Рішення

від 07.02.2022 по справі 915/945/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Справа № 915/945/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Промінь" (55601, Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Херсонська, буд. 6, ідентифікаційний код 30665424, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404, адреса ел. пошти: mykolaiv@land.gov.ua)

до відповідача-2: Софіївської сільської ради (55632, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с.Софіївка, вул. Софіївська, 24/1, ідентифікаційний код 04376788)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),

4) ОСОБА_4 (55550, Миколаївська обл., Єланецький р-н, с.Маложенівка),

5) ОСОБА_5 (55550, Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Маложенівка),

6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ),

7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ),

8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 ),

9) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ),

10) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_7 )

11) ОСОБА_11 ( АДРЕСА_8 )

про: визнання недійсними рішень органу виконавчої влади та визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В:

10.07.2020 Фермерське господарство "Промінь" (далі - ФГ "Промінь" ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 09.07.2020 (вх. №8439/20) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.02.2020 № 2632/0/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 37 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії МК від 28.01.2000 p., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 148;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 р. № 5460/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення";

- визнати за Фермерським господарством "Промінь", код ЄДРПОУ 30665424, право постійного користування земельною ділянкою площею 37 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Позов обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка була у 1999 році виділена у постійне користування гр. ОСОБА_12 для організації та ведення селянського (фермерського) господарства, та останній, в свою чергу, 28 січня 2000 року отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та 29 лютого 2000 року створив та зареєстрував у Новобузькій районній державній адміністрації Миколаївської області селянське (фермерське) господарство "Промінь", та засновником і головою даного господарства був саме гр. ОСОБА_12 . В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_12 помер та 11.11.2011 державним реєстратором Новобузької райдержадміністрації зареєстровано статут фермерського господарства "Промінь" у новій редакції, згідно з яким членом господарства та його головою є гр. ОСОБА_13 , іншими членами господарства є ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Довідкою АБ №357018 від 16.11.2011 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підтверджено, зокрема, правовий статус фермерського господарства "Промінь" як юридичної особи і його первинну реєстрацію 29.02.2000. Позивач користувався даною земельною ділянкою, однак у 2020 році дізнався, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ в т.ч. припинило право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_12 та вказану ділянку зараховано до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах територіальної громади Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Іншим наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 №5460/0/14-20-СГ "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність земельні ділянки загальною площею 37 га громадянам України згідно із зазначеним переліком. На запит голови ФГ "Промінь", Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило листом від 21.04.2020 №27-14-0.6-2868/2-20 , що підставою для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою стала смерть гр. ОСОБА_12 . Позивач зазначає, що на його думку право постійного користування не припинилось зі смертю гр. ОСОБА_12 , і, відповідно, рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області порушує право ФГ "Промінь" на використання цієї земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.07.2020 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

27.07.2021 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2020 у даній справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.09.2020 о 15 год. 30 хв.; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

25.08.2020 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на наступне. Відповідач-1 зазначає, що підставою для прийняття наказу від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ є доповідна записка начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м.Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель з пропозицією вжити заходів щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою 37 га у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 . На думку відповідача-1, посилання позивача на те, що нормами ст. 141 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для припинення права користування, як смерть фізичної особи, не заслуговують на увагу, оскільки нормами ст.92 чинного Земельного кодексу України взагалі не передбачено можливості фізичної особи мати земельну ділянку на праві постійного користування, відповідно не передбачено такої підстави для припинення права постійного користування, як смерть фізичної особи - землекористувача, та окрім цього, оскаржуваним наказом не припинялось право постійного користування ОСОБА_12 , оскільки смерть фізичної особи сама по собі є юридичним фактом, внаслідок якого припиняються права та обов`язки. Отже, оскаржуваний наказ відповідача-1 не є розпорядчим, а носить організаційний характер та направлений на внесення змін до земельно-облікових даних. Також відповідач-1 зазначає, що будь-яких рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки до складу майна ФГ "Промінь" Радою народних депутатів або іншим уповноваженим органом не приймалось. Договір щодо передачі земельних ділянок іншим особам не укладався. За твердженням відповідача-1, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не може входити до складу фермерського господарства і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Земельним кодексом України від 25.10.2001, Законом України "Про фермерське господарство" взагалі не передбачено права фермерського господарства мати земельні ділянки на праві постійного користування. Відповідач-1 зазначає, що в даному випадку позивач не є ані власником земельної ділянки, ані землекористувачем у розумінні ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тому оскаржуваний ним наказ не може порушувати будь-які його права на земельну ділянку. При цьому, відповідач, при винесенні оскаржуваного наказу керувався практикою Верховного Суду України та Верховного Суду, що діяла на час його прийняття. Стосовно другої позовної вимоги відповідач-1 зазначає, що з врахуванням практики Великої Палати Верховного Суду заявлена позивачем вимога про визнання наказу ГУ незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, що є окремою підставою для відмови у задоволення вимог до Головного управління.

31.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач наполягає на законності своїх позовних вимог, зазначаючи на правомірному користуванні спірною земельною ділянкою на підставі норм законодавства України, чинного на момент передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_12 , та подальшому набуттю позивачем прав користування цією земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 01.09.2020 відкладено підготовче засідання на 15.09.2020 о 10:00, запропоновано ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надати, у строк за три дні до проведення підготовчого засідання, письмову інформацію щодо місцезнаходження громадян, яким на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 № 5460/0/14-20-СГ надано у власність земельні ділянки без зміни їх цільового призначення.

09.09.2020 від відповідача-1 до суду надійшли заперечення про визнання недійсними рішень органу виконавчої влади та визнання права постійного користування земельною ділянкою № 9-14-0.62-6287/2-20 від 08.09.2020 (вх. № 11142/20), в яких відповідач не погоджується з відповіддю на відзив, вважає її необґрунтованою та просить у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, вказаних у запереченнях.

11.09.2020 на електронну адресу суду та 14.09.2020 на поштову адресу суду від відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 01.09.2020, відповідач-1 подав лист № 9-14-0.6-6403/2-20 від 11.09.2020 з інформацією щодо місцезнаходження громадян, яким на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 № 5460/0/14-20-СГ надано у власність земельні ділянки без зміни їх цільового призначення.

Ухвалою суду від 15.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 08 жовтня 2020 року о 13:30; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (55550, Миколаївська область, Єланецький район, с. Маложенівка), ОСОБА_5 (55550, Миколаївська область, Єланецький район, с. Маложенівка), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_7 ).

02.10.2020 від позивача до суду надійшла заява б/н від 01.10.2020, в якій фермерське господарство просить долучити до матеріалів справи докази надсилання третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 08.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 29.10.2020 о 14:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 08.10.2020.

29.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С.

Ухвалою суду від 08.12.2020 справу призначено до розгляду на 17.12.2020 об 11:30.

17.12.2020 від позивача до суду надійшла заява б/н від 17.12.2020, в якій ФГ "Промінь" просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_11 .

Ухвалою суду від 17.12.2020 відкладено підготовче засідання на 14 січня 2021 року о 14:00 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_11 ( АДРЕСА_8 ).

04.01.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 30.12.2020, в якій фермерське господарство просить долучити до матеріалів справи докази надсилання третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

14.01.2021 від позивача до суду надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та про розгляд вказаних питань за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 14.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021 о 15:30.

15.02.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 05.03.2021 призначено судове засідання у даній справі на 29.03.2021 року о 15:00.

29.03.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 30.04.2021 призначено судове засідання у даній справі на 02.06.2021 року о 15:00.

02.06.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 20.08.2021 призначено судове засідання у даній справі на 07.09.2021 року о 15:00.

06.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, мотивоване тим, що на момент подачі позову розпорядником спірної земельної ділянки було саме Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, однак відповідно до норм п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім земель, зазначених у підпунктах "а"-"е". Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Тому позивач вважає, що з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області втратило повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і вимога про визнання за позивачем права постійного користування на дану земельну ділянку стосується прав і обов`язків територіальної громади, на якій вона розташована.

07.09.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 23.09.2021 призначено судове засідання у даній справі на 19.10.2021 о 15:00.

19.10.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 02.12.2021 призначено судове засідання у даній справі на 16.12.2021 о 13:30.

Ухвалою суду від 16.12.2021 задоволено клопотання ФГ "Промінь" про залучення до участі у справі співвідповідача; залучено до участі у справі співвідповідача - Софіївську сільську раду (55632, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Софіївка, вул. Софіївська, 24/1, ідентифікаційний код 04376788); розгляд справи відкладено на 17 січня 2022 року о 15:30.

28.12.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 24.12.2021, в якій позивач, на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2021, надав докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу-2.

Ухвалою суду від 17.01.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 08.02.2022 о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 20.01.2022.

08.02.2022 представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені, в т. ч. засобами електронного зв`язку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників судового процесу судом обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останніх, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 08.02.2022 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Новобузької районної ради Миколаївської області 7 сесії ХХІІІ скликання від 28.05.1999 громадянину ОСОБА_12 було виділено 44 га землі, в т.ч. 44 га ріллі, з них 7 га в приватну власність та 32 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Н-Миколаївської сільської ради (КПСП "Новомиколаївське"); доручено Госпрозрахунковому бюро при Новобузькому районному відділі земельних ресурсів розробити проекти відводу земельних ділянок.

Рішенням Новобузької районної ради Миколаївської області 10 сесії ХХІІІ скликання від 08.10.1999 №133 був затверджений проект відводу земельних ділянок на право приватної власності та постійного користування, в т.ч. ОСОБА_12 44 га землі в т.ч. 44 га ріллі з них 7 га в приватну власність та 37 га в постійне користування із земель запасу Новомиколаївської сільської ради (СПСП "Новомиколаївське"); надано згоду Миколаївському філіалу інституту землеустрою на відведення земельних ділянок в натурі та виготовлення державних актів.

28 січня 2000 року гр. ОСОБА_12 був виданий державний акт на право постійного користування землею площею 37 га в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований у Книзі записів державних актів не право постійного користування землею за №148.

В подальшому, розпорядженням Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.02.2000 №133-р, було зареєстроване селянське (фермерське) господарство "Промінь" ОСОБА_12 .

Згідно з довідки Відділу статистики у Новобузькому районі АБ №357018 від 16.11.2011 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, фермерське господарство "Промінь" було зареєстровано як юридичну особу, дата первинної реєстрації 29.02.2000, ідентифікаційний код 30665424 (т. 1, а.с. 22).

Засновником фермерського господарства був ОСОБА_12 .

Відповідно до статуту СФГ "Промінь", затвердженого на зборах членів фермерського господарства "Промінь" протокол №1 від 01.02.2000, селянське (фермерське) господарство "Промінь" це своєрідна форма підприємства, добровільне об`єднання членів сім`ї ОСОБА_12 для виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, торгово-посередницької діяльності в сфері товарів народного вжитку (п.1 Статуту).

Пунктом 2 статуту встановлено, що господарство діє на основі статуту, затвердженого його учасниками, має право юридичної особи, розрахунковий рахунок АКБ "Україна" м.Новий Буг.

Розділом ІІ статуту визначено, що господарство створюється для участі у формуванні продовольчого фонду України шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, реалізації її державі та іншим споживачам, забезпечення добробуту сім`ї на основі трудової участі її членів у виробничій та комерційній діяльності.

23.11.2004 статут фермерського господарства "Промінь" викладено в новій редакції, та вказані зміни зареєстровані державним реєстратором Новобузької райдержадміністрації 30.11.2004 за №15161050002000477.

ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_12 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 06.07.2011 (т. 1, а.с. 18).

Рішенням загальних зборів членів фермерського господарства "Промінь" №2 від 03.11.2011 був затверджений статут фермерського господарства у новій редакції, в т.ч. виключено ОСОБА_12 зі складу членів ФГ "Промінь", змінено юридичну адресу фермерського господарства, визначено головою фермерського господарства Кузьмінську Олену Олександрівну.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, з моменту створення та до 2020 року фермерське господарство "Промінь" здійснювало свою діяльність на земельній ділянці площею 37,0 га, відведеної гр. ОСОБА_12 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Так, згідно з листом Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 14.05.2020 №01-26/132, на території Новомиколаївської сільської ради обліковувалось фермерське господарство "Промінь" з 2000 по 2020 рік в користуванні якого знаходилась земельна ділянка площею 37 га.

Фермерське господарство "Промін" не має заборгованості з податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (в т.ч. розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, що підтверджується відповідною довідкою Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області (т. 1, а.с. 92).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ на підставі статей 151, 92, 122 Земельного кодексу України, статті 25 Цивільного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, вирішено:

- вважати припиненим право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 74.00 га, наданих: громадянину ОСОБА_12 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28.01.2000 за №148; громадянину ОСОБА_18 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів направо постійного користування землею від 28.01.2000 за №149, розташованих в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області;

- віднесено земельні ділянки загальною площею 74,0 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 №5460/0/14-20-СГ:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність;

- надано у власність земельні ділянки загальною площею 37,0 га громадянам України: ОСОБА_19 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0817); ОСОБА_20 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0824); ОСОБА_21 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0813); ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0821); ОСОБА_22 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0826); ОСОБА_23 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0829); ОСОБА_24 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0816); ОСОБА_25 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0830); ОСОБА_26 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0825); ОСОБА_27 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0823); ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0815); ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0827); ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0812); ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0820); ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0822); ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0828); ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0814); ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0818); ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2,00 га в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0819) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області;

- право власності на земельні ділянки (кадастровий номер 4824582200:03:000:0817, 4824582200:03:000:0824, 4824582200:03:000:0813, 4824582200:03:000:0821, 4824582200:03:000:0826, 4824582200:03:000:0829, 4824582200:03:000:0816, 4824582200:03:000:0830, 4824582200:03:000:0825, 4824582200:03:000:0823, 4824582200:03:000:0815, 4824582200:03:000:0827, 4824582200:03:000:0812, 4824582200:03:000:0828, 4824582200:03:000:0814, 4824582200:03:000:0818, 4824582200:03:000:0819) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2020 та від 18.05.2020, гр. ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4824582200:03:000:0821, 4824582200:03:000:0817, 4824582200:03:000:0824, 4824582200:03:000:0813, 4824582200:03:000:0826, 4824582200:03:000:0829, 4824582200:03:000:0816, 4824582200:03:000:0830, 4824582200:03:000:0825, 4824582200:03:000:0823. Інші громадяни є власниками відведених їм за спірним наказом земельних ділянок.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 37,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії МК від 28.01.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №148;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 №5460/0/14/20/СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення";

- визнати за фермерським господарством "Промінь", код ЄДРПОУ 30665424, право постійного користування земельною ділянкою площею 37,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської міської ради Новобузького району Миколаївської області.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 06.04.1999, на момент створення ФГ "Промінь") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 06.04.1999, на момент створення ФГ "Промінь") користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 06.04.1999, на момент створення ФГ "Промінь") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_12 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній, на момент створення ФГ "Промінь"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 №973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Промінь", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ, як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону ( ст. 1 Закону №937-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19).

З аналізу приписів ст. ст. 1, 5, 7, 8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи ст. ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII, який був чинним до 29.07.2003, та ст. ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV, який набрав чинності 29.07.2003, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі №6-20859св07, від 10.10.2007 у справі №6-14879св07, від 30.01.2008 у справі №6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Згідно із ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

За такого, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті гр. ОСОБА_12 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ "Промінь", так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу в подібних правовідносинах, у своїй постанові від 18.03.2019 у справі №922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ "Відродження" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ "Відродження" права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 не погодилась з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №922/3312/17, у зв`язку з чим вважає за необхідне відступити від них та зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс15 та від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16 зазначено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У разі смерті громадянина-засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства не входить до складу спадщини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Разом з тим Верховний Суд наголосив, що вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи.

Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування фермерського господарства не припиняється зі смертю засновника.

В даному випадку судом встановлено, що одержання гр. ОСОБА_12 спірної ділянки здійснене безпосередньо з метою заснування ФГ "Промінь" та його реєстрації як юридичної особи; позивач з дня його державної реєстрації набув права та обов`язки землекористувача щодо спірної земельної ділянки, яке не може бути припиненим зі смертю засновника господарства ОСОБА_12 .

Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ «Промінь», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц (провадження №14-5цс18), від 13.06.2018 у справі №474/100/16-ц (провадження №14-161цс18), від 12.12.2018 у справі №704/26/17-ц (провадження №14-495цс18), від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц (провадження №14-629цс18).

Отже, зі смертю гр. ОСОБА_12 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.

Викладеним спростовуються доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову у зв?язку з тим, що на момент винесення оскаржуваного рішення Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області діяло в рамках чинного законодавства.

Суд також визнає, що матеріали справи не містять доказів припинення права користування позивача спірною земельною ділянкою у порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у ФГ "Промінь" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 37,0 га, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28.01.2000 за №148.

Дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень та подальшого розпорядження спірною земельною ділянкою суд визнає такими, що свідчать про невизнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Стосовно фактичного розпаювання спірної земельної ділянки, суд вважає за доцільне зазначити, що фактично спірна земельна ділянка не припинила існування; законодавством передбачений порядок відновлення прав землекористувачів в разі їх порушення/оспорення/невизнання, у т.ч. в разі зміни меж або кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Прийняттям оспорюваних рішень всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання їх недійсними.

Враховуючи викладене, суд визнає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" в частині припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою та наказ від 16.03.2020 №5460/0/14-20-СГ суперечать актам цивільного законодавства і порушують інтереси позивача як землекористувача спірної земельної ділянки, а тому є незаконними і підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням вищевикладеного, суд також відхиляє твердження відповідача про те, що спірний наказ не стосується юридичної особи.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Судом були досліджені всі документи, наявні в матеріалах справи, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За результатами дослідження наданих доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених фермерським господарством позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення їх у повному обсязі.

Таким чином, позов у даній справі належить задовольнити у повному обсязі.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви повністю покладаються на Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області з їх відшкодуванням Фермерському господарству "Промінь" на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір в суді виник внаслідок неправильних дій відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.02.2020 №2632/0/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 37,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії МК від 28.01.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №148.

3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.03.2020 №5460/0/14/20/СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення".

4. Визнати за Фермерським господарством "Промінь", код ЄДРПОУ 30665424, право постійного користування земельною ділянкою площею 37,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомиколаївської міської ради Новобузького району Миколаївської області.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404) на користь Фермерського господарства "Промінь" (55601, Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Херсонська, буд. 6, ідентифікаційний код 30665424) 6306,00 грн. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022.

Суддя В.С. Адаховська