Рішення

від 15.02.2022 по справі 640/1708/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року м. Київ№ 640/1708/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілліт Україна» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тілліт Україна" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, офіс 608, код ЄДРПОУ 43582761) з позовом до Північної митниці Держмитслужби (14017, Чернігівська обл, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 43332675), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Митного посту "Дружба" Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/000003/1 від 12.08.2020 р;

- визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення Митного посту "Дружба" Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/00007 від 12.08.2020 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте відповідачем, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що документи, які були подані позивачем для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відтак, відповідачем була визначена вартість товару за другорядним методом та винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA102270/2020/000003/1 від 12.08.2020.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

09.06.2020 року між ТОВ «Гипсотон РУС», як Постачальником, та ТОВ «ТІЛЛІТ Україна», як Покупцем, було укладено Договір №UA/78674314/PS-06-2020, відповідно до п. 2.1 якого Постачальник, зобов`язався здійснювати поставку сухих будівельних сумішей ручного та машинного нанесення, гіпсу, гіпсових будівельних плит, будівельних плит для сухих штукатурних стін та інших будівельних товарів на умовах DAP згідно кількості та по цінам, погоджених сторонами в Додатку №1 (Прайс-лист), який є невід`ємною частиною Договору, а також в рахунках на оплату чи рахунках-фактурах, які оформляються на кожну поставлену партію Товару.

У відповідності до умов вказаного Договору ТОВ «Гипсотон РУС» було поставлено, а ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» прийнято товар на загальну суму 328009,72 російських рублів.

Вказану поставку товару було здійснено згідно рахунку-фактури ТОВ «Гипсотон РУС» №ЄГП-000201 від 05.08.2020р., специфікації №0000304986 від 30.07.2020р. до Договору та накладної УМВС (SMGS) №29452323.

З метою здійснення митного оформлення зазначеного товару позивачем, через свого цредставника - ТОВ «Кастомброк», згідно укладеного з останнім Договору про декларування товарів і транспортних засобів №196 від 20.05.2020 року, до митного поста «Дружба» Північної митниці Диржмитслужби 11.08.2020р. було подано електронну митну декларацію №UA102270/2020/008009, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом: за ціною Договору - 328 009,72 російських рублів, що еквівалентно 122 806,84 грн.

Під час проведення митного контролю за правильністю визначених митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом, шляхом направлення електронного повідомлення було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої митної вартості товару надати додаткові документи.

З додаткових документів, що вимагались митницею, позивачем було надано наступні документи: специфікація №0000304986 від 30.07.2020 (прайс-лист від 09.06.2020 р.), комерційна пропозиція б/н від 02.06.2020р. та копія митної декларації країни відправлення №10013160/060820/0407382 від 06.08.2020р.

Розглянувши подані позивачем документи, відповідач дійшов висновку про необґрунтованість обраного позивачем методу визначення митної вартості, тому що використані декларантом відомості не є об`єктивними та підтвердженими в повній мірі документально, документи, які підтверджують митну вартість товару не містять всіх (повних) відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку із ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA102270/2020/000003/1 від 12.08.2020р., а також було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 102270/2020/00007 від 12.08.2020р.

20.08.2020 року позивач звернувся до Північної митниці Держмитслужби зі скаргою на вказане рішенням митного посту про коригування митної вартості товарів №UA102270/2020/000003/1 від 12.08.2020р. та картку відмови. Також 05.10.2020р. позивачем було надіслано до Північної митниці Держмитслужби додаток до цієї скарги.

