Постанова

від 21.02.2022 по справі 620/15141/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/15141/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа Чернігівська окружна прокуратура про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 18.10.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, винесену в межах виконавчого провадження № 62735108.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що постанова про накладення штрафу від 18.10.2021 у виконавчому провадженні № 62735108 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державному виконавцю під час проведення перевірки було надано пакет документів на підтвердження вжиття організаційних заходів щодо приведення сховища № 95511 у придатний стан для використання за цільовим призначенням.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Новозаводському відділі Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавчий лист № 825/1682/15-а, виданий 09.07.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-бокс Україна" (вул. Ушинського, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 32946550) вжити організаційних заходів щодо приведення сховища № 95511, яке знаходяться по вул. Щорса, 66 (вул. Ушинського, 14), м. Чернігова у придатний стан для використання за цільовим призначенням згідно вимог Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653.

Вказаний виконавчий лист видано на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2018, яке набрало законної сили 28.11.2018, про що зазначено у виконавчому документі.

06.08.2020 головним державним виконавцем Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 62735108.

05.10.2021 державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення суду, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Зважаючи на те, що станом на 05.10.2021 рішення суду не виконано, головним державним виконавцем 18.10.2021 винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та встановлено новий строк його виконання (10 робочих днів).

Позивач, вважаючи постанову від 18.10.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн протиправною, звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) правомірно винесена постанова про накладення штрафу від 18.10.2021 у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду та правомірно попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення протягом десяти робочих днів.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 1291 Конституції України.

Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Суд першої інстанції вірно вказав, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Статтею 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, тощо.

Згідно п. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється за рахунок власних коштів суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі. Захисні споруди, за винятком тих, що повинні утримуватись у постійній готовності до використання за призначенням, можуть використовуватися підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб за умови забезпечення можливості приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин.

В Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час № 653 від 09.10.2006 зазначено, що керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення.

Суд першої інстанції вірно вказав, що Інструкція щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653 дійсно втратила чинність 21.08.2018, проте обов`язок ТОВ "Пласт-бокс Україна" вжити організаційних заходів щодо приведення сховища № 95511, яке знаходяться по вул. Щорса, 66 (вул. Ушинського, 14), м. Чернігів у придатний стан для використання за цільовим призначенням, залишився і є невиконаним.

Поряд з цим, вказана Інструкція встановлювала єдині вимоги, які були обов`язковими для виконання при утриманні захисних споруд цивільної оборони (сховищ і протирадіаційних укриттів) у мирний час. Інструкція призначена була для використання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), які утримують захисні споруди цивільної оборони (далі - захисні споруди).

Інструкція № 653 втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, яким затверджені Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту.

Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту внормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту. Ці вимоги призначені для використання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання - балансоутримувачами захисних споруд.

Пунктом першим Розділу II. Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту встановлено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Оцінюючи твердження апелянта щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання судового рішення та приведення сховища у придатний стан для використання за цільовим призначенням, а саме підготовку наказу про створення тимчасової комісії, проведення засідання комісії, розгляд питання щодо можливості використання у роботі Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653, розробку організаційних заходів та звернення до Управління ДСНС України у Чернігівській області, Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та до Відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення чернігівської міської ради є лише передумовою для виконання рішення суду у справі № 825/1682/15-а і не свідчить про його виконання в повному обсязі, на що вже було вказано судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта є безпідставними, адже не містять жодного обґрунтування в частині реального та належного виконання судового рішення, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа Чернігівська окружна прокуратура про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко