Постанова

від 17.02.2022 по справі 359/7966/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 359/7966/21 № апеляційного провадження: 33/824/275/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Ткаченко Д.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

18 лютого 2022 року суддя Київського апеляційного суду Семенюк Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Титикала Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,

за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, -

В С ТА Н О В И В :

19 серпня 2021 року Національним агентством з питань запобігання корупції складено протокол №42-01/28/21 відносно ОСОБА_1 за змістом якого вбачається, щосуб`єкт декларування подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2019 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Бориспільської РДА Київської області від 06.02.2020 № 1-к суб`єкта декларування з 06.02.2020 призначено на посаду голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на підставі розпорядження Президента України від 31.01.2020 № 88/2020-рп.

ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 28.05.2020 о 09 год. 26 хв. подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - 95a93d62-330f-4467-8f69-00b9fa25b613).

На підставі абз. 5 ч. 1 ст. 513 Закону, п.п. 4 п. 2 розділу II Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 №26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780, Національним агентством у порядку черговості відібрана для проведення повної перевірки щорічна декларація за 2019 рік, подана ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 05.03.2021 уповноваженою особою Національного агентства - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок Ілясовим С.А. , проведено повну перевірку декларації щорічної за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - 95a93d62-330f-4467-8f69-00b9fa25b613, поданої ОСОБА_1 , головою Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, яка згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 Закону полягала у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів. Перевіркою встановлено недостовірність внесених у декларації відомостей на загальну суму 2297591,32 грн.

Встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування ОСОБА_1 зазначив відомості про квартиру загальною площею 122,1 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що належить йому на праві власності з 24.05.2016, обравши у полі «Реєстраційний номер» та «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не відомо», а також не вказавши відомості про номери будинку та квартири.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є відкритим та загальнодоступним джерелом інформації, вказана квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 83392380000, вартість на дату набуття згідно з договором купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 24.04.2016, однією із сторін якого є суб`єкт декларування, становить 1 600 807,32 грн.

Крім того, за інформацією адміністратора інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» Державного підприємства «Українські спеціальні системи» технічних несправностей та перебоїв у роботі ІТС Реєстр, які б унеможливили подання документів до ІТС Реєстр у період подання суб`єктом декларування декларації, не зафіксовано. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 1600807,32 грн.

Крім цього, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування ОСОБА_1 зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 28 800,00 м2, розташовану за адресою: с. Ковтуни, Черкаська область, що належить йому на праві власності з 16.02.2002, обравши у полі «Кадастровий номер» позначку «Не застосовується» та у полі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не відомо». Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, які є відкритими та загальнодоступними джерелами інформації, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7121585800:04:006:0095, вартість на дату набуття 2 883,00 грн., що підтверджується наданою до пояснень копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.02.2004. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 2 883,00 грн.

Також, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування ОСОБА_1 зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 5 000,00 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , що належить йому на праві спільної власності (50%) з 27.10.2000, обравши у полі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не відомо».Відповідно до наданої до пояснень копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2000 оцінка вказаної земельної ділянки становить 6 152,00 грн.Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 6 152,00 грн.

Крім того, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування ОСОБА_1 зазначив відомості про житловий будинок загальною площею 52,9 м2, розташований за адесою: АДРЕСА_4 , що належить йому на праві спільної власності (50%) з 27.10.2000, обравши у полі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не відомо». Відповідно до наданої до пояснень копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2000 оцінка вказаного житлового будинку становить 20 749, 00 грн. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 20 749,00 грн.

Установлено, що у розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації суб`єкт декларування ОСОБА_1 зазначив відомості про наявність у нього станом на кінець звітного періоду криптовалюти Bitcoin у кількості 2,88, що належить йому на праві власності з 09.12.2017, вартістю на дату набуття ним у власність 667 000,00 грн. Суб`єкт декларування на підтвердження надав до пояснень знімок з екрана гаманця (НОМЕР_2) криптовалютної біржі Poloniex.com. Разом з тим, за наявною у Національному агентстві інформацією, на вказаному суб`єктом декларуваня гаманці криптовалютної біржі відсутня зазначена ним криптовалюта станом на 01.01.2019 та 31.12.2019. Зокрема, відповідно до інформації, розміщеної на інформаційному сервісі Blockchain.com (розділ Bitcoin Explorer), криптовалюта Bitcoin у кількості 2,82 ВТС була виведена із вказаного гаманця 20.01.2018 о 10 год.25 хв. Hash trx: НОМЕР_3.

У додаткових поясненнях суб`єкт декларування вказує, що вартість криптовалюти є волатильною та має великі вартісні коливання, внаслідок чого він здійснював операції щодо переведення віртуального активу (криптовалюти) Bitcoin в інші альткоїни (відмінні від Bitcoin види криптовалют). У зв`язку з цим суб`єкт декларування надав фотознімки з екрана гаманця стосовно історії здійснених трансакцій за 2019 рік на криптовалютній біржі Poloniex.com. При цьому, у разі обміну криптовалюти Bitcoinна інші види криптовалюти у декларації відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону та Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 (із змінами), зазначаються відомості про вид та характеристики новопридбаної (обмінної) криптовалюти (найменування, кількість, опис), вартість на момент виникнення права власності, а також дату виникнення права на них, що перебуває у власності суб`єкта декларування станом на останній день звітного періоду.

Разом з тим суб`єкт декларування ОСОБА_1 не надав інформації, що підтверджує наявність у нього задекларованих 2,88 ВТС, у тому числі, розміщених на інших «криптовалютних гаманцях», які зосереджують у собі сукупність публічних адрес (ідентифікаторів) підтримуваних ними криптовалют. Гаманець криптовалюти є спеціальним ідентифікатором, який може містити як одну публічну адресу певної криптовалюти, так і сукупність публічних адрес різноманітних криптовалют. У ньому зберігається запис про стан рахунка учасника як за сукупністю публічних адрес, так і в розрізі публічних адрес кожної з криптовалют. Тому твердження про неможливість ідентифікувати гаманці не відповідає дійсності, оскільки ідентифікація криптовалюти, кількості та дати її набуття здійснюється через публічну адресу криптовалюти. Таким чином, суб`єкт декларування ОСОБА_1 у розділі 10 декларації зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 667000,00 грн, чим не дотримав вимоги п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону.

Відповідно до Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, на початку заповнення декларації суб`єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після ознайомлення проставляється відповідна відмітка. Після заповнення всіх розділів декларації суб`єкт декларування ознайомлюється із внесеними до неї відомостями та проставляє відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подає декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису. Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію. Суб`єкт декларування при поданні декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей та був обізнаний з наслідками за подання недостовірних відомостей у декларації, правом подати виправлену декларацію не скористався.

Судом першої інстанції досліджено матеріали справи закрема: протокол про адміністративне правопорушення №42-01/28/21 від 19.08.2021 р., пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 ; копію довідки про результати проведення повної перевірки декларації, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Бориспільської районної державної адміністрації Київської області; копію листа Національного агентства від 12.03.2021 № 42-01/13535/21; копію листа Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.04.2021 № 48/07-46-848; копію листа Національного агентства від 05.07.2021 № 42-01/50178/21; копію листа Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 12.07.2021 № 48/07-46-1588 з додатками; копію листа Національного агентства від 29.03.2021 № 42-01/18277/21; копію пояснень ОСОБА_1 від 09.04.2021 з додатками; копію листа Національного агентства від 26.05.2021 № 42-01/36824/21; копію пояснень ОСОБА_1 від 04.06.2021; копію листа Національного агентства від 09.06.2021 № 42-01/42317/21; копію пояснень ОСОБА_1 від 22.06.2021 з додатками; копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію листа Національного агентства від 23.03.2021 № 42-01/16294/21; копію Свідоцтва про право на спадщину від 27.10.200, надана Золотоніським виробничим відділком КП «Черкаське обласне ОБТІ»; а також інформація, розміщена на інформаційному сервісі Blockchain.com (розділ Bitcoin Explorer) щодо 2,82 BTC.

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 454 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Титикало Р.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 1726 КУпАП (в редакції, що діяла станом на дату вчинення) адміністративне стягнення у вигляді штрафу накладається на особу у разі подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 інкримінується завідомо недостовірне декларування відомостей, які відрізнялися від достовірних на загальну суму 2 297 591, 32 грн., то така різниця відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становить суму 1 093,05 прожиткових мінімумів.

Станом на 28.05.2020 (дата подання декларації) за подання суб`єктомдекларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізнялися від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачалася кримінальна відповідальність за ст. 3661Кримінального кодексу України.

При цьому, станом на дату складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - 19.08.2021, діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 законодавчо як правопорушення не визнавалося, оскільки ст. 3661 Кримінального кодексу України була визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 27 жовтня 2020 року№ 13-р/2020, а розмір перевищення, вказаний в примітці до статті 1726 КУпАП складав від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не відповідає розміру перевищення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Вважає, що суд першої інстанції не міг застосувати до ОСОБА_1 норму ст. 1726 КУпАП(в редакції, що діяла станом на 28.05.2020), оскільки приміткою до цієї статті чітко визначений діапазон прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах якого для особи настає адміністративна відповідальність, а вихід за межі цього діапазону по суті є виходом за межі норми закону, а відтак притягнення ОСОБА_1 до відповідальності фактично відбулося без закону, що прямо заборонено ст. 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та нормами, на думку зазисника суд першої інстанції не міг застосувати і чинну редакцію даної статті КУпАП,оскільки це було б порушенням ст. 58 Конституції України.

Зазначив, що висновок судді в оскаржуваній постанові про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 1726 КУпАП, є помилковим, оскільки законом (який діяв станом на дату подачі електронної декларації) діяння, як адміністративне правопорушення, - не визнавалось.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови та доводів, викладених у апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Титикало Р.С., які підтримали наведені у ній обставини, заперечення прокурова Бориспільської окружної прокуратури Гайфуліної Н.П. та Ілясова С.А. в інстерас Національного агентства з питань запобігання корупції, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи зазначені скаржником, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 2 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов`язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, є передчасними.

Як встановлено під час судового розгляду, будучи суб`єктом декларування, ОСОБА_1 28.05.2020року подав щорічну декларацію за 2019 рік.

По факту подання суб`єктом декларування ОСОБА_1 , голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, у щорічній декларації за 2019 рік недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 2 297 591, 32 грн., Національним агентством з питань запобігання корупнції було складено протокол про адміністративне правопорушення №42-01/28/21 від 19.08.2021 року (а.с. 1-11).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінувалося завідомо недостовірне декларування відомостей, які відрізнялися від достовірних на 1 093,05 прожитковий мінімум.

Виходячи із змісту протоколу про адміністративне правопорушення №42-01/28/21 від 19.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що він подав завідомо недостовірні відомості у декларації на суму 2 297 591, 32 грн., тобто на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

В силу приписів статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1- зп, стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому

нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, визначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи

Згідно примітки до ст.172-6 КУпАП (в редакції, що діяла станом на 28.05.2020), відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Як випливає із змісту примітки до ст. 366-1 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла станом на 28.05.2020), відповідальність за цією статтею за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, наставала у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції", Кримінального кодексу України, статтю 366-1 Кримінального кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Таким чином, в зв`язку із усуненням рішенням Конституційного суду України караності діяння, яке полягає у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, особа не може бути притягнута до відповідальності за це діяння.

Діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 як правопорушення не визнавалося, оскільки ст. 366-1 КУпАП була визнана неконституційною, а розмір перевищення, вказаний в примітці до статті 172-6 КУпАП складав від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не відповідає розміру перевищення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Виходячи з цього, суд не може застосувати до ОСОБА_1 норму ст. 172-6 КУпАП (в редакції, що діяла станом на 28.05.2020), оскільки приміткою до цієї статті чітко визначений діапазон прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах якого для особи настає адміністративна відповідальність. Вихід за межі цього діапазону по суті став би виходом за межі норми закону та зумовив би можливість притягнення особи до відповідальності без закону, що прямо заборонено ст. 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та нормами.

Не може суд застосувати і чинну редакцію даної статті КУпАП, оскільки це було б порушенням ст. 58 Конституції України.

Крім того, підміна кримінальної відповідальності адміністративною, внаслідок скасування першої є неприпустимою, оскільки буде порушувати права особи, гарантовані їй Конституцією України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не покладає в основу рішення аргументи учасників судового розгляду щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення корупційного правопорушення, оскільки, як зазначено вище в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна його сторона.

За таких обставин, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності в його діянні складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 294 КпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Титикала Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 23 лютого 2022 року.

Суддя

Київського апеляційного суду Т.А. Семенюк