Постанова

від 22.02.2022 по справі 924/185/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Справа № 924/185/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20 (суддя Заярнюк І.В., повний текст рішення складено 30.03.2021 р.)

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078,

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю представників сторін:

прокурор Безпалов А.В.;

позивача - не з`явився;

відповідачів - не з`явилися;

третіх осіб - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду з позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"(із врахуванням заяв про зміну позовних вимог) про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095.

В обґрунтування позовів прокурор посилається на те, що земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею внаслідок незаконного використання третіми особами права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання. Правовими підставами позовів є положення ст. ст. 182, 317, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 79-1, 116, 118, 121, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 16, 20, 21, 25, 27, 30 Закону України "Про державний земельний кадастр".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 р. об`єднано судові провадження у справах № 924/185/20, № 924/310/20 та № 924/571/20 в одне провадження №924/185/20 та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20 позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20778-СГ ОСОБА_1 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20778-СГ ОСОБА_1 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20624-СГ ОСОБА_2 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20624-СГ ОСОБА_2 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20614-СГ ОСОБА_3 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції судове рішення мотивував тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 вибули з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому дійшов висновку, що існують правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на підставі ст. 388 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до таких аргументів:

- прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не доведено наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, невраховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.11.2020 р. у справі № 910/21377/17;

- суд першої інстанції не врахував, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкти - земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, не існують як об`єкти цивільного права, їхні кадастрові номери скасовано;

- земельні ділянки перебувають під арештом майна у кримінальному провадженні № 42017240000000195, який не скасований;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувані земельні ділянки є саме земельними ділянками державної власності та що їх слід витребовувати на користь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області;

- спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні ДП "Староушицьке" згідно Державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ - ХМ № 000216, відповідне право не припинялося, земельні ділянки не вилучалися у порядку ст. 149 ЗК України, тому прокурором не доведено підстави для витребування спірних земельних ділянок саме на користь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, адже в ГУ Держгеокадастру відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.

- у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" відсутнє право власності на оскаржувані земельні ділянки, а тому пред`явлення віндикаційного позову є неналежним способом захисту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 р. для розгляду справи № 924/185/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 р. відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 16.06.2021 р. о 16:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.06.2021 р. № 01-04/318 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 р. зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2022 р. об 15:00 год.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що прокурором позовну заяву подано з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Позивач вказує, що об`єднання спірних земельних ділянок, а також подальший їх поділ не перешкоджає їх витребуванню. Також, на думку позивача, накладений арешт у кримінальному провадженні не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та їх вирішення по суті прийняти рішення про витребування земельних ділянок. Існуючим становищем, за якого спірні земельні ділянки перебувають у власності та користуванні відповідачів, порушується право власності держави, внаслідок чого вона, в особі органу, уповноваженого здійснювати права власника, позбавлена змоги вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений прокурором спосіб шляхом задоволення позовних вимог. Враховуючи вище викладене, позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Еко-Граунд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Кам`янець-Подільська місцева прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор вказує, що внаслідок неправильного тлумачення положень ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 388 ЦК, ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та залишення поза увагою положення ст. 346 ЦК України, ст. 79 ЗК України, апелянт дійшов хибного висновку про неможливість існування земельної ділянки як об`єкта права власності, неможливості захисту власником прав на неї, за відсутності (у разі скасування) її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Апелянтом залишено поза увагою, той факт, що формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав (державна реєстрація земельних ділянок), державна реєстрація речових прав на них не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності на них. Так, припинення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав внаслідок об`єднання чи поділу не є її знищенням чи будь-якою іншою підставою для припинення права власності, вичерпний перелік яких передбачено ст. 346 ЦК України. Хибними є також доводи апелянта щодо неможливого витребування спірних земельних ділянок у зв`язку із накладенням арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0095, 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078.

Прокурор не погоджується з доводами скаржника про відсутність у справі доказів перебування земельних ділянок у державній власності до передачі їх у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки така передача була здійснена відповідно до положень п. 4 ст. 122 ЗК України та в порядку ст. 118 ЗК України.

Твердження апелянта про неможливість пред`явлення позову до ТОВ "Агро-Еко-Граунд" позову про витребування земельних ділянок як орендаря, оскільки є неналежним способом захисту порушеного права не грунтується на нормах закону та висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах , викладених судом касаційної інстанції.

Враховуючи вище викладене, позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Еко-Граунд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

23.02.2022 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання, в якому він підтримує доводи апеляційної скарги, просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судові засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20624СГ затверджено документацію із землеустрою, та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0078) та передано у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 21.10.2017 р. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2017 р. № 1279 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 припинено та 26.10.2017 р. зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078, утворено земельну: ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 30.10.2017 р., розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "ПРАВО НА ЗЕМЛЮ", за заявою ТОВ "ФОРК".

Реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Староконстянтинівськогго району Хмельницької області Ткачуком В.М. право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 р. право власності на земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 площею 42 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

03.01.2018 р. об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га закрито шляхом поділу, право власності зареєстровано 03.01.2018 р. та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0121 площею 40 га зареєстровано за ТзОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ" та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0120 площею 2 га.

