Рішення

від 23.02.2022 по справі 917/1650/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2022 Справа № 917/1650/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

При секретарі судового засідання Квіта О.Т.,

розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» ідентифікаційний код 13511529 (вул. Свободи, 79, смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область, 87004; адреса для листування: вул. Торгова, 45, м. Маріуполь, Донецька область, 87515)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафта», ідентифікаційний код 41275707 (проспект Свободи, 85-д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 727816,95 грн

Представники учасників процесу в судове засідання не з`явились.

Суть справи: 25.10.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафта» про стягнення 727816,95 грн, з яких: 605438,02 - грн основна заборгованість за договором поставки №15 від 22.01.2021; 30816,80 грн інфляційне збільшення суми боргу за період з 22.02.2021 по 19.10.2021; 91562,13 грн 23 % річних за період з 22.02.2021 по 19.10.2021.

Ухвалою від 28.10.2021 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

10.11.2021 суд отримав доповнення до позовної заяви на виконання ухвали суду від 28.10.2021.

Ухвалою від 11.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 24.02.2022.

Ухвали суду від 11.11.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, ухвали від 09.12.2021 та 28.12.2021 про відкладення підготовчого засідання, ухвала від 25.01.2022 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті направлялись відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (проспект Свободи, 85-д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600), однак були повернуті органом зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом береться до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

На конверті з хвалою суду від 25.01.2022 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження поставлена відділом зв`язку 01.02.2022.

Про призначення справи №917/1650/21 до розгляду по суті суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 17.02.2022 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» за посиланням https://pl.arbitr.gov.ua/.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:

22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Каскад» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЄВРОНАФТА» (відповідач, покупець), було укладено договір поставки № 15 (далі Договір, а.с. 7-10).

Згідно з п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Кількість і асортимент товару, що поставляється вказуються в накладній, складеної на підставі замовлення покупця, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Накладні оформляються на кожну партію товару. Сторони погодили, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару, згідно цього Договору, є первинний документ, а саме - видаткова накладна, що підтверджує проведення господарської операції (п. 1.2. Договору).

Ціни на товар що поставляється за цим Договором вказується в рахунках - фактурах і накладних на кожну партію товару. Ціни на товар, що поставляється за цим Договором, вказуються в гривнях України (п. 2.1. Договору).

Покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару (п. 2.3. Договору).

За несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення, індекс інфляції - від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення, а так же, 23% річних від суми заборгованості, за весь час прострочення (п. 5.2. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до « 31» грудня 2021 року (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем у 2021 році були передані відповідачу у власність будівельні матеріали на загальну суму 1 141 785,56 грн.

Товар отримувався відповідачем на підставі довіреності від 22.01.2021, на якій міститься печатка відповідача та підпис його представника (а.с. 11).

Судом встановлено, що в підтвердження здійсненої позивачем поставки товару за договором № 15 від 22.01.2021 до позовної заяви надані копії рахунків-фактур та видаткових накладних, які містять посилання на інший договір - №429 від 08.09.2020.

У поясненнях від 05.11.2021 (а.с. 37-38) позивач зазначив, що між сторонами існують довготривалі господарські взаємовідносини. На кожний календарний рік укладається договір поставки, який діє до кінця поточного року. Так у 2020 році був укладений договір поставки № 429 від 08.05.2020 року зі строком дії до 31 грудня 2020 року. Господарські зобов`язання в рамках дії цього договору (поставка товару та плата) виконані сторонами в повному обсязі. Позивач також пояснив, що у 2020 році в квітні, травні та грудні від відповідача були подані заявки, на поставку будівельних матеріалів. По його заявкам були виставлені Рахунки фактури в яких був вказаний, діючий на той час Договір поставки № 429 від 08.05.2020 року. В зв`язку з затримкою виконання будівельних робіт на об`єкті відповідача, необхідність у цих будівельних матеріалах для нього відпала і фактично поставки відбулись у 2021 році в рамках дії нового Договору на поточний рік за № 15 від 22 січня 2021 року. Нові Рахунки-фактури в рамках дії нового договору Відповідачу не виставлялись оскільки найменування товарів, їх кількість та ціна залишились незмінними, Коли в січні 2021 року, в рамках дії нового Договору № 15 від 22 січня 2021 року здійснювались поставки та формувались видаткові накладні № PH - 000373 від 22.02.21, №PH - 000233 від 22.01.21, № PH - 000372 від 22.01.21, які додані до позовної заяви, комп`ютерна програма підтягнула старий номер Договору, який був зазначений у раніше вставлених рахунках-фактурах. Позивач просить суд вважати номер Договору 429 від 08.05.2020 року зазначений у видаткових накладних № PH - 000373 від 22.02.21, № PH - 000233 від 22.01.21, № PH 000372 від 22.01.21 як помилково вказаний, оскільки поставки по видатковим накладним № PH 000373 від 22.02.2021, № PH 000233 від 22.01.2021, №РН-000372 від 22.01.2021 фактично проводились в період дії Договору поставки № 15 від 22 січня 2021 року та за його умовами.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, аналогічні умови поставки товару за договором № 15 від 22.01.2021 існували між сторонами і раніше, до виникнення спірних правовідносин, що підтверджується наявними у матеріалах справи Договором поставки №429 від 08.05.2020. В зазначених договорах передбачено форму та строк оплати з відстрочкою платежу протягом 30 календарних днів з дати отримання товару; аналогічну відповідальність за несвоєчасну оплату товару і .т.д.

Суд звертає увагу, що посилання в рахунках-фактурах та видаткових накладних на інший договір (№429 від 08.09.2020), не спростовує факт того, що сторонами було погоджено асортимент, кількість та ціну товару. А саме: рахунком-фактурою №СФ-0005540 від 30.04.2020, №СФ-0021546 від 14.12.2020 відповідач визначив кількість та асортимент товару, а видатковими накладними №РН-000233 від 22.01.2021, №РН-000372 від 22.01.2021, №РН-000373 від 22.01.2021, підтвердив його отримання за встановленою ціною.

Накладні підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця і скріплені печатками сторін.

За таких обставин, з огляду на триваючий характер договірних відносин сторін та умов самого договору, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, суд дійшов висновку що надані позивачем докази свідчать про передачу відповідачу товару на суму 1 141785,56 грн саме за Договором поставки №15 від 22.01.2021, що відповідачем не спростовано та про наявність у відповідача обов`язку з оплати позивачу коштів за отриманий товар.

Приймаючи до уваги визначений Договором порядок та строки розрахунків за отриманий товар, строк виконання відповідачем обов`язку з оплати є таким, що настав.

Граничним строком оплати отриманого Товару, відповідно до п. 2.3. Договору є 22.02.2021.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач рахує загальний вихідний день - 21.02.2021 року (ст. 67 Кодексу законів про працю) як останній день оплати та починає нараховувати прострочку відповідача з 22.02.2021. Такий розрахунок є невірним, оскільки 21 лютого 2021 року - це неділя, тому 22 лютого (понеділок) є останнім днем оплати отриманого товару, а прострочка відповідача починається з 23.02.2021.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 22,23), відповідачем було сплачено 536 347,54 грн.

Позивач посилається, що більше жодних оплат з боку відповідача не надходило, зобов`язання щодо оплати у визначені видатковими накладними строки та у встановленому розмірі відповідач в повному обсязі не виконав.

Згідно зробленого позивачем розрахунку позовних вимог (а.с. 2), станом на момент звернення позивача з позовом до суду різниця між вартістю поставленого товару та сумою сплачених коштів за нього складає 605 438,02 грн.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно з ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар, несплата якого є підставою позовних вимог, поставлено відповідачу 22.01.2021. Відповідно строк виконання зобов`язання є таким, що настав згідно з п. 2.3. Договору поставки.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу в сумі 605438,02 грн, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольняються судом повністю.

Щодо нарахованих позивачем 23% річних, інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що відповідач не сплатив всю суму за отриманий товар в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що інфляційні витрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

За змістом п. 5.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення, індекс інфляції - від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення, а так же, 23% річних від суми заборгованості, за весь час прострочення.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 30816,80 грн інфляційне збільшення суми боргу за період з 22.02.2021 по 19.10.2021; 91562,13 грн 23 % річних за період з 22.02.2021 по 19.10.2021 (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 2).

Щодо суми невиконаного зобов`язання по вчасній оплаті товару за видатковими накладними № PH - 000373 від 22.02.21, № PH - 000233 від 22.01.21 № PH 000372 від 22.01.21, то суд зазначає, що відстрочка платежу у 30 календарних днів повинна рахуватися від дня поставки товару, тобто якщо оплата не здійснена на 30-й день від дня поставки (не враховуючи дня поставки), то прострочення наступає на 31-й день, а не на 30-й.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач починає нараховувати річні з 22.02.2021 необґрунтовано, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

Як встановлено судом, відповідач мав оплатити отриманий товар за видатковими накладними № PH - 000373 від 22.02.21, № PH - 000233 від 22.01.21 № PH 000372 від 22.01.21 у строк до 22.02.2021 включно, таким чином прострочка відповідача починається з 23.02.2021.

Судом було здійснено власний розрахунок 23% річних, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, згідно з яким за загальний період з 23.02.2021 по 19.10.2021 на заборгованість у розмірі 605438,02 грн 23% річних складають 91180,62грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 23% річних на суму 91180,62 грн, інша частина вимог про стягнення річних відхиляється за їх безпідставністю.

При розрахунку інфляційних втрат на суму основного боргу суд звертається до висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладених у пунктах 25-26 мотивувальної частини постанови від 20.11.2020 №910/13071/19.

В зазначених пунктах зроблено висновок про те, що, якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

За розрахунком суду інфляційні втрати на суму 605438,02 грн у період з березня 2021 по жовтень 2021 складають 36559,84 грн, за таких обставин, суд задовольняє позов в частині вимог про стягнення інфляційних втрат в межах заявленої суми 30816,80 грн.

Перевірка правильності розрахунку річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 605438,02 грн основного боргу, 91180,62 23% річних; 30816,80 грн інфляційного збільшення суми боргу.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафта», ідентифікаційний код 41275707 (проспект Свободи, 85-д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» ідентифікаційний код 13511529 (вул. Свободи, 79, смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область, 87004; адреса для листування: вул. Торгова, 45, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) 605438,02 грн основного боргу, 91180,62 23% річних; 30816,80 грн інфляційного збільшення суми боргу; 10911,53 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.02.2022.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко