Постанова

від 20.02.2022 по справі 363/1685/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/1685/18

Апеляційне провадження 22-ц/824/682/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі: Гойденко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерного товариства «Альфа - Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк», подану через представника Воронцову Марію Олександрівну, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Максюта Дмитро Вікторович, про визнання дій протиправними і скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в :

у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просив визнати протиправними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати рішення державного реєстратора Максюти Д.В. КП «Пріорітет» про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40560307 від 10.04.2018.

В обґрунтування позову зазначав, що 23.08.2007 він уклав з АКБСР «Укрсоцбанк» кредитний договір та договір іпотеки та отримав кредит на придбання спірної квартири. У порушення умов іпотечного договору та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» 10.04.2018 державний реєстратор без достатніх правових підстав, а саме: за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя та копії вимоги надісланої іпотекодавцю з підтвердженням про її отримання й завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, така реєстрація проведена у період дії мораторію на примусове відчуження майна. Останній ануїтетний платіж на погашення заборгованості він перерахував банку в жовтні 2014 року, а тому згідно вимог п. 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив 24.02.2015, а тому строк позовної давності закінчився 25.02.2018. Оскільки кредитор до суду з вимогою про захист свого порушеного права у межах позовної давності не звернувся, в силу вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції яка діяла на момент укладання кредитного договору, і на момент виникнення у банку права вимагати повернення всієї суми кредиту) забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув.

Згідно з інформацією із офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо реєстраторів, яким обмежено доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців громадських формувань і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2017 - 2018 роках, наказом від 05.04.2018 №1043/5 державному реєстраторі Максюті Д.В. тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 3 місяці, незважаючи на це державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ним здійснено 10.04.2018.

Ухвалою суду від 04.03.2021 замінено відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09.08.2021 позов задоволено. Визнано протиправними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на спірну квартиру. Скасовано рішення державного реєстратора Максюти Д.В. КП «Пріорітет» про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40560307 від 10.04.2018. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ «Альфа - Банк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом першої інстанції не враховано, що правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, є відповідне застереження в п. 4.5.3 договору іпотеки, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, і укладення окремого договору не вимагається. Суд не врахував, що Верховним Судом зроблено правовий висновок у постанові від 17.02.2021 у справі № 404/234/19, в якому досліджувався аналогічний іпотечний договір, стороною якого був АКБ СР «Укрсоцбанк». Судом залишено поза увагою, що в матеріалах справи немає жодного доказу про проживання позивача у спірній квартирі. За інформацією з державного реєстру у даній квартирі зареєстровано ТОВ «Туристичне агентство «Інтермаріум», власником якого є ОСОБА_3 . Крім того, позивачу на праві власності належить інше житлове приміщення, отже квартира не використовувалась позивачем як основне місце проживання. Позивачем застосовано не вірний спосіб захисту, оскільки закон не передбачає такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, що є самостійною підставою для відмови у позові. Вважає, що право власності набуто на підставі застереження, встановленого в іпотечному договорі, у відповідності до приписів чинного законодавства та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а отже позивачем не доведено позовні вимоги та не надано належних доказів на обґрунтування своїх вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду безпідставне, оскільки в постанові наведені цитати з іншого іпотечного договору та банком не надано копію такого іпотечного договору в підтвердження абсолютності ідентичності їх умов. Іпотечний договір не містить жодного положення, яким би сторони закріпили те, що положення п. 4.5 вважаються іпотечними застереженням в розумінні Закону України «Про іпотеку». Позивач не надав своєї згоди на перехід право власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя і умов такого переходу сторони не погоджували. Помилковим є доводи апелянта, що підписання договору засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід прав власності на предмет іпотеки. Доводи апелянта про наявність у позивача у власності іншого нерухомого майна спростовуються витягами з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено факт продажу раніше належних позивачу квартир. 07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідно до якого не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави. Закон про мораторій передбачає можливість задоволення вимог іпотеко держателя виключно у разі наявності окремої чіткої вираженої згоди іпотекодавця на це шляхом добровільної передачі предмета іпотеки, який є єдиним житлом та за своїм параметрами підпадає під дію зазначеного закону. Доводи про відсутність доказів проживання позивача у спірній квартирі спростовуються, фактом відкритого судового провадження у Вишгородському суді про зняття з реєстраційного обліку та визнання таким, що втратив право користування майном та звільнення приміщення від особистих речей. Наданий апелянтом витяг про реєстрацію за адресою іпотечної квартири ТОВ «Туристичне агентство «Інтермаріум» не підтверджує не проживання позивача у спірній квартирі. Крім того, такий доказ до суду першої інстанції не подавався, і апелянтом не надано доказів неможливості подання зазначеного документа до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту вважає помилковими, оскільки на день подання позову, вимоги відповідали встановленому способу захисту права власності. Зміни до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесено через півтора року з дня відкриття провадження у справі, а до тривалого розгляду справи призвели дії відповідача, який ігнорував вимоги суду щодо надання витребуваних документів, та не забезпечував явку своїх представників у судові засідання.

У судовому засіданні представниця апелянта Усікова Л.О. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представниця позивача ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір, на підставі якого банк надав кредит у сумі і 74 700 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 , зі сплатою 11,7 % річних терміном користування по 23.08.2027(включно).

Цього ж дня у забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Семенюк Т.В. за реєстровим номером 2262.

Згідно п. 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2 та 1.3 договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 419 150 грн, що за офіційним курсом до долара США, встановленим Національним банком України на день укладення цього договору становить 83 000 доларів США.

Згідно п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. договору іпотеки іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду; 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; 4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, встановленому ст. 38 «Закону України «Про іпотеку»; 4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем (та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

25.09.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення боргу за кредитним договором, який станом на 06.09.2017 складав 98 419,94 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 2 549 691,47 грн. У цій вимозі позивача попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказану вимогу ОСОБА_1 отримано 29 09.2017.

10.04.2018 Державний реєстратор КП «Пріорітет» Максюта Д.В. прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Наказом Міністерства юстиції України № 1043/5 від 05.04.2018 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора Максюти Д.В. до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 3 місяці та скасовано акредитацію суб`єкта державної реєстрації - КП «Пріоритет».

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 638391 від 11.06.2020, згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 25.06.2015 №1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2015 за №754/27199, державне підприємство «Національні інформаційні системи» (ДП «НАІС») визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

12.04.2018 ДП «НАІС» отримано копію наказу Міністерства юстиції України від 05.04.2018 №1043/5, та відповідно до пункту 16 Порядку акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1130 (у редакції на дату отримання наказу), ДП «НАІС» 12.04.2018 анульовано ідентифікатори доступу до Реєстрів державним реєстраторам КП «Пріоритет», зокрема Максюті Д.В .

Після спливу терміну тимчасового блокування за вказаним наказом, доступ до Державного реєстру прав державному реєстратору Максюті Д.В. не поновлювався в зв`язку із скасуванням акредитації КП «Пріоритет» та отриманням ДП «НАІС» копій інших наказів Міністерства юстиції України, в яких зазначалось про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав державному реєстратору КП «Пріоритет» Максюті Д.В.

08.05.2018 до ДП «НАІС» надійшов лист КП «Пріоритет» від 01.05.2018 № 32/01-5, яким повідомлялось про звільнення Максюти Д.В. із займаної посади.

Відповідно до даних паспорта ОСОБА_1 він зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 120552422 від 13.04.2018 позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 122187959 та № 122187626 від 26.04.2018 квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 09.06.2012, а квартиру АДРЕСА_2 відчужив на користь ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2013.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності за кредитором проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положень ст. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь - який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ст.11).

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до підпункту 4.5.3. пункту 4.5. договору іпотеки іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Договором не визначений порядок дій іпотекодержателя та іпотекодавця у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У позасудовому порядку право власності на предмет іпотеки набувається за наявності таких обставин: надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю письмового повідомлення про: порушення обов`язків; вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк; попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки; сплив тридцятиденного строку; залишення іпотекодавцем протягом цього строку зобов`язань, передбачених у повідомленні, невиконаними; іпотекодержателем направлено вимогу про передачу предмета іпотеки іпотекодавцю.

Позивач заперечує отримання ним вимоги про погашення заборгованості, проте судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав таку вимогу і рішення суду щодо правильності встановлення цієї обставини не оскаржується.

Разом з тим, у повідомленні, яке надано відповідачем не зазначено, що кредитор має намір у разі непогашення боргу звернути стягнення саме у спосіб, визначений підпунктом 4.5.3. пункту 4.5. договору іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки та не зазначено вартість предмета іпотеки, яка визначена на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відтак позивач не отримав вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, незважаючи на те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Крім того, позивач заперечує наявність боргу, у тому розмірі, який заявлений відповідачем у вимозі з посиланням на п. 4. 5 кредитного договору, відповідно до якого у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.9, 3.3.10 цього договору щодо своєчасно погашення заборгованості та сплати процентів, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідач не заперечував, що проценти та штрафні санкції позивачу нараховано до 06.09.2017, а останній платіж в рахунок погашення кредиту сплачено 23.10.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Разом з тим, у повідомленні кредитора зазначено, що розмір заборгованості, який не перевищує вартість іпотечного майна, буде позичальнику прощено, а тому останній має сплатити відповідний податок з доходу, отриманого у вигляді несплаченої заборгованості по основній сумі кредиту, анульованого кредитором.

За вказаних обставин не можна вважати, що направленням повідомлення кредитор виконав вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку», та суд дійшов правильних висновків про те, що іпотекодержатель зареєстрував право власності на іпотечне майно у позасудовому порядку з порушенням умов договору та вимог Закону України «Про іпотеку».

Сама по собі наявність іпотечного застереження у договорі іпотеки без виконання іпотекодержателем вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не надає права останньому звертати стягнення на предмет іпотеки у обраний іпотекодержателем спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягненя майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Незважаючи на те, що порушення іпотекодержателем вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору при зверненні стягнення на іпотечне майно є самостійною підставою для задоволення позову, суд першої інстанції правильно послався на вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки за обставинами справи встановлено, що кредит надано саме для придбання квартири, яка є предметом іпотеки та позивач не має іншого житлового приміщення, яке належить йому на праві власності чи на праві користування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу належало на праві власності інше житло, проте він його відчужив не спростовують висновків суду, оскільки суд ухвалює рішення виходячи з тих обставин, які існували на час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач відчужив належне йому нерухоме майно 09.06.2012 та 23.08.2013. З розрахунку, наданого відповідачем вбачається, що у зазначений період позивач погашав заборгованість за кредитом та кредитор не висував будь - яких вимог про дострокове погашення кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не проживає у спірній квартирі оскільки за адресою іпотечної квартири зареєстроване ТОВ «Туристичне агентство «Інтермаріум» не спростовують висновків суду щодо відсутності у позивача іншого житла.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту не можна визнати обгрунтованими, оскільки спосіб захисту порушеного права обирає саме позивач. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до поновлення його прав, це ніяким чином не впливає на права та інтереси відповідача.

Позов заявлено у травні 2018 року та позовні вимоги сформовано відповідно ст. 26 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на час подачі позову.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалюючи рішення врахував положення ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства.

Висновки суду також узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 759/6976/16-ц, від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22.02.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О. В. Немировська

Т. І. Ящук