Постанова

від 07.07.2010 по справі 2-а-2101/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 липня 2010 р.                         м.Вінниця          Справа № 2-а-2101/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання:   Балан Марині Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Василика Романа Анатолійовича

відповідача :   Яковишена Сергія Олексійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної  податкової  інспекції  у Шаргородському районі Вінницької області   

до:   Сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю "Мрія"  

про: стягнення  заборгованості по податку  з доходів фізичних осіб в сумі

Обставини справи:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова  інспекція  у Шаргородському районі Вінницької  області з позовом до сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю "Мрія" про  стягнення  заборгованості  по податку з доходів фізичних осіб  в загальному  розмірі 51387 грн. 45 коп.   

Позовні вимоги мотивовані, зокрема,  тим, що за результатами  проведеної  перевірки повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку, виявлене порушення вимог п.19.2 ст. 19 Закону України  "Про податок з доходів фізичних осіб", яке зафіксоване в довідці №4/17/03729807. Виявлена перевіркою сума заборгованості в сукупному розмірі 76929,79 грн. відповідачем частково погашена і станом на  17.05.2010 року складає 51387,45 грн., однак,  станом на день звернення з позовом відповідачем не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав  в повному обсязі та просив його задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське  товариство  з обмеженою відповідальністю "Мрія" з 10.07.1997 року за № 86 перебуває на обліку в  ДПІ у Шаргородському районі, як платник  податків і зборів, передбачених Законом України "Про  систему  оподаткування",  що  підтверджується довідкою  від 29.01.2009 року № 86 (а.с. 4).

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про  систему оподаткування” дано визначення, що під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом  3  частини 1 статті 9 Закону України “Про  систему оподаткування” встановлено, що платники  податків  і   зборів   (обов'язкових   платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і  зборів  (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини  3 цієї ж статті, обов'язок   юридичної  особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування  несуть платники  податків і зборів відповідно до Законів України.

В силу  статтей 13, 14 Закону України “Про систему оподаткування” в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Зокрема, податок на доходи фізичних осіб належить  до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності із пунктом  1.13 статті 1 Закону України "Про  податок з  доходів фізичних осіб"  податок    -   податок   з   доходів   фізичних   осіб -  це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

В силу ж абзаці першого пункту 1.15. статті 1 Вказаного Закону податковий   агент   - це   юридична  особа  (її  філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно  підпункту "а" пункту  19.2. статті 19 Закону України "Про  податок з  доходів фізичних осіб"  особи,  які  відповідно  до  цього  Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування  та внески  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків  контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон № 2181).

Згідно з пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3  статті 1  Закону № 2181 визначено поняття  податкового боргу (недоїмки) - це податкове  зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпункт  5.1 статті 5 Закону № 2181 передбачає, що  податкове зобов"язання,  самостійно визначене платником  податків у податковій декларації, вважається узгодженим  з дня подання такої податкової декларації.

Специфіка оподаткування податку з  доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з  даного платежу, тобто узгодження суми  податкового зобов"язання по  податку з доходів  фізичних осіб не відбувається, тобто ухгодження суми  податкового зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб не  відбувається, і  картки  особових рахунків даного податку,  податковою інспекцією не відбувається.

Як  вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення  від 16.02.2010 року  № 16 виданого  Державною податковою  інспекцією у Шаргородському районі була проведена  планова  виїзна  перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум  податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року , за результатами якої складено довідку  № 4/17-03729807 від 01 березня  2010 року (а.с. 5-7) ( далі - довідка ).

В довідці  зафіксоване виявлене перевіркою порушення підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України  "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме не перераховано станом на 01.01.2010 року до бюджету  податок на доходи  фізичних осіб в сумі 76929,79 грн.

Заборгованість, яка виявлена за результатами перевірки в сумі  76929,79 грн. частково погашена  відповідачем в сумі 25542,34 грн., що вбачається  з облікової картки платника (а.с.8).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та облікової картки платника, а також підтверджується представником відповідача, станом на день звернення з позовом до суду та розглядом справи в суді за останнім рахується  заборгованність  в загальній сумі  51387,45  грн.

 Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов’язань платники податків несуть у відповідності із законодавством України.  Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування  несуть платники  податків і зборів відповідно до Законів України.

  Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість  та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

 Оцінюючи визнання позову  відповідачем  суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази,  дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до  статтей 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об‘єктивному дослідженні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги  є доведеними, відповідають дійсним обставинам  та матеріалам справи,  відповідачем визнані, а відтак позов підлягає задоволенню.

  Згідно з частиною  4 статті  94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем  - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

   Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вул. Смавзюка, 16, с. Джурин, Шаргородський район, Вінницька область, 23545,  код ЄДРПОУ 03729807) на користь  місцевого бюджету (р/р 33212800700692, банк УДК у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість з  податку з доходів фізичних осіб  в сумі  51387,45 грн. (п'ятдесят  одна тисяча  триста вісімдесят сім  грн. 45 коп.).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   12.07.10  

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

07.07.2010