Рішення

від 14.02.2022 по справі 206/4810/21

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4810/21

Провадження № 2/206/138/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Різниченко Я.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко Вікторія Олегівна про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті,-

І. Стислий виклад позиції позивача, представників позивача, представника відповідача та третьої особи.

Представник позивача звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З січня 2019 року позивач проживав разом зі своїм рідним дядьком ОСОБА_4 за вказаною адресою, оскільки він був літньою людиною та потребував допомоги. Позивач проживав разом з дядьком на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті дядька, позивач його поховав за свій кошт. На момент подання даного позову, позивач проживає за вказаною адресою. Позивач зареєстрованого місця проживання не має. Батько позивача ОСОБА_5 та спадкодавець ОСОБА_4 є рідними братами. Позивач є єдиним спадкоємцем, оскільки батьки спадкодавця померли, рідний брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, позивач прийняв спадщину після смерті дядька, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 25.01.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. із заявою про прийняття спадщини після померлого дядька, як спадкоємець за законом. В той же день, нотаріус зареєструвала спадкову справу. 25.02.2021 постановою приватного нотаріуса Дубовенко В.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою відмови було те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця, не був зареєстрований зі спадкодавцем, тобто факт прийняття ним спадщини спільним проживанням та реєстрацією не підтверджено. Враховуючи, що з січня 2019 року і на день смерті дядька, позивач проживав разом з ним та те, що позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини за законом у встановлений законодавством шестимісячний строк до нотаріальної контори, виникла необхідність встановити факт постійного спільного проживання з померлим ОСОБА_4 на день смерті (час відкриття спадщини). У березні 2021 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в порядку окремого провадження, ухвалою суду від 18.03.2021 відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з наявністю спору про право. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просила суд встановити факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2-6).

Не погоджуючись із викладеними у позові обставинами, представник відповідача подав до суду відзив в якому зазначив, що повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на те, що надані позивачем докази до суду, не можуть бути підставою для встановлення факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_4 . Не зазначено обґрунтування доказів факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті (а.с. 68-70).

Від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дубовенко В.О. до суду надійшла заява в якій остання просить суд розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує (а.с. 64-65, 75).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та зазначив, що з січня 2019 року проживав з дядьком за адресою: АДРЕСА_1 Позивач пропустив строки для того, щоб прийняти спадщину у шестимісячний строк. На момент звернення до нотаріуса, позивач не мав зареєстрованого місця проживання. У позивача в останнє в 2009 році було зареєстроване тимчасове місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Коли ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до нотаріальної контори лише у січні 2021 року, оскільки не знав, що для звернення був шестимісячний строк. Заповіту та договору дарування не було. Похованням дядька займався позивач. Позивач був єдиним племінником ОСОБА_4 . Позивач у квартальної брав довідку про його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріусу цю довідку не подавав, оскільки отримавши відмову, вирішив одразу звернутись до суду. Зазначив, що звернувся до суду для того, щоб поновити пропущений строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що стороною позивача не підтверджено доказами факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем на день смерті.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

27.10.2021 представником позивача подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-37).

01.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 30.11.2021 (а.с. 42).

24.11.2021 від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява про закриття провадження (а.с. 45-47).

29.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків (а.с. 48-50).

30.11.2021 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про відкладення судового засідання (а.с. 51).

30.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 07.12.2021 (а.с. 52).

07.12.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2021 (а.с. 60-61).

07.12.2021 на електрону адресу суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 64-65).

09.12.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідків (а.с. 66-67).

14.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 68-74).

15.12.2021 на адресу суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі. Також, була надана копія спадкової справи № 1/2021 після померлого ОСОБА_4 (а.с. 75-84).

16.12.2021 закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 12.01.2022 (а.с. 85).

12.01.2022 відкладено судовий розгляд на 01.02.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача (а.с. 87).

01.02.2022 заслухано вступні слова позивача, представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи, допитано свідка ОСОБА_6 , оголошено перерву до 15.02.2022 для виклику свідка (а.с. 100-102).

15.02.2022 допитано свідка ОСОБА_7 , заслухано виступ позивача, представника позивача та представника відповідача у судових дебатах (а.с. 105-106).

15.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с. 107).

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 26, 79).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 25, 78).

25.08.1972 ОСОБА_4 та ОСОБА_10 розірвали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, актовий запис № 1012 (а.с. 79).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 24, 78).

Згідно копії другого примірника договору купівлі-продажу, 17.09.1982 ОСОБА_12 та ОСОБА_4 уклали договір відповідно до якого ОСОБА_4 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстроване відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 746 (а.с. 27, 78).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 584 від 04.02.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , видане Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 393 (а.с. 11, 77).

ОСОБА_1 здійснив витрати на поховання ОСОБА_4 , що підтверджується копією накладної б/н витрат на послуги автомобільного транспорту та ритуальних послуг, а також товарною квитанцією б/н витрат на ритуальні послуги та товари (а.с. 16-17).

07.04.2020 ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання серії РС № 000 0627, реєстраційний номер поховання НОМЕР_6 , книга № НОМЕР_7 про поховання ОСОБА_4 07.04.2020 (а.с. 15).

25.01.2021 ОСОБА_1 подав заяву приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. відповідно до якої зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_1 прийняв фактично шляхом постійного проживання разом із померлим ОСОБА_4 з 2019 року. Інших спадкоємців немає. Пережившої дружини у спадкодавця немає. Документи дляоформлення йогоспадкових правза закономбудуть нимподані додатково (а.с. 76).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 63286321 від 25.01.2021, у спадковому реєстрі відсутня інформація за параметром запиту ОСОБА_4 (а.с. 80).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 63286560 від 25.01.2021, у спадковому реєстрі відсутня інформація за параметром запиту ОСОБА_4 (а.с. 81).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63286524 від 25.01.2021, номер у нотаріуса 1/2021, зареєстровано спадкову справу приватним нотаріусом Дубовенко В.О. після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28, 80).

Згідно відповіді на запит № 14/5-1156 від 02.02.2021 з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб ДМР зазначено, що за наявними даними будинкової книги, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.03.1983 по теперішній час. Інші зареєстровані особи за вказаною адресою на момент смерті ОСОБА_4 06.04.2020 відсутні (а.с. 19, 81).

Відповідно до відповіді на запит № 1651 від 18.02.2021 з КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР, станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.1982, посвідченого Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2895, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 401 за реєстраційним № 65 (а.с. 12, 82).

24.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , а у разі неможливості, просив видати постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії (а.с. 83).

25.02.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що заява проприйняття спадщиниза законом увстановлений законодавствомшестимісячний строк з 06.04.2020 по 06.10.2020 спадкоємцем ОСОБА_1 до нотаріальної контори не подавалось. Крім того, приватний нотаріус зазначила, що відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строкдля прийняттяспадщини зповажної причини,суд можевизначити йомудодатковий строк,достатній дляподання нимзаяви проприйняття спадщини (а.с. 29, 83).

Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2021 по справі № 206/1055/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою в порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у зв`язкуз наявностіспору проправо (а.с. 30).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2021 по справі № 206/1055/21 ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2021 залишена без змін (а.с. 31-32). Одночасно в касаційному порядку позивач не оскаржував зазначену постанову.

25.08.2021 головою квартального комітету № 22 Грицик Н.Т. видано ОСОБА_1 довідку про те, що він дійсно проживав з січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим ОСОБА_4 по день його смерті та продовжує проживати за цією адресою на теперішній час. ОСОБА_1 поховав ОСОБА_4 за свій рахунок (а.с. 18).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032830997 від 28.09.2021, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_5 (а.с. 21).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032831168 від 28.09.2021, батьком та матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 22).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032835993 від 28.09.2021, батьком та матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 23).

Відповідно до копії паспорта Серії НОМЕР_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє тимчасове місце реєстрації зазначене з 29.01.2008 до 29.01.2009 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що він був сусідом ОСОБА_4 , вони спілкувались. Взимку 2019 року ОСОБА_6 почав часто бачити позивача у його дядька. Тому, свідок вважає, що позивач проживав у ОСОБА_4 . В 2020 році ОСОБА_4 помер. Цього літа свідок вже не бачив позивача за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки свідок не бачив ані дружини, ані дітей у ОСОБА_4 , вважав, що в нього нікого з родичів більше не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_4 був її сусідом, рідних в нього не було, тільки позивач, який є його племінником. Позивач допомагав ОСОБА_4 , оскільки останній дуже хворів та потребував допомоги, наприклад, принести якісь продукти харчування, з чим йому допомагали як позивач, так і періодично сама свідок.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часомвідкриття спадщиниє деньсмерті особиабо день,з якоговона оголошуєтьсяпомерлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є рідним дядьком позивача. Інших родичів, крім позивача, ОСОБА_4 не мав.

Згідно ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячнийстрок подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пп. 4.14 п. 4 Глави 10 Розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, 22.02.2012 за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так,судом встановлено,що 21.05.2021 позивач подав приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. заяву про прийняття спадщини у зв`язку з постійним проживанням разом із померлим ОСОБА_4 з 2019 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тау зв`язкуз відсутністюінших спадкоємцівза закономта пережившоїйого дружини.

Відповідно до положень ст.ст. 1296-1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

24.02.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. із заявою в якій зазначив, що його дядько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та враховуючи, що він проживав з ним з 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , відсутність спадкоємців та дружини, позивач прийняв спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 1296-1298 ЦК України, у зв`язку із чим просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до пп. 3.21, 3.22 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно пп. 4.1 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у встановлений законодавством шестимісячний строк з 06.04.2020 по 06.10.2020 заява про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавалась, згідно довідки № 14/5-1156 виданої 02.02.2021 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про реєстрацію місця проживання/перебування особи, ОСОБА_1 на день смерті не був зареєстрований з ОСОБА_4 , тобто факт прийняттяним спадщиниспільним проживаннямта реєстрацієюне підтверджується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при зверненні позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 не були дотримані положення ані ч. 3 ст. 1268, ані ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Під час судового розгляду та враховуючи постанову нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії встановлено, що враховуючи положення пп. 3.21, 3.22 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у позивача відсутня у паспорті громадянина України відмітка про реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та не подано взагалі до нотаріуса жодного доказу, який міг би підтвердити факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на момент смерті останнього.

В той же час, судом встановлено, що позивач лише 25.08.2021 отримав довідку від голови квартального комітету № 22 про його проживання за адресою: АДРЕСА_1 з померлим ОСОБА_4 по день смерті останнього з 2019 року. Таким чином, позивач звертаючись до приватного нотаріуса із заявою, в якій зазначив про його фактичне прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом не підтвердив свого постійного проживання разом із спадкоємцем та порушив встановлений законодавством шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Так, приватним нотаріус, враховуючи подані позивачем документи разом із заявою про прийняття спадщини за законом, у постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії, крім іншого, було зазначено про те, що відповідно до положень ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тобто, приватний нотаріус керуючись діючими нормами законодавства, встановивши з боку позивача порушення строку для відповідного звернення, наголосив на можливості ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про визнання поважності причини пропуску такого строку та визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Натомість, позивач звернувся до суду з позовноюзаявою провстановлення фактупостійного проживанняіз спадкодавцем ОСОБА_4 на день смерть, при цьому в судовому засіданні позивач неодноразово наголошував на тому, що даний факт йому необхідно установити саме для поновлення пропущеного ним строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не виконав зазначені приватним нотаріусом вимоги передбачені ст. 1272 ЦК України та штучно створив підстави для звернення до суду з даною позовною заявою та передчасно звернувся до суду з такою вимогою.

В той же час, відповідно до правової позиції зазначеною Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 по справі № 681/203/17-ц, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

За правилами, встановленимистаттею 76ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом частини 2статті 77 ЦПКУкраїни, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_7 показали суду, що починаючи з 2019 року вони частіше бачили позивача за місцем проживання померлого ОСОБА_4 . Жодний свідок не підтвердив, що позивач саме проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що за своєю природою поняття «догляд» та «постійне проживання» не є тотожними.

Крім того, додані до позовної заяви докази, а саме свідоцтво про поховання, накладна на транспортні послуги у зв`язку з похованням, а також товарна квитанція по сплаті ритуальних послуг не можуть свідчити про фактпостійного проживання позивача разом із ОСОБА_4 на день смерті останнього та не містять інформації щодо предмета доказування.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на день його смерті є доведеність факту спільного проживання позивача та ОСОБА_4 , що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Доказів проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, стороною позивача до суду надано не було, відсутні й належні докази хвороби спадкодавця та відомості про необхідність стороннього догляду за станом його здоров`я.

Витрати позивача на поховання його рідного дядька, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі положень ЦК України, дає право на спадщину.

Подібні правові висновки були зроблені у постанові Верховного Суду по справі № 552/196/20 від 27.05.2021.

Крім того, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, суд не може з власної ініціативи збирати докази на підтвердження тих чи інших обставин, оскільки в такому випадку порушується принцип незалежності суду. Кожна сторона повинна довести обставини, які на її думку мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог. Суд може лише оцінювати ті докази, які подані під час розгляду справи учасниками процесу.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 16, 19, 1216, 1217, 1220, 1221, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 134, 137, 141, 175, 258, 259, 264, 265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 34562315), третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко Вікторія Олегівна (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, буд. 14, прим. 1) про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.02.2022.

Головуючий суддя: К.С.Маштак