Рішення

від 23.02.2022 по справі 451/1672/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

24 лютого 2022 рокуСправа №451/1672/20 Провадження № 2/451/63/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1672/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Барилів Радехівського району Львівської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 25.10.2018 року, виданим виконавчим комітетом Барилівської сільської ради Радехівського району. Згідно відомостей, викладених у довідці Барилівської сільської ради №145 від 12.08.2020 року, ОСОБА_4 постійно до дня смерті був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 та разом із ним був зареєстрований, але не проживав онук - ОСОБА_3 . Від імені померлого виконкомом Барилівської сільської ради реєструвалися заповіти за №18 від 13.02.2013 року та №21 від 11.04.2018 року. Таким чином, на випадок своєї смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповідальне розпорядження, яке посвідчене секретарем Барилівської сільської ради Радехівського району і зареєстроване у реєстрі за №21 та, відповідно до якого, належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , заповів позивачу у справі.

03 квітня 2019 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого була заведена спадкова справа №63998927 (номер спадкової справи у нотаріуса 80/19), копія Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі додається. На частину спадкового майна Свідоцтво про право власності за заповітом вона отримала та відповідно, провівши реєстрацію нерухомого майна, набула права власності на таке. Проте, на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який увійшов у склад спадкової маси (Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1056) та на земельну ділянку для ведення селянського господарства, зазначену у вказаному вище заповіті, нотаріус свідоцтва за заповітом видати не в змозі з наступних підстав.

Так, ОСОБА_4 за життя розпочав оформляти правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить рішення № 104 XXII сесії VII демократичного скликання Барилівської сільської ради Радехівського району від 23.06.2018 року. Відповідно, зазначеним рішенням було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яка розташована в АДРЕСА_1 із площею 0,2500 га (кадастровий номер ділянки 4623980400:01:003:0338) та передано ОСОБА_4 у власність таку для обслуговування житлового будинку, із рекомендацією провести державну реєстрацію речового права на земельну ділянку. Проте, виключно лише зареєструвати право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Окрім цього, перешкодою для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 стало також і те, що вказана земельна ділянка із визначенням її меж не зазначена у заповіті, зареєстрованому в реєстрі за №21.

Аналогічно, як і у попередньому випадку, ОСОБА_4 за життя розпочав оформляти правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Барилів Радехівського району. Відповідно до рішень №№ 115,116 XXV сесії VII демократичного скликання Барилівської сільської ради Радехівського району від 18.09.2018 року було вирішено затвердити технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, які розташовані: в с. Барилові із площею 0,1670 га (кадастровий номер ділянки 4623980400:01:003:0343) і в с. Барилові урочище «Біля ріки» із площею 0,1250 га (кадастровий номер ділянки 4623980400:01:003:0342) та передано такі ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства, із рекомендацією провести державну реєстрацію речового права на земельні ділянки. Зареєструвати право власності на зазначені земельні ділянки ОСОБА_4 не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Зауважує, що загальна площа відведених та переданих у власність ОСОБА_4 ділянок склала 0,2920 га, а у заповіті спадкодавець зазначив, що заповідає позивачу земельну для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ділянку площею 0,35 га. Таким чином, розбіжність у площах відведених та зазначених у заповіті ділянок та їх поділ на дві частини, унеможливлюють видачу на такі свідоцтв про право на спадщину за заповітом нотаріусом, в переведенні якого знаходиться спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_4 ..

Таким чином, оскільки спадкодавець за життя не привів у відповідність розробленим документаціям щодо встановлення меж земельних ділянок заповіт, зареєстрований в реєстрі за №21, зокрема не зазначив площі земельних ділянок та не провів державну реєстрацію речового права на земельні ділянки, відтак відсутність належних правовстановлюючих документів на таке майно, що увійшли в склад спадкової маси, унеможливлює реалізацію прав позивача, як спадкоємця у позасудовому порядку, а тому остання вимушена звернутися до суду.

Просить суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2500 га із кадастровим номером 4623980400:01:003:0338, яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1670 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0343, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1250 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0342, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області урочище «Біля ріки», в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-7).

27 жовтня 2021 року позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, абзаци 2 та 3 прохальної частини позовної заяви просить вважати викладеними в наступній редакції: «Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1670 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0343, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизація якої розпочата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1250 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0342, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області урочище «Біля ріки» та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизація якої розпочата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.54-55).

У підготовче судове засідання позивач не з`явилася, проте заявила клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.54-55).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечує щодо визнання права власності на земельні ділянки після смерті батька за його сестрою (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_3 також в підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечує щодо визнання права власності на земельні ділянки за позивачем (а.с.50).

Представник третьої особи також надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області (а.с.66).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Барилів Радехівського району Львівської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 25.10.2018 року, виданого виконавчим комітетом Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.11).

Згідно відомостей, викладених у довідці Барилівської сільської ради №145 від 12.08.2020 року, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 постійно до дня смерті був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 та разом із ним був зареєстрований, але не проживав онук - ОСОБА_3 . Від імені померлого виконкомом Барилівської сільської ради реєструвалися заповіти за №18 від 13.02.2013 року та №21 від 11.04.2018 року (а.с.30).

З копії заповіту, посвідченого секретарем Барилівської сільської ради 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №18, вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті земельну ділянку площею 1,6318 га, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю, серії ЛВ №1709, заповів ОСОБА_2 , 1959 р.н., що проживає в м.Радехів Львівської області (а.с.13).

Також на випадок своєї смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Барилівської сільської ради Радехівського району і зареєстрований у реєстрі за №21, відповідно до якого, належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає в с.Барилів Радехівського району Львівської області (а.с.12).

Згідно з копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОР 426806, виданого 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Комарницькою Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1056, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 , 1933 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.14).

Вказане також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №218406606 від 30.07.2020 року та копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61129754 від 30.07.2020 року (а.с.15-15 зворот, 16-16 зворот).

З копії рішення №115 XXV сесії VII демократичного скликання Барилівської сільської ради Радехівського району від 18.09.2018 року вбачається, що було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області, площею 0,1670 га, кадастровий номер ділянки 4623980400:01:003:0343, та передано таку ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства, із рекомендацією провести державну реєстрацію речового права на земельну ділянку (а.с.22).

Загальні відомості про вищевказану земельну ділянку підтверджуються також копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4608396282018 від 29.12.2018 (а.с.23-26).

Також з копії рішення №116 XXV сесії VII демократичного скликання Барилівської сільської ради Радехівського району від 18.09.2018 року констатовано, що було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області урочище «Біля ріки», площею 0,1250 га, кадастровий номер ділянки 4623980400:01:003:0342, та передано таку ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства, із рекомендацією провести державну реєстрацію речового права на земельну ділянку (а.с.27).

Загальні відомості про вищевказану земельну ділянку підтверджуються також копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-46082686582018 від 10.12.2018 (а.с.28-29 зворот).

Таким чином, загальна площа відведених та переданих у власність ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства склала 0,2920 га, а у заповіті спадкодавець зазначив, що заповідає позивачу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 площею 0,35 га. Проте вищевказана розбіжність не змінює волевиявлення спадкодавця в частині того, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 вирішив заповісти ОСОБА_1 .

Окрім цього, судом встановлено, що заповіт складено 11 квітня 2018 року, а рішення Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області про передання у власність ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства прийнято 18 вересня 2018 року, тобто вже після складання заповіту, а отже точна площа земельних ділянок спадкодавцю могла бути не відома (а.с.12,22,27).

Також до складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , увійшла земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2500 га із кадастровим номером 4623980400:01:003:0338, яка розташована по АДРЕСА_1 , права власності на яку підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 133568595 від 08.08.2018, копією рішення №104 XXII сесії VII демократичного скликання Барилівської сільської ради Радехівського району від 23.06.2018 року та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4607108442018 від 31.05.2018 (а.с.17-17 зворот, 18,19-21).

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Частина 1 статті 377 ЦК України регламентує, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана норма кореспондує із статтею 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскільки позивач, в порядку спадкування за заповітом, набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , то до неї згідно із статтею 120 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України переходить і право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, без зміни її цільового призначення, відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

За змістом частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно із ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що: «Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що спадкодавець не встиг завершити приватизацію земельних ділянок, але за життя розпочав таку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за позивачем права на завершення приватизації вищевказаного спадкового майна.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2500 га із кадастровим номером 4623980400:01:003:0338, яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1670 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0343, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизація якої розпочата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1250 га із кадастровими номером 4623980400:01:003:0342, яка розташована в с. Барилів Радехівського району Львівської області урочище «Біля ріки» та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизація якої розпочата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 24 лютого 2022 року.