Рішення
від 15.02.2022 по справі 640/15223/21
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року м. Київ № 640/15223/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у

порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна»доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання бездіяльності протиправною, стягнення грошових коштівпредставники сторін:позивача - Садова О.П.; відповідача-1 - Дащенко О.В.; відповідача-2 - Фонарюк Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21) на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 118999980385179000000151804 надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд.21) на поточний банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, № ІВАN 533808050000000026005439425, МФО 380805, пеню в розмірі 100 192,00 (сто тисяч сто дев`яносто дві) грн. 00 коп., нараховану на суму неповернутих надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2021 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна».

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви та заявлено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21) на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 118999980385179000000151804 надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд.21) на поточний банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, № ІВАN 533808050000000026005439425, МФО 380805, пеню в розмірі 100 192,00 (сто тисяч сто дев`яносто дві) грн. 00 коп., нараховану на суму неповернутих надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ.

Поряд з цим, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що ТОВ «Юск Україна» помилково задекларувало та сплатило до Державного бюджету ПДВ за жовтень 2017 року, грудень 2017 року та вересень 2018 року у більшому розмірі, ніж належало; в подальшому ТОВ «Юск Україна» виявило помилки і подало уточнюючі розрахунки для їх виправлення; уточнюючі розрахунки були прийняті Офісом великих платників податків ДПС, на підтвердження чого Товариство отримало відповідні квитанції, а відповідні зміни (зменшення зобов`язань з ПДВ) були відображені в електронному кабінеті ТОВ «Юск Україна»; таким чином, в момент подачі уточнюючих розрахунків у ТОВ «Юск Україна» виникла переплата із ПДВ і право на її повернення; до того ж, відповідач-1 ніколи не заперечував факт існування переплати у ТОВ «Юск Україна» на суму 3 114 629,00 грн.

Поряд з цим, позивач акцентував увагу на тому, що у ТОВ «Юск Україна» були магазини в АРК та в Донецькій області, як закрилися після того як АРК було анексовано і Україна втратила контроль над територіями східного регіону, де розміщувались магазини; податкові органи певний час ще нараховували грошові зобов`язання за продовження торговельної діяльності (роздрібна торгівля) на територіях, непідконтрольних Україні; в результаті утворився технічний борг - 8 071,18 грн. по Криму і 436,11 грн. по м. Донецьк; розуміючи незаконну природу технічного боргу, але зважаючи на його незначний розмір, ТОВ «Юск Україна» вирішило оплатити його, щоб такий борг не став будь-якою перешкодою для Товариства у відносинах з контролюючими органами; проте, Товариство не змогло оплатити технічний борг по Криму, оскільки був відсутній казначейський рахунок, оплата на який могла погасити його.

Позивач, аргументуючи свою позицію у справі, зазначив, що ТОВ «Юск Україна» після виникнення переплати з ПДВ звернулося до податкового органу із заявою про повернення переплати, проте листом від 20.11.2020 ТОВ «Юск Україна» було відмовлено в поверненні переплати; поряд з цим, у березні 2021 року Державне казначейство відкрило рахунки для сплати заборгованості по АРК, а ТОВ «Юск Україна», у свою чергу, оплатило технічний борг, а податкова система прийняла оплату та виключила заборгованість ТОВ «Юск Україна» з податкових даних; також ТОВ «Юск Україна» оплатило і пеню, яка була нарахована за весь час прострочення сплати технічного боргу; відтак, позивач усунув останню формальну перешкоду для отримання переплати з ПДВ; надалі позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення переплати, проте отримав відповідь, що дати зазначені невірно, хоча вони зазначались відповідно до дійсних обставин справи.

Наостанок позивач акцентував вагу на тому, що заяви подавав і в електронній формі, і в паперовій, проте переплату з ПДВ йому так і не повернуто.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15223/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 05.08.2021.

20.07.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що саме контролюючий орган (відповідач-1) несе відповідальність згідно із законом за формування та несвоєчасність надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені; натомість, до Головного управління ДКС висновки від відповідача-1 про повернення ТОВ «Юск Україна» надмірно сплаченого ПДВ у загальному розмірі 3 106 558,00 грн. не надходили.

Щодо судового збору відповідач-2 акцентував увагу на тому, що на відміну від відповідача-1 ГУ ДКС не передбачені бюджетні асигнування на судові витрати; стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКС, передбачених на його утримання, є неприпустимим з огляду на відсутність порушень з боку ГУ ДКС, оскільки останнє діє виключно у межах та у спосіб, передбачений законодавством України.

27.07.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі; заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет» що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу; відтак, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків електронної заяви про таке повернення з необхідними реквізитами; проте, позивач зазначені вимоги не виконав, оскільки у заявах невірно вказані дати сплати коштів на рахунки ЦМУ ДПС ВПП; отже, оскільки позивачем не дотримана процедура щодо оформлення повернення платнику податків надміру сплачених сум грошових зобов`язань, передбачена ст. 43 Податкового кодексу України на наказом Мінфіну від 11.02.2019 № 60, у позивача відсутнє право на звернення з відповідним позовом до суду.

05.08.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 26.08.2021.

16.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що ТОВ «Юск Україна» неодноразово подавались заяви в електронній формі, а саме від 15.04.2021, від 20.04.2021, від 26.04.2021 та від 17.05.2021; проте, з незрозумілих причин, дати, взяті позивачем з розрахункових документів, на думку податкового органу, є невірними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м Києва від 26.08.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021.

26.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшли заперечення, у яких останній зазначає, що заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет»; натомість позивачем не дотримано форму при подачі заяв, оскільки у них відсутній обов`язковий елемент, а саме дата сплати податку до Державного бюджету.

30.09.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву на стадії дослідження доказів до 04.11.2021.

04.11.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 30.11.2021.

11.11.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення у справі, у яких останній зазначив, що правильними датами є дати платіжних доручень, за якими відбувалась сплата грошових коштів, а саме: 27.11.2017, 23.01.2018 та 26.10.2018; проте, саме на таку заяву відповідач-1 надав відповідь про невірне зазначення дат.

Разом з поясненнями представником позивача надано докази надсилання заяв через електронний кабінет платника податків.

30.11.2021 Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив адміністративну справу № 640/15223/21 розглядати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» з 03.01.2012 є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 376421326504.

Позивачем помилково задекларовано наступні суми ПДВ: за жовтень 2017 року 6 438 776,00 грн., замість 3 912 424,00 грн.; за грудень 2017 року - 8 937 538,00 грн. замість 8 743 901,00 грн.; за вересень 2018 року - 5 965 095,00 грн. замість 5 570 455,00 грн.

В подальшому ТОВ «Юск Україна» сплатило задекларовані суми ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 4989 від 27.11.2017, № 23.01.2018 № 366 та № 5017 від 26.10.2018.

Виявивши помилки, ТОВ «Юск Україна» подало до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку уточнюючі розрахунки від 15.05.2018, 27.02.2018 та 17.01.2019.

У зв`язку з надмірною сплатою ПДВ у жовтні 2017 року, грудні 2017 року та вересні 2018 року, ТОВ «Юск Україна» подало до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань від 11.11.2020, від 15.04.2021, від 20.04.2021, від 26.04.2021 та від 17.05.2021. Заяви подавались відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60.

За результатами розгляду вказаних заяв відповідачем-1 повідомлено про відсутність підстав для повернення коштів позивача, оскільки у заявах невірно вказані дати сплати коштів.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача-1 протиправною, ТОВ «Юск Україна» звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За приписами пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, платник податків має право на альтернативний вибір щодо заліку чи повернення надміру сплачених сум податків.

Відповідно до п. п. 43.1-43.4 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

За приписами п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Пунктом 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

За приписами ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі за текстом - Порядок № 787), визначено процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком головного управління Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до п. 4-1 Порядку № 787 у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, та перерахування компенсації до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844.

Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 814/3223/15 (адміністративне провадження № К/9901/19203/18).

Механізм інформаційного обміну між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС регламентує Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі за текстом - Порядок № 60).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 60 у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 60 у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

За приписами п. 4 розділу ІІІ Порядку № 60 після надходження до територіального органу ДПС подана в електронній формі заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Журналу опрацювання заяв на повернення, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС.

Заява платника, внесена до Журналу, розглядається структурними підрозділами територіального органу ДПС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу та погашення боргу.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Порядку № 60 якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00: дев`ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету; одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

У разі, якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим - четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Відповідно до п. п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 60 формування електронних висновків здійснюється територіальними органами ДПС щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з урахуванням календарної черговості розміщення інформації у Реєстрі узгоджених повернень.

Сформовані електронні висновки про повернення з єдиного рахунка помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 третього робочого дня після надходження заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що законодавець передбачив чітку процедуру і алгоритм дій, як платника податків, так і податкового органу в правовідносинах повернення надміру або помилково сплачених платежів.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ТОВ «Юск Україна» відповідно до платіжного доручення № 4989 від 27.11.2017 здійснило поповнення ПДВ рахунку на суму 6 438 776,00 грн., платіжним дорученням № 366 від 23.01.2018 - на суму 7 937538,00 грн., платіжним дорученням № 5017 від 26.10.2018 - на суму 5 965 095,00 грн.

Після поповнення рахунку ПДВ згідно вказаних платіжних доручень, ТОВ «Юск Україна» виявило помилки у нарахованих сумах ПДВ і подало наступні уточнюючі розрахунки: уточнюючий розрахунок за грудень 2017 року від 27.02.2018, уточнюючий розрахунок за вересень 2018 року від 17.01.2019 та уточнюючий розрахунок за жовтень 2017 року від 15.05.2018.

Внаслідок подачі уточнюючих розрахунків податкові зобов`язання з ПДВ було уточнено і утворилась переплата з ПДВ у таких розмірах: за грудень 2017 року у розмірі 193 637,00 грн., за вересень 2018 року - 394 640,00 грн. та за жовтень 2017 року - 2 526 352,00 грн., всього на суму 3 114 629,00 грн.

У заявах від 15.04.2021, від 20.04.2021, від 26.04.2021 та від 17.05.2021 ТОВ «Юск Україна» просило повернути частину надміру сплаченого ПДВ на електронний рахунок ПДВ.

Як вже зазначалося судом вище, за приписами п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України

у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Системний аналіз наведеного вище в контексті встановлених обставин, дає підстави вважати, що надміру сплачені кошти, які було сплачено до бюджету з електронного рахунку платника податку в рахунок сплати його податкових зобов`язань з ПДВ, підлягають поверненню виключно на рахунок СЕА ПДВ платника.

У своїх заявах від 15.04.2021, від 20.04.2021, від 26.04.2021 та від 17.05.2021 ТОВ «Юск Україна» обрало належний спосіб повернення надміру сплаченого ПДВ, а саме шляхом перерахування на електронний рахунок ПДВ платника.

Як вбачається із відповіді Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.04.2021 № 2871/6/31-00-04-04-02, заяву ТОВ «Юск Україна» від 20.04.2021 № 18880261 залишено без виконання, оскільки у ній невірно вказана дата сплати коштів на рахунки ЦМУ ДПС ВПП.

З таких же підстав відмовлено і по іншим заявам № 20221289, № 20221287 та № 20221269 від 26.04.2021, які подавались по кожній переплаті окремо.

На заяву від 14.05.2021 відповідь податкового органу відсутня.

В контексті оцінки правомірності вказаної відмови у поверненні надміру сплаченого ПДВ, суд принагідно акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи міститься заява про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за формою J1302001, яка, як вбачається із квитанції № 2 від 20.04.2021, подавалась до ЦМУ ДПС ВПП 20.04.2021 за № 18880261.

Зазначена заява долучена до матеріалів справи і позивачем, і відповідачем-1, має ідентичний зміст, а тому у суду не виникає сумнівів щодо її достовірності.

У вказаній заяві від 20.04.2021 № 18880261 вказані дати сплати до бюджету ПДВ, а саме 27.11.2017, 23.01.2018 та 26.10.2018, що чітко співпадають із датами платіжних доручень, за якими здійснювалось поповнення ПДВ рахунку, а саме № 4989 від 27.11.2017, № 366 від 23.01.2018 та № 5017 від 26.10.2018.

Відтак, суд приходить до переконання, що у спірному випадку, у разі, коли надміру сплачена сума податкових зобов`язань з ПДВ виникла у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, то у графі «Дата сплати до бюджету» заяви про повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пенi ставиться дата фактичної сплати коштів до бюджету.

Поряд з цим суд зазначає, що платник податків, який сплатив податок до бюджету, не може володіти інформацією про інші дати, в тому числі інформацією про дати зарахування коштів на рахунок Державного бюджету.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплачених сум грошових зобов`язань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відтак, суд переконаний у тому, що з метою забезпечення належного захисту прав позивача, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у його постановах від 14.04.2020 у справі № 814/3227/15 (касаційне провадження № К/9901/19462/18), від 03.03.2020 у справі № 814/3691/15 (адміністративне провадження № К/9901/28157/18, № К/9901/28158/18), від 28.05.2020 у справі № 816/2206/17 (адміністративне провадження № К/9901/56764/18), від 09.06.2020 у справі № 805/3048/15-а (касаційне провадження № К/9901/28845/1) та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18).

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем-1 не доведено правомірність відмови позивачу в задоволенні заяви про повернення сум надміру сплаченого ПДВ.

Поряд з цим, відповідачем-1 ні у відзиві на позовну заяву, ні у відмовах, які направлялися ТОВ «Юск Україна», ні в інших процесуальних документах, не зазначено які ж вірні на думку відповідача-1 дати мало зазначити Товариство для того, щоб його заява була розглянута та виконана.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Юск Україна» про стягнення із відповідача-1 пені в розмірі 100 192,00 (сто тисяч сто дев`яносто дві) грн. 00 коп. за порушення виконання зобов`язання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується за прострочення виконання грошового зобов`язання, у випадках, які передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 129.1.5 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику надміру/помилково сплачені платежі, в т.ч. ПДВ, протягом законодавчо встановленого строку. Якщо ж протягом згаданого граничного строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок неповернення йому відповідної суми.

Рішенням у цій справі встановлено факт неправомірності бездіяльності відповідача-1 щодо неповернення ТОВ «Юск Україна» надміру сплаченого ПДВ.

Оскільки під час судового провадження судом було ідентифіковано електронну заяву ТОВ «Юск Україна» від 20.04.2021 № 18880261 та співставлено її з відмовою відповідача-1 у поверненні надміру сплаченого ПДВ, у той час як всі інші заяви не досліджувались на предмет їх правильності складення і подання саме в такому вигляді до контролюючого органу, то для обрахунку пені суд використовує саме дані, пов`язані з фактом подання заяви від 20.04.2021 № 18880261.

Квитанцією № 2 підтверджується, що заява подана 20.04.2021 року.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, нарахування пені починається з 11.05.2021 року, оскільки граничний термін повернення коштів 10.05.2021.

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

З розрахунку пені за неповернення переплати за період з 01.01.2021 по 28.05.2021 вбачається, що позивач просить обрахувати пеню за термін з 01.01.2021 по 28.05.2021.

Як вище зазначено судом, обрахування пені з 01.01.2021 є неможливим, оскільки попередні заяви про повернення надміру сплаченого ПДВ не досліджувались та сторонами не подавались докази по таким заявам, які б давали можливість ідентифікувати подані заяви з тими, про які йшлося у відмовах податкового органу.

Пеня розраховується за формулюю: Сума боргу Ч Кількість днів прострочення / 100 Ч (Ставка пені / 365).

Відтак, розмір пені за період з 11.05.2021 по 28.05.2021 складає: 3 106 558,00 Ч 18 /100 Ч (9 / 365) = 13 811,76, так як облікова ставка НБУ з 16.04.2021 по 17.06.2021 складає 7,50%, 120% від 7,50% дорівнює 9,0%; денна ставка - 0,0247%, розрахункова кількість днів у періоді 18.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення із відповідача-1 пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 13 811,76 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юск Україна» підлягають частковому задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то такі задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення з Адвокатським об`єднанням договору про надання професійної правничої допомоги, розміру гонорару, порядку його сплати. Також в матеріалах справи відсутні докази фактичності понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що тільки документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 4230 від 26.05.2021 ТОВ «Юск Україна» сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн., та згідно платіжного доручення № 4232 від 26.05.2021 - 2 270,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судовий збір у розмірі 24 970,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код 44082145) щодо не повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21) надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (адреса: 01061, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21) на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 118999980385179000000151804 надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 3 106 558 (три мільйони сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (адреса: 01061, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд.21) на поточний банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, № ІВАN НОМЕР_1 , МФО 380805, пеню в розмірі 13 811 (тринадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 76 коп., нараховану на суму неповернутих надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код 43141471) шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юск Україна» (код ЄДРПОУ: 37642136; місцезнаходження: 01042, Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 24 970 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко

Дата ухвалення рішення15.02.2022
Оприлюднено24.06.2022

Судовий реєстр по справі —640/15223/21

Ухвала від 29.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 24.05.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 18.04.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 09.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Постанова від 11.01.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Постанова від 11.01.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 10.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чумаченко Т.А.

Ухвала від 09.01.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 08.12.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Постанова від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні