Рішення

від 13.02.2022 по справі 640/26267/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Київ № 640/26267/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДР ВП: 44082145) (Відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (Відповідач-2)третя особаДепартамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДР: 25412086) звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДР ВП: 44082145; правонаступник первинного відповідача), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДР: 37993783), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, яка полягає у не підготовці висновку про повернення Приватному акціонерному товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» помилково та/або надміру перерахованого земельного податку у розмірі 17 057 397,76 грн. з бюджету міста Києва та неподанні його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві;

2) стягнути помилково та/або надміру перерахований земельний податок у розмірі 17 057 397,76 грн. з бюджету міста Києва на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що є повним правонаступником ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія" припиненого шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство і надалі перейменоване у Приватне акціонерне товариство (ідентифікаційний код: 25412086). Протягом жовтня 2004 року - квітня 2020 року товариство було власником майнового комплексу за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Лісна, 1-Д., загальною площею - 6980,30 кв.м (згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28 жовтня 2004 року, укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Провіта" та ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія", посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 529, Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року, яким визнано за ТОВ "УГМК" право власності на об`єкт нерухомості).

Позивач зазначає, що у 2006 році спільно з землевпорядною організацією ТОВ "Науково- виробничим підприємством "ТОПОС", були проведені роботи по встановленню меж земельної ділянки по вул. Лісна, 1-Д, та підготовлений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія" по вул. Лісна, 1-Д, у Дарницькому районі м. Києва, обліковий номер земельної ділянки 90:317:0005.

Позивач зазначає, що жодного правовстановлюючого документа, що посвідчує право користування зазначеною земельною ділянкою, вказаний Технічний звіт не містив.

Але, як зазначається у позові, з 2007 позивач почав сплачувати земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д, обліковий номер 90:317:0005.

У 2009 році, з метою оформлення договору оренди земельної ділянки, ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулось до землевпорядної організації ТОВ "Стафед", яке підготувало матеріали обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки по вул. Лісна, 1-Д ВАТ "УГМК" в оренду на 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування споруд майнового комплексу з метою подальшого отримання рішення Київської міської ради щодо надання згоди на відведення земельної ділянки.

09.03.2010 року позивачем було подано до Київської міської державної адміністрації клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 15,093 га в оренду на 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд майнового комплексу на вул. Лісній, 1-Д.

На засіданні постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради 10.05.2011 року було прийняте рішення про відхилення клопотання "Про надання ВАТ "УГМК" земельної ділянки площею 15,093 га в оренду на 15 років, оскільки запропонована земельна ділянка площею 3,716 га знаходиться у кварталі № 22 Білодібровного лісництва КП "Дарницьке лісове господарство".

Не зважаючи на те, що Київською міською радою не було прийнято рішення про надання земельної ділянки, що розташована за адресою м. Київ, вул. Лісна, 1-Д, у власність або у користування позивачу відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, а отже у Позивача були відсутні правові підстави для оформлення права власності або права користування вказаною земельною ділянкою, позивач продовжив сплачувати земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д.

На початку 2020 року, як зазначено у позові, позивачем було проаналізовано підстави виникнення прав на земельні ділянки встановлені законом, зокрема, правові ознаки земельної ділянки як об`єкта правовідносин визначені та суб`єктів обов`язку щодо сплати земельного податку чи орендної плати, та встановлено відсутність підстав для сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка, що розташована за адресою м. Київ, вул. Лісна, 1-Д, не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, отже зазначена земельна ділянка не є сформованою як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.

Крім того, як зазначає позивач, відсутні документи, які б підтверджували передачу позивачу у власність/постійне користування цієї земельної ділянки та реєстрацію права користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач наголошує, що з урахуванням положень ст. ст. 269, 270, 286.1, 288.1 ПК України Державний земельний кадастр є базою офіційних відомостей про земельну ділянку, тому виключно дані Державного земельного кадастру є підставою для визначення розміру земельного податку.

Таким чином, як зазначено у позові, на підставі аналізу зазначених вище приписів чинного законодавства, AT "УГМК" було встановлено той факт, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Лісна, 1-Д, обліковий номер: 90:317:0005, не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, AT "УГМК" не є ані власником, ані користувачем зазначеної земельної ділянки, і, як наслідок, не є суб`єктом обов`язку щодо сплати земельного податку чи орендної плати, а отже, протягом 2007 - 2019 років AT "УГМК" помилково сплачувало земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д.

Позивач зазначає, що керуючись п. 50.1 ст. 50 ПК України, п. 102.1 ст. 102 ПК України та вище зазначеними нормами чинного законодавства, AT "УГМК" подало уточнюючі податкові декларації з плати за землю за земельну ділянку адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д, обліковий номер 90:317:0005: за 2017 рік - реєстраційний номер - 9301288744 від 20.02.2020, якою зменшено податкові зобов`язання з березня 2017 року по 31.12.2019 року на 2 143 756,07 грн.; за 2018 рік - реєстраційний номер - 9312080680 від 13.03.2020, якою зменшено податкові зобов`язання за 2018 рік на 5 636 467,94 грн.; за 2019 рік - реєстраційний номер - 9335325984 від 13.03.2020, якою зменшено податкові зобов`язання за 2019 рік на 9 277 173,75 грн.

Позивач додає, що керуючись приписами ст. 43 ПК України, 08.04.2020 року AT "УГМК" звернулось до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України із Заявою (вих. № 143 від 08.04.2020 року, відправлено через Електронний кабінет - вхідний №10915, реєстраційний індекс №10915/10-03 від 09.04.2020), щодо повернення помилково сплачених сум земельного податку (код класифікації доходів бюджету - 18010500) за період квітень 2017 - січень 2020, у сумі 17057397,76 грн. з додаванням копій платіжних доручень, перелік яких зазначено на стор. 4-5 позовної заяви (т.1, а.с. 4-5) та копії яких залучено до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, AT "УГМК" направило Заяву на повернення помилково перерахованих сум грошових зобов`язань на загальну суму 17057397,76 грн., р/н - 9075352908 від 10.04.2020. Але, у зв`язку з тим, що в заяві можливо вказати тільки одну дату платежу було вказано дату останнього платежу - 28.01.2020.

З цієї причини AT "УГМК" направило додатково заяви на повернення помилково та/або надміру перерахованих сум грошових зобов`язань на кожну суму окремо за датою платіжного доручення з квітня 2017 року по січень 2020 року, що стосується заяв: № 17928671 від 10.04.2020, 17926454 від 10.04.2020, 17928388 від 10.04.2020, 17926979 від 10.04.2020, 17934312 від 10.04.2020, 17932430 від 10.04.2020, 17933625 від 10.04.2020, 17932702 від 10.04.2020, 17933966 від 10.04.2020, 17937066 від 10.04.2020, 17935009 від 10.04.2020, 17934517 від 10.04.2020, 17937519 від 10.04.2020, 17934718 від 10.04.2020, 17941329 від 10.04.2020, 17940761 від 10.04.2020, 17939667 від 10.04.2020, 17941687 від 10.04.2020, 17940993 від 10.04.2020, 17938322 від 10.04.2020, 17938706 від 10.04.2020, 17939166 від 10.04.2020, 17942027 від 10.04.2020, 17942264 від 10.04.2020, 17949380 від 10.04.2020, 17949036 від 10.04.2020, 17951778 від 10.04.2020, 17951451 від 10.04.2020, 17952396 від 10.04.2020, 17949860 від 10.04.2020, 17950159 від 10.04.2020, 17950454 від 10.04.2020, 17953240 від 10.04.2020, 17952007 від 10.04.2020.

Позивач зазначає, що "УГМК" було отримано від Офісу ВПП ДПС відповідь (№15638/10/28-10-10-02-23 від 17.04.2020 року) про розгляд заяв AT "УГМК", якою ОВПП ДПС повідомило, що станом на 17.04.2020, згідно даних інтегрованих карток відокремлених підрозділів (філій) ПАТ «УГМК» (код ЄДР 25412086) обліковується заборгованість по: Луганська регіональна філія (код ЄДР 36058762) по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (ккдб 13030100) у сумі 10,61 грн. в ГУ ДПС у Луганській області (Артемівський район, код інспекції 1233).

Враховуючи зазначене вище, Офіс ВПП ДПС повідомив, що повернення надміру сплачених сум по земельному податку з юридичних осіб (ккдб 18010500) можливе лише у разі погашення зазначеного вище податкового боргу.

Позивач зазначає, що 27.04.2020 Позивачем було погашена заборгованість Луганської регіональної філії AT "УГМК" по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Позивач зазначає, що 28.04.2020 року AT "УГМК" своїм листом № 149 від 28.04.2020, повідомило Офіс ВПП ДПС, що погашення заборгованості Луганської регіональної філії AT "УГМК" по рентній платі відбулося 27.04.2020 (копія платіжного доручення додавалась до листа), та повторно звернулось з проханням виконати заяви на повернення помилково та/або надміру перерахованих сум грошових зобов`язань та повернути помилково та/або надміру перерахований земельний податок в розмірі 17057397,76 грн. на поточний рахунок за заявами: 21977647 від 12.05.2020, 21977495 від 12.05.2020, 21977260 від 12.05.2020, 21977109 від 12.05.2020, 21976912 від 12.05.2020, 21975909 від 12.05.2020, 21975974 від 12.05.2020, 21975719 від 12.05.2020, 21975536 від 12.05.2020, 21975483 від 12.05.2020, 21975391 від 12.05.2020, 21975217 від 12.05.2020, 21974955 від 12.05.2020, 21974868 від 12.05.2020, 21974559 від 12.05.2020, 21974540 від 12.05.2020, 21974199 від 12.05.2020, 21973258 від 12.05.2020, 21973835 від 12.05.2020, 21973296 від 12.05.2020, 21973052 від 12.05.2020, 21973386 від 12.05.2020, 21972312 від 12.05.2020, 21972441 від 12.05.2020, 21972637 від 12.05.2020, 21972379 від 12.05.2020, 21971972 від 12.05.2020, 21971880 від 12.05.2020, 21971237 від 12.05.2020, 21971041 від 12.05.2020, 21971011 від 12.05.2020, 21970798 від 12.05.2020, 21970449 від 12.05.2020, 21970195 від 12.05.2020.

Однак, як стверджує позивач, у порушення норм ст. 43 ПК України, відповідачем, у строк, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання АТ "УГМК" заяви, не було підготовлено та подано для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету, в порядку, передбаченому Наказом № 60.

Натомість, як зазначено у позові, 25.05.2020 року AT "УГМК" було отримано лист від ОВПП ДПС №18887/10/28-10-44-06-26 від 21.05.2020, згідно з яким повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань здійснюється в межах можливостей, а тому з метою упередження порушення вимог чинного законодавства України на даний час Офіс ВПП не може здійснити повернення коштів на поточний рахунок підприємства.

Як зазначає позивач, ОВПП ДПС визнав, що "на сьогоднішній день на інтегрованій картці земельного податку за земельну ділянку існує переплата", а отже за AT "УГМК" рахується помилково сплачений земельний податок, який підлягає поверненню.

Вважаючи таку бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби України щодо не підготовки висновку про повернення AT "УГМК" помилково та/або надміру перерахованого земельного податку в розмірі 17.057.397,76 грн. протиправною, AT "УГМК" звернулося до суду.

Позивач наполягає на відсутності обов`язку зі сплати земельного податку за земельну ділянку, яка розташована за адресою місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д.

Акцентує увагу на тому, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою вулиця Лісна, 1-Д, не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, отже зазначена земельна ділянка не є сформованою як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.

Позивач додає, що рішення Київською міською радою в порядку ст. ст. 116, 122 ЗК України про передання в оренду чи у власність AT "УГМК" земельної ділянки, яка розташована за адресою вулиця Лісна, 1-Д, не приймалось.

Однак, позивач помилково продовжив сплачувати земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д.

Водночас, як зазначає позивач, земельна ділянка, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Лісна, 1-Д не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, не є сформованою як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, що виключає її існування як об`єкта власності чи оренди у попереднього власника нерухомого майна.

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача-1.

У відзиві відповідач наводить положення профільного законодавства щодо передумов повернення помилково сплачених податків, серед яких - відсутність податкового боргу. Наводить з цього приводу судову практику.

З огляду на це Офіс ВПП звертає увагу на те, що при первинному зверненні виявилось, що Луганська регіональна філія, яка є окремим платником рентної плати, має заборгованість з рентної плати за користування надрами у розмірі 10,61 грн.

Між тим, відповідачем визнається, що листом від 28.04.2020 УГМП повідомила про погашення 27.04.2020 заборгованості Луганської філії у розмірі 10,61 грн. та ця сума надійшла до бюджету.

Щодо виконання заяв позивача про повернення помилково сплачених коштів, листом від 21.05.2020 Офіс повідомив позивача, що з метою упередження порушення вимог чинного законодавства України, не може здійснити повернення коштів на рахунок, оскільки:

- відповідно витягу з бази даних комунального підприємства «Кадастр» станом на 01.12.2018 за УГМК обліковується земельна ділянка площею 15,0932 га, за адресою: місто Київ, вул. Лісна, 1-Д, код ділянки 90:317:0005,

- земельна ділянка не оформлена.

У зв`язку з цим Офіс вважає, що УГМК є платником земельного податку.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач наполягає, що земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, не є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Ані право користування, ані право власності на земельну ділянку не зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач наполягає, що Міський земельний кадастр є міською базою даних, яка не є складовою ДЗК, не є замінником ДЗК, наявні в ньому дані не є офіційними.

Позиція відповідача-2.

У відзиві наводить хід наведених вище подій, пов`язаних із поданням позивачем заяв про повернення коштів.

При цьому, оскільки початково була наявна заборгованість Луганської філії у розмірі 10,61 грн., для підтвердження факту зарахування коштів до бюджету, який ніким не заперечується та не спростовується, ГУ ДКСУ просило залучити в якості третьої особи ГУ ДКСУ в м. Луганську. Вказане клопотання є очевидно безпідставним, а відтак суд не вбачає підстав для його задоволення.

ГУ ДКСУ у відзиві категорично вважає, що надані платіжні доручення з відмітками банку не є доказом помилковості сплати податку, не дивлячись на те, що Офіс ВПП підтверджує надходження коштів до місцевого бюджету.

Відсутність будь-якого логічного зв`язку цієї фрази з нормами права та фактичними обставинами не дає суду можливості врахувати цей вислів в якості хоча б якоїсь логічної думки на користь доводів ГУ ДКСУ.

Між тим, ГУ ДКСУ підтверджує, що у період з 27.04.2017 по 28.01.2020 позивачем були перераховані кошти в сумі 17 057 397,76 грн. на рахунок банка отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві 33214811799003 (33213811926003, 334159811099026003). В графі «призначення платежу», яке заповнюється платником зазначено: «оплата земельного податку з юр. осіб».

Кошти сплачені позивачем в розмірі 17 057 397,76 грн. зараховані до бюджету м. Києва на рахунок, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб», з відомчою ознакою 99 «Державна податкова служба України».

ГУ ДКСУ вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами помилковість здійснених у період з 27.04.2017 по 28.01.2020 грошових переказів на суму 17 057 397,76 грн.

ГУ ДКСУ зазначає, що правовою підставою нарахування та сплати земельного податку в м. Києві є рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

Додає, що відповідно до пп. 5.3. п. 5 Положення про плату за землю в місті Києві (Додаток 3 до рішення № 242/5629) ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

На підставі викладеного вище, ГУ ДКСУ вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 14 ПК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою державної і комунальної форми власності.

Пояснення третьої особи.

Департамент фінансів КМДА зазначає, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Посилаючись на норми профільного законодавства зазначає, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Звертає увагу на пріоритетність застосування норм ПК України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин та робить висновок, що недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не впливає на права та обов`язки платників у сфері оподаткування

Таким чином, на думку Департаменту фінансів, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні.

З огляду на зазначене вважає твердження позивача про відсутність обов`язку зі сплати земельного податку з огляду на те, що за ним не зареєстровано право власності або право користування земельною ділянкою, передчасними.

Наполягає, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.

Додає, що Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» врегульовано питання функціонування місцевих податків і зборів. Пунктом 2 цього рішення затверджено в тому числі Положення про плату за землю, що є додатком 3 до цього рішення. 5.3. Звертає увагу, що пунктом 5.3 вказаного Положення визначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки (крім земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку), які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Посилаючись на норми профільного законодавства зазначає, що повернення помилково та/або надміру зарахованих до місцевого бюджету коштів здійснюється лише після погодження з відповідними місцевими фінансовими органом.

Вважає, що заявлення вимоги про стягнення грошових коштів всупереч установленого порядку є по своїй суті перекладанням на суд владно-управлінських функцій інших органів влади. Вважає також, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 04.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом учасників справи.

Проведено судові засідання 03.12.2020, 17.12.2020, 15.04.2021.

У судовому засіданні 03.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи про залучення Департаменту земельних ресурсів як очевидно безпідставного. Також відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, оскільки справа не належить до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 257 КАС України), так і не належить до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України). Інших підстав та обставин для розгляду справи за правилами загального провадження перед судом не доведено. Ухвали з цих питань занесені до протоколу судового засідання 03.12.2020.

Враховуючи положення ст. 262 КАС України у судовому засіданні 15.04.2021 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, але вже без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 07.12.2021 здійснено заміну відповідача Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДР: 43141471) на правонаступника у сфері виконуваних функцій - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДР ВП: 44082145).

Обставини, встановлені судом.

Історія питання.

Так, слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується те, що протягом жовтня 2004 року - квітня 2020 року ТОВ «УГМУ» було власником майнового комплексу за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Лісна, 1-Д., загальною площею - 6980,30 кв.м згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28 жовтня 2004 року, укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Провіта" та ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія", посвідченого Докійчук Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 529, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року, яким визнано за ТОВ "УГМК" право власності на об`єкт нерухомості.

Щодо земельної ділянки площею 15,093 га за вказаною адресою, судом встановлено, що вона має номер обліковий 90:317:0005. Відомості про ділянку наявні у Міському земельному кадастрі.

У власність чи користування вказана земельна ділянка позивачу не передавалась.

Між тим, після набуття у 2004 році права власності на майновий комплекс, з 2007 року позивач сплачував земельний податок, надалі визначивши для себе, - що помилково.

Учасниками справи не спростовуються та не заперечуються обставини сплати позивачем земельного податку протягом усього періоду перебування майнового комплексу у власності позивача, у т.ч. за період з 2017 року (т.1, а.с. 194 і далі).

При цьому, у податкових деклараціях позивачем самостійно визначався обліковий номер земельної ділянки за форматом кадастрового номеру.

Вважаючи, що сплата земельного податку була помилковою, позивачем були подані вищезгадані уточнюючі податкові декларації з плати за землю за земельну ділянку адресою: місто Київ, вулиця Лісна, 1-Д: за 2017 рік - реєстраційний номер - 9301288744 від 20.02.2020, якою зменшено податкові зобов`язання з березня 2017 року по 31.12.2019 року на 2 143 756,07 грн.; за 2018 рік - реєстраційний номер - 9312080680 від 13.03.2020, якою зменшено податкові зобов`язання за 2018 рік на 5 636 467,94 грн.; за 2019 рік - реєстраційний номер - 9335325984 від 13.03.2020, якою зменшено податкові зобов`язання за 2019 рік на 9 277 173,75 грн.

Як вже зазначалося, 08.04.2020 за № 143 (т.1, а.с. 191) позивачем у довільній формі подана деталізована заява про повернення помилково перерахованих сум земельного податку у загальній сумі 17 057 397,76 грн. за період з березня 2017 за всіма платіжними дорученнями за цей період з додаванням копій платіжних доручень (т.1, а.с. 194-217), за якими були помилково сплачений земельний податок. Також, за формою в електронному кабінеті була подана заява за вх. 10.04.2020 за р/н 17928671 на вказану суму.

Також, 10.04.2020 були подані окремі заяви (за електронною формою) окремо на кожну суму за датою кожного окремого платіжного доручення про перерахування земельного податку до місцевого бюджету з квітня 2017 року по січень 2020 року (т. 1, а.с. 191, а.с. 224 і далі, т. 2. а.с. 1 - 55).

Надалі, після сплати 10,61 грн. рентної плати за користування надрами філії, 28.04.2020 позивач звернувся до Офісу ВПП із заявою за № 149 щодо повернення помилково сплачених сум земельного податку (т.2, а.с. 218) шляхом формування відповідного висновку (подання) до органу казначейства за заявами від 10.04.2020.

12.05.2020 позивачем повторно, після сплати 10,61 грн., подані окремі заяви про повернення земельного податку окремо на кожну суму платежу, яка підлягала поверненню (т.2., а.с. 56 - 122).

Заяви прийняті, що підтверджується відповідними квитанціями.

Однак, Офіс ВПП зазначив, що позивач має сплачувати податок за фактичне використання земельної ділянки (т. 1. а.с. 125) та про відсутність підстав для повернення коштів з підстав упередження порушення вимог чинного законодавства.

Відносно доводів Офісу ВПП щодо обов`язку позивача із сплати земельного податку та обов`язку позивача сплачувати земельний податок, перш за все слід зазначити, що на момент придбання нерухомого майна спірні відносини регулювалися Законом України «Про плату за землю», який є законом з питань оподаткування.

Відповідно до цього Закону податок - обов`язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками (ст. 1).

Відповідно до ст. 2 цього Закону використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Тобто, сплачується незалежно від використання нерухомого майна, наявного на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 5 2ього ж Закону об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб`єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону на час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна). У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Надалі, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, яким визначалося, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; (підпункт 14.1.73 ПК України).

Відповідно до ст. 269 ПК України (в редакції після 01.01.2011) платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

В силу вимог ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування відповідно до ст. 271 ПК України було визначено: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Слід додати, що в силу п. 287.1. ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Слід додати, що пункт 287.6 ПК України, який регулює обов`язок щодо сплати земельного податку у випадку зміни власника будівлі чи споруди на земельній ділянці змінювався та з 2011 та до набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, передбачав що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відтак, в силу того, що для цілей оподаткування норми податкового законодавства мають пріоритет над нормами інших законів у разі їх суперечностей, а також беручи до уваги наведені вище норми податкового законодавства у їх сукупності, слід зазначити, що з моменту набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна він набув статусу платника плати за землю та для цілей оподаткування залишався таким протягом періоду перебування будівель у власності, незалежно від набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII (щодо змін до 287.6 ПК України), які поширюються на відносини щодо набуття особою статусу платника плати за землю, які виникли після набрання чинності вказаною нормою у новій редакції, тобто щодо угод, які будуть укладені після набрання чинності цим законом.

Закон від 28.12.2014 № 71-VIII не передбачав звільнення від оподаткування осіб, які набули такий статус до набрання чинності цим Законом

Як зазначив для цілей оподаткування Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі № 804/7797/16 користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі, незважаючи на те, що право користування земельною ділянкою не було зареєстровано.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права міститься в постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15, від 21 березня 2019 року по справі №826/15276/17, від 28 травня 2019 року у справі №816/352/17, від 03 серпня 2020 року у справі №826/13307/18.

У даному випадку слід повторитися, що позивач самостійно декларував податкові зобов`язання що плати за землю, не оспорюючи та не заперечуючи проти обов`язку, ставок, наявної оцінки землі, які застосовував самостійно, без будь-якого примусу.

Слід також нагадати, що відповідно до п. 56.11. ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відтак, в силу наведеного обов`язок позивача щодо сплати плати за землю жодним чином не припинявся.

Подані уточнюючі декларації не спростовуються наведеного.

Вирішуючи спір по суті у відносинах щодо повернення помилково сплачених сум земельного податку, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 14.1.182. ПК України помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, що, однак, не може бути застосовано до даного випадку, оскільки позивач у наведений вище період мав статус платника плати за землю, а відтак і зобов`язання щодо її сплати.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача права на повернення сум земельного податку.

Між тим, слід додати, що відповідно до п. 43.1. ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами п. 43.2. ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3. ПКУ).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4. ПКУ).

У свою чергу, в силу вимог п. 43.5. ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до встановленого ст. 43 ПК України алгоритму, на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6 ПК України).

Порядок реалізації вказаних норм деталізований у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказ Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

Цим Порядком, крім іншого, передбачено, що у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

У даному випадку, враховуючи те, що позивач набув статусу платника плати за землю, його обов`язок щодо плати за землю, який не припинявся, податковий орган не мав фактичних та правових підстав для повернення позивачу раніше сплачених ним податкових зобов`язань незважаючи на подані уточнюючи розрахунки, які подані всупереч статусу позивач як платника плати за землю, так і його обов`язку щодо сплати плати за землю.

Більш того, відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути суму податку з бюджету, що не відповідає спеціальним нормам податкового законодавства щодо алгоритму дій фіскального (податкового) органу та казначейської служби, який передбачає формування податковою службою висновку, який пред`являється до казначейської служби.

При цьому, позивач формулює вимогу як «стягнути помилково та/або надміру…», тобто навіть звертаючись до суду позивач так і не визначився - чи то кошти сплачені помилково, чи то - надміру, тобто заявляє альтернативні вимоги, задоволення яких не передбачено КАС України.

Відтак, заявлений спосіб захисту не відповідає вимогам встановленим законом.

Посилання на аналогії із стягненням бюджетного відшкодування у даному випадку було б помилковим, оскільки висновки суду формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин..

Відтак, суд не вбачає підстав для висновків про протиправну бездіяльність Офісу ВПП, а відтак і висновків для задоволення позову, у зв`язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Наведені позивачкою доводи та надані матеріали не спростовують наведених всинвоків суду та не доводять зворотного.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

При цьому, в порядку ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДР: 25412086) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін