Рішення

від 20.02.2022 по справі 580/10932/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року справа № 580/10932/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жашківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову поданого адвокатом Лавковим О.С. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Жашківської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати незаконною бездіяльність Жашківської міської ради, що до не розгляду клопотання позивача від 28.05.2021 щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою із відведення земельної ділянки прощею до 2 га. за зазначеним у клопотанні кадастровим номером та бажаним місцем розташування;

-зобов`язати Жашківську міську раду, на найближчій (наступній) сесії з моменту набрання рішенням законної сили, розглянути клопотання позивача від 28.05.2021 про надання згоди на розробку проекту землеустрою із відведення земельної ділянки прощею не більше 2 га. за зазначеним у клопотанні кадастровим номером бажаним місцем розташування;

-встановити судовий контроль;

-стягнути витрати на правову допомогу в сумі 7500грн. 00 коп.

В обґрунтування зазначено, що позивачем направлено відповідачу клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, проте відповідач за результатами розгляду заяви рішення не прийняв, натомість листом повідомив про відмову у задоволенні заявленого клопотання з підстав, що бажана земельна ділянка знаходиться в оренді і позивач не надав згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки. Позивач вказує на порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, оскільки відповідач мав прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його надані із підстав передбачених ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.01.2022р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що клопотання позивача було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища та за результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у його задоволенні (п.14 Протоколу від 17.06.2021р. №9) з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву площ, що перебувають в оренді у ПСП «Олександрівка» і ІП «Агро Вільд Україна», а позивачем не було додано до клопотання згоди останніх на вилучення вказаної земельної ділянки, у зв`язку із чим комісією Жашківської міської ради відмовлено у задоволенні клопотання позивача, у зв`язку із чим воно на розгляд сесії не виносилось. Крім того зазначено, що заява позивача була повторно розглянута на засіданні постійної комісії 10.01.2022р. та рекомендовано винести клопотання позивача на розгляд чергової сесії; враховуючи додані до клопотання документи, які не містять згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, рекомендовано у задоволенні клопотання відмовити. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач 28.05.2021р. (вх. №1920/06-04 від 28.05.2021р.) звернувся до Жашківської міської ради із клопотанням, в якому просив розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташована на території Жашківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. До клопотання додав: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з протоколом №9 від 17.06.2021р. на засіданні постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища було розглянуто клопотання позивача про надання згоди на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га (пункт 14 порядку денного) та встановлено, що земельна ділянка, зазначена у клопотанні позивача, знаходиться межах земельної ділянки кадастровий номер 7120980400:02:001:0785, що перебуває в оренді ІП «Агро-Вільд Україна», і позивач не надав згоди останнього на вилучення земельної ділянки.

Відповідач листом №06-04/1886-1941 від 25.06.2021 повідомив представника позивача Лавкова О.С., що його клопотання від 28.05.2021 було розглянуто на засіданні постійної комісії Жашківської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища, встановлено, що бажана до відведення земельна ділянка орієнтовною площею 2,0000 га входить до складу масивів, які перебувають в орендному користуванні ІП «Агро-Вільд Україна» та ПСП «Олександрівка», а у поданих позивачем документах відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, тому Жашківська районна рада на даний час не може задовольнити клопотання.

Згідно з протоколом засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища №16 від 10.01.2022 клопотання позивача було повторно розглянуто та рекомендовано зважаючи на те, що станом на 10.01.2022 року громадянами (зокрема позивачем) не подано до клопотань згоди землекористувача на вилучення земельних ділянок, відмовити громадянам, згідно додатку, у наданні згоди на розробку документації із землеустрою для надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га у зв`язку з відсутністю поданих до клопотань погоджень землекористувачів на вилучення земельних ділянок, що передбачено п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та винести відповідні проєкти рішень на розгляд сесії міської ради.

Вважаючи, що відповідач при розгляді клопотання від 28.05.2021 не прийняв розпорядчого акту у формі рішення, чим допустив протиправну бездіяльність, та наявність згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки не є обов`язковою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначає ст. 121 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. «в», вказаної статті передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадянин із земель комунальної власності має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Для цього він подає до відповідної сільської, селищної, міської ради клопотання, за результатами якого у місячний строк рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Як встановлено вище судом, клопотання позивача від 28.05.2021р. було розглянуто на засіданні постійної комісії Жашківської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища, що підтверджується протоколом №9 від 17.06.2021, та листом від №06-04/1886-1941 від 25.06.2021 представника заявників (зокрема позивача) Лавкова О.С. повідомлено, що Жашківська міська рада не може розглянути клопотання, оскільки в поданих заявниками (зокрема позивачем) документах відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Отже всупереч приписам ст. 46, 47 Закону №280/97-ВР постійна комісія Жашківської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища проєкт рішення за клопотанням відповідача щодо надання згоди на розроблення проєкту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність не підготувала, матеріали для розгляду клопотання на сесії ради не надала, внаслідок чого Жашківська міська рада у місячний термін, передбачений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, клопотання позивача не розглянула і відповідне рішення не приймала.

У подальшому на засіданні постійної комісії Жашківської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища, яке відбулось 10.01.2022р., прийнято рішення підготувати проект рішення на сесію ради щодо відмови позивачу у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки позивачем не надано згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача щодо надання дозволу чи відмови у такому наданні.

Як зазначено вище, положення ч.7 ст.118 ЗК України встановлюють обов`язок розглянути вказане питання у місячний строк і дати дозвіл або мотивовану відмову.

Суд зазначає, що з часу подання на розгляд позивачем клопотання (28.05.2021р.) та до часу прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано до суду доказів прийняття ним, за наслідками розгляду заяви позивача, жодного з рішень передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням порушення реалізації повноважень.

Також згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі 806/2208/17 та від 21.04.2021 року у справі №826/26998/15, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, у спірних обставинах відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд зазначає, що лист відповідача у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись рішенням про відмову у розумінні вищевикладених норм.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 28.05.2021р. (вх. №1920/06-04 від 28.05.2021р.) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевказаного та беручи до уваги допущену відповідачем бездіяльність, а також те, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні міської ради, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 28.05.2021р. (вх. №1920/06-04 від 28.05.2021р.) з доданими документами про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на черговій сесії Жашківської міської ради, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні та прийняти обгрунтоване рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу чи відмову у його наданні.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність бездіяльності щодо неприйняття будь-якого з рішень передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити повністю.

Щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду в даній справі буде відповідачем тривалий час не виконано, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, в зв`язку з чим суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 02.11.2021р. №46920, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 908,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, у зв`язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7500 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року у справі №560/5358/20, згідно яких витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження. Суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, мають повно і всебічно дослідити докази, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Окрім того, витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними.

Також, судом враховано, що згідно позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18, на підтвердження оплати правової допомоги суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд зазначає, що жодного документа із вказаного переліку, на підтвердження заявленого розміру понесення витрат на правничу допомогу, до суду не надано, у зв`язку із чим відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Жашківської міської ради щодо неприйняття рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.05.2021р. (вх. №1920/06-04 від 28.05.2021р.) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Зобов`язати Жашківську міську раду (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 17, код ЄДРПОУ - 36000377) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.05.2021р. (вх. №1920/06-04 від 28.05.2021р.) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою з усіма доданими документами на черговій сесії та прийняти рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні, про надання дозволу чи відмову у його наданні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жашківської міської ради (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 17, код ЄДРПОУ - 36000377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО