути покладена відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, лютому 2021 року ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» (код ЄДРПОУ 41248346) подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою №10-ПОІ (річна), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27.08.2020 №591. Відповідно до цього Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на Товаристві складала 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - становила 1 особу.

Київським міським відділенням Фонду за результатами дослідження даних зазначеного звіту форми №10-ПОІ, з урахуванням отриманої Київського міського центру зайнятості інформації про подання ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» 21.02.2020, 15.04.2020, 20.05.2020, 20.07.2020, 20.10.2020 та 26.01.2021 звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», було зроблено висновок, що відповідач не вжив всіх залежних від себе заходів для працевлаштування на Товаристві особи з інвалідністю на створену спеціально для цього вакантну посаду.

Відтак, Київське міське відділення Фонду розрахувало суму адміністративно-господарської санкції за незайняте упродовж 2020 року робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, та звернулося до суду із позовом про стягнення такої санкції (штрафу) разом із нарахованою пенею за прострочення сплати штрафу за період з 16.04.2021 по 14.05.2021. Розмір адміністративно-господарських санкцій (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача становить 1 455 315,79 грн., а сума пені, що також підлягає стягненню у судовому порядку, - 8 862,69 грн.

Вважаючи, що відповідач порушив вказані обов`язки та до нього мають бути застосовані адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав суду документальних доказів на підтвердження того, що працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду на ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» у 2020 році не відбулося з вини самого роботодавця (відповідача), що у свою чергу спростовує обґрунтованість висновку позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». У взаємозв`язку з наведеним суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 1 455 315,79 грн. та відповідно нарахованої за прострочення сплати зазначеної санкції суми пені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону №875-XII порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містить п. 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70) роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців.

За приписами ч. 2 ст. 17 Закону №875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Керуючись ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

На виконання частин 1, 2, 5 ст. 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) передбачено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання частин 1-3 ст. 181 Закону №875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач створив робоче місце для особи з інвалідністю та 19.02.2021 подав до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік» за формою « 10-ПОІ», відповідно до якого середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2020 році становила 19 осіб. Також, у 2020 році відповідач звітував до центру зайнятості за формою 3-ПН. Проте, вакансія не була заповнена протягом 2020 року.

Факт створення робочого місця та дії відповідача щодо пошуку кандидата на це робоче місце наступними документами: Наказом 03012019-3 ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» від 03.01.2019 «Про реєстрацію у Фонді соціального захисту інвалідів та створення нового робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю»; Листом ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» вих. №1-030519 від 05.03.2019 Директору Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю»; Наказом №2-Ш від 10.03.2020 «Про затвердження змін до штатного розпису»; Штатним розклад ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна»; Звітністю (уточнювальна) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 21.02.2020; Звітністю (первинна, у зв`язку із зміною назви посади) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 15.04.2020; Звітністю (уточнювальна) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 20.05.2020; Звітністю (уточнювальна) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 20.07.2020; Звітністю (уточнювальна) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 26.10.2020; Звітністю (уточнювальна) 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), подана 26.01.2021 року.

Також, поряд із звітуванням в центр зайнятості, ТОВ «Юбіквіті Лабс Україна» самостійно здійснювало пошук особу з інвалідністю - кандидата на вакантну посаду на сайті пошуку роботи rabota.ua. (а.с. 43-45).

Так, у постанові від 03.11.2021 по справі №360/1849/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо вжиття зі своєї сторони відповідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції у розмірі 1 455 315,79 грн. та відповідно нарахованої за прострочення сплати зазначеної санкції суми пені є безпідставним.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан