Ухвала

від 22.02.2022 по справі 260/7565/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

23 лютого 2022 рокум. Ужгород№ 260/7565/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (90400, вул. Поперечна, буд. 1, м. Хуст, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 03192916), третя особа на боці відповідача Комунальна установа «Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Закарпатської обласної ради» (88003, вул. Тургенєва, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 26396478) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації, третя особа на боці відповідача Комунальна установа «Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Закарпатської обласної ради», в якій просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Хустської РДА щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та, зобов`язати Управління соціального захисту населення Хустської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 2. Стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху на надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків згідно ч. 13 ст. 171 КАС України.

На виконання вказаної ухвали, 22 лютого 2022 року позивачем подано заяву про усунення недоліків. В заяві позивач зазначає, що перебіг строку звернення до суду з позовом щодо вимоги про стягнення допомоги до 5 травня 2021 року слід обраховувати з 30.09.2021 року. Також зазначає, що неможливість звернення до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації з заявою про проведення нарахування та виплати недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» до 30 вересня 2021 року спричинена тим, що позивач в період з 14.09.2021 року по 24.09.2021 року проходив стаціонарне лікування у військовому госпіталі А 1047 в м. Мукачево. А після цього проходив реабілітацію, оскільки 25.03.2015 року отримав вогнепальне множинне наскрізне кульове поранення м`яких тканин лівого стегна та лівої гомілки, та перенесених операцій. Просить визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити пропущений строк звернення до суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить 6 місяців.

Предметом оскарження у цій справі є дії щодо нарахування та виплати не в повній мірі щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік та зобов`язання виплатити повний розмір щорічно, грошової допомоги до 5 травня.

Суд зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись при отриманні щорічної допомоги до 5 травня в день виплати .

Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним отримано у 2021 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн. До відповідача із заявою про проведення нарахування та виплати недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги звернувся 01.11.2021 року.

Та до суду з даним позовом позивач звернувся 07.12.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Суд акцентує увагу на змісті постанови ВС від 31.03.2021 р. у справі 240/12017/19, у якій Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду.

У даній постанові ВС вказав, що:

- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Слід взяти до уваги також висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 року в справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» та від 13.02.2001 року в справі «Кромбах проти Франції», в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 року в справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини» (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Відповідно ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 27 січня 2022 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті (причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними), вважаю, що наявні підстави для залишення вказаної заяви без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (90400, вул. Поперечна, буд. 1, м. Хуст, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 03192916), третя особа на боці відповідача Комунальна установа «Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Закарпатської обласної ради» (88003, вул. Тургенєва, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 26396478) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

СуддяЯ. М. Калинич