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:04:002:0121 площею 40 га, 6822455800:04:002:0120 площею 2 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд", що підтверджується копіями інформаційних довідок.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 26.03.2019 р. у справі № 676/160/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20624-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0078) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Також наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20778-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0308) та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 21.10.2017 р. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 р. № 1390 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та 25.10.2017 р. зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому, числі з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "ПРАВО НА ЗЕМЛЮ", за заявою ТОВ "ФОРК".

Реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Староконстянтинівськогго району Хмельницької області Панасюк Н.К. право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 р. право власності на земельну ділянку 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

03.01.2018 р. об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га закрито шляхом поділу, право власності зареєстровано 03.01.2018 р. та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0344 площею 61 га зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ" та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га.

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:004:0344 площею 61 га, 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд", що підтверджується копіями інформаційних довідок.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18.06.2019 р. у справі №676/226/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20778-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0308) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Також наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ затверджено документацію з землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0095) та передано у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 21.10.2017 р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2017 р. ОСОБА_3 вказану земельну ділянку продала ТОВ "Форк", право власності зареєстровано 26.10.2017 р.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "ПРАВО НА ЗЕМЛЮ", за заявою ТОВ "ФОРК".

07.11.2017 р. реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновенької сільської ради Староконстянтинівськогго району Хмельницької області право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

14.12.2017 р. на підставі договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 площею 42 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест".

03.01.2018 р. об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га закрито шляхом поділу, зареєстровано та утворено земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 площею 40 га, 6822455800:05:006:0120 площею 2 га, право власності 03.01.2018 р. зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест".

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 площею 40 га, 6822455800:05:006:0120 площею 2 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд", що підтверджується копіями інформаційних довідок.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 08.04.2019 р. у справі №676/653/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0095) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельних ділянок, кадастрові номери 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095, площею 2 га кожна, розташовані за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що були передані відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20624СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20778-СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з посиланням на положення статей 317, 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельних ділянок поза волею власника держави на підставі наказів позивача, які скасовані згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельних ділянок у власність поза межами передбаченої процедури.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Даного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 р. у справі № 910/21377/17.

Як встановлено апеляційним судом, обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор в позовних заявах зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 вибули з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 16.09.2019 р., в якому зазначив про визнання недійсними наказів управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, в тому числі і стосовно спірних земельних ділянок. Разом з тим, земельні ділянки відчужені громадянами на користь юридичних осіб. Просив повідомити про заходи, які вжито управлінням для захисту державних інтересів у вказаних правовідносинах.

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 30.09.2019 р. зазначило, що правовими нормами та судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, вказало, що значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем. При цьому зауважило, що строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок встановлено у три роки.

До вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019 р., який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходяться спірні земельні ділянки та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами.

Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури у листі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.12.2019 р., посилаючись на визнання недійсними наказів управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, звернення до управління з листом від 16.09.2019 р. з метою вжиття заходів до повернення земельних ділянок у власність держави, вказуючи на ризик відчуження земельних ділянок, зазначив, що незаконне вибуття з державної власності земельних ділянок призводить до їх поділу, об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, що в подальшому унеможливлює всю повноту захисту права власності. Просив повідомити про вжиті управлінням заходи, в тому числі звернення до суду з позовними вимогами з метою повернення в державну власність, спірних земельних ділянок.

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 23.12.2019 р. зазначило, що зазначило, що правовими нормами та судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, вказало, що значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірних земельних ділянок тривало із вересня 2019 р., однак ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів вказує, що згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 р. у справі № 910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідними позовами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цими позовами в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовами та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор наголошує, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , незаконність якої встановлено рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2019 р. у справі № 676/160/19, від 08.04.2019 р. у справі № 676/653/19, від 18.06.2019 р. у справі № 676/226/19.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судових рішеннях у справах № 676/160/19, № 676/653/19, № 676/226/19 а саме у зв`язку із набуттям земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які приховали факт попередньої приватизації ними земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" та земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, прокурор звернувся до суду з відповідними позовами.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідними позовами та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 площею 2,0 га кожна, які надавалися для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2019 р. у справі № 676/160/19, від 08.04.2019 р. у справі № 676/653/19, від 18.06.2019 р. у справі № 676/226/19, які набрали законної сили, визнано недійсними накази ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20624СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20778-СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок.

В даних рішеннях судом встановлено обставини, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 двічі безоплатно отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4 га кожна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, земельні ділянки площею 2 га з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095, які надавалися для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та знаходяться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вибули із земель державної власності внаслідок незаконного використання фізичними особами права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 р. № 1390 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308 за ОСОБА_1 припинено та 25.10.2017 р. зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому, числі з кадастровим номером 6822455800:05:004:0308, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га, за заявою ТОВ "ФОРК".

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 р. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

03.01.2018 р. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га закрито шляхом поділу, право власності зареєстровано 03.01.2018 р. та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0344 площею 61 га зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ" та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га.

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:004:0344 площею 61 га, 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Також матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2017 р. № 1279 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078 за ОСОБА_2 припинено та 26.10.2017 р. зареєстровано за ТОВ "ФОРК".

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0078, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га, за заявою ТОВ "ФОРК".

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 р. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

03.01.2018 р. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га закрито шляхом поділу, право власності зареєстровано 03.01.2018 р. та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0121 площею 40 га зареєстровано за ТзОВ "ЗАРУС-ІНВЕСТ" та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0120 площею 2 га.

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:04:002:0121 площею 40 га, 6822455800:04:002:0120 площею 2 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Також матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2017 р. ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095 продала ТОВ "Форк", право власності за товариством зареєстровано 26.10.2017 р.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0095, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га, за заявою ТОВ "ФОРК".

14.12.2017 р. на підставі договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га за ТОВ "ФОРК" припинено та зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест".

03.01.2018 р. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 площею 42 га закрито шляхом поділу, зареєстровано та утворено земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 площею 40 га, 6822455800:05:006:0120 площею 2 га, право власності 03.01.2018 р. зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест".

На даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 площею 40 га, 6822455800:05:006:0120 площею 2 га на підставі договору оренди землі від 13.03.2018 р. перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Матеріалами справи також стверджується, що на земельні ділянки, які належать ТОВ "Зарус-Інвест" 29.03.2018 р. накладено арешт згідно ухвали суду від 21.03.2018 р., тобто на земельні ділянки до складу яких шляхом об`єднання та поділу увійшли спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 площею 2,0 га кожна, які надавалися для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 накладено арешт.

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок площею 2 га з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095, які надавалися для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність волі держави на вибуття з її володіння таких земельних ділянок та порушенням вказаним прав держави підтверджується тим, що земельні ділянки кадастровий номер 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 вибули з державної власності на підставі наказів ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20624СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20778-СГ, від 17.10.2017 р. № 22-20614-СГ, визнаних недійсними у судовому порядку рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 26.03.2019 р. у справі № 676/160/19, від 08.04.2019 р. у справі № 676/653/19, від 18.06.2019 р. у справі № 676/226/19, через їх незаконність.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 р. по справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством. При цьому, право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує. Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

З огляду на викладене, суд вказує, що у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Окрім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Колегія суддів вважає доводи апелянта щодо неможливості пред`явлення позову про витребування спірних земельних ділянок у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" як орендаря даних земельних ділянок, оскільки вказаний спосіб захисту є неналежним, безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах закону та висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених судом касаційної інстанції у вказаних вище постановах.

Щодо доводів ТОВ "Ако-Еко-Граунд" про те, що на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельних ділянок (віндикація) спірні земельні ділянки, щодо повернення яких заявлено вимогу, не існують як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі №924/454/20 до розгляду якої у подібних правовідносинах, зупинялось провадження у цій справі, викладені такі правові висновки:

"4.13.1. У справі № 522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18 з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером АДРЕСА_1 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером АДРЕСА_2 (нині квартира АДРЕСА_3 ) та будівельним номером АДРЕСА_4 ).

4.13.2. У справі № 653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник апеляційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі АДРЕСА_5 , виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд (постанова від 04.07.2018 р.), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.".

ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки.

Отже, станом на дату подання позову земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:04:002:0076, загальною площею 2,0 га як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Поряд з цим, враховуючи вищевикладені обставини судом апеляційної інстанції встановлено, що спосіб, в який земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:04:002:0076, вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Крім того, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Водночас, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ТОВ "Агро-Еко-Граунд" про безпідставність посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 56 постанови від 29.05.2019 р. у справі №367/2022/15-ц, оскільки судові рішення у цій справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі скасувала судові рішення із прийняттям нового рішення в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок, зазначивши саме про помилковість висновків судів щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані.

З посиланням на пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі № 922/2723/17.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц зазначено наступне:

"95. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

96. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

97. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

98. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

99. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

100. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

У пунктах 10.6.-10.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначено таке:

"10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17".

У пунктах 83 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) викладено такі висновки:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 р. у справі №924/454/20, судова колегія вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку про можливість витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, оскільки формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Щодо посилання відповідача про неможливість задоволення позову, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту суд зазначає таке.

Згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема на земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу, об`єднання спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095, стосовно передачі яких вирішується спір у даній справі. На час розгляду господарської справи про витребування земельних ділянок кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі № 914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах № 335/12096/15-ц та № 569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу, об`єднання спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095, стосовно передачі яких вирішується спір у даній справі.

Тобто, даний арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що спосіб у який земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0308, 6822455800:05:006:0078, 6822455800:05:006:0095 вибули із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Отже, в даному випадку, колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позови в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельних ділянок, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі № 924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_11 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельних ділянок.

Посилання відповідачів на те, що витребування земельних ділянок спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право держави витребувати земельні ділянки, належні до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цих земельних ділянок з власності держави становить пропорційне втручання у право власності (користування) відповідачів з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Посилання скаржника на те, що прокурором та позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка є ділянкою державної власності та, що її слід повертати саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, апеляційний господарський суд не бере до уваги, оскільки відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про передачу спірних земельних ділянок фізичним особам та така передача була здійснена відповідно до положень п. 4 ст. 122 ЗК України та в порядку ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.03.2021 р. у справі № 924/185/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 24.02.2022 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.