За результатами розгляду вказаної скарги Північною митницею Держмитслужби було винесено рішення №7.11-1/7.11-15-02/13/8066 від 04.09.2020р. та рішення щодо додатку до скарги №7.11 -1/7.11 -15-02/13/9458 від 20.10.2020р., згідно яких скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

21.09.2020р. позивач звернувся до Державної митної служби України із скаргою на вказане рішення митного посту про коригування митної вартості товарів, картку відмови, а також на рішення Північної митниці Держмитслужби №7.11-1/7.11-15- 02/13/8066 від 04.09.2020р. про відмову у задоволенні скарги. Також 05.10.2020р. позивачем було надіслано до Державної митної служби України додаток до цієї скарги,

За результатами розгляду скарги Держаною митною службою України було прийнято рішення №08-15/15-02/13/13847 від 22.10.2020р., яким також було залишено скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 12 серпня 2020 року (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та підтвердженими в повній мірі документально, документи, які підтверджують митну вартість товару не містять всіх (повних) відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, не погоджується із висновками відповідача, зазначеними в оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до мйтного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу (доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують Ічислові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який;його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи,; що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що Містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Як встановлено судом під час розгляду справи, на підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією були подані наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт №UA/78674314/PS-06-2020 від 09.06.2020р., Додаткова угода до Договору б/н від 27.07.2020р., додаток до Договору №1 (Прайс-лист) від 09.06.2020р., рахунок-фактура (інвойс) ЄГП-000201 від 05.08.2020р., накладна УМВС (СМГС), сертифікат відповідності товару (декларація про походження товару), Договір про надання послуг митного брокера №196 від 20.05.2020р., інформація про позитивні результати державних видів контролю, копія митної декларації країни відправлення 10013160/060820/0407382, а також на вимогу контролюючого органу щодо надання додаткових документів, позивачем були надані специфікація №0000304986 від 30.07.2020 (прайс-лист від 09.06.2020 р.), комерційна пропозиція б/н від 02.06.2020р. та копія митної декларації країни відправлення №10013160/060820/0407382 від 06.08.2020р.

При цьому імпортований товар не підлягав ліцензуванню, страхування не здійснювалося, поставка здійснювалася на умовах DAP.

Таким чином суд вважає, що ТОВ «Тілліт Україна» було надано всі документи для митного оформлення імпортованого товару, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Положеннями ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ «Тілліт Україна» документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в порушення наведених норм МК України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, митну вартість товару було визначено митницею за резервним методом на підставі інформації, розміщеної в мережі Інтернет на офіційному сайті виробника щодо ціни товару.

Проте відповідно до ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті, зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Згідно листа ТОВ «Гіпсотон Рус» від 20.08.2020р., на офіційному сайті виробника зазначенні роздрібні ціни для покупців, які купують товар невеликими партіями. Зазначенні ціни можуть змінюватися в залежності від кон`юнктури ринку де знаходиться склад виробника. Ціни, зазначенні в Договорі, відносяться до оптових, які були погодженні сторонами із врахуванням всіх істотних умов Договору. Відповідно роздрібна ціна є вищою від оптової, яка визначається продавцем в кожному індивідуальному випадку залежно від домовленостей сторін щодо обсягів закупки, строку угоди, порядку оплати і т.п.

За таких умов митним органом було неправомірно визначено митну вартість товару лише на підставі ціни, розміщеної виробником на його сайті, оскільки така ціна є довільною, без прив`язки до конкретного договору. Інформацію, розміщену на і сайті виробника, не можна вважати достовірною, без підтвердження цих цін, станом на дату її визначення митним органом, а відповідно митну вартість товару було визначено за відсутності достовірного джерела походження інформації щодо ціни товару.

Крім зазначеного, суд вважає недоведеними твердження відповідача про взаємозалежність між продавцем та покупцем товару зовнішньоекономічного контракту.

При цьому згідно ч. 12-15 ст. 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже оскільки митний орган не подав таких обґрунтувань під час митного оформлення товару, а також вони не були подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, то не має підстав вважати, що такі обставини вплинули на ціну товару.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2020 року №UA102270/2020/000003/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки на час прийняття картки відмови в прийняття митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102270/2020/00007 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілліт Україна" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, офіс 608, код ЄДРПОУ 43582761) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Митного посту "Дружба" Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/000003/1 від 12.08.2020 року.

3. Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення Митного посту "Дружба" Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/00007 від 12.08.2020 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілліт Україна" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, офіс 608, код ЄДРПОУ 43582761) суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби (14017, Чернігівська обл, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 43332675).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.Г. Вєкуа