Рішення

від 22.02.2022 по справі 538/2013/21

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/2013/21

Провадження по справі №2/538/56/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лохвицької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом і позовні вимоги мотивує тим, що в АДРЕСА_1 , розташоване нерухоме майно - приміщення корівника, яким він володіє та користується з 2010 року. 20.11.2020 року між Ригівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 0,5678 га (кадастровий номер 5322685800:00:001:0384) на якій розташовано корівник, відповідно до п. 8 договору його укладено на 49 років до 20.11.2069 року. З травня 2010 року позивач відкрито володіє об"єктом нерухомості. про що було добре відомо представникам сільської ради. При зверненні позивача до ПП "Бюро послуг та консультацій", ним було отримано інформацію, що право власності на корівник в АДРЕСА_1 не зареєстровано, а отже ніхто не мав ніяких майнових прав на даний об"єкт нерухомості. Відповідно до технічного паспорта від 26.11.2018 року, корівник розташований по АДРЕСА_1 загальною площею - 1635,5 кв.м.

Враховуючи викладене та те, що позивач починаючи з травня 2010 року відкрито заволодів і до цього часу добросовісно володіє об"єктом нерухомості - корівником і протягом всього цього часу на будівлю ніхто не претендував, тому просить суд визнати за ним право власності на даний об"єкт нерухомості за набувальною давністю.

У судове засідання позивач не з"явився, подав заяву про підтримання позовних вимог, справу просить розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено,що в АДРЕСА_1 , розташоване нерухоме майно - приміщення корівника, яким позивач володіє та користується з 2010 року. 20.11.2020 року між Ригівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 0,5678 га (кадастровий номер 5322685800:00:001:0384) на якій розташовано корівник, відповідно до п. 8 договору його укладено на 49 років до 20.11.2069 року. З травня 2010 року позивач відкрито володіє об"єктом нерухомості. про що було добре відомо представникам сільської ради. При зверненні позивача до ПП "Бюро послуг та консультацій", ним було отримано інформацію, що право власності на корівник в АДРЕСА_1 не зареєстровано, а отже ніхто не мав ніяких майнових прав на даний об"єкт нерухомості. Відповідно до технічного паспорта від 26.11.2018 року, корівник розташований по АДРЕСА_1 загальною площею - 1635,5 кв.м.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. У розумінні цієї статті володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття, зокрема про те, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати: тобто, якщо не спростовується факт його добросовісності як обов`язкової умови володіння з метою набуття права власності.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року можливість пред"явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15,16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв"язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

З оглядуна вказаніобставини,а самефакт добросовісногоі відкритогокористування позивачемнерухомим майном-корівником заадресою: АДРЕСА_1 і відповідач не заперечує відносно цього, а також на те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання права власності за набувальною давністю за ОСОБА_1 на вказане майно, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328,344,397 ЦК України, ст. ст.12, 13, 206, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Лохвицької міської територіальної громади про визнання права власності за набувальною давністю- задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на виробничий будинок (А-1) -корівник, загальною площею 1635,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1ст. 354 ЦПК Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 РозділуХІІІПерехідних ПоложеньЦивільного процесуальногокодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяЛохвицького районного судуПолтавської областіВ.А.Бондарь