Рішення

від 20.02.2022 по справі 167/892/21

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/892/21

Номер провадження 2/167/30/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Артюха В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Матишнюк О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, Комунального закладу загальної середньої освіти «Рожищенський ліцей № 4» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти ««Рожищенський ліцей № 4»» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області (далі КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4»), Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 6 грудня 2021 року) про: 1) визнання незаконним та скасування наказу директора КЗЗСО ««Рожищенський ліцей№ 4» від 8 листопада 2021 року № 114-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; 2) поновлення у виконанні трудових обов`язків та допуск до роботи ОСОБА_1 на посаду учителя трудового навчання в КЗЗСО «КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4»; 3) стягнення із відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обгрунтовується тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з КЗЗСО КЗЗСО ««Рожищенський ліцей № 4». За період роботи не порушував трудової дисципліни та дотримувася усіх нормативно-правових актів. Після 4 жовтня 2021 року неодноразово попереджений в усній формі керівником навчального закладу про намір відсторонення позивача від роботи у зв`язку із відмовою від вакцинації проти коронавірусної інфекції «Covid-19», викликаної вірусом «SARS-CoV-2». Позицію про відмову від вакцинації обґрунтовує тим, що вакцина від «Covid-19» не є традиційною вакциною та перебуває на стадії клінічного випробування. Фактично така вакцинація є «примусовим» медичним експериментом, оскільки жодна із винайдених вакцин не пройшла четвертої фази дослідження вивчення побічних ефектів та протипоказань, що дає підстави позивачу відмовитись від неї. Наказом керівника КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» від 8листопада 2021року №114-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти «Covid-19» без збереження заробітної плати. Цей наказ позивач вважає незаконним та таким, що порушує його право на працю. Так, перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковими, встановлений ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», і такий не містить та не доповнений інфекційною хворобою «Covid-19». Однак в порушення цього, в оспорюваному наказі зазначено формальну підставу повідомлення позивача про відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю щеплення проти «Covid-19». Таке повідомлення, на думку позивача, є повідомленням про зміну істотних умов праці, про які працівник згідно із ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, а вимога керівника надати інформацію про вакцинацію або протипоказання до вакцинації від «Covid-19» є незаконною з огляду на право людини на таємницю про стан її здоров`я. Також зазначає про те, що оспорюваний наказ є дискримінаційним щодо реалізації позивачем свого права на працю.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач КЗЗСО ««Рожищенський ліцей № 4» заперечує проти позову та вважає його безпідставним з огляду на те, що умовами оспорюваного наказу не передбачено експериментального застосування вакцин, а вакцинація для профілактики коронавірусної хвороби не є медичним експериментом. Уся інформація щодо діючих речовин вакцини розміщена на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України. Посилаючись на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань» зазначають про те, що представники окремих професій підлягають обов`язковій вакцинації, а перелік таких професій затверджується Міністерством охорони здоров`я України. Так, наказом від 4 жовтня 2021 року № 2153 вказаний орган затвердив відповідний перелік, до якого потрапили й працівники сфери освіти, а п. 416 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 9 грудня 2020 року передбачено, що керівники підприємств установ та організацій повинні забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти «Covid-19», відсторонити від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень. Таке відсторонення не є зміною істотних умов праці та не потребує повідомлення працівника за два місяці, оскільки у навчальному закладі не проводилось жодних змін в організації виробництва і праці. Заперечує сторона відповідача і віднесення відомостей про вакцинацію до персональних даних та лікарської таємниці через відсутність в таких документах інформації про звернення пацієнта до лікаря, його діагнозу та результатів обстеження. Відсторонення від роботи на підставі оспорюваного наказу вважають таким, що не є дискримінаційним через можливість не вакцинуватися у зв`язку із протипоказаннями. Вказують, що задля боротьби за громадське здоров`я видано наказ про відсторонення, який обмежив допуск до роботи позивача.

У поданій відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 вказує про те, що згідно із приписами п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Важливість основоположного права людини на працю та заробітну плату закріплено у ст. 48 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім`ї. Обмеження цього права може бути здійснено винятково в умовах воєнного чи надзвичайного стану і виключно законом, тому підзаконні акти не можуть встановлювати такі обмеження. За таких обставин, вважає оскаржуваний наказ таким, що прямо обмежує право позивача на працю, позбавляє його заробітної плати, внаслідок чого ставить під загрозу його життя і здоров`я, а також його сім`ї. Більше того, таким встановлені обмеження у праві позивача на працю залежно від стану здоров`я чи наявності підозри на «Covid-19», що свідчить про його дискримінаційність відносно позивача за даною ознакою, а відсутність у роботодавця даних, що складають таємницю про стан здоров`я працівника не є підставою вважати його небезпечно хворим чи таким, що несе загрозу іншим людям.

У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області вважає позов безпідставним з огляду на те, що керівник КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» при видачі наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 діяв в межах наданих йому повноважень, керуючись при цьому нормами КЗпП, ЗУ «Про Захист населення від інфекційних хвороб», а також постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров`я, які пройшли правову експертизу та відносно яких прийнято рішення про державну реєстрацію. Не вбачає відділ також і порушення прав позивача на працю з огляду на те, що трудовий договір з ним не розірваний. Відсторонення здійснювалося з метою забезпечення безпеки та охорони здоров`я інших учасників освітнього процесу. Тому, просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ухвали суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження в цій справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із ухвалами суду від 14 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КЗЗСО «Сокільський ліцей» виділено у самостійне провадження та задоволено клопотання позивача і залучено до участі в справі співввідповідача Рожищенську міську раду Луцького району Волинської області.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року задоволено клопотання співвідповідача та залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги за викладених у позові та відповіді на відзив підстав, давали пояснення близькі за змістом до їх обгрунтувань. Крім цього, позивач ОСОБА_1 зазначав про те, що завчасно був неодноразово повідомлений керівником КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» про необхідність вакцинуватися проти «Covid-19»,в іншомувипадку вінбуде відстороненийвід роботи,однак вінвідмовився оскількине довіряєіснуючим вакцинампроти такоїхвороби.

Представник відповідача КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» Яблонський Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що оспорюваний наказ відповідає вимогам законодавства, а відсторонення ОСОБА_1 відбулося відповідно до положень чинних нормативно-правових актів. Звертав увагу, що у випадку не забезпечення ним відсторонення позивача від роботи, він був би притягнутий до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_4 вказувала про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя трудового навчання у КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4».

У копії повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від «Covid-19» КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про відсторонення від роботи з 8 листопада 2021 року в разі неподання ним до 5 листопада 2021 року документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від «Covid-19», включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, міжнародного, внутрішнього або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію від «Covid-19», яка включена ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або абсолютних протипоказань відповідно до переліку медичних протипоказань та затверджень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16 вересня 2011 року

№ 595. У цьому повідомленні міститься підпис особи, відносно якої його видано, про ознайомлення з таким.

Також зі змісту позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 , наданих під час розгляду вбачається, що він неодноразово в усній формі повідомлявся роботодавцем про намір відсторонення його від роботи у зв`язку із відмовою від вакцинації.

Судом з копії наказу директора КЗЗСО «Рожищенський ліцей № 4» від 8 листопада 2021 року № 114-к встановлено, що вчителя трудового навчання цього навчального закладу ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року на час відсутності повного курсу щеплення проти «Covid-19» без збереження заробітної плати. Підставою значиться відсутність документа, який підтверджує вакцинацію від «Covid-19» або довідки про протипоказання до проведення щеплення. У цьому наказі вказано про те, що керівник керується ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153, постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236. Також міститься підпис особи, відносно якої видано наказ, про ознайомлення з ним.

Нормою ч. 1 ст. 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Положеннями ст. 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема й в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 КЗпП, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ), прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови КМУ від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено «Covid-19».

Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби «Covid-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «Covid-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Відповідно до п. 416 постанови КМУ № 1236 керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти «Covid-19» яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти «Covid-19» відповідно до ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти «Covid-19» та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «Covid-19», виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Згідно із п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, керівник навчального закладу, видавши оспорюваний наказ від 8 листопада 2021 року № 114-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, застосував порядок відсторонення, який передбачений нормативно-правовими актами, з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу.

Щодо доводів позивача про позбавлення його заробітної плати згідно із оспорюваним наказом суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

При цьому суд враховує позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), про те що «відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо доводів позивача щодо порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП, а саме недотримання умови повідомлення про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Перелік істотних умов праці не є вичерпним, а тому цей термін є оціночним, оскільки не конкретизований законодавцем та уточнюється щоразу в процесі правозастосування. Зокрема, до зміни істотних умов праці можна віднести встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється. Тобто коли відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості виконуваної роботи, впровадження нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки або створюються інші умови. Однак всі ці умови стосуються безпосередньо виконуваної працівником роботи та характеризують саме трудовий процес. При цьому, якщо попередні істотні умови не можуть бути збережені, а працівник не згідний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір (контракт про службу) припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП.

Тому, у даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП, а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Щодо обов`язку вакцинування для працівників з наведеного вище переліку згідно наказу МОЗ № 2153, то звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

До суду не подано доказів про абсолютні протипоказання ОСОБА_1 до проведення вищевказаного профілактичного щеплення.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я, відповідно до ст. 391 яких забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Крім цього,право натаємницю простан здоров`язакріплене уст.286Цивільного кодексуУкраїни.Так зцієї нормислідує,що фізичнаособа маєправо натаємницю простан свогоздоров`я,факт зверненняза медичноюдопомогою,діагноз,а такожпро відомості,одержані приїї медичномуобстеженні. Забороняєтьсявимагати таподавати замісцем роботиабо навчанняінформацію продіагноз таметоди лікуванняфізичної особи.Фізична особазобов`язанаутримуватися відпоширення інформації,зазначеної участині першійцієї статті,яка сталаїй відомау зв`язкуз виконаннямслужбових обов`язківабо зінших джерел. Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що інформація про наявність щеплення проти «Covid-19» не є медичною таємницею.

Крім цього суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 березня 2021 року (справа № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20), про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Разом з цим, Європейський суд у своїй діяльності, дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та налогошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від «Covid-19» (захворювання, яке згідно наказу МОЗ від 19 липня 1995 року № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та обрано саме такий шлях позивачем для себе особисто відмовитися від виконання обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Отже, на підставі викладеного, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення у виконанні трудових обов`язків, допуск до роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вони є похідними.

Керуючись статтями 4, 12,13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, Комунального закладу загальної середньої освіти «Рожищенський ліцей № 4» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 24 лютого 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: Волинська область, Луцький район, с. Сокіл, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Комунальний заклад загальної середньої освіти «Рожищенський ліцей № 4» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Кондратюка, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 20140766);

Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

директор Комунального закладу загальної середньої освіти «Рожищенський ліцей № 4» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області Яблонський Юрій Михайлович (Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Кондратюка, 15);

Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Грушевського, 27).

Суддя: В.Б. Требик