Рішення

від 14.02.2022 по справі 908/3335/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/37/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 Справа № 908/3335/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача Яценко Д.О., ордер АР № 1067371 від 12.11.2021

від відповідача не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3335/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротіс Плюс (вул. Мартинова, буд. 1-А, с. Степанівка Перша, Мелітопольський (раніше Приазовський) район, Запорізька область, 72454)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Морозова Василя Михайловича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 338 130,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Агротіс Плюс звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 12.11.2021) до Фізичної особи-підприємця Морозова Василя Михайловича про стягнення 338130,00 грн. безпідставно набутих коштів. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 638, 1212 ЦК України, ст. 180 ГК України.

У період з вересня 2019 по січень 2020 позивач здійснив платежі на користь ФОП Морозова В.М. на загальну суму 338130,00 грн. за переліченими платіжними дорученнями. Платежі здійснювалися з призначенням платежу: «оплата за надання інформаційних послуг без ПДВ». Водночас, між позивачем та відповідачем так і не було укладено договору про надання інформаційних послуг та не узгоджено жодних істотних умов такого договору. ФОП Морозов В.М. не надавав і не розпочинав надання позивачу будь-яких інформаційних послуг, між позивачем та відповідачем не підписувалося будь-яких актів здачі-прийняття наданих послуг. Натомість, мали місце лише платежі з боку позивача, який сплачував їх, очікуючи на можливе майбутнє укладення з ФОП Морозовим В.М. договору та узгодження його істотних умов. Відтак, відповідач набув грошові кошти за рахунок іншої особи позивача, за відсутності правової підстави для набуття грошових коштів. Претензія позивача щодо повернення 338130,00 грн. безпідставно набутих коштів відповідачем не задоволена.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався. Строк для подання відзиву на позов сплинув 23.12.2021.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3335/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3335/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 22/37/21. Підготовче засідання призначено на 22.12.2021.

Ухвалою суду від 22.12.2021 підготовче засідання відкладено на 19.01.2022.

Ухвалою суду від 19.01.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.02.2022.

У судове засідання 15.02.2022 з`явився представник позивача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Ухвала від 22.11.2021 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про відкриття провадження у справі та судове засідання, призначене на 22.12.2021, відповідач також був повідомлений телефонограмою суду від 23.11.2021, яку ФОП Морозов В.М. прийняв особисто.

Про обізнаність відповідача про судовий розгляд справи свідчить також і заява від 20.12.2021 його представника адвоката Цапліна О.К. про відкладення судового засідання, призначеного на 22.12.2021. До заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1102550, виданий Морозову В.М. адвокатом Цапліним О.К. У зв`язку з тим, що вказана заява не скріплена електронним підписом представника відповідача, суд не розглядав вказану заяву, як таку, що не відповідає приписам ч. 8 ст. 42 ГПК України. Однак, підготовче засідання, призначене на 22.12.2021, було відкладено на 19.01.2022. Натомість, відповідач у судове засідання 19.01.2022 та у судове засідання з розгляду справи по суті 15.02.2022 не з`явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 15.02.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують

Товариством з обмеженою відповідальністю Агротіс Плюс перераховано на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Морозова Василя Михайловича, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , грошові кошти на загальну суму 338130,00 грн. згідно з платіжними дорученнями: № 1867 від 23.09.2019 на суму 59125,00 грн., № 2003 від 24.10.2019 на суму 35750,00 грн., № 2043 від 04.11.2019 на суму 82555,00 грн., № 2153 від 11.12.2019 на суму 44120,00 грн., № 2191 від 20.12.2019 на суму 79180,00 грн., № 52 від 20.01.2020 на суму 37400,00 грн.

В усіх платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначено: «оплата за надання інформаційних послуг без ПДВ».

18.10.2021 позивач листом з описом вкладення (поштове відправлення № 6901101116149) надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 18/10/21-1 від 18.10.2021, в якій зазначив про перерахування 338130,00 грн. та не укладення з ФОП Морозовим В.М. будь-якого договору, не надання останнім будь-яких інформаційних послуг, внаслідок чого вимагав від відповідача негайно повернути ТОВ Агротіс Плюс безпідставно набуті кошти у розмірі 338130,00 грн.

Поштове відправлення № 6901101116149, згідно даних з інтеренет-сайту Укрпошти «Трекінг», вручено особисто (69415, М. Мелітополь) 28.10.2021.

Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня, сторонами не надана.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами 1 та 2 статті 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, грошові кошти у загальній сумі 338130,00 грн. були перераховані позивачем відповідачу з призначенням платежу: «оплата за надання інформаційних послуг».

Відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Фізичної особи-підприємця Морозова Василя Михайловича є: 63.99 Надання інших інформаційних послуг.

Доказів того, що між сторонами у справі був укладений будь-який договір, у тому числі, договір про надання послуг, матеріали справи не містять та сторонами не подано. Також сторонами не подано доказів надання відповідачем позивачу інформаційних, чи інших послуг.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відзив на позов не подав, проти позовних вимог не заперечив.

При зверненні до суду з позовом про стягнення з ФОП Морозова В.М. перерахованих коштів у сумі 338130,00 грн. ТОВ Агротіс Плюс керувалося нормами ст. 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 338130,00 грн., перерахованих позивачем згідно з переліченими вище платіжними дорученнями, оскільки докази укладення договору про надання інформаційних послуг, в матеріалах справи відсутні, рівно як і докази виконання такого договору відповідачем (докази фактичного надання інформаційних послуг).

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів сплати позивачу суми 338130,00 грн. матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 338130,00 грн. безпідставно набутих коштів, заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

6. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 5071,95 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозова Василя Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротіс Плюс (вул. Мартинова, буд. 1-А, с. Степанівка Перша, Мелітопольський (раніше Приазовський) район, Запорізька область, 72454, код ЄДРПОУ 37581021) 338130 (триста тридцять вісім тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 5071 (п`ять тисяч сімдесят одна) грн. 95 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 24 лютого 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко