Рішення

від 22.02.2022 по справі 753/13462/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13462/21

провадження № 2/753/1722/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердюковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі ТОВ «Адоніс-Сервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послугиз урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Позов мотивований тим, що відповідач є власником/мешканцем двох квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , отримував від позивача житлово-комунальні послуги в період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року при цьому не виконував зобов`язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який був надавачем таких послуг даного будинку матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги, загальна сума заборгованості за період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року якої становить 44 567 грн. 43 коп., та складається із таких складових:

по квартирі АДРЕСА_3 : заборгованість за опалення - 12 596 грн. 48 коп. та 155 грн. 64 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 5 922 грн. 48 коп. - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території та 144 грн. 26 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 955 грн. 19 коп. - заборгованість за водопостачання та водовідведення холодної води та 79 грн. 12 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості;

по квартирі АДРЕСА_2 : заборгованість за опалення - 14 198 грн. 74 коп. та 186 грн. 82 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 6 265 грн. 69 коп. - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території та 158 грн. 42 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 2 801 гран. 04 коп. - заборгованість за водопостачання та водовідведення холодної води та 104 грн. 03 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала уцілому, зважаючи на їх недоведеність та необгрутнованість, й просила відмовити у їх задоволенні. Вказала, що вона є власницею квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , проте оскільки ТОВ «Адоніс-Сервіс» не надавав їй належні житлово-комунальні послуги як власниці таких квартир з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року, вона з ним договору на надання житлово-комунальних послуг не укладала, а тому не має перед ним жодної заборгованості. Звернула увагу, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 створено ОСББ «Княжий Затон», яким й забезпечується надання таких житлово-комунальних послуг. За вказаний період часу, на який позивачем нарахований борг, вона сплачувала кошти. Вона не задоволена якістю тих послуг, які надав ТОВ «Адоніс-Сервіс», та ними не коритувалась.

Відповідачем надано відзив на позов від 01.12.2021 року, доводи якого зводяться до вказаних аргументів.

Відповідь на відзив позивачем не надано.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань, з можливим ухваленням заочного рішення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача за погодженням відповідача.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 25.07.2012 року є власницею/мешканкою двох квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 (а.с 4-7), й у період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року отримувала від ТОВ «Адоніс-Сервіс»житлово-комунальні послуги з опалення, водопостачання та водовідведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території (а.с.14-38), при цьому не виконувала зобов`язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який був надавачем таких послуг даного багатоквартирного будинку матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за вказані житлово-комунальні послуги, загальна сума заборгованості за період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року становить 44 567 грн. 43 коп. та складається із таких складових:

по квартирі АДРЕСА_3 : заборгованість за опалення - 12 596 грн. 48 коп. та 155 грн. 64 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 5 922 грн. 48 коп. - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території та 144 грн. 26 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 955 грн. 19 коп. - заборгованість за водопостачання та водовідведення холодної води та 79 грн. 12 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості;

по квартирі АДРЕСА_2 : заборгованість за опалення - 14 198 грн. 74 коп. та 186 грн. 82 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 6 265 грн. 69 коп. - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території та 158 грн. 42 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 2 801 грн. 04 коп. - заборгованість за водопостачання та водовідведення холодної води та 104 грн. 03 коп. - інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Власники несуть відповідальність, відповідно до ч.9 ст.22 вказаного Закону, за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

За період проживання відповідачки у вказаних квартирах позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались вказані житлово-комунальні послуги: з опалення, водопостачання та водовідведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території (а.с.14-38).

Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на їх оплату із зазначенням суми, однак платежі не здійснювалися, що визнається відповідачкою, та призвело до утворення заборгованості за вказаний період.

Також встановлено, що 01.07.2021 року у багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 створено ОСББ «Княжий Затон 9», що підтверджується протоколом № 1 Загальних зборів співвласників ОСББ «Княжий Затон 9», а тому доводи відповідачки про надання послуг вказаним ОСББ в період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року, за який позивачем ставиться вимога про наявну заборгованість позивача, є необгрутованими та простовуються.

Суд вважає, що відповідач як споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично користувався ними в обумовлений період.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Так, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.

А тому доводи відповідачки про те, що вона не укладала з позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг, а відтак не має їх оплачувати, спростовується вказаним прововим висновком, й враховується судом при вирішенні спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вимога позивача про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послугиз урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, у загальні сумі 44 567 грн. 43 коп. ґрунтуються на тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Власність, відповідно до ч.4 ст. 319 ЦК України, зобов`язує.

Відповідач з моменту набуття права власності на квартиру став носієм не тільки прав, але й обов`язків відносно власного майна і несе тягар його утримання, відповідно до ст.322 ЦК України, якою власник зобов`язується утримувати майно, що йому належить. Ч.4 ст.319 ЦК України передбачає, що власність зобов`язує. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Також, надаючи оцінку запереченню відповідача проти позову в частині надання відповідачем неякісних послуг, суд окрім іншого, також вказує, що відповідач з моменту набуття права власності/користування майном (квартири) став носієм не тільки прав, але й обов`язків відносно цього майна (житла), що перебуває у його користуванні (власності), а й носієм тягара його утримання.

Водночас, такий відповідач до судуіз позовом до позивача з приводу надання неякісних послуг не звертався, що ним визнається. Докази на спростовування позовних вимог таким відповідачем не надані, й у тому числі, про сплату за обумовлений період житлово-комунальних послуг, що впливає на висновки суду по цій справі.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові та відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Сервіс», код ЄДРПОУ - 37331470, 44 567 грн. 43 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 2 270 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 46 837 (сорок шість вісімсот тридцять сім) грн. 43 (сорок три) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: