Рішення

від 13.02.2022 по справі 640/17999/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Київ № 640/17999/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмежено відповідальністю «Українська колекторська агенція» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмежено відповідальністю «Українська колекторська агенція» (далі - позивач) з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №25-01-104/0240/21 від 30.04.2020;

стягнути з відповідача на користь позивача сплачений штраф у розмірі 47 230,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність висновків перевірки щодо порушення ТОВ «Українська колекторська агенція» законодавства про працю, а саме допущення до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оскільки при проведенні перевірки, відповідачем не зафіксовано факту виконання ОСОБА_1 трудових/посадових обов`язків, що виключає можливість застосування до товариства штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Держпраці у Чернігівській області на підставі наказу від 24.02.2020 №252 та направлення від 24.02.2020 №245 проведено інспекційне відвідування ТОВ «Українська колекторська агенція» за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, (фактична адреса: м. Чернігів, пр. Миру, 42-А, 6 поверх), за результатами якого складено акт від 06.03.2020 №25-01-104/0240.

Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено, що ОСОБА_1 допущено до виконання робіт на користь ТОВ «Українська колекторська агенція» без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

За наслідками встановленого, відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 06.03.2020 №25-01-104/0240-0039 та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.04.2020 №25-01-104/0240/21, якою, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Українська колекторська агенція» накладено штраф у розмірі 47 230,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, останній звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, ГУ Держпраці у Чернігівській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце зокрема за умови фактичного допуску підприємцем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою територіального органу Держпраці акті та доведений належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_1 допущено до виконання робіт на користь ТОВ «Українська колекторська агенція» без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження виконання ОСОБА_1 трудових/посадових обов`язків, не надано пояснень останнього щодо перебування у трудових відносинах з ТОВ «Українська колекторська агенція».

Більше того, судом встановлено, що Державною службою України з питань праці прийнято рішення від 20.05.2020, яким зазначено, що інспектором праці при дослідженні питання додержання вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України не встановлено факту наявності трудових відносин між ТОВ «Українська колекторська агенція» та ОСОБА_1 , будь-які фактичні дані на підтвердження наявності трудових відносин в акті не зазначені, документи, які б підтверджували наявність трудових відносин в матеріалах інспекційного відвідування відсутні, у зв`язку із чим Державною службою України з питань праці скасовано припис відповідача про усунення виявлених порушень від 06.03.2020 №25-01-104/0240-0039.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №25-01-104/0240/21 від 30.04.2020 та як наслідок, наявність правових підстав для її скасування.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений штраф у розмірі 47 230,00 грн., суд зазначає наступне.

Повернення з Державного бюджету України сплачених коштів за постановами територіальних органів Держпраці здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Тобто, у даному випадку повернення сплачених коштів здійснюється на підставі зазначеного Порядку.

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно абзами 1, 2 пункту 5 вищевказаного Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відтак, у разі набрання даним судовим рішенням законної сили у позивача виникне право на отримання від Головного управління Держпраці у Чернігівській області грошових коштів у розмірі 47 230,00 грн. як надмірно сплачених, яке він має право реалізувати шляхом подання відповідної заяви. Разом з тим, наразі дана позовна вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українська колекторська агенція» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, код ЄДРПОУ 41501722) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №25-01-104/0240/21 від 30.04.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська колекторська агенція» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко