Рішення

від 22.02.2022 по справі 263/1982/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/1982/22

Провадження № 2-о/263/171/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Цуцкіна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Торез Донецької області померла матір ОСОБА_1 ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про причину смерті. Після поховання він звернувся до Центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням зареєструвати смерть ОСОБА_2 та видати йому відповідне свідоцтво про смерть. Однак, в усній формі останньому відмовлено та роз`яснено, що він не позбавлений можливості одразу звернутися до суду за захистом свої прав, посилаючись на лист-роз`яснення Верховного Суду від 22квітня 2021 року вих. №985/0/208/21. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для реєстрації смерті ОСОБА_2 , заявник просить суд встановити факт смерті останньої.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Лопатіна Д.О. - до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій вимоги заяви підтримав у повному обсязі.

Від заінтересованої особи Центрального районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та вирішення питання за заявленими вимогами на розсуд суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася заявник, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Із доданих до матеріалів заяви документів убачається, що матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, заявником подано копію довідки про смерть № 102 від 28 листопада 2021 року, видану Центром первинної медико-санітарної допомоги міста Торез, відповідно до якої ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: інфаркт мозку.

Центральний районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в усній формі відмовлено заявнику у проведенні державної реєстрації смерті та роз`яснено, що він не позбавлений можливості одразу звернутися до суду за захистом свої прав, посилаючись на лист роз`яснення Верховного Суду від 22квітня 2021 року вих. № 985/0/208/21.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 цього Кодексу. а змістом ч. ч. 1, 2 статті 317 цього Кодексу заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України від 07листопада 2014року №1085-р м. Торез Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За змістомнаказу Міністерстваюстиції Українивід 17червня 2014року №953/5«Про невідкладнізаходи щодозахисту правгромадян натериторії проведенняантитерористичної операції»тимчасово призупиненопроведення державноїреєстрації актівцивільного стану,внесення зміндо актовихзаписів цивільногостану,їх поновленнята анулюваннядеякими відділамидержавної реєстраціїактів цивільногостану,що знаходятьсяна територіїДонецької області. Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Згідно з ч. 2 ст. 219 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як роз`яснено у п. п. 13, 18 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На даний час копія довідки про причину смерті, виданої органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України, не визнається на території України та не може бути підставою для реєстрації смерті на території України.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Оцінюючи довідку про причину смерті, видану органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи громадянина України.

Положеннями ст. ст.3,8,9 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Так, у практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки медичних документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику реалізувати питання виникнення, зміни або припинення майнових чи немайнових прав як її, так і померлої фізичної особи громадянина України, які за своє суттю є подіями та діями, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і припиняють його можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 3, 315-319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Водяне Покровського району Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: інфаркт мозку, місце смерті: м. Торез Донецької області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання (ВПО): АДРЕСА_2 ;

Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: пр. Металургів, 21, м.Маріуполь, Донецька область, ЄДРПОУ 33426211, електронна адреса: vcs_zh@mr.dn.drsu.gov.ua.

Суддя Є.С.Ікорська