Рішення

від 16.02.2022 по справі 640/17310/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року м. Київ№640/17310/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Тор»простягнення податкового боргувстановив:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Тор» про стягнення податкового боргу у розмірі 1 729 727,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за даними інтегрованої картки платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Век-Тор» має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1 545 634,31 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №00010051402 від 17 серпня 2018 року, та з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 181 092,96 грн., яка виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9372755187 від 26 лютого 2021 року.

В подальшому позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог, зазначаючи, що залишилась не сплаченою сума податкового боргу у розмірі 1 545 634,31 грн, а саме з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №00010051402 від 17 серпня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач відзиву на позов не надав, однак подав заяву про залишення позову без розгляду, яку обгрунтовував пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленим статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому зазначив, що пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України є періодом, в який може бути стягнутий податковий борг, утім не є строком звернення до суду. Крім того наголосив, що позов підписано особою, яка не має права його підписувати, оскільки з доданої до позову роздруківки інформації з ЄДР вбачається, що така стосується Державної податкової служби України, в той час як позов поданий Головним управлінням ДПС у м. Києві (код 44116011) як відокремленим підрозділом ДПС. Також представник відповідача зауважив, що у порушення частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, представником позивача вказані лише ініціали «Т.М.».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача наполягав на залишенні позову без розгляду з підстав, наведених у заяві про залишення позову без розгляду.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд, за згодою учасників справи, вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 17 серпня 2018 року №00010051402 Головне управління ДФС у м. Києві нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР» грошове зобов`язання та штрафну санкцію за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 846710,92 грн.

Згідно доданого розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов`язань, податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 17 серпня 2018 року №00010051402 вручено платнику 18 жовтня 2018 року і граничний строк сплати грошового зобов`язання 01 листопада 2018 року.

В зв`язку з несплатою позивачем грошового зобов`язання у встановлений строк нарахована пеня у сумі 698923,39 грн.

Отже, станом на час звернення податкового органу до суду загальний борг за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з урахуванням штрафних санкцій та пені, становить 1 545 634,31 грн.

Задля стягнення суми податкового боргу Головне управління ДПС у м. Києві 17 червня 2021 року (що вбачається із штампу поштового органу на конверті) звернулося до суду із відповідною позовною заявою.

Утім відповідач, вважаючи, що, зокрема, податковий орган пропустив строк звернення до суду, встановлений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, подав заяву про залишення позову без розгляду.

Так, представник відповідача наголосив, що іншими законами не встановлено строків звернення до суду для стягнення податкового боргу, аніж Кодексом адміністративного судочинства України, а у пункті 102.4 статті 102 Податкового кодексу України мова йде не про строк звернення до суду, а про те, що контролюючий орган може стягнути податковий борг впродовж 1095 днів. Способи стягнення податкового боргу є різні, не лише шляхом стягнення на підставі судового рішення. Ці способи стягнення податкового боргу наведено у статті 87 Податкового кодексу України.

При цьому представник відповідача просив врахувати нові правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №500/2486/19, згідно яких строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду у таких справах значно скорочено. Наразі строк становить від одного місяця до шести місяців, залежно від застосування процедури адміністративного оскарження. Відтак, на думку представника відповідача, склалася ситуація, за якої відповідач позбавлений права, яке він мав на оскарження податкових повідомлень-рішень впродовж трьох років, а податковий орган подав позов про стягнення податкового боргу на межі трирічного строку від дати видання податкового повідомлення-рішення і суд відкрив провадження, що є грубим порушення принципу рівності перед законом.

З приводу наведеної позиції представника відповідача слід вказати на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України:

14.1.39. грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Зокрема, відповідно до пунктів 56.2, 56.3 цієї статті у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

При цьому, згідно з положеннями пункту 56.17 статті 56 Кодексу день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Учасниками справи не надано доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року №00010051402 до контролюючого органу вищого рівня чи до суду у визначений статтею 56 Податкового кодексу України термін, а також сплати відповідачем грошового зобов`язання згідно з положеннями статті 57 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Отже, в зв`язку з несплатою відповідачем у визначені Податковим кодексом України строки грошового зобов`язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 17 серпня 2018 року №00010051402, таке грошове зобов`язання стало податковим боргом, за несплату якого, в свою чергу, нараховується пеня.

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Век-Тор» зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2918 року №00010051402, однак ухвалою суду від 26 липня 2021 року у справі №640/17830/21 позовну заяву повернуто позивачу, з причин пропуску останнім строку звернення до суду.

Оскільки в ухвалі від 26 липня 2021 року у справі №640/17830/21 суд послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, згідно яких строк платника податків на звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів становить місяць/шість місяців в залежності від застосування/не застосування процедури адміністративного оскарження, то представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Тор» вважає, що такий підхід з приводу строку звернення до суду має бути застосовним і щодо звернення податкових органів з позовними заявами про стягнення податкового боргу.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, пунктом 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5667/18 зазначив, зокрема:

«…Спірним питанням у цій справі є застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України у взаємозв`язку із положеннями КАС України в частині порядку звернення контролюючого органу до суду з вимогами про стягнення податкового боргу та порядку обчислення строку давності для його стягнення.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів відрізняється від загального позовного провадження. Порядок розгляду такої категорії справ, ухвалення рішення та процедура апеляційного оскарження регулюється главою 11 Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок розгляду справ за зверненням суб`єкта владних повноважень щодо погашення податкового боргу платників податків врегульовано також нормами Податкового кодексу України, якими, зокрема, передбачено право контролюючого органу звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку в загальному позовному порядку.

Положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України не містять імперативних норм щодо звернення контролюючого органу про стягнення коштів за податковим боргом виключно в порядку статті 283 КАС України або неможливості звернення в порядку загального позовного провадження без попереднього звернення з такими вимогами в порядку статті 283 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (справа N 560/4497/18), від 1 жовтня 2019 року (справа N 824/1236/18-а)…».

«…Щодо строків звернення до суду контролюючих органів з позовом про стягнення податкового боргу, варто зауважити таке.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.

Посилання скаржника на те, що строк у 1095 днів є присічним в тому числі і для ухвалення судового рішення про стягнення податкового боргу є помилковими, і з огляду на спірне у цій справі питання, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно…».

Таким чином, з наведеного вбачається, що норми Податкового кодексу України надають право податковому органу у строк 1095 днів вчиняти заходи щодо погашення податкового боргу за встановленою процедурою, у тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, зверненню до суду передує вжиття контролюючим органом певних заходів (послідовність стягнення податкового боргу). Утім вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу, у тому числі і шляхом звернення до суду, податковий орган має здійснити у строк 1095 днів.

Головним управлінням ДПС у місті Києві при зверненні до суду у червні 2021 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Тор» податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року №00010051402, додержані строки, визначені пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України для вжиття заходів стягнення податкового боргу.

Отже доводи представника відповідача з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковими, а позиція щодо порушення принципу рівності у питанні звернення до суду платника податків щодо оскарження податкових рішень та зверненні до суду податкового органу щодо стягнення податкового боргу, є необгрунтованою.

Строки звернення платника податків до суду з метою оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу упорядковані згідно з положеннями Податкового кодексу України для визначення статусу податкового боргу, оскільки грошове зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (при проведенні адміністративного або судового оскарження протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження). Водночас, податковий орган протягом 1095 днів вживає заходи зі стягнення податкового боргу у відповідній послідовності.

Що стосується доводів представника відповідача з приводу того, що позовна заява підписана не тією особою, яка має право її підписувати, суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Позивачем у справі №640/17310/21 є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Позовна заява підписана представником ГУ ДПС у м. Києві Тетяною Пушкарьовою в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підтвердження повноважень надана інформація про юридичну особу «Державна податкова служба України» і щодо уповноважених осіб : «Пушкарьова Тетяна Михайлівна (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову відмови, відкликання апеляційних касаційних скарг)) представник».

Частиною першою, третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, в якому зазначено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 жовтня 2020 року внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

30 вересня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №643 (зі змінами внесеними наказом ДПС від 04.03.2021 № 264) Головне управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі ДПС).

ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва.

ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

В силу підпункту 12 пункту 5 Положення ГУ ДПС у м. Києві забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

В силу підпункту 28 вправі звертатися у передбачених законом випадках до суду.

Відповідно до пункту 15 Положення ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Відомості про Головне управління ДПС у м. Києві, зокрема про повноваження Тетяни Пушкарьової представляти інтереси Головного управління ДПС у м. Києві шляхом самопредставництва внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

В силу частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, доводи представника відповідача, що позов підписаний не тією особою, що має право підписувати його, є надуманими та спростовуються викладеним вище.

Крім того, представником відповідача зазначено, що частина п`ята статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в позовній заяві зазначаються: «…2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи..», в той час як представником (який на думку представника відповідача не є таким) не зазначено ім`я та по батькові. «У «шапці» позовної заяви лише ініціали «Т.М.», у підписи немає по батькові.».

Дійсно, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Статус третіх осіб визначений статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

У даній справі №640/17310/21 учасниками справи є сторони: позивач Головне управління ДПС у м. Києві та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР».

При зазначенні у позовній заяві позивача Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС та його реквізитів, додержано вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача помилково ототожнює вимоги щодо зазначення повного ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб), що ставляться нормою пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу до фізичної особи як сторони у спорі (у випадках звернення фізичної особи з позовом або звернення суб`єкта владних повноважень до фізичної особи), до представника такої сторони.

Вказівка представником сторони, в даному випадку представником позивача «Головний державний інспектор ГУ ДПС у м. Києві Пушкарьова Т.М.», а у підписі під позовною заявою «Тетяна Пушкарьова» жодним чином не порушує вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України і, тим більше, не є підставою для залишення позову без розгляду.

З урахуванням всього викладеного вище, відсутні підстави для залишення позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР» про стягнення податкового боргу без розгляду, а відтак заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР» про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо власне суми податкового боргу у розмірі 1 545 634,31 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №00010051402 від 17 серпня 2018 року, то представник відповідача не заперечував проти наявності такого боргу та його несплати, утім вважав, що така сума боргу має бути списана податковим органом, оскільки минув строк у 1095 днів з дня винесення податкового повідомлення-рішення №00010051402 від 17 серпня 2018 року і податковим органом пропущено строк звернення до суду.

Про помилковість позиції відповідача судом було зазначено вище.

Щодо стягнення податкового боргу, то як вже було наголошено, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу №41071-17 від 29 січня 2019 року. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню. Також відсутні докази оскарження і, відповідно, скасування податкового боргу.

Відсутні докази сплати боргу відповідачем у розмірі 1 545 634,31 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки по справі свідки не залучатись та експертизи не проводились, судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з наведеною нормою, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

в и р і ш и в:

Позов Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР» про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК-ТОР» (код ЄДРПОУ 38205243) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 1 545 634,31 грн (один мільйон п`ятсот сорок п`ять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 31 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко