Рішення

від 30.01.2022 по справі 183/5433/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5433/21

№ 2/183/1349/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 20 серпня 2007 року між ним (покупець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Січ» в особі ліквідатора Федько Н.О. (продавець), яка діяла на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2007 року по справі № Б29/113/05 укладено в простій формі договір купівлі-продажу № 2, згідно якого продавець передає у власність покупцю телятник з родовим відділенням МТФ № 5 (інв. № 49), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Голубівка, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього продавцю ціну в сумі 25 000,00 грн.

Зазначена сума позивачем була перерахована того ж дня на розрахунковий рахунок продавця СВК «Січ», після чого в цей же день між сторонами був підписаний акт прийому-передачі позивачу ОСОБА_1 у власність телятника МТФ № 5 з родовим відділенням.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що з 20 серпня 2007 року він добросовісно заволодів нерухомим майном, продовжує відкрито та безперервно користуватися ним понад десять років, а саме з 2007 року, в якому зробив капітальний ремонт та реконструкцію телятника під склад для зберігання зерна, зазначену споруду утримує в належному стані, в зв`язку з чим, у відповідності до ч.1ст. 344 ЦК Українивін набув право власності на спірне майно за набувальною давністю.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 344 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд:

-визнати за ним право власності за набувальною давністю нежитлову будівлю, загальною площею 1 492 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року підготовче провадження у справі закрите,справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зіст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 серпня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 (покупець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Січ» в особі ліквідатора Федько Н.О. (продавець), яка діяла на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2007 року по справі № Б29/113/05 укладено в простій формі договір купівлі-продажу № 2, згідно умов якого продавець передав у власність покупцю телятник з родовим відділенням МТФ № 5 (інв. № 49), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Голубівка, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього продавцю ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Так, у відповідності до п. 1.3 договору купівлі-продажу № 2 від 20 серпня 2007 року, вартість майна становить 25 000,00 грн.

Встановлено, що 20 серпня 2007 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі позивачу ОСОБА_1 у власність телятника МТФ № 5 з родовим відділенням.

Згідно відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарський виробничий кооператив «Січ» визнано банкрутом на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року у справі № Б/29113/05. Дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 16 грудня 2015 року, номер запису: 12291170003001657.

Згідно рішення виконавчого комітету Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 95 від 15 грудня 2009 року, нежитловому приміщенню - будівлі телятника з родовим відділенням на території бувшої МТФ № 5 було присвоєне поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 03 грудня 2009 року, нежитлове приміщення (переобладнане з телятника), загальною площею 1 492 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складається з: складу літ. «А», прибудови літ. «а»; трансформ. підстанції ТП, замощення І, роки побудови: 1985-1988.

Судом встановлено, що на теперішній час право власності на спірне нерухоме майно не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 213647658 від 23 червня 2020 року.

В той же час, згідно відповіді Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 02 вересня 2020 року за вих. № 20881/20 вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року реєстрація прав власності на спірну нежитлову будівлю склад, не проводилась. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься договір купівлі-продажу, укладений 20 серпня 2007 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Січ» та ОСОБА_1 , залучений ОСОБА_1 з метою реєстрації права власності. В реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрація не була проведена. Інвентаризаційна справа заведена 03 грудня 2009 року під час проведення спеціалістом НРКПП БТІ «Інвентаризатор», замовником якого є ОСОБА_1 . За функціональним призначенням телятник з родовим відділенням МФТ № 5 використовується як склад.

Згідно акту № б/н від 01 березня 2020 року, складеного членами комісії Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області слідує, що об`єктом нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по сьогоднішній день (більше 12 років) добросовісно, відкрито та безперервно користується позивач ОСОБА_1 . Призначення об`єкта, яким користується ОСОБА_1 склад під зерно та продукцію. ОСОБА_1 має фермерське господарство, а тому на протязі всіх цих років використовує будівлю під склад, за власні кошти зробив в ній ремонт та реконструкцію під склад, систематично проводить косметичні та капітальні ремонти в даному приміщенні, постійно та безперервно експлуатує його та вживає необхідні заходи для його утримання належному стані, оскільки у 2007 році даний об`єкт був в занедбаному стані (в повній розрусі), але ОСОБА_1 віднови споруду до належного стану. До об`єкту ОСОБА_1 ставиться як до своєї власності. Крім того, на протязі 10 років останній сплачує земельний податок з фізичних осіб за користування землею під господарську будівлю. За весь час користування позивачем даним об`єктом, жодного разу не бачили його власника, для односельчан власником спірної будівлі є невідомий, жодна особа на дане майно не претендує.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Зі змісту ч.2ст.16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У відповідності дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, у відповідності дост. 328 ЦК України, 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вже встановлено вище, 20 серпня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Січ» в особі ліквідатора Федько Н.О., яка діяла на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2007 року по справі № Б29/113/05 був укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, який нотаріально не посвідчувався.

В той же час, суд враховує приписи ч. 2ст.220ЦК України які передбачають, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На підставіст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 8Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правиласт. 344 ЦК Українипро набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Ураховуючи, щоЦивільний Кодекс Українинабрав чинності з 1 січня 2004 року (п.1.Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) нормист. 344 ЦК Українипоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно (ч. 4ст. 344 ЦК України) може мати місце з 01 січня 2011 року.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17 висловила правову позицію з правовідносин за набувальною давністю.

Так, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 Цивільного кодексу Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Таким чином, враховуючи відкритість та безперервність володіння ОСОБА_1 спірним нерухомим майном, суд приходить до висновку, що позивачем доведена добросовісність заволодіння зазначеним майном, ув`язку з чим вимоги є обґрунтованими.

Крім того, суд враховує Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, згідно якого при визнанні права власності на нерухоме майно, збудованого до 05 серпня 1992 року, документом, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, на яке не було отримано правовстановлюючі документи, за наявності відповідних доказів, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосуванняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю вини відповідача, судові витрати покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141,258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю, загальною площею 1 492 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Та складається з: складу літ. «А», прибудови літ. «а»; трансформ. підстанції ТП, замощення - І.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-відповідач: Перещепинська міська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37951057, місцезнаходження за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченко, буд. 42.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судового рішенняабо уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 31 січня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький