Постанова від 21.02.2022 по справі 2-2972/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Черкаси

Справа № 2-2972/10Провадження № 22-ц/821/115/22категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Бородічука В. Г., Карпенко О. В.,

секретарів: Винник І. М., Захарченко А. Д.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа: орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, у складі: головуючого судді Плужник Т. Ф.,

в с т а н о в и в :

У березні 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2006 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СФВ-08/06-10, згідно якого позичальник отримав кредит: в сумі 5 000 доларів США, відповідно до додаткової угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, укладеної 25.06.2007 суму кредиту було збільшено до 14 000 доларів США, відповідно до додаткової угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, укладеної 30.07.2008, суму кредиту було збільшено до 34 112 доларів США.

Зазначає, що кредит надавався на споживчі цілі під заставу нерухомості, зі сплатою 13,8 % річних, з кінцевим строком повернення по 01.06.2026.

Для належного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником, відповідно до договору іпотеки № СФВДЇ-08/06-10, зі змінами та доповненнями до нього від 25.06.2007, від 30.07.2008 та від 15.05.2009, майновий поручитель ОСОБА_1 надала в іпотеку АБ «Укргазбанк» об`єкт нерухомості, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 34,8 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, його заборгованість станом на 05.02.2010 становить: заборгованість по кредиту строкова 29 397 доларів США; заборгованість по кредиту прострочена 2 006,01 доларів США; заборгованість по процентах поточна 59,64 доларів США; заборгованість по процентах прострочена 3 260,37 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту 3 528,91 грн; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 4 894,38 грн; а всього 34 723,02 доларів США та 8 423,29 грн.

Вказує, що на виконання умов кредитного договору та договору іпотеки, нерухоме майно, що виступає предметом іпотеки, було застраховано на користь Банку, що підтверджується договором добровільного страхування заставного майна № 04-2522-1152 від 26.06.2008, строк дії якого закінчився 26.06.2009. Після чого новий договір страхування укладений не був, тобто предмет іпотеки на даний момент не є застрахованим, чим порушені умови договору іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки, за невиконання, зокрема, п. 3.3.4.1. договору іпотеки іпотекодавець сплачує на користь позивача штраф у розмірі 1 % від вартості предмета іпотеки. Згідно п. 2.2. договору іпотеки предмет іпотеки оцінено сторонами в 23 1000 грн.

Таким чином, за невиконання обов`язку іпотекодавцем щодо страхування предмета іпотеки, він повинен сплатити штраф у розмірі 2310 грн.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 02.06.2006 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № СФВДП-08/06-10, зі змінами від 25.06.2007 в зв`язку зі збільшенням розміру основного зобов`язання, а також 30.07.2008 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № СФВДП-08/06-10/02, за яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

06 жовтня 2010 року Банк звернувся до суду із заявою про уточнення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку борг за кредитним договором станом на 06.10.2010 в сумі 35 915,54 дол. США та 20 320,54 грн. Стягнути за порушення умов договору іпотеки № СФВДІ-08/06-10 від 02.06.2006 з подальшими змінами та доповненнями з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» штраф у розмірі 2 310 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006 звернути стягнення на предмет іпотеки однокімнатну квартиру загальною площею 34,8 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, та стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35 915,54 доларів США; 20 320,54 грн; 1 700 грн судового збору; 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 35 915,54 доларів США та 22 140,54 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно проводив погашення суми кредиту, тому на час подачі позову утворилась заборгованість по кредитному договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006.

Суд встановив, що в забезпечення виконання зобов`язання за договором між ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки №СФВДІ-08/06-10, а 02.06.2008 також укладено між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір поруки № СФВДП-08/06-10, а також, зі збільшенням розміру основного зобов`язання, 30.07.2008 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № СФВДП-08/06-10/02.

Проте, районний суд виходив з того, що оскільки позивачем обрано два способи захисту порушеного права, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме: стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки по цьому ж кредитному договору, то вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 35 915,54 доларів США, 20 320,54 грн та з відповідачки ОСОБА_1 штрафу у розмірі 2310 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року суду в частині відмови в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки однокімнатну квартиру загальною площею 34,8 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 19.12.1995 за реєстровим № 35626, зареєстрованого в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в книзі № 1 за номером запису 132, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 14743846.

Мотиви апеляційної скарги зводились до того, що Банк має дві правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: 1) невиконання позичальником умов кредитного договору, 2) невиконання іпотекодавцем умов договору іпотеки. На думку скаржника, якщо суд дійде висновку про роз`єднання кількох вимог (стягнення боргу і звернення стягнення на предмет іпотеки), то він повинен прийняти ухвалу про роз`єднання таких вимог у самостійні провадження, а не відмовляти в зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 року апеляційну скаргу ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» відхилено, а заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки по цьому ж кредитному договору фактично є подвійним стягненням, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі № 2-2972/10 за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

13 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Чорноіваненко Д. О. подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, просив скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СВФ-08/06-10 та договором поруки в сумі 35915,54 доларів США та 22140,54 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , як поручителю, не було відомо про дійсний обсяг кредитного договору № СФВ-08/06-10 в редакції додаткової угоди від 30.07.2008 та згоду на укладення договору кредиту в сумі 34 112 доларів США відповідач не надавала. Тому, на думку скаржника, в силу приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції станом на 30.07.2008), порука ОСОБА_1 по кредитному договору № СФВ-08/06-10 перед позивачем припинилася. Отже позов Банку до ОСОБА_1 є безпідставним, а суд порушив приписи ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Крім того, на думку скаржника, позивач не набув права на дострокове повернення тіла кредиту та процентів по ньому, передбаченого ч. 2 ст. ст. 1050 ЦК України, оскільки порушив процедуру щодо направлення позичальнику листа про дострокове розірвання кредитного договору з вимогою про дострокове повернення тіла кредиту та процентів по ньому.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначені також заперечення на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2021 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення в порядку ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

Зазначає, що висновки суду щодо обізнаності про дане судове провадження є суперечливими, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що скаржниця, в період розгляду справи, перебувала за кордоном. Крім того, поштові повідомлення повертались не врученими із позначкою за даною адресою не проживає. Посилання суду на те, що вона зобов`язана повідомляти Банк про зміну місця проживання є безпідставними, оскільки обов`язок щодо зміни фактичної адреси не передбачений договором поруки. В договорі поруки зазначена адреса скаржниці: АДРЕСА_1 , за якою скаржниця прописана на даний час.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02.06.2006 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СФВ-08/06-10 (т.1 а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, позичальник отримав кредит в сумі 5 000 доларів США, на строк з 02 червня 2006 ро ку по 31 травня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 10 % річних (т.1 а.с. 10-11).

Відповідно до додаткової угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, укладеної між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 25.06.2007 суму кредиту було збільшено до 14 000 доларів США (т. 1 а.с. 12).

Згідно з додатковою угодою про внесення змін та доповнень до кредитного договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, укладеної між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 від 30.07.2008, суму кредиту було збільшено до 34 112 доларів США (т.1 а.с. 13-16).

Додатковою угодою від 30.07.2008 визначено, що кредит в сумі 34 112 доларів США надавався на строк з 02.06.2006 по 01.06.2026 на споживчі цілі під заставу нерухомості (договір іпотеки), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних.

Відповідно до розділу IV «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» кредитного договору від 02.06.2006, із змінами та доповненнями, у разі невиконання чи неналежного виконання умов договору кредиту, Банк має право на свій розсуд: припинити свої зобов`язання в односторонньому порядку щодо подальшого кредитування позичальника (для кредитних договорів, згідно яких кредит надається частинами), розірвати цей Договір в односторонньому порядку, внести зміни/доповнення до цього Договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов`язань своїх або/та позичальника, включаючи зміну позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 14,8% річних. Про внесення відповідних односторонніх змін (доповнень) до цього Договору, включаючи його розірвання, Банк попереджає позичальника не менше, ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього договору) до цього Договору будуть внесені Банком в односторонньому порядку.

В п. 4.2 кредитного договору від 02.06.2006, із змінами та доповненнями, сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надсилання Банком позичальнику письмового попередження про внесення змін та доповнень до цього Договору, в односторонньому порядку, є поштова квитанція (касовий/фінансовий чек) поштового відділення про прийняття від Банку поштових відправлень рекомендованих листів з описом вкладення на адресу позичальника, зазначену в розділі «Адреси та банківські реквізити сторін» цього договору або наданої позичальником у випадку зміни його місцезнаходження (т.1 а.с. 15).

Для належного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником, відповідно до договору іпотеки № СФВДЇ-08/06-10, зі змінами та доповненнями до нього від 25.06.2007, від 30.07.2008 та від 15.05.2009, майновий поручитель ОСОБА_1 надала в іпотеку АБ «Укргазбанк» об`єкт нерухомості однокімнатну квартиру загальною площею 34,8 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири (т.1 а.с. 17-22).

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем/позичальником умов кредитного договору.

Згідно з договором іпотеки від 02.06.2006, із врахуванням додаткових угод до нього, у разі виникнення обставин та наслідків, передбачених розділом «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» кредитного договору, даний договір забезпечуватиме всі вимоги іпотекодержателя як кредитора за кредитним договором, згідн6о розділу «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку».

Про дату виникнення вказаних вище обставин та наслідків іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця (позичальника) письмово. Крім того, у разі одностороннього розірвання кредитного договору, іпотекодавець погоджується, що іпотекодержатель з дати розірвання кредитного договору звертає стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому цим договором (т.1 а.с. 9).

З метою належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань, 02.06.2006 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № СФВДП-08/06-10, зі змінами від 25.06.2007 та 30.07.2008 в зв`язку зі збільшенням розміру основного зобов`язання (т. 1 а.с. 25-27).

30.07.2008 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № СФВДП-08/06-10/02, за яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штрафи, пеня) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у повному обсязі (т. 1 а.с. 23-24).

Пунктом 2.1 договорів поруки, у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, кредитор звертається із письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення позичальника до участі в справі (т. 1 а.с. 23, 25).

Пунктом 2.2 договорів поруки, поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника в ЧФ ВАТ АБ «Укргазбанк» (т.1 а.с. 23, 25).

Згідно п. 5.2 договору поруки, укладеного із ОСОБА_4 , із відповідними змінами та доповненнями, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору (т.1 а.с. 25 зворот).

Відповідно до виписки по особовому рахунку з 01.01.06 по 30.07.2008 Банк виплатив позичальнику 34 112 доларів США (т.1 а.с. 30).

Згідно розрахунку заборгованості та станом на 06.10.2010 виникла наступна заборгованість: заборгованість по кредиту поточна 28 205 доларів США; заборгованість по кредиту прострочена 3 198,01 доларів США; заборгованість по процентах поточна 430,53 доларів США; заборгованість по процентах прострочена 4 082,00 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 8 594,98 грн; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів 11 725,56 грн; а всього 35 915,54 доларів США та 20 320,54 грн пеня, 2 310 грн штрафи, а всього 22 630,54 грн (т.1 а.с. 72-74).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду та застосовані норми права

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, серед іншого, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, врегульовано ст. 370 ЦПК України.

Так, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (ч. 1 ст. 370 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 370 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 370 ЦПК України, суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (ч. 5 ст. 370 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Чорноіваненка Д. О., представника позивача ОСОБА_5 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Оскаржуваним рішенням солідарно стягнуто на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35 915,54 доларів США; 20 320,54 грн; 1 700 грн судового збору; 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 35 915,54 доларів США та 22 140,54 грн із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Апеляційну скаргу подано лише ОСОБА_1 і лише в частині рішення про стягнення з неї боргу. В іншій частині рішення суду першої інстанції нею не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що порука по кредиту є припиненою внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя. Крім того, позов подано про дострокове стягнення із відповідачів тіла кредиту та відсотків за ним, проте не доведено набуття права на дострокове повернення кредиту та процентів у повному обсязі.

В апеляційній скарзі також міститься посилання на те, що суд першої інстанції в порушення положень ст. 288 ЦПК України не скасував заочне рішення суду, оскільки її не було повідомлено належним чином про розгляд даної справи, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду згідно 376 ЦПК України.

Вказані доводи не перевірялись під час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги АБ «Укргазбанк» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року, тому є підстави для його перегляду в порядку визначеному ст. 370 ЦПК України.

Щодо доводів ОСОБА_1 про її неповідомлення про розгляд даної справи апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся з позовом до суду у березні 2010 року, оскаржуване рішення постановлено 05 листопада 2010 року, тому при перевірці дотримання судом першої інстанції норм процесуального права слід керуватися ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.

Відповідно до положень ст. 74 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 9 ст. 74 ЦПК України визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що суд надсилав відповідачеві судову кореспонденцію за адресою її реєстрації, однак листи повертались до суду не врученими із зазначенням підстави за зазначеною адресою не проживає (зі слів осіб, які там проживали).

Будь-якої іншої адреси проживання (перебування) відповідачами до суду надано не було, хоча відповідач ОСОБА_3 приймав участь у розгляді справи.

Крім того, згідно до п. 3.3.10 договору іпотеки від 02.06.2006 ОСОБА_1 не повідомила Банк, зокрема, про зміну свого місцезнаходження та номери телефонів.

У відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідачів по справі викликано в суд шляхом розміщення оголошення в газеті «Нова доба» від 14 жовтня 2010 року.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи виконав вимоги процесуального закону щодо порядку виклику осіб в судове засідання, тому, зокрема, ОСОБА_1 є такою, що була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у листопаді 2010 року.

Щодо порушення порядку дострокового стягнення суми кредиту, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок про те, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.».

Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання позичальника за договором, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога Банку не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.1 розділу IV «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» кредитного договору від 02.06.2006, із змінами та доповненнями, та відповідно до ст. 525 та ст. 611 ЦК України сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання умов договору кредиту, Банк має право на свій розсуд: припинити свої зобов`язання в односторонньому порядку щодо подальшого кредитування позичальника (для кредитних договорів, згідно яких кредит надається частинами), розірвати цей договір в односторонньому порядку, внести зміни/доповнення до цього договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов`язань своїх або/та позичальника, включаючи зміну позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 14,8% річних. Про внесення відповідних односторонніх змін (доповнень) до цього договору, включаючи його розірвання, Банк попереджає позичальника не менше, ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього договору) до цього договору будуть внесені Банком в односторонньому порядку.

Згідно із зазначеним пунктом обставиною для зміни терміну кредиту, яку сторони домовилися вважати істотним порушенням умов договору, є, зокрема, прострочення виконання грошових зобов`язань (несплата процентів та/або несвоєчасне повернення кредиту або його частини та/або будь-якої іншої заборгованості, що може виникнути згідно з умовами цього договору) більше, ніж на один банківський день.

В матеріалах справи відсутня будь-яка вимога АТ «Укргазбанк» про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання.

Пунктом 2.1 договору поруки № СФВДП-08/06-10 від 02.06.2006, із відповідними змінами та доповненнями, у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, кредитор звертається із письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення позичальника до участі в справі.

Пунктом 2.2. Договору поруки, укладеного зокрема, з ОСОБА_1 від 02.06.2006, із відповідними змінами та доповненнями, визначено, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки Банку (т.1 а.с. 23).

Слід зазначити, що факт направлення такого повідомлення (вимоги) поручителю не є беззаперечною умовою для настання в останнього обов`язку дострокового погашення боргу перед кредитором, оскільки у даному випадку мова йде про повернення коштів за споживчим кредитом та у зв`язку із цим обов`язковість надсилання досудової вимоги стосується позичальника.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Отже, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що Банком не змінено строк основного зобов`язання, оскільки не підтверджено належного надсилання такого повідомлення рекомендованим листом або вручення його особисто позичальнику ОСОБА_2 , як це прямо передбачено умовами підписаного сторонами кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки № СФВДП-08/06-10АБ, укладеного між «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору (т. 1 а.с. 25 зворот).

Отже, договором поруки № СФВДП-08/06-10АБ від 02.06.2006, із змінами та доповненнями, встановлено строк дії поруки протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Умовами кредитного договору передбачено погашення основної суми кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів в обумовлені сторонами строки.

Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.

Таким чином, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує через окремі зобов`язання з внесення однакових платежів відповідного числа кожного місяця протягом строку кредитування. Тому передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний, згідно з умовами кредитних договорів, вносити періодично, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу.

Іншими словами, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу, згідно договору поруки, трьох років з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором до поручителя вимоги поза межами вказаного терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (п. 63)).

Кредитний договір № СФВ-08/06-10 із ОСОБА_2 укладено 02.06.2006, з даним позовом Банк звернувся до суду 15 березня 2010 року, що видно з позовної заяви (т.1 а.с. 3).

Умовами кредитного договору із змінами та доповненнями визначено, що погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів з першого по 10 число місяця у розмірі не менше 1/215 від суми отриманого кредиту, що становить 149 доларів США, а останній платіж у розмірі 193 долари США не пізніше 01 червня 2026 року. Під терміном «щомісячний платіж» сторони розуміють платіж, який складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період.

Отже, у справі, що переглядається, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів) у вигляді платежів до дати, встановленої у графіку, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

За таких обставин, у зв`язку з тим, що договором про надання кредиту передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів, стягненню у солідарному порядку з поручителя підлягає сума боргу в межах трьох років по кожному місячному платежу по яких порука не припинилася.

Щодо припинення поруки, то апеляційний суд виходив з наступного.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. При цьому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).

Збільшення вказаної відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19).

Аналогічний правовий висновок висловлений також у постанові Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 та у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 522/9232/14-ц (провадження № 61-1106св18), від 20 червня 2018 року у справі № 161/11866/15-ц (провадження № 61-6894св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 203/2907/16-ц (провадження 61-9260св18).

У постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18) Верховний Суд зазначив, що висновок про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

З матеріалів справи вбачається, що після укладення кредитного договору № СФВ-08/06-10 від 02.06.2006, неодноразово було укладено додаткові угоди до нього, остання з яких укладена 30.07.2008. Вказаною додатковою угодою від 30.07.2008 суму кредиту було збільшено до 34 112 доларів США на строк з 02.06.2006 по 01.06.2026 на споживчі цілі під заставу нерухомості (договір іпотеки), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних (т.1 а.с. 13-16).

30.07.2008 між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору поруки № СФВДП-08/06-10, де у п. 1.1 зазначено, що позичальнику надається кредит саме в розмірі 34 112 доларів США на строк до 01 червня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розрахунку 13,8 % річних. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за договором (п. 1.2). У разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором кредитор звертається до поручителя із письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя (п. 2.1).

З викладеного вбачається, що сторони кредитного договору у додатковій угоді від 30.07.2008 погодили збільшення розміру кредиту до 34 112 доларів США, тоді як у договорі поруки № СФВДП-08/06-10/02, де у п. 1.1 узгодили розмір кредиту 32 000 доларів США.

Тобто, уклавши декілька додаткових угод до договору поруки № СФВДП-08/06-10 між Банком та ОСОБА_1 не було узгоджено реальної вартості кредиту (34 112 доларів США), а погоджено лише суму у розмірі 32 000 доларів США.

Не узгодження реального розміру кредиту призвело до зміни обсягу відповідальності поручителя і припинення поруки, оскільки поручитель ОСОБА_1 , підписавши додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору поруки від 04.06.2006, на таку зміну не надавала свою згоду.

Таким чином, порука ОСОБА_4 за договором поруки від 04.06.2006 № СФВДП-08/06-10 є припиненою з 30.07.2008.

Апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, на підставі ст. 370 ЦПК України ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 року та на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню в частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_1 , з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні боргу з поручителя ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення в оскаржуваній частині до скасування, із АТ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2 550 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 370, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 року та заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року та в частині вимог акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 35 915,54 доларів США, 20 320,54 грн відмовити.

В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 року та заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року залишити без змін.

Стягнути із публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 2 550 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко