Постанова

від 21.02.2022 по справі 689/1617/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1617/21

Провадження № 22-ц/4820/338/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю з участю представника ОСОБА_1 адвоката Порозова Д.В.,

ОСОБА_2 та його представника адвоката Польового В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2021 року, суддя Кульбаба А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна про тлумачення заповіту,

встановив:

В серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про тлумачення заповіту.

В обґрунтування позову вказав, що сторони у справі є спадкоємцями за двома заповітами після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перший заповіт посвідчено ОСОБА_5 , секретарем виконкому Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 21.06.2004 року за № 70 на ім`я ОСОБА_2 на все майно, яке знаходиться в с. Луговому Ярмолинецького району, в тому числі і житловий будинок по АДРЕСА_1 . Другий заповіт посвідчено ОСОБА_6 , секретарем виконкому Монастироцької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 26.12.2016 року за № 40 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на все майно, окрім майна в с. Лугове Ярмолинецького району. Після обговорення заповітів в приміщенні приватного нотаріуса відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не погодилися на жодні запропоновані варіанти поділу спадщини. На думку позивача, в заповіті від 21.06.2004 року, № 70, складеного на ім`я ОСОБА_2 на все майно, яке знаходиться в с. Луговому, Ярмолинецького району, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 , відноситься земельна ділянка площею 2,0623 га, згідно з державним актом серії ЯЗ №108765 від 24.02.2009 року, кадастровий номер 6825880800:03:030:0052, яка розташована на території Баламутівської сільської ради та домоволодіння по АДРЕСА_1 , оскільки у заповіті від 26.12.2016 року, № 40, воля спадкодавця виражена щодо всього майна, окрім майна, яке знаходиться в с. Лугове, Ярмолинецького району. На переконання позивача, незважаючи на те, що земельна ділянка площею 2,0623 га з кадастровим номером 6825880800:03:030:0052, знаходиться за межами с. Лугове на території Баламутівської сільської ради, він вважає, що вона охоплена заповітом від 21.06.2004 року, № 70, оскільки державний акт на вказану земельну ділянку було виготовлено на підставі сертифікату, що посвідчував право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря», с. Лугове, Ярмолинецького району, Хмельницької області, розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23.11.2021 року позов задоволено. Зміст заповіту від 21.06.2004 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині складу та характеристики майна, складеного на користь ОСОБА_2 , розтлумачено наступним чином: «До складу спадкового майна ОСОБА_4 відноситься домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 2,0623 га, що розташована на території Баламутівської сільської ради Хмельницького (Ярмолинецького) району, Хмельницької області, яка згідно з державним актом серії ЯЗ №108765 від 24 лютого 2009 року, кадастровий номер 6825880800:03:030:0052, належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Задовольняючи позов суд вказав, що словосполучення спадкодавця ОСОБА_4 , яке міститься у заповіті від 21.06.2004 року «все моє майно, яке знаходиться в с. Луговому Ярмолинецького району, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 …» свідчить про те, що остання, зазначаючи «…в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 …», мала на увазі ще й інше майно, а не тільки будинковолодіння, тобто також мала на увазі право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря», с. Лугове, Ярмолинецького району, Хмельницької області, розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка площею 2,0623 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради, Ярмолинецького району, Хмельницької області, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 , за її життя раніше перебувала у колективній власності КСП «Зоря», с. Лугове, Ярмолинецького району, тому ця ділянка також входить до складу спадкового майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким розтлумачити зміст заповіту іншим чином, а саме, що до складу спадкового майна ОСОБА_4 відноситься житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування скарги вказав, що суд безпідставно ототожнив житловий будинок та домоволодіння. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог оскільки розтлумачив заповіт зазначивши обставини, про які позивач не просив, перейнявши на себе права власника щодо розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач та його представник в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до заповіту, який посвідчено 21.06.2004 року ОСОБА_5 , секретарем виконкому Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, ОСОБА_4 , яка проживала на той час в с. Михалківці, Ярмолинецького району, Хмельниької області, на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження наступного змісту: «Все моє майно, яке знаходиться в с. Луговому, Ярмолинецькому району, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 , і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_2 » (а.с. 12).

Згідно із заповітом від 21.12.2016 року, посвідченим секретарем Монастироцької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Пасічник Л.Г., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала на той час в с. Михалківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «Все моє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, окрім майна в с. Лугове, заповідаю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 » (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.03.2004 року, виданого державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Павлик Н.П., ОСОБА_4 успадкувала домоволодінння за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на землі Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, яке належало ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.03.2004 року, яке видане державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Павлик Н.П., спадкоємцем ОСОБА_7 є його сестра, ОСОБА_4 , яка успадкувала право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря», с. Лугове, Ярмолинецького району, Хмельницької області, розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала померлому ОСОБА_7 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0401675, виданого Ярмолинецькою районною державною адміністрацією від 07.08.2000 року на підставі рішення №1491 2000 від 18.07.2000 року та зареєстрованого 07.08.20000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №281 (а.с. 15).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно МП «Ярмолинецьке БТІ» від 30.03.2004 року, номер витягу 3213663, ОСОБА_4 була власником домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину (реєстраційний номер: 5016134) (а.с. 16).

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 108765 ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 2,0623 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради, Ярмолинецького району, Хмельницької області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010976500036, виданий 24.02.2009 року (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_4 померла (а.с. 10).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,0623 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт, серія ЯЗ № 108765, виданий 24.02.2009 року); права власності на майновий пай члена КСП «Зоря» - ПОП «Зоря», с. Лугове, Ярмолинецького району, Хмельницької області; грошових внесків з усіма процентами і компенсаціями, що знаходяться в філіалі №3224/034 Ярмолинецького відділення Ощадного банку України, на рахунку № НОМЕР_1 в с. Баламутівка, а також із двох земельних ділянок та житлового будинку в с. Михалківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області (а.с. 13-14, 17).

Відповідно до матеріалів спадкової справи із заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці за заповітами: 10.04.2018 року син, ОСОБА_2 (а.с. 59), 20.04.2018 року син, ОСОБА_2 (а.с. 64), 20.04.2018 року онучка, ОСОБА_3 (а.с. 64 на звороті), 20.04.2018 року онук, ОСОБА_1 (а.с. 65).

22.07.2021 року приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. відмовила спадкоємцям за заповітом в оформленні спадкових прав, оскільки спадкоємці не прийшли до згоди про оформлення спадщини за заповітами після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , між спадкоємцями існує спір, тому рекомендувала звернутися до суду з метою тлумачення заповіту.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частиною п`ятою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі № 328/972/19).

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 467/356/19).

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтями 11, 328 ЦК України, статті 81 Земельного кодексу України, (в редакції чинній на час виникнення права власності на спірну земельну ділянку), право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) тощо.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо), а посвідчується таке право державними актами.

Колегія суддів зазначає, що в 2009 році спадкодавець ОСОБА_4 набув у власність спірну земельну ділянку площею 2,0623 га, яка розташована за межами с. Лугове, на території Баламутівської сільської ради, Ярмолинецького району, Хмельницької області, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи, що станом на момент набуття статусу власника даної конкретної земельної ділянки, його воля щодо такої земельної ділянки у заповіті не висловлена, до заповіту від 21.06.2004 року не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна та не складено новий заповіт на користь позивача щодо спірної земельної ділянки, висновок суду про те, що воля спадкодавця передбачала передачу позивачу об`єкта майнових прав, який буквально не визначений у заповіті є необґрунтованим. Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.01.2020 року у справа №326/1573/18.

Колегія суддів, дослідивши текст заповіту, вважає, що він не містить ані суперечностей, ані неточностей, у зв`язку з чим, з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права провівши тлумачення заповіту, безпідставно вийшов за межі цього процесу, здійснивши пошук волі заповідача на власний розсуд та не звернув уваги на те, що у тексті самого заповіту з урахуванням буквального тлумачення його слів посилання на спірну земельну ділянку як окремий об`єкт нерухомого майна відсутнє.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки тлумачення заповіту у запропонованому позивачем варіанті не може бути визнано законним.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст заповіту є цілком зрозумілим і не потребує відповідного тлумачення, в тому числі і з метою нотаріального оформлення спадкових прав спадкоємцями.

В той же час колегія суддів зазначає, що у випадку виникнення спору між спадкоємцями щодо майна, яке підлягає спадкуванню та (або) часток кожного із спадкоємців у спадковому майні, такий спір підлягає вирішенню в суді за правилами позовного провадження за позовом заінтересованої особи (осіб).

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України, у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасувати рішення суду в повному об`ємі, ухваливши судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна про тлумачення заповіту, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова