Рішення

від 22.02.2022 по справі 911/2941/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/2941/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувщи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-лізинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 87, код ЄДРПОУ 33305300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіра ЛТД" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Тернопільська, буд. 10, корп. 2, офіс 141, код ЄДРПОУ 42049132)

про стягнення боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат за договором надання послуг № 0720-3 від 16.07.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява вих. № 06/10-01 від 06.10.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіра ЛТД" про стягнення 182400,00 грн боргу, 13698,62 грн пені, 2716,57 грн 3% річних, 3534,60 грн інфляційних втрат за договором надання послуг № 0720-3 від 16.07.2020.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем 16.07.2020 укладено Договір надання послуг краном РДК-25-1 №0720-3. Позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу послуги на загальну суму 330300,00 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, водночас відповідачем сплачено надані послуги не в повному обсязі - 147900,00 грн, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 182400,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням оплати позивачем також нараховано відповідачу 13698,62 грн пені, 2716,57 грн 3% річних, 3534,60 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №08/11-03 від 08.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 17.11.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу відповіді на відзив до 10.12.2021; відповідачу заперечень до 17.12.2021.

07.12.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.12.2021 про ознайомлення з матеріалами справи.

08.12.2021 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що відзиву на позов відповідачем подано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з зі спливом процесуальних строків на розгляд даної категорії справ, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-лізинг" (далі - відповідач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавіра ЛТД" (далі - позивач, замовник) укладено Договір надання послуг краном РДК-25-1 №0720-3 від 16.07.2020 (далі Договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконавець зобов`язується надавати замовнику в установленовленому даним Договором порядку послуги крана РДК-250-3 (далі кран) для виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті за адресою: Будівництво заблокованої забудови по вул. Львівська, 14 вул. Львівська, 16 с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області (п 1.1. Договору).

Технічні характеристики, комплектація крана РДК-25-1: заводський №12000; вантажопід`ємність 25 т; довжина стріли 27,5, гусак 5м; стропи (1 комплект); кабелі живлення 50 м. (1 шт). Строк надання послуг краном починається з дати підписання акту прийманн-передачі крана для надання послу та становить 6 (шість) календарних місяців (п. 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, кран вважається переданим для виконання робіт та повернутим на місце стоянки крану з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі крана на об`єкті замовника. Акт є невід`ємною частиною цього Договору і є підставою для початку та закінчення нарахування плати за виконані роботи (надані послуги). Виконання робіт (надання послуг) оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за місяць. Режим роботи крана: 10 годин (маш/год) на добу та 260 маш/год на місяць. Роботу краном не планується (але не виключається) проводити у вихідний день тижня неділю та святкові дні, визначені чинним законодавством України.

Вартість послуг крана незалежно від фактично відпрацьованого часу, але не менше ніж 10 маш/год на добу, становить 300,00 грн в т.ч. ПДВ 50,00 грн, за 1 маш/год. Вартість включає компенсацію заробітної плати кранівника. В разі експлуатації крана більше 10 маш/год на добу, або у вихідний день плата за надання послуг нараховується за кожну понаднормово відпрацьовану машино-годину з розрахунку 300,00 грн в т.ч. ПДВ 50,00 грн, за 1 маш/год. Замовник здійснює 100% попередню оплату за надання послуг краном в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця у вигляді авансу за кожні 15 днів надання послуг краном. Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться щомісячно, протягом 5 робочих днів з дня видачі акта виконаних робіт (наданих послуг) (3.1. 3.3 Договору).

Пунктом 5.8. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати замовником наданих послуг (розділу 3 цього Договору) більше ніж на 10 (десять) банківських днів з моменту настання строків, передбачених цим Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.1., 9.2. Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 6 календарних місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої обов`язків. Після закінчення замовленого терміну дії договору за умови відсутності підписаного акту-приймання передачі крану згідно п.п. 2.1. даного договору та/або у випадку відсутності письмових повідомлень про припинення дії договору будь-якою із сторін Договір автоматично пролонговується до моменту повного виконання обов`язків сторонами Договору.

Позивач звернувся до суду, стверджуючи про те, що ним на виконання умов Договору надано відповідачу послуги на загальну суму 330300,00 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, проте відповідачем сплачено надані послуги не в повному обсязі, а лише у розмірі - 147900,00 грн, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 182400,00 грн. Разом з тим, у зв`язку з простроченням оплати позивачем також нараховано відповідачу 13698,62 грн пені, 2716,57 грн 3% річних, 3534,60 грн інфляційних втрат.

Відповідач в свою чергу жодним чином після ознайомлення з матеріалами справи не відреагував на наявність даного судового провадження, відзиву на позов не подав.

Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі крана на об`єкт по Договору надання послуг краном РДК-25-1 №0720-3 від 16.07.2020, зокрема, вбачається, що 20.07.2020 виконавець передав, а замовник прийняв для виконання робіт (надання послуг) у тимчасове платне користування кран РДК-25-1 на об`єкті за адресою: Будівництво заблокованої забудови по вул. Львівська, 14 вул. Львівська, 16 с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Відповідно до скріплених печатками та підписаних обома сторонами Актів надання послуг позивачем з грудня 2020 року по квітень 2021 року надано відповідачу послуг за Договором на загальну суму 330300,00 грн, а саме: Акт надання послуг №140 від 29.12.2020 на суму 78900,00 грн; Акт надання послуг №4 від 11.01.2021 на суму 69000,00 грн; Акт надання послуг №7 від 03.03.2021 на суму 27000,00 грн; Акт надання послуг №11 від 05.04.2021 на суму 45000,00 грн; Акт надання послуг №19 від 12.04.2021 на суму 81900,00 грн; Акт надання послуг №23 від 12.04.2021 на суму 28500,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність скарг та зауважень відповідача про якість, своєчасність та відповідність наданих послуг.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази надання послуг суд констатує, що позивачем виконано свої зобов`язання за Договором, та у зв`язку з чим, у відповідача виник зустрічний обов`язок зі сплати наданих послуг в порядку розділу 3 Договору.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 182400,00 грн за надані позивачем відповідно до умов Договору послуги, що зокрема підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою №81-23/2/6723 від 05.11.2021 з АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 03.03.2021 по 05.11.2021.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію №01/06-1 від 01.06.2021 з вимогами оплати наданих послуг, що підтверджуються актами наданих послуг у розмірі 222400,00 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідачем на адресу позивача направлено лист-відповідь №08/07-1 від 08.07.2021, в якому відповідач зазначив про те, що ним у липні 2021 року сплачено 40000,00 грн, а виплату решти боргу у розмірі 182400,00 грн останній просив розстрочити з 08.2021 по 01.04.2022, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

З огляду на вказану відповідь відповідача, суд має підстави конставати факт визнання останнім заборгованості перед позивачем за Договором надання послуг у розмірі 182400,00 грн.

До того ж суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором надання послуг.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором надання послуг та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, обов`язку зі сплати наданих позивачем послуг, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача. Таким чином, за відсутності оплат за надані послуги судом встановлено факт порушення відповідачем умов Договору

Відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновків про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 182400,00 грн вартості наданих послуг за Договором.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище пунктом 5.8. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати замовником наданих послуг (розділу 3 цього Договору) більше ніж на 10 (десять) банківських днів з моменту настання строків, передбачених цим Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

При цьому порушення умов Договору відповідачем встановлено судом вище, а отже позивачем правомірно нараховано відповідачу як пеню так і 3% річних та втрати від інфляції.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені та встановлено, що він є частково арифметично невірним, позаяк позивачем не правильно встановлено початкові дати нарахування пені за актами надання послуг, а саме: пунктом 3.3. Договору зокрема встановлено, що остаточний розрахунок проводиться щомісячно, протягом 5 робочих днів з дня видачі акта виконаних робіт, проте позивач розраховуючи момент настання права на нарахування пені не врахував вихідні дні, на які припадає останній (п`ятий) день у який має бути здійснена оплата позивачем.

Положеннями ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, наприклад: останній день строку оплати (п`ятий день) за Актом надання послуг №11 від 05.04.2021 припадає на 10.04.2021, що є вихідним днем субота, а отже в силу положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України правильною датою початку виникнення у позивача права на нарахування пені є 13.04.2021, а отже правильним періодом нарахування пені у даному випадку (з врахуванням останньої дати періоду, зазначеної позивачем) буде з 13.04.2021 по 10.09.2021. Аналогічна ситуація стосується і решти актів за якими позивач нараховує пеню, окрім Атку №7 від 03.03.2021.

Відтак, судом зроблено розрахунок пені з урахуванням зазначених вище обставин та встановлено, що пеня підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 13452,29 грн, в решті вимог пені суд відмовляє.

Також судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що розрахунок є невірним з тих самих підстав, що і розрахунок пені. З цих підстав судом перераховано розмір 3% річних (враховуючи періоди, заявлені позивачем) та встановлено, що сума 3% річних підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 2665,49 грн. В решті 3% річних суд відмовляє.

Разом з тим судом перевірено розрахунок втрат від інфляції та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже, інфляційні втрати у розмірі 3534,60 грн підлягають підставному стягненню з відповідача.

Отже, у зв`язку з наведеним суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 182400,00 грн боргу, 13452,29 грн пені, 2665,49 грн 3% річних, 3534,60 грн втрат від інфляції.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3004,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіра ЛТД" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Тернопільська, буд. 10, корп. 2, офіс 141, код ЄДРПОУ 42049132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-лізинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 87, код ЄДРПОУ 33305300) 182400,00 грн боргу, 13452,29 грн пені, 2665,49 грн 3% річних, 3534,60 грн втрат від інфляції, а також 3004,89 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз