Рішення

від 14.02.2022 по справі 640/10781/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року м. Київ №640/10781/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» до Головного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:

-визнати протиправними (незаконними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) №0097790701 від 02.12.2020 та №0097910701 від 02.12.2020, прийняті за результатами фактичної перевірки ТОВ «ТБК Альтіс» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував порушенням відповідачем порядку направлення позивачу кореспонденції, зокрема запрошення взяти участь у розгляді заперечень на Акт перевірки, що призвело до порушення оформлення результатів проведеної перевірки і, в свою чергу, може бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акту перевірки. Крім того, позивач вказував на невідповідність висновків контролюючого органу, що відображені в Акті перевірки щодо порушення позивачем норм частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, фактичним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про правомірність дій контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ТОВ «ТБК Альтіс» та застосуванні до позивача за наслідками проведеної перевірки санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимов.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Як вбачається із матеріалів справи наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 26 жовтня 2020 року №7689 «Про проведення фактичних перевірок», на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, ухвалено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1 -10) тривалістю 10 діб. В наказі зазначено - перевірку провести з метою дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. Підставою для перевірки слугувала доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 22 жовтня 2020 року №892/26-15-07-01-05.

Згідно Додатку 4 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 26 жовтня 2020 року №7689 до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок фактичній перевірці підлягало ТОВ «ТБК Альтіс».

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 26 жовтня 2020 року №7689 виписані направлення на перевірку від 28 жовтня 2020 року №331/26-15-07-01-03 та №330/26-15-07-01-03.

Наказ ГУ ДПС у м. Києві від 26 жовтня 2020 року №7689 вручено та направлення пред`явлено директору ТОВ «ТБК Альтіс» Войтушенко В.Д. 28 жовтня 2020 року.

Відповідно до запиту №1 від 28 жовтня 2020 року «Про надання пояснень та документального підтвердження», в зв`язку з проведенням фактичної перевірки ТОВ «ТБК Альтіс» та відповідно до вимог підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, контролюючий орган просив надати інформацію та її документальне підтвердження за період з 01 липня 2019 року по дату закінчення перевірки, з наступних питань, а саме:

-документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт торгівлі пальним або зберігання пального, у т.ч. на акцизний склад, розпорядником якого є суб`єкт господарювання;

-документи, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями, нежитловими приміщеннями та/або іншими матеріальними активами, які використовуються для провадження господарської діяльності;

-картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203, тощо);

-картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахункам 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки;

-інформацію та документи про фактичне місцезнаходження даних залишків пального в розмірі місць зберігання, а саме: копії актів приймання-передачі пального на відповідальне зберігання, актів наданих послуг по зберіганню, актів звірки руху товарно-матеріальних цінностей по складам із зберігачем (помісячно за перевіряємий період);

-договори постачання нафтопродуктів та договори з покупцями нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад та з місця зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизного складу (державний номер, марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо);

-документи, що підтверджують право власності або право користування транспортних засобів, які використовуються для провадження господарської діяльності (загальна місткість баків автотранспорту);

-перелік посадових осіб та документальне підтвердження факту передачі паливних карток, талонів, тощо (журналів видачі талонів, тощо);

-наказ про норми списання пального (нафтопродуктів);

-акти списання пального, первинна документація для підтвердження кількості списання пального.

Інформацію та документи необхідно було надати до 02 листопада 2020 року.

У відповідь на запит податкового органу ТОВ «ТБК Альтіс» надало:

-оригінали (та копії) первинних документів на придбання паливно-мастильних матеріалів від постачальників ТОВ «ОПТАГРОТРЕЙД», ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ГЛОБАЙЛ СЕЙЛ» (договори купівлі-продажу товарів; накладні на придбання);

-акти списання ПММ;

-норми на списання ПММ по автомобілям;

-шляхові листи по автомобілям;

-договори оренди офісного приміщення та складу, акти приймання-передачі;

-договори оренди будівельної техніки та автомобілів, акти приймання-передачі;

-свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

-картки по рахунку 631 по контрагенту, оборотно-сальдові відомості по рахункам 203, 22, 10 за перевіряємий період;

-ТТН з контрагентами - постачальниками на поставку дизельного палива.

Проте, до перевірки не надані:

-шляхові листи (подорожні листи) по автомобілю ГАЗ 3307-1012 за серпень 2019 року, липень - жовтень 2020 року;

-акти списання ПММ за жовтень 2020 року;

-інформацію про місцезнаходження залишків товарів,

про що складено податковим органом Акт 03 листопада 2020 року №8Ж6/26-15-07-01-03 про відмову від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання зберігання та реалізацію пального від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849.

Перевіркою встановлено порушення:

-частини першої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме: зберігання пального без наявної ліцензії;

-пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, розділу 8 Наказу №1588 від 09 грудня 2011 року Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (із змінами та доповненнями), зареєстрованого за №1562/20300 в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року, в частині не подання повідомлення про наявні в СГ об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849 щодо виявлених порушень, позивач подав свої заперечення, отримані податковим органом 20 листопада 2020 року.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 23 листопада 2020 року №1008/1/26-15-07-01-03 «Про розгляд заперечення на акт фактичної перевірки» запросило ТОВ «ТБК Альтіс» до проведення розгляду заперечення до акта перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849 в online-режимі (з використанням відео-зв`язку «Skype»: DPS_ Audit) 26 листопада 2020 року о 10.30.

Зазначений лист направлений позивачу 23 листопада 2020 року рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та згідно поштового відстеження за штрих-кодом 0315124455392 вручений 30 листопада 2020 року.

Листом від 30 листопада 2020 року №1606/1/26-15-07-01-03 «Про надання відповіді на заперечення» Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивачу свою позицію.

Так, відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено, що протягом квітня - вересня 2020 року ТОВ «ТБК Альтіс» в порушення частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР здійснювало зберігання пального на складі за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В без наявності відповідної ліцензії на зберігання пального.

На підставі наданих до перевірки документів та пояснень посадових осіб підприємства встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «ТБК Альтіс» здійснювало придбання паливно-мастильних матеріалів, в тому числі: важкі дистиляти (дизельне паливо) наливом.

ТОВ «ТБК Альтіс» здійснює придбання та використання дизельного пального виключно для потреб власного споживання - заправки власних та орендованих автотранспортних засобів і будівельної техніки, зберігання залишків пального.

Заправка транспортних засобів і будівельної техніки здійснюється шляхом використання орендованого автомобіля паливозаправника ГАЗ 3307 1012, місткістю автоцистерни 4 995 л, та власних ємкостей для зберігання пального - металевих бочок (200 л) у кількості 11 шт., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В.

Паливний бак автомобіля паливозаправника ГАЗ 3307 1012, пальне в якому використовується для роботи двигуна автомобіля, не є місцем зберігання пального відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР та не потребує отримання ліцензії на зберігання пального, але цистерна даного автомобіля паливозаправника, в якому деякий час зберігається пальне для заправки інших транспортних засобів та техніки, є ємністю, що використовується для зберігання пального та відповідно є місцем зберігання пального, а відтак потребує отримання ліцензії на зберігання пального.

Щодо порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, розділу 8 Наказу №1588 від 09 грудня 2011 року Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (із змінами та доповненнями), в частині не подання повідомлення про наявні в СГ об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП), відповідач вказав на те, що за наслідками перевірки наданих позивачем на запит податкового органу договорів оренди приміщень та транспортних засобів, встановлено факт неподання ТОВ «ТБК Альтіс» до органу ДПС повідомлення за формою 20-ОПП щодо наявності таких об`єктів.

В подальшому, на підставі Акта перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849, Головним управлінням ДПС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №0097790701, яким застосовано до позивача фінансову санкції у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії, та №0097910701, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 51000,00 грн. за неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою за вих. №47 від 18 грудня 2020 року до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України, розглянувши скаргу ТОВ «ТБК Альтіс» від 18 грудня 2020 року №47 (отриману ДПС України 21 грудня 2020 року за вх. №48755/6), рішенням №6680/6/99-00-06-03-02-06 від 24 березня 2021 року скаргу позивача залишила без задоволення.

За таких обставин, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0097790701 від 02.12.2020 та №0097910701 від 02.12.2020, прийняті за результатами фактичної перевірки ТОВ «ТБК Альтіс» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального - протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (стаття 1 Податкового кодексу України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

За наведених вище доказів вбачається, що посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві виконали умови щодо пред`явлення відповідних документів при проведенні фактичної перевірки, та були допущені суб`єктом господарювання до такої.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом

Відповідно пункту 86.5 цієї статті Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Кодексу у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення ТОВ «ТБК Альтіс» на Акт перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849 отримані Головним управлінням ДПС у м. Києві 20 листопада 2020 року за вх. №123452/10.

Оскільки у своїх запереченнях на Акт перевірки представник ТОВ «ТБК Альтіс» бажав брати участь у їх розгляді, контролюючий орган у відповідності з вимогами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України надіслав на адресу ТОВ «ТБК Альтіс» листом від 23 листопада 2020 року повідомлення про дату та час розгляду заперечень, а саме в online-режимі (з використанням відео-зв`язку «Skype»: DPS_ Audit) 26 листопада 2020 року о 10.30.

Дійсно, як зауважував позивач, зазначеного листа податкового органу від 23 листопада 2020 року ним отримано 30 листопада 2020 року (згідно поштового відстеження), тобто поза межами дати розгляду заперечень.

Утім, як вбачається з відповіді Головного управління ДПС у м. Києві на заперечення ТОВ «ТБК Альтіс», оформленої листом від 30 листопада 2020 року №1606/1/26-15-07-01-03 «Про надання відповіді на заперечення», контролюючим органом взято до уваги заперечення ТОВ «ТБК Альтіс» на Акт перевірки, при цьому зазначено, що до заперечень підприємством додаткових документів не надано.

У згаданому листі від 30 листопада 2020 року №1606/1/26-15-07-01-03 «Про надання відповіді на заперечення» відповідач висловив свою позицію щодо виявлених під час перевірки порушень.

Позивач, вказуючи на зазначену вище обставину щодо неможливості прийняти участь 26 листопада 2020 року у розгляді заперечень на акт перевірки, як на підставу протиправності дій податкового органу при розгляді таких заперечень, не довів суду яким чином зазначена обставина має вплив на виявлені перевіркою порушення.

Оскільки додаткових доказів до заперечення на акт перевірки позивачем не надано і з відповіді податкового органу від 30 листопада 2020 року №1606/1/26-15-07-01-03 «Про надання відповіді на заперечення» вбачається, що контролюючий орган не залишив поза увагою такі заперечення та висловив свою позицію з приводу проведеної фактичної перевірки ТОВ «ТБК Альтіс», - наведена позивачем обставина не може бути самостійною підставою для визнання перевірки протиправною та її наслідків.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Головним управлінням ДПС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №0097790701, яким застосовано до позивача фінансову санкції у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії, та №0097910701, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 51000,00 грн. за неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою за вих. №47 від 18 грудня 2020 року до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України, розглянувши скаргу ТОВ «ТБК Альтіс» від 18 грудня 2020 року №47 (отриману ДПС України 21 грудня 2020 року за вх. №48755/6), рішенням №6680/6/99-00-06-03-02-06 від 24 березня 2021 року скаргу позивача залишила без задоволення.

На думку позивача рішення Державної податкової служби України прийняте поза межами строків, встановлених для розгляду скарг, в порушення пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначено статтею 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до пункту 56.9 цієї статті керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Між тим, 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-19)» від 13 травня 2020 року №591-IX, яким внесено зміни до пункту 528 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кожексу України, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню та території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

З урахуванням внесених до Податкового кодексу України змін слід констатувати, що ДПС України не була зобов`язана додатково надсилати платнику лист/повідомлення про зупинення перебігу строків для прийняття рішення за скаргою.

Таким чином, судом не виявлено недотримання контролюючим органом (ДПС) процедури адміністративного оскарження, з огляду на що суд визнає безпідставними твердження позивача щодо недотримання ДПС України вимог пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Щодо виявлених перевіркою порушень слід зазначити наступне.

Так, перевіркою ТОВ «ТБК Альтіс» виявлено допущені ним порушення вимог частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального без наявності ліцензії.

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина сьома цієї статті).

Крім цього, статтею 15 Закону № 481/95-BP врегульовано, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Водночас у статті 1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб`єктами господарювання ліцензії на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Приписами абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року.

Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18 грудня 2019 року) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Отже з 01 квітня 2020 року до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за зберігання пального без відповідної ліцензії.

Таким чином, зберігання пального для власного використання в господарській діяльності допускається тільки за наявності ліцензії.

В Акті перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849 зазначено: «… Згідно наданого пояснювального листа посадових осіб ТОВ «ТБК Альтіс»..» «…ТОВ «ТБК Альтіс» проводить закупівлю палива (газ, бензин, дизпаливо) для своєї господарської діяльності, без реалізації. Паливом заправляється весь автотранспорт до повних баків. Залищки находяться в автомобілі ГАЗ 3307-1012, держ. № НОМЕР_1 (паливозаправник) та при необхідності в металевих бочках (200) л., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В..».

«…На підставі наданих до перевірки документів та пояснень посадових осіб ТОВ «ТБК Альтіс» встановлено, що заправка транспортних засобів і будівельної техніки здійснюється шляхом використання орендованого автомобіля паливозаправника ГАЗ 3307 1012, місткістю автоцистерни 4 995 л (договір оренди із ТОВ «Юніфліт», код 36546833 №Юн-ТБКА ор/55 від 02.01.2018) та власних ємкостей для зберігання пального - металевих бочках (200л) у кількості 10 - шт. (придбані у ТОВ «Еко Агат», код 41834209 та обліковуються на Д-ту 221 рахунку), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В».

«…Згідно даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдовая ведомість по рахунку 203) кожного місяця на балансі підприємства облікуються залишки дизельного пального, зокрема:

-станом на 31.01.2020 року складає 30 141,487 л на суму 505 921,12 грн.

-станом на 29.02.2020 року складає 20 956,35 л на суму 491 887,58 грн.

-станом на 31.03.2020 року складає 22 761,35 л на суму 361 928,77 грн.

-станом на 30.04.2020 року складає 41 577,43 л на суму 563 531,85 грн.

-станом на 31.05.2020 року складає 32 660,4 л на суму 409 923,99 грн.

-станом на 30.06.2020 року складає 33 465,37 л на суму 430 893,18 грн.

-станом на 31.07.2020 року складає 43 045,86 л на суму 554 433,80 грн.

-станом на 31.08.2020 року складає 32 402,83 л на суму 417 513,09 грн.

-станом на 30.09.2020 року складає 20 310,85 л на суму 240 135,88 грн…».

Заперечуючи проти висновків відповідача, позивач посилався, зокрема на позицію суду, висловлену в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №640/13452/20, де зазначено, що законодавством передбачено обов`язок суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей.

З цього приводу слід звернути увагу, що у справі №640/13452/20 предмет спору мав інший характер, оскільки досліджувалася правомірність притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за здійснення реалізації пального з акцизного складу за відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності відповідних місць торгівлі, при здійсненні торгівлі пальним з автомобіля, і що перелік документів, надання яких законодавством передбачено для отримання ліцензії на право зберігання пального (документи на земельну ділянку; документи щодо закінчених будівництвом об`єктів тощо), виключає можливість та/або необхідність звернення суб`єкта господарювання для отримання такої ліцензії для пересувних ємностей та транспортних засобів.

Утім, заслуговує на увагу також позиція Шостого апеляційного адміністративного суду, висловлена у постанові від 17 червня 2021 року у справі №620/6/21, де суд, здійснюючи аналіз Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» наголосив, що вказаний Закон не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального…».

В індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, на яку посилається позивач, зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях,

Однак, висновки зазначеної консультації стосувались питання зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях, і як зауважено відповідачем, в даному роз`ясненні мова йде про паливні баки самих транспортних засобів, які призначені не для зберігання пального, а для його використання виключно для роботи двигуна транспортних засобів. Паливний бак автомобіля не потребує отримання ліцензії на зберігання пального, в той час як цистерна автомобіля паливозаправника є ємністю, що використовується для зберігання пального та відповідно є місцем зберігання пального, що потребує отримання ліцензії на зберігання пального.

При цьому представник відповідача послався на податкові консультації Державної податкової служби України від 18 березня 2020 року №1132/6/99-00-17-01-02-06/ІПК, від 11 січня 2020 року №76/6/99-00-04-01-04-06/ІПК, від 21 січня 2020 року №230/6/99-00-04-01-01-06/ІПК, від 24 лютого 2020 року №760/6/99-00-17-01-02-06/ІПК та інші.

З огляду на позицію як податкового органу, викладену у наведених податкових консультаціях, так і в судових рішеннях, наведених вище і інших, питання щодо необхідності отримання ліцензії на зберігання пального, в разі зберігання пального в цистерні автомобіля-паливозаправника, є спірним у разі отримання дизельного палива від постачальників такого палива та відразу здійснення виїзду до місць знаходження будівельної техніки для її дозаправки.

Однак, перевіркою встановлені випадки, про які зазначено в акті перевірки, що при отриманні дизельного пального від постачальників автомобіль-паливозаправник ГАЗ 3307 1012 взагалі не здійснював виїзд на дозаправку будівельної техніки підприємства. Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що: «… До перевірки взагалі не надано подорожні листи щодо руху автомобіля паливозаправника ГАЗ 3307 - 1012 протягом липня - листопада 2020 року. Згідно наданим до перевірки видатковим накладним та акцизним накладним, зареєстрованим постачальниками в ЄРПН2019, ТОВ «ТБК АЛЬТІС» отримувало протягом липня-вересня 2020 року дизельне пальне (наливом)…».

Отже, перевіркою встановлені значні залишки пального, які зберігались за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В.

В той же час, у ТОВ «ТБК АЛЬТІС» залишки пального зберігались не лише в автомобілі - паливозаправнику ГАЗ 3307-1012, держ. № НОМЕР_1 , а й власних ємкостях для зберігання пального - металевих бочках (200л) у кількості 10 - шт. (придбані у ТОВ «Еко Агат», код 41834209 та обліковуються на Д-ту 221 рахунку), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Качалова 5-В.

Враховуючи, що зберігання залишків пального, з огляду на дані бухгалтерського обліку, наведені вище та в акті перевірки, мало місце кожного місяця перевіряємого періоду, - позивач повинен був отримати ліцензію на право зберігання пального.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до приписів абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є правомірним.

Отже, позові вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №00977790701 є необгрунтованими та задоволенню судом не підлягають.

Стосовно виявлених перевіркою порушень позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, розділу 8 Наказу №1588 від 09 грудня 2011 року Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (із змінами та доповненнями), зареєстрованого за №1562/20300 в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року, в частині не подання повідомлення про наявні в СГ об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП), суд вказує на наступне.

Перевіркою встановлено неподання позивачем до органу ДПС повідомлення про наявні в суб`єкта господарювання об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП) по об`єктам оренди офісного та складського приміщення, автомобілів, будівельної техніки (перелік об`єктів наведено в додатку 3 до акта перевірки).

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №0097910701, останнім за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 51 000 грн.

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Порядок обліку платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах (пункт 1.1 Порядку).

Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1.2 Порядку).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку (пункт 1.4 Порядку)

Відповідно до пункту 8.1 Порядку платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за формою № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи у паперовому вигляді. У такому випадку розділ 3 повідомлення за формою № 20-ОПП заповнюється з урахуванням такого: у графі 6 зазначається код країни місцезнаходження такого підрозділу, у графі 8 - повне місцезнаходження в країні за межами України, графа 7 не заповнюється.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Повідомлення за формою № 20-ОПП з інформацією про об`єкти оподаткування, які зареєстровані у відповідному державному органі без присвоєння реєстраційного номера (кадастрового номера, реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна), подаються до контролюючого органу за основним місцем обліку в паперовому вигляді із доданням копії документа, що підтверджує реєстрацію об`єкта оподаткування у відповідному державному органі. У такому разі графа 12 «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування» повідомлення за формою № 20-ОПП не заповнюється.

Відповідно до пункту 8.5 Порядку у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

При цьому в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об`єкта оподаткування змінюється.

Перевіркою встановлено, що позивач орендує приміщення, автомобілі та будівельну техніку, перелік яких наведений в додатку 3 до акта перевірки, в той же час до податкового органу позивачем не подано повідомлення про такі об`єкти.

Позивач дану обставину не спростував, ані під час перевірки, ані в суді.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

В постанові від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд визначив, що норма пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачає накладення штрафу за кожним окремим об`єктом оподаткування по виявленому факту порушення суб`єктом господарювання порядку взяття на облік (реєстрацію) об`єктів оподаткування.

Як вже було зазначено вище, перелік об`єктів оподаткування і об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких ТОВ «ТБК «АЛЬТІС» не подано до податкового органу повідомлення за формою 20-ОПП, наведено в додатку 3 до Акта перевірки від 09 листопада 2020 року №794/Ж5/26-15-07-01-03/37394849.

По кожному з цих об`єктів застосований штраф у розмірі 1020 грн. і загалом 51000,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №0097910701.

Як на підставу своєї незгоди з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач вказував на те, що метою проведення фактичної перевірки було дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. В той же час, питання дотримання вимог законодавства щодо подання повідомлення про наявні об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП), не входило до питань перевірки.

Однак, як вірно зауважив представник відповідача у відзиві на позов, а позивач не спростував, виявлені перевіркою порушення стосувалися лише тих об`єктів, які (з огляду на документи бухгалтерського обліку) використовуються позивачем для зберігання, транспортування та заправки пального, а відтак стосуються предмета перевірки.

Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №0097910701 є правомірним, отже не підлягає скасуванню судом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач виконав покладений на нього наведеними вище нормами закону обов`язок.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а відтак відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко